Рішення № 99098618, 09.08.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9067/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова, у складі головуючого судді Фролової Л.Д.,

при секретарі судового засідання Євтушенко В.Ю.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, за участі третіх осіб: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Львівського комунального підприємства «Княже місто», Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання за позивачем права власності на житловий будинок, -

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги.

Позивач звернувся з вказаним позовом, який в подальшому був уточнений, та зазначив, що ним здійснено забудову у спільному дворі будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 18, 55 кв.м і побудовано будинок загальною площею 106 кв.м. Ці обставини підтверджуються довідками ЛКП «Княже місто» та копіями інвентаризаційних справ. Вказаний будинок було переобладнано з нежитлового приміщення площею 47, 8 кв.м, яке, своєю чергою, також було побудовано позивачем. Перед початком ремонтних робіт в будинку по АДРЕСА_1 від усіх мешканців будинку була отримана письмова згода щодо переведення нежитлових приміщень першого поверху у житлову квартиру. Відповідно до проекту приведення у відповідність нормативним вимогам нежитлових приміщень, які прибудовано до житлового будинку, демонтаж вказаних приміщень може привести до руйнування конструктивних елементів будинку. Вказує, що побудований ним будинок хоч і є самочинним будівництвом, однак повністю відповідає вимогам ДБН і не порушує права та інтереси третіх осіб. ДБН. Просив врахувати, що постановою Львівського апеляційного суду було затверджено мирову угоду між ним та відповідачем у справі за позовом між тими ж сторонами у справі про визнання права власності, згідно з якою сторони визнали факт будівництва приміщень і у відповідача відсутні претензії до позивача з приводу здійсненого будівництва. З урахуванням викладеного, для реалізації свого права на введення в експлуатацію житлового будинку, просить суд визнати право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 106, 0 кв.м., що складається з приміщень першого поверху площею 53,0 і приміщень другого поверху площею 53 кв.м.

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року провадження по справі було відкрито та вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

11 травня 2021 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в приміщенні Галицького районного суду м. Львова.

Позиція сторін по справі.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задоволити.

Представник відповідача категорично заперечив проти позовних вимог та вказав, що судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності., набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. У позовній заяві позивач зазначає, що існують рішення судів, які є підставою для визнання фактів будівництва у відповідності до вимог законодавства, однак таке не відповідає дійсності. Оскільки позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах законодавства, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Треті особи належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви, пояснень представника позивача та підтверджено матеріалами справи позивач здійснив самочинне будівництво житлового будинку і ставить питання про визнання права власності. На підтвердження позовних вимог позивачем було надано суду наступні письмові докази.

Згідно листа № 164вих від 07 липня 2020 року ЛКП «Княже місто» підтверджено факт здійснення благоустрою на місці зрізаної тополі ОСОБА_3 у спільному подвір*ї будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Згідно листів № 412 від 08 липня 2020 року, №31-7012 від 29 листопада 2018 року, №298 від 09 липня 2018 року ЛКП «Княже місто», Галицька рай адміністрація, повідомили про відсутність звернень мешканців будинку щодо проведеною ОСОБА_3 добудови.

За даними технічного звіту про стан несучих конструктивних елементів прибудованих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 прибудова відповідає будівельним, санітарно-технічним та протипожежним нормам. Проводити демонтаж прибудованих нежитлових приміщень недоцільно, у зв`язку з тим, що демонтажні роботи непередбачувані і можуть привести до руйнування конструктивних елементів основного будинку. Прибудова нежитлових приміщень до житлового будинку не обмежує можливість використання за призначенням даного будинку іншими співвласниками і не порушує їх в користуванні і можливості проведення ремонтно-будівельних робіт у разі необхідності.

Відповідно до довідки №418 від 08 вересня 2017 року квартири з АДРЕСА_3 немає.

Заявами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ОСОБА_17 підтверджено відсутність заперечень щодо переведення нежитлових приміщень першого поверху будинку АДРЕСА_1 з нежитлового фонду у житлову квартиру з проведенням прибудови до зазначених приміщень.

