Рішення № 99105594, 20.08.2021, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер: 225/1752/21

Номер провадження: 2/225/499/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2021 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Довженко О.В., за участю секретаря Петрової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 12 004,81 грн. та 2270,00 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи на підставі ст.ст.280-282 ЦПК України не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась з невідомих причин, про дату час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена за адресою офіційної реєстрації: АДРЕСА_1 , а також, шляхом публікації оголошення про час та місце розгляду справи на сайті суду, відповідно до вимог ч. 11 ст.128 ЦПК України. Заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надала, про причини неявки не інформувала. Відзив на позов не поданий.

Приймаючи до уваги відсутність заперечень з боку позивача щодо заочного розгляду, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, згідно вимог ст.ст. 280-283 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України. Під час укладення договору сторони керувались ст.634 ЦК України, що здійснює правове регулювання договору приєднання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі анкети-заяви №б/н від 18.04.2011 року відповідач отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на карткові рахунки. При укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач при підписанні анкети-заяви №б/н від 18.04.2011 року підтвердив свою згоду на те, що дана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, а також, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ " Приватбанк ", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі, що підтверджується особистим підписом відповідача на заяві.

Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додана до позовної заяви).

В подальшому розмір кредитного ліміту збільшувася до 50000,00 грн., що підтверджується довідкою без номера та дати зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Однак, відповідач взятих на себе зобов`язань зі своєчасного погашення заборгованості не виконав, внаслідок чого у позивача станом на 28.02.2021 року утворилась заборгованість за тілом кредиту в сумі 12 004,81 грн.

На підтвердження наявності кредитної заборгованості в заявленому розмірі відповідачем суду надано анкету-заяву від 18.04.2011 року, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку; довідку про видані картки; розрахунок заборгованості станом на 28.02.2021 року в сумі 12 004,81 грн.; виписку по банківському рахунку відповідача станом на 28.02.2021 року з розміром заборгованості 11 494,81 грн.

При цьому, суд зауважує на тому, що в якості належного доказу наявності у відповідача кредитної заборгованості перед позивачем, розміру наданого кредитного ліміту, здійснення відповідачем операцій за картковим рахунком тощо, судом приймається до уваги саме банківська виписка за картковим рахунком відповідача станом на 28.02.2021 року, яка є первинним документом в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), згідно з якою виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

В той же час, представлений банком розрахунок заборгованості, довідка про розмір кредитного ліміту без номера та дати вимогам зазначених вище законодавчих актів щодо первинних документів не відповідає, а отже, не можуть бути визнані судом в якості належних доказів у справі (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 17.01.2021 року у справі № 278/2177/15-ц).

Окрім того, з метою підтвердження зміни відповідачем прізвища після реєстрації шлюбу « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », судом було здійснено запит до відділу реєстрації актів цивільного стану.

Згідно відповіді Торецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 10.07.2021 року №20.16-5-976-30, відповідно до актового запису про шлюб №28 від 03.03.2015 року та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00031594403 від 10.07.2021 року, виданого Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після реєстрації шлюбу 03.03.2015 року з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №28, змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд виходив з наступного:

так, відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За частиною першою ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

В свою чергу, за змістом ст.634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, як встановлено судом, матеріали справи містить докази укладення між сторонами кредитного договору шляхом підписання анкети-заяви та ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, встановлення кредитного ліміту в розмірі 7 000,00 грн., а згодом 50 000,00 грн., та, в той же час, не містять доказів повернення відповідачем кредитних коштів позивачеві.

Разом з цим, суд зауважує на тому, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Отже, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останні повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з цим, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту до відповідача (позичальника), вимагає повернення виключно тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник).

З огляду на викладене вище, з урахуванням наявності підтвердженого первинними документами розміру заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 494,81 грн. та відсутності доказів її погашення відповідачем, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в зазначеній частині.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263, 280 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 11 494 (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн. 81 коп., а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2173 (дві тисячі сто сімдесят три) грн. 56 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням вимог п.15.5 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Довженко