Рішення № 99110796, 20.08.2021, Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/198/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Гладій Л.М., за участі секретаря судових засідань Владюк Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора ВПД № 2 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області Микитюка Андрія Михайловича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора ВПД № 2 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області Микитюка Андрія Михайловича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН № 3740540 від 02 лютого 2021 року визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 02 лютого 2021 року інспектором ВПД № 2 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області Микитюк А.М. відносно нього була винесена постанова серії ЕАН № 3740540, якою визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Згідно зазначеної постанови його визнано винним у тому, що 02 лютого 2021 року о 11 год. 39 хв. у м. Красилові по вул. Ціолковського, він здійснив зупинку транспортного засобу на тротуарі, чим порушив п. 11.13, 15. 10 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з відсутністю події зазначеного у ній правопорушення та невідповідності її змісту дійсним обставинам справи.

Вказує, що дійсно, у зазначені у постанові час та місце його автомобіль був тимчасово припаркованний, з дотримання вимог ПДР, не на тротуарі, а на території місцевого ринку м. Красилів. Зупинки чи стоянки на тротуарі він не здійснював та вимог п.15.10 ПДР України не порушував. Поліцейським Микитюком А.М. в постанові зазначено, що він порушив п. 11.3 ПДР України, який передбачає відповідальність за порушення розташування транспортних засобів на дорозі, а не порушення правил зупинки чи стоянки та п. 15.10 ПДР України, який передбачає відповідальність за порушення правил стоянки, а не зупинки. Тобто, викладене свідчить про відсутність у його діях складу правопорушення, передбаченого п. 15.10 ПДР України, так як згідно оскаржуваної постанови, ним здійснена зупинка, а не стоянка транспортного засобу і відповідальність за порушення правил зупинки передбачена іншою нормою ПДР України. Вважає дії відповідача неправомірними, та просив скасувати оскаржувану постанову.

Позивач та його представник, будучи присутніми в попередніх судових засіданнях вимоги позову підтримали з підстав наведених в позовній заяві, в судове засідання 20 серпня 2021 року позивач подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, просив позов задоволити та стягнути судові витрати.

Відповідач – інспектор ВПД № 2 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області Микитюк А.М., який повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, в судове засідання не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, оскільки він перебуває у відпустці. Будучи присутнім в попередніх судових засіданнях проти позову заперечив, пояснивши, що ОСОБА_1 порушив ПДР, оскільки здійснив зупинку на тротуарі, на підтвердження чого надав фотографії.

Представник відповідача ГУНП в Хмельницькій області надав відзив на позов, в якому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що факт вчинення правопорушення позивачем є наявним та підтверджується наданими відповідачами доказами, а притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулось із дотриманням вимог чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення сторін, надані ними 19 травня 29021 року, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що 02 лютого 2021 року інспектор ВПД № 2 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області Микитюк А.М. виніс постанову серії ЕАН № 3740540 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Згідно постанови ОСОБА_1 02 лютого 2021 року о 11 год. 39 хв. у м. Красилів по вул. Ціолковського, 35, здійснив зупинку транспортного засобу «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , на тротуарах, чим порушив п.п.11.13 ПДР України та п. 15.10 ПДР – Порушення правил стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 293 КУпАП встановлено, що орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 р., у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно п. 10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Разом із цим, судом встановлено, що оскаржувана постанова не містить посилань на будь-які перелічені статтею 251 КУпАП докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого п. 11.13, п. 15.10 в Правил дорожнього руху України, та за вчинення якого встановлена відповідальність ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до п. 11.13 ПДР, забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил.

Так, здійсненню стоянки легкового автомобіля позивача на тротуарі, передував рух, пов`язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення - рух, пов`язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки. За таких обставин, рух автомобіля тротуаром, пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки, не може містити склад порушення пункту 11.13 ПДР України.

Крім цього, у спірних правовідносинах, порушення правил зупинки автомобіля, як це зазначено в фабулі постанови про накладення адміністративного стягнення, не може бути кваліфіковано за пунктом 15.10 ПДР України, оскільки це пункт передбачає відповідальність за порушення правил стоянки, разом з тим зупинка – це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо, а стоянка – це припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу. Таким чином, постанова містить незрозумілі суперечності, зокрема в фабулі справи зазначено порушення правил зупинки, а кваліфіковані дії за пункт правил дорожнього руху, який регулює правила стоянки.

Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення від 02 лютого 2021 вказано, що ОСОБА_1 порушив п. 15.10 ПРД, однак дана норма містить підпункти (а, б, в, г, г, д, у, є), який саме з цих підпунктів порушив ОСОБА_1 у постанові не зазначено.

При цьому суд позбавлений можливості самостійно усувати вказані недоліки та ставити в вину особі порушення певних правил дорожнього руху.

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не виконано вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України щодо обов`язку доказування правомірності прийнятого рішення, не надано суду доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення.

Відповідач, складаючи постанову про накладення адміністративного стягнення відносно позивача діяв в порушення ст. 280 КУпАП - не з`ясував всі обставини, зазначив суперечливі відомості щодо винності особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що вказує на неправомірність дій відповідача та обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За принципом презумпції невинуватості: всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення, залишається недоведеним.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення, тому постанова у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню за відсутністю в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення, а справа про притягнення до адміністративної відповідальності позивача - закриттю.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією № 54120892 від 04 лютого 2021 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 454 гривень.

З урахуванням зазначених процесуальних норм, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 7, 77, 139, 241-244, 262, 286 КАС України, ч. 1 ст. 122 КпАП України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Постанову серії ЕАН № 3740540 від 02 лютого 2021 року інспектора ВПД № 2 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області Микитюка Андрія Михайловича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень визнати протиправною та скасувати, а провадження по справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Красилівський районний суд з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Суддя Л.М. Гладій