Ухвала суду № 99101896, 18.08.2021, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №694/644/16

1-в/705/305/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Єщенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Кучеренка А.В.,

представника установи виконання покарання Новака В.В. (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,

прокурора Тарасенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», погоджене з головою спостережної комісії при Уманській районній державній адміністрації Черкаської області, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Звенигородка Черкаської області, громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, такого, що арешту проживав у АДРЕСА_1 , засудженого вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2019 року за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Начальник Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» (далі – ДУ «СВК № 92») за погодженням з головою спостережної комісії при Уманській районній державній адміністрації звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 18.04.2019 засуджений за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у вигляді 10 років 6 місяців позбавлення волі. Строк відбуття покарання рахується з 05.01.2016 – з моменту затримання. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 05.01.2016 по день набрання вироком законної сили. Початок строку відбування покарання –05.01.2016. Кінець строку відбування покарання –19.02.2023.

ОСОБА_1 відбув 3/4 строку покарання. Під час утримання в СІЗО м. Черкаси характеризувався негативно, допустив чотири порушення режиму утримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. До праці не залучався, заохочень не мав. З 25.06.2019 відбуває покарання в ДУ «СВК № 92» та характеризується позитивно. Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. Має одне стягнення, яке знято у встановленому законом порядку. На виробництві установи працевлаштований художником у майстерні установи, до своїх обов`язків ставиться сумлінно, за що п`ять разів заохочувався правами начальника установи. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує позитивно, робить належні висновки. Виконує законні вимоги персоналу установи виконання покарань. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Бере участь у суспільно-корисному житті відділення. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує рівні, доброзичливі стосунки із засудженими позитивної спрямованості. Провину у скоєному злочині визнає повністю, розкаюється.

Представник адміністрації установи виконання покарань Новак В.В. у судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Прокурор Тарасенко О.В. у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив, що ОСОБА_2 відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (вбивство людини за попередньою змовою групою осіб), а також ч. 2 ст. 185 КК України. Вказані злочини були вчинені засудженим після умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, призначеного за злочин, передбачений ст. 122 КК України. За час відбування покарання з 05.01.2016 у СІЗО м. Черкаси характеризувався негативно, до праці не залучався, заохочень не мав. З 25.06.2019 відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», характеризується позитивно, відшкодував процесуальні витрати в сумі 1802,66 грн. За весь період відбування покарання 5 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності (27.06.2017, 05.04.2019, 09.04.2019, 21.05.2019, 18.07.2020), має лише 5 заохочень (02.01.2020, 03.07.2020, 04.01.2021, 02.04.2021, 06.07.2021). Враховуючи особу засудженого та його поведінку за весь період відбування покарання, рідкий прояв старанності (1 заохочення за рік), а також те, що більшу частину заохочень (4) засудженим отримано в період настання пільги, та в цей же період він став позитивно характеризуватись (рішенням комісії установи від 23.07.2020 засудженому відмовлено в направленні матеріалів до суду для вирішення питання про його умовно-дострокове звільнення), існують обґрунтовані сумніви , що ОСОБА_1 виправився та не буде скоювати нових злочинів після звільнення з установи виконання покарання. Засуджений ОСОБА_1 неодноразово судимий та відбував покарання в місцях позбавлення волі. Йому відомі вимоги та практика ініціювання адміністрацією установи виконання покарання, а також застосування судами умовно-дострокового звільнення від покарання, що дає йому змогу до них пристосуватись на короткий термін та отримати пільгу без виправлення. В зв`язку з цим застосування до засудженого пільги, передбаченої ст. 81 КК України, повинно бути справедливим, тобто відповідати особі засудженого та його поведінці під час відбування покарання. Вказане можливо лише через з`ясування сутності засудженого, а не лише зовнішніх ознак його поведінки, маски засудженого, яку він демонструє. Саме тому відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування. Це дає змогу визначити наявність у засудженого глибоких переконань у необхідності змін свого життя. Несправедливе застосування до засудженого ст. 81 КК України є не тільки умовою для вчинення вказаним засудженим нових злочинів, а й демонструє іншим засудженим можливість звільнення без суворого дотримання вимог режиму та працюючи епізодично, тобто без докладання зусиль. Цим зводиться нанівець соціально-психологічна робота із засудженими та організація їх працевлаштування, на які держава витрачає значні ресурси. Тобто враховуючи особу засудженого, його поведінка в установі виконання покарань не свідчить про його виправлення та відсутність у нього мотивації на скоєння нових злочинів. А отримання ним заохочення напередодні вирішення судом питання про його умовно-дострокове звільнення слід розцінювати як звичайне пристосування з метою отримання поблажливості суду, а не щире каяття.

Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні просив суд клопотання задовольнити. Вказав, що працевлаштований, сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення. На запитання про щире каяття та визнання ним вини у вчиненні злочинів, пояснив, що вбивство ним вчинене з необережності при самозахисті.

Представник спостережної комісії, повідомлений про день, час та місце судового розгляду клопотання, у судове засідання не з`явився.

Суд, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, враховуючи думку представника адміністрації, засудженого та прокурора, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що саме по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.

Одним з найважливіших засобів виправлення засуджених виступає суспільно-корисна праця. Залучення до праці спрямоване, насамперед, на приучення засуджених ставитися до праці, як до позитивної та необхідної складової їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі. Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставленню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду подання. Суд не може не врахувати, що примірна поведінка – це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намагання своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 50 КК України покарання має на меті виправлення засуджених та запобігання нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого – процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Відповідно до вимог п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким»: оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, то суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Крім того, відповідно до п. 2 вказаної Постанови умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

ОСОБА_1 вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 18 квітня 20196 року визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України, і йому із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців.

На думку суду, засуджений не довів зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці протягом усього строку відбування покарання, що він підлягає умовно-достроковому звільненню. Враховуючи особу засудженого, його пояснення щодо вчиненого злочину, надані в судовому засіданні, його поведінку за весь період відбування покарання, а також те, що більшу частину заохочень (4) засудженим отримано в період настання пільги, та в цей же період він став позитивно характеризуватись, суд вважає, що наведене в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 не став на шлях виправлення і перевиховання, а його поведінка з дотримання вимог режиму відбування покарання не є такою, що може на даний час бути підставою для умовно-дострокового звільнення.

З огляду на зазначене, посилання в судовому засіданні засудженого на те, що він виправився, з урахуванням положень ст. 81 КК України, не дають можливості дійти безумовного висновку, що засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою довів своє виправлення, зокрема, що цілі покарання були досягнуті та виправлення засудженого настало раніше строку, визначеного вироком суду. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 не переконав суд, що він визнає вину та щиро розкаявся у вчинених злочинах. У зв`язку з чим відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання ДУ «СВК № 92» щодо умовно-дострокового звільнення ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 81 КК України та ст. ст. 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» про умовно - дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали, а засудженим – протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання зупиняє її виконання.

Суддя О.І.Єщенко