Ухвала суду № 99108335, 18.08.2021, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження 2/225/472/2021

Єдиний унікальний номер судової справи225/1525/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2021 р. м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Скиба М.М.,

за участю секретаря Савченко О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Кабанової Т.І.,

свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Торецька позовну заяву представника позивача - адвоката Саєнко Олександра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк, Торецької міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Торецька міська військово-цивільна адміністрація Бахмутського району Донецької області, про встановлення факту проживання однією сім`єю не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ

Представник позивача звернувся о суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив наступне.

На підставі Свідоцтва про право власності на житло, видане відділом приватизації державного житлового фонду УЖКГ в/о «Дзержинськвугілля» від 06.09.1994 року, квартира АДРЕСА_1 належить в рівних частках, тобто по 1/2 частці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що також підтверджується довідкою про належність майна, виданою КП «Бюро технічної інвентаризації м.Торецька» від 15.04.2020 року № 84. ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в гостях у доньки на території Російської Федерації, ОСОБА_6 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25.11.2013 року відділом РАЦС про смерть другого Комітету у справах РАЦС Санкт-Петербургу. Представник позивача зазначає, що спадкоємцем після померлої був її колишній чоловік ОСОБА_5 , який прийняв спадщину фактично, але не оформив своїх спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 23.12.2019 року Торецьким міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

На підставі заповіту, посвідченого 19 грудня 2019 року та зареєстрованого в реєстрі за № 5889 приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу РижковимО.О., спадкоємицею усього майна померлого ОСОБА_5 є ОСОБА_1 .

30 червня 2020 року ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадщину, яка складається з 1/2 (однієї другої) частки квартири АДРЕСА_1 . Зазначене Свідоцтво видане приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу Рижковим О.О. та зареєстроване в реєстрі за № 1722 (спадкова справа № 160/2020).

Крім цього, 30 червня 2020 року приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу Рижковим О.О. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 460/02-31, відповідно до якої, ОСОБА_1 відмовлено в отриманні Свідоцтва про право на спадщину після гр. ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на іншу 1/2 (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1 .

З зазначеної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що підставою для відмови в отриманні Свідоцтва про право на спадщину є відсутність документів, що підтверджують факт проживання ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 однією сім`єю не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, що необхідно для вчинення нотаріальної дії.

Як стало відомо позивачу, в 2010 році шлюб між подружжям ОСОБА_7 було розірвано на підставі рішення Дзержинського міського суду Донецької області. Представник позивача зазначає, що дане розірвання шлюбу носило лише формальний характер, оскільки це була вимушена міра, зумовлена необхідністю оформлення пільг зі сплати комунальних платежів, але вони не припиняли спільне проживання навіть після розірвання шлюбу, а продовжували жити однією сім`єю. За весь час перебування у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та піклувалися один про одного.

Звернувшись до Дзержинського міського суду Донецької області з метою встановлення факту проживання однією сім`єю, ухвалою від 27.01.2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без розгляду, у зв`язку з тим, що вбачається спір про право, який не може бути вирішено в порядку окремого провадження.

Оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю для позивача має юридичне значення, бо даний факт безпосередньо породжуватиме юридичні наслідки, в даному випадку право на оформлення спадщини, та наявність перешкод в оформленні права на оформлення спадщини в нотаріальному порядку, ОСОБА_1 вимушена звертатись до суду з позовом на загальних підставах.

