Рішення № 99098546, 18.08.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

18.08.2021

ЄУН 337/2766/21

Провадження № 2-а/337/39/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року місто Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Котляр А.М.

за участю секретаря Журби Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського управління патрульної поліції в Запорізькій області Сляднєва Дмитра Володимировича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій незаконними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕАН №4221281 від 17.05.2021 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП. Покласти на Департамент патрульної поліції судові витрати, які складають із судового збору в сумі 908 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 2837,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 17.05.2021 року поліцейський УПП в Запорізькій області Сляднєв Д.В склав постанову, якою притягнув його до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. В постанові вказано, що він керував транспортним засобом у населеному пункті зі швидкістю 73 км/год, чим перевищив допустиму швидкість руху на 23 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним приладом Trucam – ts000571. Насправді він рухався по дорозі з дозволеною швидкістю 50 км/год. Поліцейський зупинив лише його автомобіль, інші автомобілі продовжили рух. Поліцейський не досліджував докази по справі, не допитав в якості свідків пасажирів його автомобіля, не відібрав у нього пояснень. Прилад, який вимірював швидкість, не був розміщений стаціонарно вмонтованим способом, а тримався у руці поліцейського, що є порушенням статті 40 Закону України «Про національну поліцію». Постанова була винесена без його участі. В постанові не вказано конкретне місце вчинення правопорушення, зазначено лише про те, що порушення вчинено в м. Запоріжжя по вул. Прибрежна магістраль.

26.05.2021 року суддя відкрив у справі спрощене провадження без виклику сторін та призначив справу до розгляду .

Сторони по справі проти розгляду справи в порядку спрощеного розгляду справи не заперечували.

10.06.2021 року відповідач поліцейський управління патрульної поліції в Запорізькій області Сляднєв Дмитро Володимирович направив до суду відзив на позовну заяву, в якій заперечує проти позовних вимог, просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказує на те, що 17.05.2021 р. під час несення служби в м. Запоріжжі ним, поліцейським управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП Сляднєвим Дмитром Володимировичем за допомогою лазерного вимірювача швидкості truCAM LTI 20/20 ТС №000571 було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме: водій транспортного засобу Volkswagen Golf з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 73 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Посилається на те, що прилад TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. В постанові вказано місто та вулицю, на яких вчинено правопорушення. Вказано, що правопорушення вчинено в межах населеного пункту. Заперечив суму заявлених судових витрат. Вважає, що судовий збір за подання даного позову складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в той час як позивач сплатив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

09.06.2021 року позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якій посилається на те, що подані відповідачем докази не засвідчені належним чином. Фотознімок, долучений до відзиву, не дає підстави стверджувати, що був сфотографований номерний знак позивача, оскільки на фотознімку не видно серію номерного знаку. Просив суд не приймати відзив відповідача.

23.07.2021 року суддя залучив до участі у розгляді справи Департамент патрульної поліції Національної поліції України в якості третьої особи на стороні відповідача.

16.08.2021 року представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Малій О.М. подав до суду відзив на позов, в якому вказав, що позовні вимоги позивача є безпідставними. Заперечував проти покладення судових витрат на відповідача, вважає витрати необґрунтованими.

Дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалася сторона, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову з таких підстав.

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4221281 від 17.05.2021 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 гривень.

В описовій частині постанови вказано, що 17.05.2021 року о 17:49 по вулиці Прибрежна магістраль в м. Запоріжжя водій транспортного засобу Volkswagen Golf з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 73 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалась лазерним приладом TruCAM.

Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ч.1,2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач ОСОБА_1 в населеному пункті порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 23 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач посилається на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом, яким є вимірювання швидкості руху приладом Trucam.

Суд враховує положення ст. 40 Закону № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис суд встановив, що на рухомий автомобіль Volkswagen Golf з номерним знаком НОМЕР_1 наведено ціль та здійснювався замір швидкості. В цей момент видно значне дрибіжання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля TruCAM з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону № 580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII, а лист директора ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року за вих. № 22-38/49 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень ПДР.

Крім того, на оптичному диску з місця події, на якому, міститься відеофайл та фотознімок з приладу TruCam. відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі інтернет).

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Надані відповідачем матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора.

Таким чином, наданий суду відеозапис та фотознімок з приладу ТruCAM не є допустимими доказами в розумінні ст. 74 КАС України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому позов підлягає задоволенню.

Позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати, які складають із судового збору в сумі 908 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 2837,50 грн.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, використовуються:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також при вирішенні заяви позивача необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України", і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так позивачем на підтвердження заявлених ним до відшкодування судових витрат на правничу допомогу надано розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 20.05.2021 року, акт виконаних робіт від 20.05.2021 року, квитанція про сплату гонорару №0005, договорі про надання правової допомоги від 09.11.2020 року.

Проаналізувавши види наданих послуг з правничої допомоги, зазначені в договорі та акті виконаних робіт, суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням того, що обсяг документів, які підлягали вивченню адвокатом, не є великим, а предмет спору не є складним, тому співмірним у даному випадку є розмір відшкодування витрат на правничу допомогу у 1000 грн.

При зверненні до суду із позовом позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 908 гривень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року по справі № 543/775/17 роз`яснила, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, судовий збір за подання до суду адміністративного позову про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 454 гривні.

Суд, керуючись статтею 139 КАС України, покладає на Департамент патрульної поліції судовий збір в сумі 454 гривні.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про удовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв`язку із тим, що позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розміру більшому, ніж встановлено законом, частина сплаченої суми судового збору в розмірі 454 гривні може бути повернута позивачу у разі звернення до суду із відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 77, 79, 241-246, 286, 293 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАН №4221281 від 17.05.2021 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 гривень, а провадження у справі закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3, ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 454 гривні та витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 гривень, а всього 1454 (одну тисячу чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення.

Суддя: А.М. Котляр