Рішення № 99103953, 02.08.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1952/19

№ 2/183/505/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Устименко М.О.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю представника відповідача - ОСОБА_2 ,-

в с т а н о в и в :

27 березня 2019 року АТ «ТАСКОМБАНК» звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 10 жовтня 2001 року між ПАТ "ВТБ-БАНК" (правонаступником якого є - АТ "ТАСКОМБАНК") та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 98.81/11, на підставі якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 263000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,00 % річних, з кінцевим терміном повернення 10 жовтня 2018 року.

Зі своєї сторони, банк виконав всі умови підписаного договору, надав ОСОБА_1 кредит у зазначеному вище розмірі, однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, своєчасно не сплачувала кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого станом на 13 грудня 2018 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 346 141,82 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 93 094,27 грн., заборгованості з відсотків за користування кредитом у розмірі 53 445,19 грн. і заборгованості за пенею за період з 13 грудня 2017 року по 13 грудня 2018 року у розмірі 199 602,36 грн. Зазначену суму, а також судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ визначено суддю Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Городецького Д.І.

Ухвалою суду від 23 квітня 2019 року постановлено про відкриття провадження у справі та її розгляд за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 24 червня 2019 року було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

23 серпня 2019 року постановлене заочне рішення у справі про задоволення позовних вимог.

30 жовтня 2019 року відповідачем подано заяву про перегляд заочного рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ визначено суддю Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сороку О.В.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2019 року прийнято заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення та призначено до розгляду.

27 жовтня 2019 року АТ «Таскомбанк» наданий відзив на заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 03 грудня 2019 року за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення - заочне рішення у справі скасоване, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу справ справу передано раніше визначеному складу суду.

Ухвалою суду від 17 лютого 2020 року було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Представником позивача на адресу суду неодноразово направлялися заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 04 серпня 2020 року провадження у справі зупинене до розгляду цивільної справи № 183/6920/19.

Ухвалою суду від 23 вересня 2020 року поновлене провадження у справі.

Ухвалою суду від 08 червня 2021 року витребувано у позивача копію кредитної справи в рамках кредитного договору № 98.81/11 від 10 жовтня 2011 року укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1

25 червня 2021 року на адресу суду на виконання ухвали про витребування доказів направлені копії матеріалів кредитної справиза кредитним договором № 98.81/11 від 10 жовтня 2011 року укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 .

Ухвалою суду закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити на підставі наданих доказів.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свої заперечення відсутністю належних допустимих доказів, які достовірно підтверджують перехід права Клієнта (ПАТ «ВТБ Банк») до АТ «Таскомбанк») по зобов`язанням кредитного договору № 98.81/11 від 10 жовтня 2011 року, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 . Відсутність зазначених документів також підтверджує відсутність аргументованого розрахунку заборгованості за кредитним договором, а саме: 1) розрахунку заборгованості за тілом кредиту - немає, зазначена лише загальна сума в розмірі 93094,27 грн., а враховуючи, що платежі повинні були вноситися відповідачем щомісячно в певній сумі, з поданого позивачем розрахунку взагалі не вбачається, з якого часу банк не отримував платежів від відповідача, в той час як відповідач своєчасно та в повному обсязі вносила платежі. Також представник відповідача заперечував проти задоволення позову в частині стягнення пені в розмірі 199902,36 грн., який є такими, що суперечать ЗУ «Про захист прав споживачів», тому як такі умови є несправедливими.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, з точки зору належності, допустимості, а у своїй сукупності, з точки зору достатності та достовірності, дійшов до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що 10 жовтня 2011 року між ПАТ «ВТБ-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 98.81/11 з додатком. За умовами цього договору, що обов`язкові для сторін у справі згідно з ст. 629 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 отримала в кредит кошти у розмірі 263 000,00 грн. під проценти за користування коштами в розмірі 17 % річних, строком по 10 жовтня 2018 року.

Відповідач зобов`язався відповідно до умов надання кредиту за п.п. 1.1, 2.1, 5.3 кредитного договору погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, а також сплачувати пеню на умовах, передбачених договором на користь відповідача, що він мав виконати згідно з ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів (ст. 67 ЦПК України).

Статями 77-80 ЦПК України передбачено, що докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Стаття ст. 89 ЦПК України визначає принцип оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи аналізує й оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, і ця оцінка повинна спрямовуватись на встановлення обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення.

Як передбачено ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

27 березня 2017 року між позивачем та ПАТ «ВТБ Банк» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (автокредити) № 270317АВ. Так, відповідно до п. 2.2 цього договору загальний розмір заборгованості боржників, право вимоги до яких відступається згідно цього договору новому кредитору складає 66 050 763,18 грн., згідно реєстру прав вимог, який складається сторонами в паперовому та електронному вигляді за формою, що наведена у Додатку 1 до цього договору. Реєстр прав вимог на паперовому носії ( з основною інформацією за кредитними договорами), підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін і є невід`ємною частиною цього договору…

Так позивачем не надано суду а ні Реєстру прав вимог, а ні Додатку 1 до договору про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (автокредити) № 270317АВ від 27 березня 2018 року.

Крім того, з позовної заяви та додатків до неї не можливо встановити, яка заборгованість ОСОБА_1 , в розумінні Договору про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (автокредити) № 270317АВ від 27 березня 2018 року, була передана Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» позивачеві.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається зі ст. 514 ЦК України, уступка вимоги є однією з підстав заміни сторони у цивільно-правовому зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак, в супереч вищевказаних норм права позивачем не було надано належних допустимих доказів переходу до нього, як нового кредитора прав та обов`язків за кредитним договором № 57-П/08 від 11.06.2008 року, передбаченими положеннями ст.ст. 512, 514 ЦК України, оскільки правочин про зміну кредитора у зобов`язанні, відповідно до вимог ч.1 ст.513 ЦК України, у матеріалах справи відсутній.

Відповідно до вимог ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення вимог позивача.

Таким чином, суд вважає, що з наданих представником позивача письмових доказів, які знаходяться в матеріалах справи, не достатньо даних для висновку про те, що позивач набув права вимоги за кредитним договором № 98.81/11 від 10 жовтня 2011 року між ПАТ «ВТБ-Банк» та ОСОБА_1 .

Крім того, позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог в частині розрахунку заборгованості, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити Акціонерному товариству «Таскомбанк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 98.81/11, укладеним 10 жовтня 2011 між Публічним акціонерним товариством «ВТБ-Банк» та ОСОБА_1 .

Реквізити сторін:

позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк», код ЄДРПОУ 09806443, адреса: 04073, м.Київ, вул.С.Петлюри, 30;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сорока О.В.