Рішення № 99098541, 19.08.2021, Токмацький районний суд Запорізької області

328/1712/21

19.08.2021

2-а/328/17/21

РІШЕННЯ

іменем України

19 серпня 2021 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді: Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Шпітько Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, адміністративну справу № 328/1712/21 (провадження 2-а/328/17/21) за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, поліцейського ВРПП Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції Питомець Віктора Олександровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил дорожнього руху № 986589 серія БАБ від 25.06.2021 року, -

за участі:

позивача - ОСОБА_1

встановив:

30 червня 2021 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до поліцейського КРПП Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції Питомець В.О., в якому просив постанову № 986589 серія БАБ від 25.06.2021 року про накладення адміністративного стягнення в розмірі 3400 грн. визнати незаконною та скасувати, провадження по адміністративній справі закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

02 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до поліцейського КРПП Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції Питомець Віктора Олександровича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил дорожнього руху було залишено без руху та надано позивачу строк три дні, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині (а.п. 8-13).

05 липня 2021 року на виконання ухвали суду надано уточнену позовну заяву в якій позивач уточнив позовні вимоги та визначив коло відповідачів, та надав клопотання про звільнення від сплати судового збору (а.п. 15-22).

06 липня 2021 року в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено, продовжено строк дії ухвали судді Токмацького районного суду Запорізької області № 328/1712/21 (2/328/17/21) від 02 липня 2021 року строком в один день (а.п. 23-25).

Позивачем недоліки, зазначені в ухвалі усунуті, надано квитанцію про сплату судового збору (а.п. 27).

В уточненій позовній заяві, яка подана до суду 05 липня 2021 року, позивач просить скасувати постанову № 986589 серія БАБ від 25.06.2021 року про накладення адміністративного стягнення в розмірі 3400 грн., провадження по адміністративній справі закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 25 червня 2021 року поліцейським КРПП Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області ст. сержантом поліції Питомець Віктором Олександровичем за начебто скоєння правопорушення передбаченого ст. 126 ч. 2 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення - штраф на користь держави в розмірі 3400 гривень.

Відповідно до постанови № 986589 серія БАБ про накладення адміністративного стягнення, він 25 червня 2021 року об 11 год. 45 хв. на 417-му кілометрі автодороги Харків-Сімферополь керував авто з причепом спеціальним ПР фургон житловий АВІ PALARUS без відповідної категорії ВЕ, чим порушив п.п 2.1 «а» ПДР України у якому передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:(зокрема) а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

25 червня 2021 року об 11 год 45 хв на 417-му кілометрі автодороги Харків-Сімферополь (пост дорожньої поліції) його зупинив працівник поліції, не надавши своїх пояснень щодо причини зупинки. Під час руху він не скоїв ніяких порушень ПДР. Зазначене в постанові порушення ПДР виявлено при перевірці документів щодо права керування транспортним засобом, які він надав працівнику поліції за його вимогою. Наявність інших правопорушень була відсутня.

Під час накладення на нього адміністративного стягнення відповідачем не було доведено щодо дійсності з його боку порушення ПДР України, він не був впевнений у цьому та з`ясовував це протягом години. Його родина що їхала разом з ним для відпочинку на море: син з дружиною та двома дітьми (1,5 та 4 роки) весь цей час очікували в його авто при температурі повітря 35 градусів. На думку відповідача керування транспортним засобом з причепом він мав право лише за наявністю категорії ВЕ у посвідченні водія.

Вважає вимоги відповідача та його дії незаконними та такими, що не відповідають Конституції України та чинному законодавству.

В підтвердження своєї позиції посилається на положення п. 2, 3, 5 Постанови КМУ № 340 від 08 травня 1993 року (в ред. станом на 08.06.2021 року) «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», де зазначено, що: особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії зокрема: - В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми; - С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів); - С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів).

Водіям транспортних засобі» категорій В, СІ, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів. При цьому водіям транспортних засобів категорії В дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів.

