Рішення № 99100247, 09.08.2021, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/117/21

Єдиний унікальний №733/111/21

Рішення

Іменем України

09 серпня 2021 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого судді: А.В. Вовченко

при секретарі: Л.М. Мошенець

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Г.В. Зибінської

та представника відповідача Д.Г. Литвиненко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про усунення перешкод в користуванні майном,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про усунення перешкод в користуванні майном, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником земельної ділянки площею 3,59 га, кадастровий номер 7421781200:02:000:0130, розташованої на території Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 876800, виданого 26 березня 2009 року на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 26 червня 2008 року № 248.

Даний Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01098300003. 22 червня 2009 року був укладений договір оренди даної земельної ділянки між позивачем та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством « Бережівка », правонаступником якого є СТОВ « Дружба-Нова » строком на п`ять років. Вказаний договір був зареєстрований в Ічнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК 05 травня 2010 року за № 041083400007. Дія даного договору закінчилась 05 травня 2015 року, так як від орендаря не надходило повідомлення про намір продовжити дію договору. ОСОБА_2 також не направляв підприємству свою пропозицію про намір подальшої оренди землі. В 2016-2017 році йому за фактичне користування належною земельною ділянкою здійснювалась виплата відповідачем грошових коштів. Пізніше при зверненні до СТОВ «Дружба-Нова» з метою погодження умов співпраці, ознайомленням з проектом договору оренди, йому було надано примірник вже підписаного з обох сторін договору оренди землі від 02 січня 2015 року, а також Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У зв`язку із станом здоров`я (протягом 2017-2019 року дві операції, наслідком яких є інвалідність 2 групи) врегулювати спір відразу після виявлення порушень прав позивача не виявилось можливим. 10 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся із листом до директора СТОВ « Дружба-Нова » про мирне врегулювання спору, але це не дало жодних результатів. Позивач стверджує, що вищезазначений договір оренди земельної ділянки він не укладав, умов оренди не погоджував, підпис в договорі виконаний не ним, а сторонньою особою. Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що у зв`язку з вищевикладеним, існують підстави для відновлення його порушених, як власника, прав у судовому порядку, шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації речового права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просили задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача Д.Г. Литвиненко в судовому засіданні просила відмовити в задоволені позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначивши, що позивачем не надано доказів порушення його прав відповідачем. Також вважає обраний позивачем спосіб захисту не ефективним та таким, що не може бути задоволений судом. Договір оренди землі від 02 січня 2015 року є законним, чинним, не припиненим і його правомірність презюмується згідно приписів ст. 204 ЦК України. Спірна земельна ділянка перебуває у правомірному користуванні відповідача, який регулярно сплачував орендну плату згідно договору оренди землі. Також вказала, що факт отримання коштів позивачем свідчить про обізнаність останнього з існуванням та умовами договору оренди землі та суперечить принципу «добросовісної поведінки». Крім того, просила застосувати позовну давність відповідно до ст. 257 ЦК України, так як останнім не надано суду належних та допустимих доказів на спростування презумпції можливості та обов`язку знати про стан своїх майнових прав, що свідчить про пропуск строку позовної давності. Отже, за даних підстав вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні вимог заяви.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вважає позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Так, ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,59 га, кадастровий номер 7421781200:02:000:0130, розташованої на території Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 876800, виданого 26 березня 2009 року на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 26 червня 2008 року № 248. Даний Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01098300003 (а.с.11).

22 червня 2009 року між позивачем та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством « Бережівка », правонаступником якого є СТОВ «Дружба-Нова» (а.с.21-23), був укладений договір оренди даної земельної ділянки строком на п`ять років. Вказаний договір був зареєстрований в Ічнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК 05 травня 2010 року за № 041083400007 (а.с.74-75). Отже, строк користування земельною ділянкою відповідачем мав закінчитись 05 травня 2015 року.

Пізніше позивачу стало відомо, що 04 березня 2016 року державним реєстратором Реєстраційної служби Ічнянського районного управління юстиції Чернігівської області Хвіст В.М. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було здійснено реєстрацію оренди належної позивачу ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки площею 3,59 га, кадастровий номер 7421781200:02:000:0130, в записі «підстава виникнення іншого речового права» зазначені відомості про договір оренди вищевказаної земельної ділянки, укладеного між СТОВ «Дружба-Нова» та ОСОБА_2 від 02 січня 2015 року на строк 10 років, тобто до 02 січня 2025 року. При цьому, в зазначеному записі також було наведено відомості про суб`єкта орендодавця, як про: ОСОБА_2 , паспорт громадянина України серії та номер НОМЕР_1 , виданий Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській області 12 листопада 1998 року (а.с.73).