Розглянувши заяву від 30 липня 2020 року Комунальна установа «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» стосовно видачі свідоцтва на право власності, роз`яснив ОСОБА_3 про необхідність звернення до Центру надання адміністративних послуг.

Управління архітектури та урбаністики надало 27 липня 2020 року роз*яснення щодо присвоєння об`єктам будівництва нової поштової адреси, а Управління земельних ресурсів 20 серпня 2020 року – щодо обслуговування нежитлових приміщень.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 16 січня 2020 року у задоволенні цивільного позову ОСОБА_18 який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_19 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи - Львівської міської ради про демонтаж самочинного будівництва та усунення перешкод у користуванні майном – було відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду рішення суду без змін.

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 , з однієї сторони, та Львівською міською радою з другої сторони, згідно умов якої:

1.Виконані будівельні роботи у 2017 році ОСОБА_3 у спільному дворі будинку АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 проведені на земельній ділянці загальною площею 18,55 кв.м. (на підставі договору про надання послуг з топо-геодичної зйомки земельної ділянки у АДРЕСА_4 . працівники ТзОВ НВП «ГЕО-ТРАНС» проведено обстеження нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 47,80 кв.м., за результатами чого встановлено, що вказані нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці загальною площею 63,55 кв.м., з яких 45,0 кв.м. є терасси будинку АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а тому фактично забудовано лише 18,55 кв.м. земельної ділянки (63,55 кв.м. - 45,0 кв.м. = 18,55 кв.м.).

2.Постановою про закриття кримінального провадження Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16.07.2018р., внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140050003997 від 08.09.2017р., вартість завданої шкоди ОСОБА_3 громаді міста в особі Львівської міської ради шляхом забудови 18,55 кв.м. земельної ділянки комунальної власності становить 75 610 грн. 17 коп.

3.Позивач гарантує, що сума завданої шкоди, яка дорівнює 75 610 грн. 17 коп. буде погашена шляхом перерахування вказаної суми на розрахункові рахунки Відповідача після затвердження вказаної мирової угоди судом.

4.Відповідач заявляє, що з моменту підписання цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних претензій до Позивача з приводу нежитлових приміщень на АДРЕСА_4 загальною площею 47,80 кв.м. (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1426218346101).

5.Позивач і Відповідач заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

6.Позивач і Відповідач після підписання цієї угоди не заперечую щодо затвердження її судом та прийняття ухвали про закриття провадження по цивільній справі №461/5434/17.

У зв`язку з затвердженням судом даної мирової угоди рішення Галицького районного суду міста Львова від 14 листопада 2017 року визнати нечинним та закрити провадження у даній цивільній справі.

Мотиви прийняття рішення судом.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.

Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену річ (в тому числі, на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК України).

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності. Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Ні зазначеними вище нормами, ні нормою ст. 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Беручи до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке позивачем на самочинне будівництво у встановленому законом та договором порядку не набуте, вимоги ОСОБА_3 щодо визнання його власником житлового будинку не ґрунтуються на законі.

Крім того, має місце пред`явлення позовів про визнання права власності на самочинне будівництво житлового будинку, щоб спростити чи уникнути встановленої законодавством досить тривалої в часі та фінансово затратної процедури оформлення прав на це майно.

Оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами і зазначені вище позови заявляються формально не для визнання, а для набуття права власності, задоволені вони бути не можуть. При цьому, суд вважає за необхідне також зазначити, що не може підміняти собою органи, на які покладені обов`язки по видачі дозволів на будівництво й узгодженню забудови, прийняття об`єктів в експлуатацію.

Щодо судового збору, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі, суд приходить до переконання, що такий не підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 258, 259, 265, 264, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до Львівської міської ради, за участі третіх осіб: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Львівського комунального підприємства «Княже місто», Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання за позивачем права власності на житловий будинокк, - відмовити повністю.

Повний текст рішення проголошено 19 серпня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Л.Д. Фролова