Він має посвідчення водія категорії В, С, С1 яке було надано відповідачу під час перевірки, крім того ним було надано свідоцтво державної реєстрації власного авто RENAULT KANGOО з державним номерним знаком НОМЕР_1 у якому зазначено, що повна маса автомобіля складає 1630 кг, а також свідоцтво державної реєстрації власного автокемпінгу АВІ PALARUS (причіп спеціальний ПР-фургон житловий) з державним знаком НОМЕР_2 , повна маса якою 965 кг.

Загальна дозволена максимальна маса транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів, що підтверджується свідоцтвом державної реєстрації власного автомобіля, свідоцтвом державної реєстрації власного автокемпінгу, посвідченням водія категорії В, С, С1 оригінали яких знаходяться у нього.

В постанові про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 986589 від 25 червня 2021 року, він зазначив, що водійське посвідчення з категорією В, С, С1 має з 1969 року, з порушеннями зазначеними в постанові не погоджується.

Позивач вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 986589 від 25 червня 2021 року є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

08 липня 2021 року ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 328/1712/21 (провадження 2-а/328/17/21) за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, поліцейського ВРПП Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції Питомець Віктора Олександровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил дорожнього руху № 986589 серія БАБ від 25.06.2021 року. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статей 268, 269, 286 КАС України для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні. Роз`яснено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив) (а.п. 29-31).

Запропоновано відповідачам у строк визначений судом надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; іншим учасникам справи - копію відзиву та доданих до нього документів.

Витребувано в Головного управління національної поліції в Запорізькій області матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, при розгляді якої винесена оскаржувана постанова.

29 липня 2021 року до суду від Головного управління національної поліції в Запорізькій області (ГУНП в Запорізькій області) надійшов відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю (а.п. 42-51).

В обґрунтування своїх заперечень зазначають, що відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 «Про правила дорожнього руху», пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» встановлено: 1. особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. 2. Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: - А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю 4 кВт; - А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; - В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів; - В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми; - С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів); - С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів); - D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць, для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16; - D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16.

ВЕ, С1Е, СЕ, D1Е, DЕ - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів.

Т - трамваї та тролейбуси.

Виходячи з фактичних обставин, а саме, що 25 червня 2021 року об 11 год. 45 хв. ОСОБА_1 , керуючи власним автомобілем «RENAULT KANGOО з реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 417-му кілометрі автодороги «Харків-Сімферополь» з причіпом без відповідної категорії ВЕ, чим порушив вимоги правил дорожнього руху (п.п. 2.1 а). затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

На вимогу пред`явити документи, обов`язок чого прямо передбачений п. 2.4. Правил дорожнього руху, а саме, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил, а також підп. а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс.

Позивачем було надано посвідчення водія без необхідної відповідної категорії, яка б давала право управляти транспортним засобом з причепом, а саме категорія ВЕ. На думку позивача, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі є незаконною. ГУНП в Запорізькій області з цим не погоджується, бо відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 липня 1968 року, передбачені відповідні категорії, та відповідна категорія «ВЕ» у ОСОБА_1 відсутня.

Щодо доказів вчиненого адміністративного правопорушення, то вони подані самим позивачем, оскільки разом з позовною заявою подано копію водійського посвідчення на ім`я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 , де відсутня категорія «ВЕ».

Відповідач, ГУНП в Запорізькій області, вважає, що ОСОБА_1 порушив вимогу п. 2.4, 2.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ГУНП вважає, що обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко убачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.

ГУНП в Запорізькій області просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

ГУНП в Запорізькій області витребувані судом матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не надало.

04 серпня 2021 року до суду від поліцейського ВРПП Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції Питомець Віктора Олександровича надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю (а.п. 52-60, 61-68).

У відзиві на позовну заяву поліцейський ВРПП Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області старший сержант поліції Питомець В.О. виклав позицію аналогічну, що і відзиві наданому ГУНП в Запорізькій області.

Позивач не погоджуючись з позицією відповідачів надав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги та в підтвердження своїх доводів надав копію листа з аналогічного питання, який адресований іншій особі.

