Ухвала суду № 99111582, 19.08.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3300/21

1-кп/0203/790/2021

У Х В А Л А

іменем України

19 серпня 2021 року Кіровський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого - судді Підберезного Г.А.

при секретарі - Свириденка І.С.

за участю:

прокурора - Михайлова О.М.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - Тимченка О.В.

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Дніпрі матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041030000617 від 21.06.2021 відносно ОСОБА_1 обвинуваченого за ч. 1 ст.121, ч. 4 ст. 296 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду, не вбачаючи підстав для прийняття іншого рішення та про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів, в обґрунтування якого посилалася на те, що на волі обвинувачений зможе перешкодити встановленню істини у справі, вплинути на потерпілих, свідків, переховуватися від слідства і суду із метою уникнення відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Тимченко О.В. не заперечували щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду, а проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували та просили суд змінити на більш м`який запобіжний захід – домашній арешт.

Потерпілі просили вирішити на розсуд суду.

Заслухавши сторони, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що даний обвинувальний акт підсудний Кіровському районному суду м. Дніпропетровська; підстав для закриття або припинення даного кримінального провадження не вбачається; обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінально-процесуального закону; клопотання про затвердження угоди між прокурором та обвинуваченим до суду не надходило, а отже підстави для прийняття рішення, передбаченого пунктами 1-4 ч.2 ст. 314 КПК України відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Статтею 199 глави 18 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою, згідно до якого клопотання про продовження строку тримання під вартою і , крім відомостей, зазначених у ст.. 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 має постійне місто реєстрації та проживання.

При вирішенні питання щодо заявленого клопотання, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані ( рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І. А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 з триманням під вартою на цілодобовий домашній арешт, із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України із застосування електронного засобу контролю.

Також суд вважає необхідним призначити судовий розгляд у кримінальному проваджені за обвинуваченням ОСОБА_1 , за ч. 1 ст.121, ч. 4 ст. 296 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора– задовольнити частково.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 1 ст.121, ч. 4 ст. 296 КК України на 11 годину 45 хвилин 27 серпня 2021 року.

В судове засідання викликати учасників судового провадження.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч. 1 ст.121, ч. 4 ст. 296 КК України, у вигляді тримання під вартою змінити на більш м`який – цілодобовий домашній арешт із застосування електронного засобу контролю - за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово на строк два місяці, тобто, до 19 жовтня 2021 року, за виключенням прибуття на виклик слідчого, прокурора чи суду за необхідності проведення слідчих та процесуальних дій за його участю, а також окрім випадків необхідності отримання ОСОБА_1 невідкладної медичної допомоги.

Звільнити ОСОБА_1 із під варти у залі суду.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- з`являтися за першим викликом до суду;

- не відлучатися за межі м. Дніпро без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місяця проживання;

- утриматися від спілкування із свідками по справі, потерпілим.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Дніпровське ВП ГУНП в Дніпропетровській області.

На ухвалу протягом 7 днів з дня її винесення може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду.

Головуючий суддя Г.А.Підберезний