Зазначає, що факт, що ОСОБА_5 проживав однією сім`єю з ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 більш ніж п`ять років, а саме з 1994 року (дата отримання Свідоцтва про право власності на житло, що було видане відділом приватизації державного житлового фонду УЖКГ в/о «Дзержинськвугілля») по 25.11.2013 рік у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується актом про фактичне проживання особи від 04.03.2021 року № 2261, довідкою про склад сім`ї на момент смерті ОСОБА_6 від 02.07.2020 р., довідкою про склад сім`ї від 11.01.2006 р. При цьому померлі були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, використовували спільні кошти, поліпшували стан житлового приміщення, в якому проживали. Крім цього, факт спільного проживання померлого ОСОБА_5 та померлої ОСОБА_6 також підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які зазначили, що вони є сусідами померлих. При цьому зазначили, що достеменно знають про спільне проживання останніх однією сім`єю як чоловіка та дружини. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проводили разом за спільні кошти ремонт їхньої квартири. Окрім цього, свідки вказали, нині померлі почали проживати спільно з 90-х років, а також до цього часу вважали, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали в зареєстрованому шлюбі.

Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_6 за життя на спірне майно не залишила. Спадкоємців першої, другої, третьої черг немає. Спадкова справа після померлої не заводилась. Після смерті ОСОБА_6 , майно, яке належало їй на праві власності було прийняте спадкодавцем ОСОБА_5 як єдиним спадкоємцем у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України.

Вважає, що оскільки, єдиною підставою для винесення приватним нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії , а саме оформлення Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку квартири була відсутність документів, що підтверджують факт проживання ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 однією сім`єю не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, то представник позивача вважає, що способом відновлення порушеного права позивача є встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на 1/2 частку квартири в порядку спадкування за заповітом

Провадження у справі відкрито 15.03.2021 р.

Ухвалою від 24.06.2021 р. задоволено клопотання представника відповідача про витребування інформації зі спадкового реєстру та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Торецьку міську військово-цивільну адміністрацію Бахмутського району Донецької області.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, були повідомлені належно.

Від представника відповідача – представника військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначено, з наведеними у позовній заяві обставинами та правовими підставами позову не погоджується та просить в позові відмовити, оскільки відповідно до копії паспорта померлого ОСОБА_5 , сімейний стан вказано – шлюб розірвано на підставі рішення Дзержинського міського суду Донецької області 2010 року. Зазначає, що розірвання шлюбу є зміною сімейного стану, яка скасовує цивільні права та обов`язки подружжя, в тому числі й право на спадкування. Крім того, позивач вказує на той факт, що ОСОБА_5 проживав однією сім`єю з ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 більш ніж п`ять років, а саме з 1994 року по 25.11.2013 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, до 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, що виключає період перебування у законному шлюбі до зарахування у строк проживання однією сім`єю не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини. Доказів проживання померлих ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачем не надано. Покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі №129/2115/15-ц, постанова Верховного Суду від 24.09.2020 р. у справі №534/1318/17). Довідка про склад сім`ї на дату смерті ОСОБА_6 від 02.07.2020 р. не може враховуватися, оскільки є недійсною на підставі пункту 2.7 розділу 2 Положення про порядок видачі довідок, затвердженого розпорядженням керівника ВЦА м. Торецьк від 20.02.2019 р., оскільки строк дії таких довідок – 1 місяць з моменту їх видачі. Також відсутні докази того, що в даному спорі порушені законні інтереси ОСОБА_1 .

Представник третьої особи – в судовому засіданні проти позову заперечувала через його недоведеність, на підставах викладених у відзові на позовну заяву, який є аналогічним відзову представника військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області.

Свідок ОСОБА_8 в суді показала, що померлі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали з нею по сусідству. Їй відомо, що вони були одружені, потім шлюб між ними був розірваний, з яких саме причин їй не відомо. Але, вони продовжували проживати однією сім`єю як чоловік та дружина до того часу, коли ОСОБА_6 поїхала до дочки в м. Санкт-Петербург, де під час операції померла. В гостях у ОСОБА_7 вона бувала, але не часто. Їй також відомо, що вони мали дачу, на яку їздили разом. Чи вели вони спільне господарство, чи мали спільний бюджет їй не відомо. З 2010 року ОСОБА_7 проживали разом, робили покупки в магазині, їздили на машині. До дочки ОСОБА_6 поїхала десь за три тижні до своєї смерті. Про смерть ОСОБА_6 їй стало відомо від сусідів.

Свідок ОСОБА_3 в суді показала, що померлі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали з нею по сусідству, проживали вони однією сім`єю як чоловік та дружина. Разом їздили на дачу, робили покупки. В гостях вона була у Лисіних рідко. ОСОБА_6 померла у своїй дочки, про цей їй стало відомо від сусідів. ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6 продовжував проживати в їх спільній квартирі. Чи вели вони спільне господарство, чи мали спільний бюджет їй не відомо.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем - Торецькою міською радою, відзиву на позов, протокольною ухвалою від 17.08.2021 р. ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Санкт-Петербург, Російська Федерація, що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25.11.2013 року відділом РАЦС про смерть другого Комітету у справах РАЦС Санкт-Петербургу. (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 23.12.2019 року Торецьким міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с. 8).

На підставі заповіту, посвідченого 19 грудня 2019 року та зареєстрованого в реєстрі за № 5889 приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу РижковимО.О., спадкоємицею усього майна померлого ОСОБА_5 є ОСОБА_1 (а.с. 9).

Згідно копії довідки про склад сім`ї від 11.01.2006 р., виданою ДКП «Дзержинськжитлосервіс», ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , склад прописаних становить: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (дружина). (а.с. 11).

Згідно довідки військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області від 02.07.2020 р. №5896, на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та мала наступний склад сім`ї: ОСОБА_5 (чоловік) (а.с. 12).

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло, видане відділом приватизації державного житлового фонду УЖКГ в/о «Дзержинськвугілля» від 06.09.1994 року, квартира АДРЕСА_1 належить в рівних частках, тобто по 1/2 частці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що також підтверджується довідкою про належність майна, виданою КП «Бюро технічної інвентаризації м.Торецька» від 15.04.2020 року № 84 (а.с. 13, 20).

Відповідно до акту №22614 про фактичне проживання особи від 04.03.2021 р., який складений сусідами ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , та засвідчений зав. СРМП ВЦА м. Торецьк Донецької області від 04.03.2021 р., починаючи з 1994 року проживали за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до дати смерті ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкали разом, вели спільне господарство, доглядали один одного. Смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_6 на території РФ. (а.с. 16).

30 червня 2020 року ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з 1/2 (однієї другої) частки квартири АДРЕСА_1 . Зазначене Свідоцтво видане приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу Рижковим О.О. та зареєстроване в реєстрі за № 1722 (спадкова справа № 160/2020).(а.с. 19)

30 червня 2020 року приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу Рижковим О.О. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 460/02-31, відповідно до якої, ОСОБА_1 відмовлено в отриманні Свідоцтва про право на спадщину після гр. ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на іншу 1/2 (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 18)

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За правилами статей 13,81 ЦПК України обов`язок доведення обставин, на які посилаються сторони, покладається на кожну із сторін.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст.3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності ЦК (п. 21 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7).

Визначальним в даному випадку є доведення належними, допустимими і достатніми доказами факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю (спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків) не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з п.3.22 порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 передбачено,що у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання разом зі спадкодавцем доказом постійного проживання можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

На підтвердження проживання ОСОБА_5 зі спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім`єю не менше, як 5 років до часу відкриття спадщини, позивачем надано наступні документи та докази:

довідка про склад сім`ї від 11.01.2006 р., виданою ДКП «Дзержинськжитлосервіс», ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , склад прописаних становить: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (дружина). (а.с. 11).

акт №22614 про фактичне проживання особи від 04.03.2021 р., який складений сусідами ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , та засвідчений зав. СРМП ВЦА м. Торецьк Донецької області від 04.03.2021 р. (а.с. 11);

довідка військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області від 02.07.2020 р. №5896.

