Рішення № 99110346, 14.06.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7507/20

Провадження № 2/761/1672/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.,

з участю секретаря Бражніченко І.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно у вигляді кімнати за набувальною давністю, згідно з якою просила суд: визнати за ОСОБА_3 , як спадкоємиці першої черги право власності на кімнату, житловою площею 14.8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за набивальною давністю.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_3 , є спадкоємцем першої черги після смерті її сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на підстав ордеру №00660 серія Б від 02.08.2004 року проживав у вищезазначеній квартирі разом із свою сім`єю: дружиною та дитиною. Ордер виданий на підставі розпорядження голови Шевченківської районної державної адміністрації від 27.07.2004 року №1317, тобто він постійно був прописав та мешкав майже 15 років у відповідній кімнаті за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, позивач зазначає, що її син звертався до ШРДА щодо приватизації кімнати в гуртожитку, але йому було відмовлено з формулюванням, що не всі документи були подані і за життя так і не зміг скористався своїм визнати право власності на цю кімнату.

Позивач вважає, що у її сина виникло право власності у порядку приватизації на спірну кімнату, у якій він прожив майже 15 років зі своєю сім`єю, на підставі набувальної давності відповідно до ст. 344 ЦК України.

У зв`язку із вищевикладеним просить позов задовольнити.

Ухвалою від 01.04.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

04.06.2021 року до суду надійшла заява адвоката Гори Р.М. в інтересах ОСОБА_4 про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.08.2020 року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_3 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

02.09.2020 року на адресу суду надійшов відзив Шевченківської районної державної адміністрації на позовну заяву у якій відповідач просив суд відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки жодних доказів на підтвердження факту порушення Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією охоронюваних законом прав та інтересів позивача останнім не надано.

11.12.2020 року представником позивача ОСОБА_3 - адвокатом Соколовим В.А. подано клопотання про замінити відповідача на КМР.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2020 року клопотання представника позивача про заміну первісного відповідача на належного у справі за позовом ОСОБА_3 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, - задоволено, замінено Шевченківську районну у м. Києві державну адміністрацію (адреса: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 24), - на належного відповідача: Київську міську раду (01044, код ЄДРПОУ 22883141, м. Київ, вул. Хрещатик, 36).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва 29.03.2021 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко Вікторії Вікторівни( АДРЕСА_3 ) належним чином завірену копію спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкова справа за реєстровим номером в реєстрі 64389743, номер спадкової справи у нотаріуса 2/2019).

Ухвалою від 29.03.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

30.03.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Київської міської ради у якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

21.05.2021 року на адресу суду надійшли на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. належним чином завірені копія судакової справи, щодо майна померлого ОСОБА_5 за номером 2/2019, номер у реєстрі 64389743.

Представник позивач в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та просила задовольнити у повному обсязі та пояснила, що це просто кімната в гуртожитку, померлий ОСОБА_5 за життя звертався щодо приватизації кімнати, але вчасно не оформив і не набув права власності на неї.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що відповідно до ордеру №000990 серії Б від 02.08.2004 року ОСОБА_5 надано право зайняття жилого приміщення жилою площею 14.8 кв.м. яка складається з 1-ї кімнати, за адресою: АДРЕСА_1 , який виданий на підставі розпорядження голови Шевченківської районної державної адміністрації від 27.07.2004 року №1317.

Так, позивач, як на підставу для задоволення позову посилається на норми ст. 344 ЦК України.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом.

Пунктом 4 статті 344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Статтею 344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

-володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

-володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні;

-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Однією з основних умов для набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне володіння, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна. У розумінні статті 344 ЦК України володілець має бути визнаний таким, що добросовісно заволодів нерухомим майном. Тобто, добросовісність може бути лише результатом фактичної помилки.

Однак, умова щодо добросовісного володіння Позивачем не доведена, у зв`язку із наступним.

Як вбачається матеріалів справи, та не заперечувалося сторонами, що приватизація кімнати 14,8 кв.м. адреса: якої АДРЕСА_1 не проводилась.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» (далі - лист ВССУ від 28 січня 2013 року № 24-150/0/4-13), позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто, особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна. У такого володільця право на чуже майно має похідний та обмежений характер.

Відсутні підстави вважати, що позивач не знав і не міг знати, що володіє чужою річчю.

Позивач не заволодів чужим майном, оскільки йому були відомі усі обставини, за яких кімната площею 14,8 кв.м. адреса: якої АДРЕСА_1 не була приватизована, оскільки сама про це вказує в позові та повинна була перейти у власність територіальної громади м. Києва, у разі смерті наймача.

Відповідно до пункту 6 листа ВССУ від 28 січня 2013 року № 24-150/0/4-13 при вирішенні спорів, пов`язаних із виникненням і припиненням права власності, судам слід мати на увазі, що норми статті 344 ЦК про набувальну давність не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалось на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Володілець за давністю є незаконним володільцем.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння (наприклад, спадкування), а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Як зазначено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» набуття права власності на майно за набувальною давністю є самостійною підставою набуття права власності. Право власності на нерухоме майно не переходить від спадкодавця до спадкоємця (стаття 1216 ЦК), а набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК). Отже, спори про набуття права власності за набувальною давністю не є спорами із спадкування, в тому числі й у випадках, коли особа заявляє про давність володіння (частина друга статті 344 ЦК).

Враховуючи вищевикладене, Позивачем вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно із статтею 4 ЦПК України, статті 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.?

Частиною першою, другою статті 77 ЦПК України визначено, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14-16, 344 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд , -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.07.2021

Суддя: