Рішення № 99110216, 30.04.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7055/19

Категорія 75

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Сировацької Олени Миколаївни , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний Банк України» про скасування розпорядження та наказу,-

У С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (надалі за текстом - відповідач), про скасування розпорядження та наказу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у ТВБВ №10026/045 І-А типу філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» була проведена перевірка. За результатами проведеної перевірки позивачу оголошена догана. На думку позивача, оголошення йому догани вчинено з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень, будь-які дані, що свідчили б про порушення ним службових обов`язків у відповідача відсутні. Крім того, зазначив, розпорядженням №123-р від 27.02.2019 року йому неправомірно вказано на необхідність дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку АТ «Ощадбанк», однак, жодних порушень зазначених правил ним допущеного не було. Відтак, вважає свої вимоги правомірними, та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 31.05.2019 року вищезазначений позов було залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.

08.07.2019 року позивачем усунуто виявлені судом недоліки.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.07.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

04.10.2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позову та зазначила, що порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 було виражено у неналежному виконанні трудових обов`язків, а саме: незабезпеченні виконання рішень, планів, нормативів, затверджених правлінням та комітетами Банку та/або Управління, наказів, розпоряджень і доручень голови правління, а також керівництва Управління; незабезпеченні у ТВБВ відповідно до законодавства та внутрішніх нормативно-правових актів банку при здійснення банківських, фінансових послуг та інших видів діяльності, з організації операційної діяльності та бухгалтерського обліку; незабезпеченні у ТВБВ відповідно до законодавства та внутрішніх нормативно-правових актів банку дотримання вимог з порядку оформлення та подання до обліку первинних документів; незабезпеченні належного збереження грошових коштів, цінностей та майна ТВБВ; незабезпеченні заходів щодо усунення недоліків, виявлених перевіркою в ТВБВ, не здійснення контролю за усуненням таких недоліків. Тому, відповідачем правомірно притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності. Відтак, оскаржуваний наказ № 860-к від 28.02.2019 року про оголошення догани позивачу є законним. Щодо позовної вимоги про скасування розпорядження № 123-р від 27.02.2019 року представник відповідача зауважила, що розпорядження це підзаконний акт управління, який видається керівником організації з оперативних та інших питань в одноособовому порядку та має обов`язкову силу для суб`єктів, яким воно адресоване. Зазначеним розпорядженням не застосовано до позивача заходів дисциплінарного стягнення, а лише вказано на необхідність дотримання трудової дисципліни.

Протокольною Ухвалою суду від 05.10.2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали і просили його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позову і просила відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, з`ясувавши дійсні обставини та давши оцінку зібраним у справі доказам, судом встановлено, що наказом №385-ОС від 20.04.2012 року «Про призначення працівників ТВБВ №10026/045» позивач призначений на посаду керуючого ТВБВ №10026/045 з 21.04.2012 року за переведенням з філії - Дарницького відділення №5397 АТ «Ощадбанк» (а.с. 83).

05.06.2018 року начальником філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» затверджено посадову інструкцію позивача (а.с. 84-87).

На підставі розпорядження №38-р від 22.01.2019 року зобов`язано провести 29.01.2019 року тематичну перевірку в ТВБВ №10026/045 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (а.с. 90).

За результатами зазначеної перевірки уповноваженими особами складено акт від 29.01.2019 року (а.с. 91-96).

15.02.2019 року начальник Головного управління по м. Києву та Київській області направив позивачу службову записку №100.12-24/15 з вимогою надати пояснення по недолікам/порушенням виявленим в ході перевірки 29.01.2019 року. На даній розписці позивачем зроблено запис, що пояснення будуть надані 20.02.2019 року до 18:00 (а.с. 97).

15.02.2019 року працівниками АТ «Ощадбанк» складено акт про відмову від надання письмових пояснень позивачем щодо порушень і недоліків, виявлених в ході проведення тематичної перевірки від 29.01.2019 року. На зазначеному акті позивачем також зроблено помітку, що пояснення будуть надані 20.02.2019 року до 18:00 (а.с. 101).

15.02.2019 року працівниками АТ «Ощадбанк» складено акт про відсутність позивача на робочому місці з 09:00 до 12:10. Із зазначеним актом позивач ознайомився, про що свідчить власноручно проставлений підпис та зазначив, що надасть пояснення у встановлений законом термін (а.с. 109).

15.02.2019 року за вих. №100.135/01 позивач надав письмове пояснення про факт відсутності на робочому місці, у якому повідомив, що перебував на судовому засіданні у Подільському районного суді м. Києва та долучив копію судової повістки (а.с. 110).

20.02.2019 року за вих. №100.145/01 позивачем надано письмові пояснення на службову записку №100.12-24/15 (а.с. 107).

20.02.2019 року уповноваженою особою відповідача скеровано позивачу лист №100.30/3 з вимогою надати детальні пояснення щодо порушення трудової дисципліни (а.с. 111).

21.02.2019 року за вих. №100.149/01 позивачем надано письмові пояснення на лист №100.30/3 (а.с. 112).

Розпорядженням №123-р від 27.02.2019 року позивачу вказано на необхідність дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку АТ «Ощадбанк» (а.с. 108).