Позивач, ОСОБА_1 , в судовому засідання, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - ГУНП в Запорізькій області, в судове засідання не з`явився був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позовну заяву просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Поліцейський ВРПП Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області старший сержант поліції Питомець В.О. в судове засідання не з`явився був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позовну заяву просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 червня 2021 року об 11 год. 45 хв. поліцейським ВРПП Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області старшим сержантом поліції Питомець Віктором Олександровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ № 986589 (а.п. 4, 48, 58).

В постанові зазначено, що ОСОБА_1 , 25 червня 2021 року об 11 год. 35 хв. на 417-му кілометрі автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта керував авто з причепом спеціальним ПР фургон житловий АВІ PALARUS без відповідної категорії ВЕ, чим порушив п.п 2.1 «а» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Прийнято рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф на користь держави у розмірі 3 400,00 грн.

В постанові про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 986589 від 25 червня 2021 року, позивач зазначив, що водійське посвідчення з категорією В, С, С1 має з 1969 року, з порушеннями зазначеними в постанові не погоджується.

Позивач, ОСОБА_1 , є власником автомобілю марки RENAULT моделі KANGOО типу легковий загальний, універсал-В, номер шасі(кузова, рами) НОМЕР_4 , повна маса 1630 кг, маса без навантаження 1222 кг, сірого кольору, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (а.п. 6, 20, 49, 57).

ОСОБА_1 , є також власником причепу спеціального ПР-фургон житловий, марки АВІ моделі PALARUS, номер шасі(кузова, рами) НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , повна маса 965 кг, маса без навантаження 711 кг, білого кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 (а.п. 6, 20, 49, 57).

Відповідно до посвідчення водія ОСОБА_1 має такі категорії: - В (діє з 16.05.1974), С (діє з 16.05.1974), С1 (діє з 13.12.2013), вказані категорії діють безстроково, так як будь-яким строком не обмежені, що підтверджується посвідченням водія серії НОМЕР_9 (а.п. 6, 20, 49, 57).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту тощо (в тому числі ст. 126 КУпАП).

Частиною 5 ст. 258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за порушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.

Аналогічне положення міститься і в пунктах 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, а саме: справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема статтею 126 КУпАП.

Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було вчинено поліцейським ВРПП Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області старшим сержантом поліції Питомець В.О.

Відповідальність за частиною 2 статті 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про дорожній рух» законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Частиною 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до пункту 2.13 Правил дорожнього руху, транспортні засоби належать до таких категорій:

А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;

В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;

В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів;

Т - трамваї та тролейбуси.

Відповідно до пункту 1 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. N 340 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 511), це Положення є обов`язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. N 340 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 511) особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. N 340 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 511) транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:

A1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;

A - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;

B1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;

B - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми;

C1- призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);

C - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів);

D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;

D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16;

BE, C1E, CE, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії B, C1, C, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів;

T - трамваї та тролейбуси.

Відповідно до пункту 5 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. N 340 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 511) водіям транспортних засобів категорій B, C1, C, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів. При цьому водіям транспортних засобів категорії B дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів.

До керування транспортними засобами категорій C1, C, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищує 3500 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій C1E, CE, D1E і DE.

Відповідно до абз. 3 пункту 27 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. N 340 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 511) посвідчення водія, видане до набрання чинності Законом України від 24 вересня 2008 р. N 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», може бути обміняне на нове на умовах проведення обміну, визначених цим Положенням. При цьому в новому посвідченні водія зазначаються категорії:

A1, A - відповідає категорії A;

B1, B - відповідає категорії B;

C1, C - відповідає категорії C;

D1, D - відповідає категорії D;

BE - відповідає категоріям B і E;

C1E, CE - відповідає категоріям C і E;

D1E, DE - відповідає категоріям D і E;

T - відповідає категорії Трамвай, Тролейбус.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Основним документом, що регулює міжнародний дорожній рух, містить вимоги до його учасників та їхніх документів, є Міжнародна Конвенція про дорожній рух 1968 року.

