Рішення № 99111902, 17.08.2021, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1045/19

Провадження № 2/192/12/21

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Стрельникова О.О.

за участю: секретаря судового засідання – Корота Л.С.,

представника позивачки – адвоката Мулька А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солонянської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання права на земельну частку (пай).

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 17 грудня 1977 року вона, ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Після смерті її чоловіка залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Спадкоємицями за законом після померлого чоловіка є вона та їх діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які відмовилися від спадщини на користь позивачки, тому все належне її чоловікові за життя майно було нею успадковане в установлено законом порядку.

Як спадкоємець після смерті ОСОБА_4 , позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право власності на земельну частку (пай), але постановою державного нотаріуса, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у зв`язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

З копії протоколу № 1 виборчих зборів уповноважених колгоспників, колгоспу «Прогрес» від 25 січня 1984 року, вбачається, що ОСОБА_4 був прийнятий у члени колгоспу «Прогрес» від 25 січня 1984 року, який був звільнений з членів КСП «Прогрес» 15 лютого 1996 року.

ОСОБА_4 був включений у список до Державного акту на право колективної власності на землю серії ДП Сл № 000012 від 26 квітня 1995 року колишнього КСП «Прогрес» Солонянського району, Дніпропетровської області та значиться за № 162. Але сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримував і Державний акт на його ім`я не виготовлявся.

Померлий чоловік позивачки, на час отримання КСП «Прогрес», Державного акту на право колективної власності на землю, був включений у список громадян – членів КСП, який є додатком № 1 до Державного акту ДПС Сл № 000012, був членом даного КСП, та перебував з ним у трудових відносинах, а розмір земельної частки (пай) по колишньому КСП «Прогрес» складає 6,19 га.

ОСОБА_1 вважає, що померлий чоловік має право на земельну частку (пай), але за життя документів, які підтверджують його право власності отримати не встиг.

У жовтні 2017 року, позивачка звернулася до Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, щодо питання наявності прізвища померлого чоловіка в списках до Державного акту на право колективної власності на землю, а з відповіді від 17 жовтня 2017 року, їй стало відомо про право померлого чоловіка на земельну частку (пай) у землях КСП «Прогрес», як його члена на момент розпаювання.

Таким чином, позивачка вважає, що право її чоловіка на отримання земельної частки (пай) за життя було порушено.

Оскільки лише після смерті чоловіка позивачки, їй стало відомо, що він має право на зазначену земельну частку (пай), але не встиг оформити правовстановлюючі документи за життя, тому просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) у порядку спадкування в землях колективної власності колишнього КСП «Прогрес» Солонянського району, Дніпропетровської області в розмірі 6,19 га, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Солонянської селищної ради та відповідачка ОСОБА_2 , які повідомленні належними чином про час та місце розгляду справи (а.с. 200, 201) в судове засідання не з`явилися, від представника Солонянської селищної ради мається заява про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 203).

Ухвалою суду від 12 квітня 2021 року, в порядку правонаступництва було залучено до участі справі правонаступника відповідача Територіальної громади в особі Микільської сільської ради – Солонянську селищну раду (а.с. 173).

Суд, заслухавши представника позивачки, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України – цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу виданого 17 грудня 1977 року, російською мовою, Матвеевским сельским советом Вольнянского района Запорожской области, 17 грудня 1977 року ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_3 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на – ОСОБА_7 (а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 виданого12 липня 1982 року Буцнівською сільською радою Летичівського району Хмельницької області, батьками ОСОБА_8 є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 17).

Як вбачається з протоколу № 1 зборів членів колгоспу «Прогрес» від 25 січня 1984 року, ОСОБА_4 прийнято в члени колгоспу (а.с. 31-35).

З державного акту на право колективної власності на землю КСП «Прогрес» серії ДП Сл № 000012 від 26 квітня 1995 року вбачається, що ОСОБА_4 був включений до списку членів КСП (а.с. 39-43).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 15 грудня 1999 року Микільською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20).

Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого 02 лютого 2008 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, 02 лютого 2008 року ОСОБА_9 уклав шлюб ОСОБА_8 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на – ОСОБА_10 (а.с. 18).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 02 грудня 2008 року виконавчим комітетом Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 19).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 вересня 2017 року, посвідчене державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.М., ОСОБА_1 отримала спадщину, а саме житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 (а.с 22).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 вересня 2017 року нотаріуса Солонянської районної державної нотаріальної контори Супруненко А.М., відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на майно померлого (а.с. 29, 131).

Як вбачається з повідомлення відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 206/145-17 від 17 жовтня 2017 року, ОСОБА_4 включений до списку до Державного акту на право колективної власності на землю серія ДПС л № 000012 від 26 квітня 1995 року колишнього КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області та значиться за № 162, але сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримував і державний акт не виготовлявся (а.с. 30).

З довідки Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області № 704 від 28 листопада 2017 року вбачається, що ОСОБА_4 на день смерті згідно по господарської книги був зареєстрований та постійно проживав в будинку АДРЕСА_1 , разом з дружиною ОСОБА_1 та сином ОСОБА_6 (а.с. 21).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього – додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

Відповідно до Указу Президента України №720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» - установити, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Статтею 5 ЗК України (в редакції станом на час спірних правовідносин) передбачено, що суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» внесено зміни до у Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» ст. 13 викладено в такій редакції - нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Також зазначений Закон України добавлено ст. 141 такого змісту - у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.

Враховуючи, вказані норми, а також підстави позову позивачки, суд зауважує таке.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу — його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач — це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач — це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі — належному відповідачеві.

Як вбачається зі змісту позову позивачки, вона обґрунтовує свій позов саме до Територіальної громади в особі Микільської сільської ради, правонаступником якої є Солонянська селищна рада, оскільки саме на підставі рішення вказаного органу місцевого самоврядування може бути виділено в натурі земельна ділянка особі, яка має право на земельну частку (пай).

Разом з тим, позивачкою заявлено позов про визнання за нею її права на земельну частку (пай), якої на її думку безпідставно її померлого чоловіка ОСОБА_4 було позбавлено, а не про виділення їй земельної частки (пай) в натурі.

При цьому, будь-яких відомостей про те, який статус на даний час колективного сільськогосподарського підприємству «Прогрес» - ліквідовано чи реорганізовано, а також чи перейшли землі КСП «Прогрес» у відання Територіальній громаді Микільської сільської ради правонаступником якої є Солонянська селищна рада, чи залишились вказані землі у колективній власності чи у власності іншої особи, позивачкою суду не надано.

На питання суду представник позивачки не зміг повідомити про статус КСП «Прогрес», щодо правового стану земель КСП «Прогрес», пославшись на те, що всі КСП є ліквідованими оскільки це є загальновідомою обставиною.

Ліквідація юридичної особи, в даному випадку КСП «Прогрес», здійснюється в порядку передбаченому законодавством і не є загальновідомою обставиною, у зв`язку з чим позивач повинен довести суду вказану обставину.

Тому суд вважає, що ні позивачкою, ні її представником не доведено суду в судовому засіданні належність відповідача Територіальної громади в особі Микільської сільської ради, правонаступником якої є Солонянська селищна рада за вимогами позивачки.

Суд не приймає доводи позивачки та її представника, про те, що Територіальною громадою в особі Микільської сільської ради, правонаступником якої є Солонянська селищна рада повинно вирішуватись питання про виділення земельної ділянки в натурі, тому дана особа, повинна відповідати за позовом, оскільки по-перше позивачкою не ставиться питання про виділення їй земельної ділянки в натурі, а по друге вказана особа жодним чином не вирішувала питання про паювання земель КСП «Прогрес» і не приймала відповідних рішень.

Такими чином, враховуючи зазначене, суд вважає, що оскільки позивачкою та її представником належним чином не обґрунтовано позовні вимоги до відповідача Територіальної громади в особі Микільської сільської ради, правонаступником якої є Солонянська селищна рада, не повідомлено суду всіх обставин по справі, тому суд вважає, що вимоги позивачки є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим в задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на позивачку.

На підставі викладеного, ст. 5 ЗК України (станом на час спірних правовідносин, ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року), Указу Президента України №720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям», Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 , яка мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 до Солонянської селищної ради, яка розташована: смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, буд. 7, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 40204292, ОСОБА_2 , яка мешкає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорту суду не відомі про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом – відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивачки.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2021 року.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.