Наказом від 28.02.2019 року № 860-к публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - головного управління по м. Києву та Київській області позивачу за неналежне виконання посадових обов`язків керуючого ТВБВ відповідно до посадової інструкції від 05.06.2019 року, а саме: а саме: п. 2.3. інструкції - в частині незабезпечення належного виконання покладених завдань та функцій на ТВБВ та установи, віднесені до зони відповідальності; п. 2.24 - незабезпечення у ТВБВ відповідно до законодавства та внутрішніх нормативно-правових актів банку при здійснення банківських, фінансових послуг та інших видів діяльності, з організації операційної діяльності та бухгалтерського обліку; п. 2.25. - незабезпечення у ТВБВ відповідно до законодавства та внутрішніх нормативно-правових актів банку, дотримання вимог з порядку оформлення та подання до обліку первинних документів; п. 2.47 - незабезпечення збереження грошових коштів, цінностей та майна ТВБВ; п. 2.54 - незабезпечення заходів щодо усунення недоліків, виявлених структурним підрозділом бек-офісу (при перевірці документів дня), ревізіями та перевірками в ТВБВ, нездійснення контролю за усуненням таких недоліків; п. 4.1.1 - невиконання або неналежне виконання функцій та обов`язків, встановлених цією Посадовою інструкцією; п. 4.1.2 - недотримання положень, інструкцій та інших розпорядчих документів банку; п. 4.1.4 - несвоєчасне недостовірне та некоректне подання звітів та іншої інформації на вимогу керівництва Управління та Банку; п. 4.1.7 - невиконання умов щодо збереження матеріальних та грошових цінностей, розкрадання, знищення або пошкодження основних фондів та інвентарю; п. 4.1.11 - недотримання вимог нормативно-правових актів з питань інформаційної безпеки - оголошено догану (а.с. 88-89).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (надалі за текстом - КЗпП України).

Загальний порядок та підстави застосування дисциплінарних стягнень передбачені главою Х КЗпП України.

Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудовій і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення та сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Статтею 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Догана - захід дисциплінарного впливу морально-психологічного характеру, що містить негативну оцінку конкретних дій працівника і виконує оцінювальний, попереджувальний і мотиваційний вплив на нього.

Підставою для застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права. Особливе значення при визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника, під якою розуміється певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Здебільшого дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто, наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.

Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

Так, пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у Постанові від 19.10.2019 року по справі 6-2801цс15.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем були надані пояснення з приводу проблем, які були висвітлені відповідачем 29.01.2019 року в акті про тематичну перевірку в ТВБВ №10026/045 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк».

Однак, з тексту оскаржуваного наказу вбачається, що при прийняті рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача не враховувалися його пояснення.

При цьому, під час судового розгляду, сторона відповідача не обґрунтувала, як саме були враховані викладені у поясненнях позивача обставини, при притягненні його до дисциплінарної відповідальності.

Отже, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем при вирішенні питання про притягнення його дисциплінарної відповідальності не враховувалися надані ним пояснення.

Також, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

Таким чином, при наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення, слід виходити із загальних правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбачених КЗпП України.

З викладеного вбачається, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Разом із тим, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

Підставами притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно із наказом №860-к від 28.02.2019 року зазначено - результати тематичної перевірки ТВБВ №10026/045, проведеної на підставі розпорядження №38-р від 22.01.2019 року та у зв`язку із неналежним виконанням посадових обов`язків керуючого ТВБВ відповідно до посадової інструкції від 05.06.2018 року.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18) зроблено висновок про те, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 572/1644/17-ц (провадження № 61-42575св18) зазначено, що порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу про оголошення позивачу догани, у ньому не міститься конкретних даних, коли саме і які порушення функціональних обов`язків були допущені позивачем, в чому вони проявлялись; такий наказ не містить зафіксованих порушень, не міститься жодних доказів того, що є вина і у чому є вина саме позивача, а містить лише перелік завдань та обов`язків керуючого ТВБВ, передбачених посадовою інструкцією.

Наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, у ньому відсутні обов`язкові елементи складу дисциплінарного правопорушення. Відсутність в діях позивача складу дисциплінарного правопорушення є підставою для визнання наказу про оголошення догани незаконним та його скасування.

Відтак, на думку суду факт порушення позивачем трудової дисципліни належними доказами відповідачем не підтверджено.

Дисциплінарним проступком є винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з тим, саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено відповідачем із порушенням вимог трудового законодавства та за відсутності у його діях складу дисциплінарного проступку.

Отже, наказ від 28.02.2019 року № 860-к відповідача про оголошення догани позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про скасування розпорядження №123-р від 27.02.2019 року суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт 1 резолютивної частини Рішення № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).

У рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Отже, обов`язок обґрунтування наявності порушеного права процесуальним законом покладено безпосередньо на особу, яка звернулась за захистом права до суду.

Суд констатує, що під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, тільки порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права до особи, яка це право не визнає.

Порушене цивільне право чи цивільний інтерес підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

В цьому аспекті суд звертає увагу на те, що оскаржуваним розпорядженням не застосовано до позивача заходів дисциплінарного стягнення, а лише вказано на необхідність дотримання трудової дисципліни.

З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції випливає, що розпорядження - це підзаконний акт управління, який видається керівником підприємства з оперативних та інших питань, в одноособовому порядку, має обов`язкову силу для суб`єктів, яким воно адресоване.

Суд також зауважує, що суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження №12-158гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Відтак, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Реалізуючи визначене у статті 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у Постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 року у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 рок у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 року у справі № 902/377/19.

Оскільки у позивача було відсутнє право, яке він вважає порушеним відповідачем виносячи розпорядження №123-р від 27.02.2019 року, то суд доходить до переконання про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний Банк України» про скасування розпорядження та наказу - задовольнити частково;

Скасувати наказ від 28.02.2019 року № 860-к публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - головного управління по м. Києву та Київській області про оголошення догани ОСОБА_1 ;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити;

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок;

Повне найменування:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

відповідач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129);

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В. В. Гребенюк