Оцінюючи зазначені докази, суд звертає свою увагу, що довідка військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області від 02.07.2020 р. №5896 містить недостоірну інформацію, а саме, що за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_6 на момент смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_6 були зареєстровані наступні члени сім`ї - чоловік ОСОБА_5 . Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні у 2010 році шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було розірвано, що сторонами не оспорюється, таким чином з 2010 р. ОСОБА_5 вже не був чоловіком ОСОБА_6 . З огляду на наведене вказана довідка може підтверджувати лише факт спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що учасниками судового засідання не заперечується.

Оцінюючи акт складений №22614 про фактичне проживання особи від 04.03.2021 р. суд звертає увагу, що дві з трьох осіб, які засвідчували факт проживання однією сім`єю померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були допитані, в суді як свідки. Останніми було наданно показання про те, що висновку про проживання померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 однією сім`єю вони дійшли виходячи з того, що останні разом проживали, разом їздили на дачу та ходили на базар. Чи вели вони спільний бюджет або розподіляли витрати між собою окремо свідкам не відомо в силу того, що відносини між ними були сусідськими в гостях у померлих вони бували рідко.

Показань, щодо догляду померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 один за одним свідки в судовому засіданні не надали. Окрім того, акт містить лише констатацію факту проживання однією сім`єю без посилань на будь-які обставини або докази, на підставі яких підписанти дійшли такого висновку.

Щодо довідки ДКП «Дзержинськжитлосервіс» від 11.01.2006 р. суд зазначає, що факт проживання однією сім`єю померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до моменту розірвання шлюбу у 2010 році учасниками судового засідання не оспорюється.

Надавати оцінку письмовим поясненням свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_3 окремо від оцінки їх показань наданих в судовому засіданні під присягою суд вважає недоцільним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Конституційний суд України у рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.

Указаний висновок неодноразово використовувався Верховним Судом, зокрема, в постановах від 18 березня 2019 року у справі № 357/6408/17, від 05 квітня 2019 року в справі № 387/938/17, від 16 травня 2019 року в справі № 467/404/17.

Оціюючи зазначені докази суд звертає увагу на те, що факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 після розірванян шлюбу у 2010 році підтверджується лише показаннями свідків, які лягли і в основу акту №22614 про фактичне проживання особи від 04.03.2021 р. Жодних інших доказів, які вказували не лише на факт спільного проживання, а й на факт проживання однією сім`єю суду не надано.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

На думку суду, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Разом з тим, суду не надано доказів ведення сторонами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення сторонами спільних витрат, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків.

Суд вважає, що показання свідків, самі по собі, за відсутності інших доказів, не можуть свідчити про факт проживання померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 однією сім`єю (спільне проживання, пов`язаність спільним побутом,наявність взаємних прав та обов`язків, ведення спільного господарства, наясність спільного бюджету) протягом не менше 5 років до відкриття спадщини та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Інших належних та допустимих доказів проживання ОСОБА_5 зі спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім`єю протягом останніх 3 років, що передували відкриттю спадщини позивачем не надано.

Аналогічні по суті висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі №129/2115/15-ц, у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 р. у справі №534/1318/17.

Оскільки належних, допустимих і достатніх доказів про проживання померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 однією сім`єю, пов`язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків протягом не менше 5 років до відкриття спадщини позивачем не надано, у суду відсутні підстави для визнання такого факту доведеним. В зв`язку з наведеним суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

З огляду на наведене, відсутність підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 протягом не менше 5 років до відкриття спадщини після ОСОБА_6 унеможливлює визнання за позивачем право власності на Ѕ частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки ці вимоги є пов`язаними з вимогами про встановлення факту проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю зі спадкодавцем.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 141, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

В задоволенні позову представника позивача - адвоката Саєнко Олександра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк, Торецької міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Торецька міська військово-цивільна адміністрація Бахмутського району Донецької області, про встановлення факту проживання однією сім`єю не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування за заповітом - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 20.08.2021 р.

Суддя: М.М. Скиба