При зверненні позивача до директора СТОВ «Дружба-Нова» з метою погодження умов співпраці, ознайомленням з проектом договору оренди, останньому було надано примірник вже підписаного з обох сторін договору оренди землі від 02 січня 2015 року, а також Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Врегулювання даного питання мирним шляхом не дало ніяких результатів (а.с.20).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про витребування належної йому земельної ділянки, тобто пред`явити негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Пред`являючи позов, позивач ОСОБА_2 стверджував, що оспорюваний договір оренди землі від 02 січня 2015 року він не підписував, підпис у ній вчинено іншою особою.

З висновку судово-почеркознавчої експертизи, складеного 18 червня 2021 року за № 1922-1924/21-24 експертом Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз слідує, що підписи від імені ОСОБА_2 в договорах оренди землі (дата - 02 січня 2015 року), наданих позивачем та відповідачем, виконані рукописним способом, письмовим приладом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.118-124).

Відповідачем вищевказаний висновок судово-почеркознавчої експертизи не оскаржувався.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України « Про оренду землі » (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 Закону України « Про оренду землі »).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у підпункті 7.18. своєї постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Отже, власник земельної ділянки, яким в даному випадку є ОСОБА_4 , виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки, обрав ефективний спосіб захисту свого порушеного права на користування нею, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки саме у мотивах негаторного позову з похідною позовною вимогою про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Водночас суд не погоджується з доводами висловленими представником відповідача про відсутність доказів порушення відповідачем прав позивача, оскільки порушення права ОСОБА_2 , як власника, на користування належною йому земельною ділянкою, зокрема шляхом вільного прийняття рішення щодо укладення договору відносно свого майна, вільного обрання контрагента та визначення умов договорів, було встановлено в судовому засіданні (в т.ч. висновком експерта).

Що стосується питання виплати та отримання орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судовим рішенням було встановлено фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, яка перебуває у власності позивача, в період з 2015 року по даний час.

Цільовим призначенням грошових коштів, переданих СТОВ «Дружба-Нова» ОСОБА_2 , було саме за користування ними належною останньому земельною ділянкою.

До того ж в судовому засіданні не доведено надання відповідачем та отримання позивачем грошових коштів за 2018-2020 роки, а також матеріали справи взагалі не містять зазначення жодних сум грошових виплат за користування спірною землею.

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що у разі отримання позивачем від відповідача грошових коштів за договором оренди земельної ділянки, який був визнаний судом неукладеним, оскільки не був підписаний позивачем, то відповідач не позбавлений можливості захистити свої права у порядку положень ст. 1212 ЦК України.

Що стосується судових витрат суд прийшов до такого.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Норми ч.1 ст. 141 ЦПК України вказують, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач являється інвалідом 2 групи (а.с.6), що є підставою для звільнення від сплати судового збору, так як відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до п.1,2 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Як роз`яснено в п. 47, 48 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник позивача надала суду копію договору про надання правової допомоги № 03/2021 від 20 січня 2021 року (а.с.132), копію детального опису виконаних робіт в рамках договору про надання правової допомоги (а.с.133), копії квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с.134), якими підтверджено факт оплати правової допомоги. Згідно з даними документами вищевказані витрати складають 5000 гривень 00 копійок. Також у матеріалах справи є ордер на надання правничої (правової) допомоги та копія свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю (а.с.55-56).

Також у зв`язку з проведенням судово-почеркознавчої експертизи позивачем була оплачена її вартість в розмірі 4118 гривень 64 копійки, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом здачі-приймання висновку експерта № 1922-1924/21-24 (а.с.125) та квитанцією № 0.0.2129231360.1 від 18 травня 2021 року (а.с.135).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89,141, 229, 258, 263-265, 280 ЦПК України, Законом України « Про оренду землі», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Конституцією України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про усунення перешкод в користуванні майном задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою загальною площею 3,59 га, кадастровий номер 7421781200:02:000:0130, розташованої на території Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), шляхом повернення ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова».

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7421781200:02:000:0130, площею 3,59 га, що розташована на території Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державна реєстрація права оренди якої була проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Ічнянського районного управління юстиції Чернігівської області Хвіст В.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 28675787 від 11 березня 2016 року 12:45:55.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» на користь держави 945 (дев`ятсот сорок п`ять) гривень 21 копійку судового збору.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» на користь ОСОБА_2 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат за надання правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи та 4118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) гривень 64 копійки витрат на проведення експертизи.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 .

Відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова», код ЄДРПОУ: 31333767, адреса: 17600, смт. Варва, вул. Комарова, 59 Варвинського району Чернігівської області.

Повне рішення складено 19 серпня 2021 року.

Суддя А. В. Вовченко