Рішення № 99113076, 20.08.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11116/20

Провадження № 2/638/2750/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарі Подосокорської А.О.

за участю представника

відповідача - Харківської

обласної прокуратури Мельничук О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури « Про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади », -

В С Т А Н О В И В :

11.08.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського райсуду м. Харкова з позовною заявою до відповідачаХарківської обласної прокуратури « Про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади », в якій просив суд,відповідно до приписів ст.ст. 23, 1173, 1174 ЦК України, стягнути з Державного бюджету України компенсацію моральної шкоди у розмірі 239101 гривень, спричинену йому працівниками Харківської обласної прокуратури внаслідок протиправної бездіяльності, яка полягає в тривалому та неефективному проведенні досудового розслідування по кримінальному провадженні № 42014220090000004 від 21.01.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 ч.3, 365 ч. 1, 382 ч. 2 КК України, внесеному за його заявою до ЄРДР 21.01.2014, що привело до прийняття протиправних рішень під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні, а саме неодноразове незаконне закриття зазначеного кримінального провадження та не виконання інших процесуальних дій, передбачених приписами КПК України.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що в провадженні Харківської обласної прокуратури на протязі тривалого часу перебуває кримінальне провадження № 42014220090000004 від 21.01.2014 за фактом вчинення відносно його протиправних дій співробітниками правоохоронних органів, по якому він є потерпілим.

Під час проведення досудового розслідування посадовими особами Харківської обласної прокуратури, зокрема слідчими по даному кримінальному провадженні Пановим О.О. , Удовіченко В.В., Попова Д.В., Шевченко А.В., Малінка В.Є. не вживалися заходи щодо організації та проведення всіх необхідних та передбачених приписами КПК України слідчих дій по кримінальному провадженню, внаслідок чого уповноваженими слідчими неодноразово виносились постанови про закриття зазначеного кримінального провадження, у зв`язку з відсутністю в діях співробітників правоохоронних органів складу кримінальних правопорушень, які в наступному були ним оскаржені і за результатами розгляду неодноразово були скасовані відповідними ухвалами слідчих суддів Червонозаводського райсуду м. Харкова у зв`язку з їх незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України, відсутності належного процесуального керівництва визначних прокурорів.

Незаконними рішеннями посадових осіб Харківської обласної прокуратури, яка є органом державної влади, з приводу незаконного закриття зазначеного кримінального провадження, тривалого та неефективного проведення досудового розслідування, відсутності належного процесуального керівництва з боку відповідних прокурорів, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він на протязі тривалого часу, був вимушений звертатися та відвідувати суди та прокуратуру, з метою захисту та поновлення своїх прав, як потерпілого. В результаті незаконних дій посадових осіб Харківської обласної прокуратури , його стан здоров`я значно погіршав, у зв`язку з чим, він як інвалід 2 групи, був вимушений проходити відповідне лікування.

Крім того, внаслідок вказаних неправомірних дій посадових осіб Харківської обласної прокуратури, був порушений його звичайний лад життя, що призвело до погіршання та позбавленню можливості в реалізації своїх звичок та бажань, принизило його честь, гідність та ділову репутацію, що в свою чергу вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В результат вказаних неправомірних дій, він на протязі тривалого часу фізично та душевно страждає, тому вважає наявність достатніх підстав для встановлення такого факту, тому просить суд стягнути з Державного бюджету Українина його користь у відшкодування моральної шкоди у розмірі 239101 гривен, спричинену йому зазначеними посадовими особами Харківської обласної прокуратури внаслідок протиправної бездіяльності

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмову заяву, в якої свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд розглянути справу за його відсутності. ( а.с.а.с. 150, 165 ).

Представник відповідача - Харківської обласної прокуратури Мельничук О.А., яка діє на підставі відповідних довіреностей ( а.с.а.с. 123, 146, 166 ), у судовому засіданні позов не визнала з підстав на які посилаються в письмовому відзиві на позовну заяву ( а.с.а.с. 126-130 ) пояснив, що позивачем не надано суду достатніх даних, які б свідчили про те, що діями посадових осіб органу державної влади, йому заподіяна моральна шкода у вказаному розмірі.

При таких обставина, суд враховуючи позиції представника відповідача, наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов про стягнення моральної шкоди обґрунтованим, однак таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

У судовому засіданні, з оглянутих та досліджених доказів вбачається, що в провадженні СВ Харківської обласної прокуратури до теперішнього часу перебуває кримінальне провадження № 42014220090000004 від 21.01.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України, внесеному за заявою позивача ОСОБА_1 до ЄРДР 21.01.2014 за фактом вчинення відносно ОСОБА_1 протиправних дій співробітниками правоохоронних органів, по якому позивач є потерпілим. Досудове розслідування по зазначеному кримінальному провадженні проводилось слідчими СВ Харківської обласної прокуратури Пановим О.О., Удовіченко В.В., Попова Д.В., Шевченко А.В., Малінка В.Є. ( а.с.а.с.89-90, 103-104 ).

Також, у судовому засіданні встановлено та не заперечується представником відповідача, що в період перебування зазначеного кримінального провадження в СВ Харківської обласної прокуратури, а саме в період 2014-2019 років, уповноваженими слідчими неодноразово приймались процесуальні рішення, зокрема, постанови про закриття кримінального провадження № 42014220090000004 від 21.01.2014, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях співробітників правоохоронних органів складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України, які в наступному за скаргами позивача ОСОБА_1 неодноразово скасовувались відповідними ухвалами слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова у зв`язку з їх незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України.

Крім того у судовому засіданні встановлено, що 20.11.2018 слідчим, на той час прокуратури Харківської області Шевченко А.В., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 42014220090000004 від 21.01.2014, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях співробітників правоохоронного органу, а саме : слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Санжаровської М.В. та начальника СВ зазначеного правоохоронного органу Щербинського К.С. складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України, яка була оскаржена позивачем до відповідного слідчого судді та 18.02.2019 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 14.03.2019 була скасована у зв`язку з її незаконністю, не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України та неефективністю проведеного досудового розслідування. ( а.с.а.с. 46, 47-48 ).

14.03.2019 ст. слідчим Харківської обласної прокуратури Малінка В.Є., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 42014220090000004 від 21.01.2014, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях співробітників правоохоронного органу, а саме : слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Санжаровської М.В. та начальника СВ зазначеного правоохоронного органу Щербинського К.С. складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України. ( а.с.а.с. 38-43 ).

10.05.2019 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 14.03.2019 була скасована у зв`язку з її незаконністю, не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України та неефективністю проведеного досудового розслідування. ( а.с.а.с. 35, 36-37 ).

15.05.2019 ст. слідчим Харківської обласної прокуратури Малінка В.Є., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 42014220090000004 від 21.01.2014, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях співробітників правоохоронного органу, а саме : слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Санжаровської М.В. та начальника СВ зазначеного правоохоронного органу Щербинського К.С. складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України. ( а.с.а.с. 28-34 ).

03.06.2019 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 15.05.2019 була скасована у зв`язку з її незаконністю, не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України та неефективністю проведеного досудового розслідування. ( а.с.а.с. 25, 25-27 ).

24.06.2019 ст. слідчим Харківської обласної прокуратури Малінка В.Є., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 42014220090000004 від 21.01.2014, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях співробітників правоохоронного органу, а саме : слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Санжаровської М.В. та начальника СВ зазначеного правоохоронного органу Щербинського К.С. складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України. ( а.с.а.с. 13-19 ).

26.11.2019 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 24.06.2019 була скасована у зв`язку з її незаконністю, не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України та неефективністю проведеного досудового розслідування. ( а.с.а.с. 7-10, 11-12 ).

Вказані обставини не заперечувались у судовому засіданні представником відповідача, при цьому представник відповідача у судовому засіданні не заперечував факту неодноразового звернення позивача з відповідними заявами до Харківської обласної прокуратури з приводу вчинення у відношенні нього кримінального правопорушення, закриття проваджень по справі та наступні скасування уповноваженими слідчими суддями зазначених постанов про закриття кримінального провадження.

Таким чином, вказані обставини не підлягають доказуванню, як такі, що визнаються учасниками справи, відповідно до приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

В обґрунтування своїх позовних вимог щодо заподіяння протиправними діями відповідача моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 , між іншим, посилається на те, що в період перебування зазначеного кримінального провадження в СВ Харківської обласної прокуратури, а саме в період з 12.03.2014 по 31.05.2018, уповноваженими слідчими неодноразово приймались процесуальні рішення, зокрема, постанови про закриття кримінального провадження № 42014220090000004 від 21.01.2014, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях співробітників правоохоронних органів складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України, які в наступному за скаргами позивача неодноразово скасовувались відповідними ухвалами слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова у зв`язку з їх незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України.