Конвенція про дорожній рух від 08.11.68 р., ратифікована Українською РСР 25.04.74 р. (із застереженнями і заявами) (із змінами і доповненнями, внесеними Європейською угодою від 1 травня 1971 року, поправками від 28 вересня 2004 року) не встановлює виключний перелік вимог для отримання посвідчення водія в усіх країнах-учасницях й право регулювати це питання віднесено до компетенції країн, що домовляються.

Так, згідно з п. 1 ст. 41 Конвенції сторони, що домовляються, приймають на себе зобов`язання забезпечити видачу посвідчень водія лише після перевірки компетентними органами наявності у водія необхідних знань та навичок; в національному законодавстві мають бути передбачені вимоги для отримання посвідчення водія.

Кожен водій автомобіля повинен мати водійське посвідчення.

Таким чином, жодна з країн-учасниць, в тому числі Україна, не лише не позбавлені права, а й зобов`язані врегулювати в своєму національному законодавстві вимоги для осіб, що бажають отримати посвідчення водія.

Відповідно до п. 2 ст. 41 Конвенції договірні сторони будуть визнавати, будь-яке національне водійське посвідчення, яке відповідатиме приписами додатка 6 до цієї Конвенції.

Згідно із додатком 6 до Конвенції про дорожній рух, до якої Україна приєдналась у 1974 році, національне законодавство може визначати додаткові відомості, які вносяться в посвідчення водія.

Також вказаним додатком передбачено, що національне водійське посвідчення повинно представляти собою документ.

Посвідчення водія може видаватися для керування транспортними засобами наступних категорій:

- А мотоцикли;

- В автомобілі (за винятком транспортних засобів, що відносяться до категорії А) дозволена максимальна маса яких не перевищує 3 500 кг і число сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми; автомобіль категорії В, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг; автомобіль категорії В, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, а загальна дозволена максимальна маса такого складу не перевищує 3 500 кг;

- С автомобілі, за винятком відносяться до категорії D, дозволена максимальна маса яких перевищує 3 500 кг; автомобіль категорії С, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг;

- D автомобілі, призначені для перевезення пасажирів і мають більше восьми сидячих місць, крім сидіння водія; автомобіль категорії D, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг;

- ВЕ автомобіль категорії В, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг і перевищує масу автомобіля без навантаження; автомобіль категорії В, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг, а загальна дозволена максимальна маса такого складу перевищує 3 500 кг;

- СЄ автомобіль категорії С, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг;

- DE автомобіль категорії D, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг.

На підставі національного законодавства в рамках категорій А, В, С, СЕ, D і DE можуть вводитися такі підкатегорії транспортних засобів, на керування якими може видаватися посвідчення водія:

А1 мотоцикли з робочим об`ємом двигуна, що не перевищує 125 см3, і максимальною потужністю, що не перевищує 11 кВт (легкі мотоцикли);

В1 моторизовані трицикли і квадроцикли;

С1 автомобілі, за винятком відносяться до категорії D, дозволена максимальна маса яких перевищує 3 500 кг, але не перевищує 7 500 кг; автомобіль підкатегорії С1, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг;

D1 автомобілі, призначені для перевезення пасажирів і мають більше восьми сидячих місць, крім сидіння водія, але не більше 16 сидячих місць, крім сидіння водія; автомобіль підкатегорії D1, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг;

С1Е автомобіль підкатегорії С1, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг, але не перевищує масу автомобіля без навантаження, а загальна дозволена максимальна маса такого складу не перевищує 12 000 кг;

D1E автомобіль підкатегорії D1, зчеплений з причепом, не призначеним для перевезення пасажирів, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг, але не перевищує масу автомобіля без навантаження, а загальна дозволена максимальна маса такого складу не перевищує 12 000 кг.

Крім перерахованих вище категорій і підкатегорій, національним законодавством можуть передбачатися й інші категорії і підкатегорії транспортних засобів. Позначення таких категорій і підкатегорій транспортних засобів повинні відрізнятися від використовуваних в Конвенції позначень категорій і підкатегорій транспортних засобів, при цьому повинен застосовуватися інший шрифт.

Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства слідує, що водіям транспортних засобів категорій B, C1, C, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів. При цьому водіям транспортних засобів категорії B дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів.

Згідно із додатком 6 до Конвенції про дорожній рух, до якої Україна приєдналась у 1974 році, посвідчення водія може видаватися для керування транспортними засобами наступних категорій, зокрема категорії В - автомобілі (за винятком транспортних засобів, що відносяться до категорії А) дозволена максимальна маса яких не перевищує 3 500 кг і число сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми; автомобіль категорії В, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг; автомобіль категорії В, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, а загальна дозволена максимальна маса такого складу не перевищує 3 500 кг.

Посвідчення водія категорії ВЕ видається, якщо автомобіль категорії В, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг і перевищує масу автомобіля без навантаження; автомобіль категорії В, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг, а загальна дозволена максимальна маса такого складу перевищує 3 500 кг.

Поліцейський виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ № 986589 від 25 червня 2021 року вважав, що ОСОБА_1 керуючи авто з причепом спеціальним ПР фургон житловий АВІ PALARUS без відповідної категорії ВЕ, порушив п.п 2.1 «а» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, проте з такою постановою працівника поліції суд не може погодитися, оскільки вона суперечить наведеним вище положенням чинного законодавства.

Посвідчення водія категорії ВЕ видається, якщо автомобіль категорії В, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг і перевищує масу автомобіля без навантаження; автомобіль категорії В, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг, а загальна дозволена максимальна маса такого складу перевищує 3 500 кг.

В даному випадку дозволена максимальна маса причепа, спеціального ПР-фургон житловий АВІ PALARUS, становить 965 кг, тобто перевищує 750 кг, але не перевищує маси автомобіля без навантаження (маса, автомобілю марки RENAULT моделі KANGOО, без навантаження 1222 кг). Загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не повинна перевищувати 3500 кілограмів.

Повна маса автомобілю марки RENAULT моделі KANGOО, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 1630 кг.

Повна маса причепу спеціального ПР-фургон житловий, марки АВІ моделі PALARUS, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 965 кг.

Так, загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів, адже становить 2595 кг.

Доказів того, що загальна дозволена максимальна автомобіля та причепа перевищує 3500 кг відповідачами не надано.

Відповідно до посвідчення водія ОСОБА_1 має такі категорії: - В (діє з 16.05.1974), С (діє з 16.05.1974), С1 (діє з 13.12.2013), вказані категорії діють безстроково, так як будь-яким строком не обмежені, що підтверджується посвідченням водія серії НОМЕР_9 (а.п. 6, 20, 49, 57).

ОСОБА_1 , є власником автомобілю марки RENAULT моделі KANGOО типу легковий загальний, універсал-В, номер шасі(кузова, рами) НОМЕР_4 , повна маса 1630 кг, маса без навантаження 1222 кг, сірого кольору, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (а.п. 6, 20, 49, 57).

ОСОБА_1 , є також власником причепу спеціального ПР-фургон житловий, марки АВІ моделі PALARUS, номер шасі(кузова, рами) НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , повна маса 965 кг, маса без навантаження 711 кг, білого кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 (а.п. 6, 20, 49, 57).

Дозволена максимальна маса причепа, спеціального ПР-фургон житловий АВІ PALARUS, становить 965 кг, тобто перевищує 750 кг, але не перевищує маси автомобіля без навантаження (маса, автомобілю марки RENAULT моделі KANGOО, без навантаження 1222 кг). Загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не повинна перевищувати 3500 кілограмів.

Доказів того, що дозволена максимальна автомобіля та причепа перевищує 3500 кг відповідачами не надано. Відповідачі у відзивах посилаються лише на посвідчення водія ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 5 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. N 340 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 511) водіям транспортних засобів категорії B дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів.

Ці норми узгоджуються і з положеннями Конвенції про дорожній рух.

Згідно із додатком 6 до Конвенції про дорожній рух, до якої Україна приєдналась у 1974 році, посвідчення водія може видаватися для керування транспортними засобами наступних категорій, зокрема категорії В - автомобілі (за винятком транспортних засобів, що відносяться до категорії А) дозволена максимальна маса яких не перевищує 3 500 кг і число сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми; автомобіль категорії В, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг; автомобіль категорії В, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, а загальна дозволена максимальна маса такого складу не перевищує 3 500 кг.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема статтею 126 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 керуючи авто з причепом спеціальним ПР фургон житловий АВІ PALARUS без відповідної категорії ВЕ, порушив п.п 2.1 «а» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідачі у відзивах посилаються лише на посвідчення водія ОСОБА_1 , який не має категорії ВЕ.

Дослідивши надані сторонами докази, судом не встановлено порушень з боку водія ОСОБА_1 , адже на вимогу працівника поліції ОСОБА_1 надав посвідчення водія.

Відповідно до посвідчення водія ОСОБА_1 має такі категорії: - В (діє з 16.05.1974), С (діє з 16.05.1974), С1 (діє з 13.12.2013), вказані категорії діють безстроково, так як будь-яким строком не обмежені, що підтверджується посвідченням водія серії НОМЕР_9 (а.п. 6, 20, 49, 57).

ОСОБА_1 , є власником автомобілю марки RENAULT моделі KANGOО типу легковий загальний, універсал-В, номер шасі(кузова, рами) НОМЕР_4 , повна маса 1630 кг, маса без навантаження 1222 кг, сірого кольору, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (а.п. 6, 20, 49, 57).

ОСОБА_1 , є також власником причепу спеціального ПР-фургон житловий, марки АВІ моделі PALARUS, номер шасі(кузова, рами) НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , повна маса 965 кг, маса без навантаження 711 кг, білого кольору, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 (а.п. 6, 20, 49, 57).

Дозволена максимальна маса причепа, спеціального ПР-фургон житловий АВІ PALARUS, становить 965 кг, тобто перевищує 750 кг, але не перевищує маси автомобіля без навантаження (маса, автомобілю марки RENAULT моделі KANGOО, без навантаження 1222 кг). Загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не повинна перевищувати 3500 кілограмів.

Повна маса автомобілю марки RENAULT моделі KANGOО, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 1630 кг.

Повна маса причепу спеціального ПР-фургон житловий, марки АВІ моделі PALARUS, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 965 кг.

Так, загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів, адже становить 2595 кг.

Доказів того, що дозволена максимальна автомобіля та причепа перевищує 3500 кг відповідачами не надано. Відповідачі у відзивах посилаються лише на посвідчення водія ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В абз. 1 частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП України (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КпАП України, та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.

За наведених обставин, оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 ст. 77 КАС України та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України та є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Нормами частин 1-3 статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

В свою чергу, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Сама ж по собі наявність оскаржуваної постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Необхідними елементами адміністративного правопорушення є доведення факту протиправності дій особи та її вини.

Згідно із пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідачі не надали суду жодного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не довели належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 211 КАС України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, відсутній, оскільки факт порушення позивачем вимог пп. 2.1 «а» ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки досліджені докази свідчать про відсутність події адміністративного правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 986589 від 25 червня 2021 року, підлягає скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачений судовий збір у розмірі 454,00 грн., підтверджується квитанцією (а.п. 27).

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5-9, 72-77, 79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 251, 268, 271, 272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, поліцейського ВРПП Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції Питомець Віктора Олександровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил дорожнього руху № 986589 серія БАБ від 25.06.2021 року, - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ № 986589 від 25 червня 2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3 400,00 грн., винесену поліцейським ВРПП Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області старшим сержантом поліції Питомець Віктором Олександровичем - скасувати.

Закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

У справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Токмацький районний суд Запорізької області або безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1 - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 40108688, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, 29.

Представник відповідача: Завалій Юлія Юріївна, уповноважена особа в порядку само представництва, адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, 29.

Відповідач 2 - поліцейський ВРПП Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області старший сержант поліції Питомець Віктор Олександрович, адреса: 72300, м. Мелітополь, вул. Гетманська, 83.

Дата складання повного судового рішення 19 серпня 2021 року.

Суддя: