Ухвала суду № 99106136, 16.08.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.08.2021

Справа № 334/4884/19

Провадження № 1-кп/334/255/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

колегії суддів: головуючого судді Бредіхіна Ю.Ю., суддів Добрєва М.В., Фетісова М.В.,

за участю секретаря Коваль К.С.

прокурора Васильчука Б.Г.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Першина І.М.

у розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.2 ст.369, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України,

встановив:

На розгляді Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.2 ст.369, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки судовий розгляд у справі не закінчено, а крім того, відсутні підстави змінювати запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м`який. Обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, впливати на потерпілих, свідків, вчинити інший злочин.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник зазначив, що прокурор не довів колегії суду жодного ризику, передбаченого ст.177 КПК України, які б давали підстави для подання даного клопотання.

На думку захисника, прокурором порушено порядок подання вказаного клопотання, а саме клопотання вручено учасникам провадження безпосередньо перед засіданням, а суду надано вже під час засідання і зроблено це не через канцелярію суду, а безпосередньо головуючому.

Захисник підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_1 , просив змінити запобіжний захід обвинуваченому на домашній арешт, надав суду договір оренди житлового приміщення. Вказав на те що ОСОБА_1 має стійкі соціальні зв`язки, його цивільна дружина ОСОБА_3 , діючи на підставі довіреності, уклала від його імені із ОСОБА_4 договір оренди житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір укладено строком з 19.07.2021 року до 19.07.2022 року.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив суд розглянути назване клопотання на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.2 ст.369, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Крім цього відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме особливо важливих цінностей суспільства (посягання на майно людей, введення їх в оману тощо).

Також суд враховує і вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у справі «Слоев проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду.

Оцінюючи наданий стороною захисту договір оренди житлового приміщення, суд зауважує про те, що положеннями Цивільного кодексу України унормовано порядок передачі житла в оренду. Так, зокрема, законодавством чітко визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму, оформлення передачі майна оформлюється відповідним актом прийому-передачі.

В супереч вказаним нормам суду не надано доказів на підтвердження того, що:

1)ОСОБА_4 є власником або має майнове право на будинок АДРЕСА_1 ;

2)названий будинок фактично передано у володіння довіреної особи обвинуваченого - ОСОБА_3 ;

3)ОСОБА_3 має достатній обсяг повноважень на укладення договору оренди;

4)будинок АДРЕСА_1 взагалі існує.

У сукупності вказане унеможливлює задоволення клопотання сторони захисту.

Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже на даний час, у судовому засіданні, ще не допитані свідки, потерпілі, не досліджені докази у справі суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 строком на 60 днів.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України та ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з конфіскацією майна. Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, усвідомлюючи невідворотність покарання за його вчинення, є ризик того, що обвинувачений ОСОБА_2 буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків і потерпілих, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Обвинувачений ОСОБА_2 частково заперечив проти задоволення клопотання прокурора, вказавши на те, що йому зручніше перебувати під домашнім арештом у період з 23:00 до 06:00, оскільки інколи у нього виникають труднощі з поверненням додому з іншого міста.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив суд розглянути вказане клопотання на розсуд суду.

Захисник не заперечував проти вказаного вище клопотання прокурора.

Відповідно до ст.181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Також, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_2 тяжких кримінальних правопорушень вчинених, зокрема, у сфері службової діяльності свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 (до восьми років ув`язнення) у разі визнання його винним, спростовує доводи обвинуваченого про відсутність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України.

Суд наголошує, що розгляд справи колегією суддів тільки розпочався, у судовому засіданні не допитані свідки, потерпілі, а тому існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_2 зможе впливати на них, відтак доцільним та виправданим є покладення на нього відповідних обов`язків.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання прокурора стосовно продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у період з з 21:00 до 06:00 години наступного дня, при цьому суд відхиляє доводи ОСОБА_2 , адже вони не підтверджуються жодним доказом.

Керуючись ст.ст. 183, 331, 371, 372 КПК України, суд , -

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.

Термін дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу закінчується 15 жовтня 2021 року о 16:00 годині.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 на період з 21:00 до 06:00 години наступного дня, до 15 жовтня 2021 року включно.

Покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки: прибувати на виклик до прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування із свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні; не відлучатись із м. Запоріжжя без дозволу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Ю.Ю. Бредіхін

Судді М.В. Добрєв

М.В. Фетісов