Суд не приймає до уваги посилання позивача ОСОБА_1 в частині заподіяння йому моральної шкоди уповноваженими особами СВ Харківської обласної прокуратури за період з 12.03.2014 по 31.05.2018 внаслідок безпідставного закриття кримінального провадження № 42014220090000004 від 21.01.2014 та наступного скасування відповідних постанов слідчих ухвалами слідчого судді, так як у судовому засіданні встановлено, що на вказані обставини позивач ОСОБА_1 посилався в обґрунтування своїх позовних вимог до прокуратури Харківської області та Державної казначейської служби України в межах розгляду цивільної справи № 638/12794/16-ц (провадження № 2/638/1109/19) в задоволенні яких рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 13.05.2019 було відмовлено у зв`язку їх безпідставністю та недоведеністю.

Зазначене рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 13.05.2019 постановою Харківського апеляційного суду від 01.08.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25.03.2020 рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 13.05.2019 та постанова Харківського апеляційного суду від 01.08.2019 залишено без змін. ( а.с.а.с. 134-145 ).

Таким чином, судовими рішеннями вирішені позовні вимоги ОСОБА_1 щодо заподіяння йому моральної шкоди уповноваженими особами прокуратури Харківської області за період з 12.03.2014 по 31.05.2018 внаслідок безпідставного закриття кримінального провадження № 42014220090000004 від 21.01.2014 та наступного скасування відповідних постанов слідчих ухвалами слідчого суддів, а тому судом при розгляді зазначеної справи вони не приймаються до уваги як докази обґрунтування ОСОБА_1 заподіяння моральної шкоди.

Судом зазначається, що рішенням Дзержинського райсуду м. Харкова від 13.05.2019, яке було залишено без змін внаслідок апеляційного перегляду справи та касаційного оскарження судового рішення, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з ненаданням останнім суду достатніх та допустимих доказів на підтвердження завданої йому відповідачем моральної шкоди.

Крім того, вказане судове рішення також обґрунтовується відсутністю доказів протиправної діяльності відповідача по відношенню до позивача, так як позивач, відповідно до приписів ст.ст. 303, 307 КПК України, поновив своє порушене право, шляхом реалізації свого процесуального права на оскарження процесуальних рішень слідчого до слідчого судді.

Однак суд вважає, що у судовому засіданні з досліджених наданих позивачем ухвал слідчих суддів Червонозаводського райсуду м. Харкова, постановлених в період з 20.11.2018 по 26.11.2019 встановлено, що підставами задоволення скарг ОСОБА_1 та скасування відповідних постанов слідчих про закриття кримінального провадження, є їх незаконність, передчасність, не проведення по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України, що свідчить про нехтування уповноваженими особами органу досудового розслідування приписів КПК України щодо повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.

А тому суд зазначає, що після постановлення рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 13.05.2019, уповноваженими особами прокуратури неодноразово вчинялись дії спрямовані на прийняття рішень щодо закриття кримінального провадження, які були скасовані відповідними ухвалами слідчих судді з вищезазначених підстав.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача з приводу того, що позивачем суду не надані дані які б свідчили про заподіяння йому моральної шкоди, в період з 20.11.2018 по 26.11.2019 та вважає їх хибними з наступних підстав.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У судовому засіданні встановлено факт порушення посадовими особами прокуратури Харківської області ( на теперішній час Харківська обласна прокуратура ) конституційних прав позивача, як потерпілого по кримінальному провадженню, зокрема передбачених ст. 9 КПК України, права на всебічне, повне та неупереджене дослідження слідчим обставин кримінального провадження, виявлення та встановлення всіх необхідних обставин, надання правової оцінки та забезпечення прийняття законних та неупереджених процесуальних рішень, про що свідчать відповідні судові рішення.

Порушення посадовими особами прокуратури зазначених прав позивача ОСОБА_1 , як потерпілого по кримінальному провадженню, встановлені дослідженими в судовому засіданні вищевказаними доказами.

Вказані обставини, а також подальша необхідність в судовому порядку захищати свої конституційні права, на думку суду безумовно привели до моральних та фізичних страждань позивача, який крім того, є особою похилого віку, при цьому у зв`язку з наявністю тяжких, хронічних захворювань визнаний інвалідом 2 групи безстроково. ( а.с.а.с. 105, 106 ).

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до ст.ст. 1173-1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25.05.2016 у справі № 6-440цс16 шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у висновку Верховного Суду у постанові від 15.05.2019, прийнятої за наслідками розгляду справи № 638/876/17-ц.

Зазначені висновки підлягають врахуванню з огляду на приписи ст. 263 ч. 4 ЦПК України, за якими при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, судом зазначається, що відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» ; рішення ЄСПЛ від 27.06.1997 у справі «Філіс проти Греції» ).

Стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 ( провадження № 12-208гс18 ), постанова Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 638/6363/19 ( провадження № 61-9220св20).

Частиною 6 статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього ( досудового ) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди » ( далі - Постанова ) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд зазначає, що вищезазначеними судовими рішеннями слідчих суддів, які набрали законної сили, встановлено неправомірність дій посадових осіб прокуратури Харківської області ( на теперішній час Харківська обласна прокуратура ), а тому в наявності передбачені законом підстави для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди.

Судом встановлені та доведені факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб прокуратури Харківської області ( на теперішній час Харківська обласна прокуратура ) щодо проведення необхідної перевірки заяви позивача ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів, що в свою чергу без заперечливо свідчить про заподіяння ОСОБА_4 моральної шкоди.

Суд зазначає, що у зв`язку з такою тривалістю кримінального провадження, яка триває до теперішнього часу, ОСОБА_4 змушений відвідувати органи досудового розслідування та суду, звертатися із відповідними клопотаннями, що не входить до його звичайної діяльності та призводить до моральних страждань.

При цьому суд вважає безпідставними доводи та посилання представника відповідача на відповідну практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, оскільки у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки заяви ОСОБА_4 про кримінальне правопорушення, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування, що спростовує в цій частині доводи представника відповідача.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 638/14009/17 ( провадження № 61-766св20 ), від 16.09.2020 у справі № 638/6363/19 (провадження № 61-9220св20), від 21.07.2021 у справі №646/7015/19 ( провадження № 61-1452св21 ).

У судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт заподіяння позивачу ОСОБА_1 неправомірними діями прокуратури Харківської області ( на теперішній час Харківська обласна прокуратура ) моральної шкоди, що привело до тривалих моральних страждань.

Відповідно до наданого позивачем ОСОБА_1 , на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, висновку спеціаліста від 12.06.2018, складеного психологом ОСОБА_5 , ситуація в якої опинився позивач ОСОБА_1 , на протязі тривалого часу, внаслідок неправомірних дій Харківської обласної прокуратури, є психотравмуючою для останнього та такою, що привела до заподіяння шкоди, а саме моральних та душевних страждань. Розмір моральної шкоди заподіяної позивачу ОСОБА_1 внаслідок неправомірний дій Харківської обласної прокуратури, станом на 12.06.2018 в загальній сумі становить 25186000 гривен. ( а.с.а.с. 107-109 ).

Судом зазначається, що вказаний висновок спеціаліста, відповідно до ст. 89 ЦПК України, має бути оцінений як в цілому так і в сукупністю з іншими доказами по справі, так як жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили та не превалює над іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, в розумінні приписів глави № 5 ЦПК України.

В своїх позовних вимогах позивач ОСОБА_1 наголошує на тому, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб прокуратури Харківської області ( на теперішній час Харківська обласна прокуратура ) йому була заподіяна моральна шкоді, розмір якої ним визначено в сумі 239101 гривни. ( а.с. 6 ).

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 достатньо не обгрунтував, з чого саме він виходив при визначенні суми відшкодування і чому саме така сума в розмірі 239101 гривни, яка ним заявлена, є достатньою для компенсації спричинених йому фізичних та моральних страждань.

Відповідно до п. 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись вищевикладеним, суд враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач ОСОБА_1 їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та приходить до висновку, що обґрунтованим, розумним і справедливим розміром відшкодування позивачу ОСОБА_1 спричиненої йому, неправомірними діями посадових осіб прокуратури Харківської області ( на теперішній час Харківська обласна прокуратура ), моральної шкоди є сума в 2000 гривен.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , в задоволенні позову необхідно відмовити.

Визначаючи спосіб відшкодування моральної шкоди на користь позивача, а саме з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, відшкодовується державою.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04. 2011 № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16, провадження № 12-110гс18).

На підставі викладеного, ст.ст. 6, 19, 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1173-1174, 1176 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 ( з відповідними змінами та доповненнями ) « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди », керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури « Про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади », - задовольнити частково.

Стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2000 ( дві тисячі ) гривен в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.08.2021.

Суддя: І.В. Семіряд