Рішення № 99091620, 19.08.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7073/21

РІШЕННЯ

іменем України

19 серпня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шепетівської міської ради , Шепетівського міського голови Бузиля Віталія Володимировича про визнання протиправним, скасування розпорядження, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Шепетівської міської ради, Шепетівського міського голови Бузиля Віталія Володимировича, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Шепетівської міської ради № 09.04-79/2021- р/к від 11.05.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 "; Зобов`язати відповідача поновити позивача на роботі. Стягнути з виконавчого комітету Шепетівської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день ухвалення судом рішення. Стягнути з виконавчого комітету Шепетівської міської ради на її користь завдану незаконним звільненням моральну шкоду в розмірі 50000 грн. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення з виконавчого комітету Шепетівської міської ради на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.05.2021її було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України згідно розпорядження міського голови № 09.04-79/2021- р/к від 11.05.2021. Позивач вважає таке звільнення незаконним, оскільки згідно затвердженого штатного розпису в управлінні організаційного, інформаційного забезпечення та документообігу, передбачено посади начальника управління, 2-х головних спеціалістів, в структурі управління є відділ організаційного забезпечення та документообігу, де передбачено посади начальника відділу, 2 посади головного спеціаліста, 3 посади спеціаліста І категорії, 2 посади діловода. Відповідачем було порушено порядок звільнення, оскільки позивачу не було запропоновано жодної вакантної посади.

Ухвалою суду від 22.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. За правилами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП4 про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Враховуючи норми законодавства, за два місяці до звільнення, ОСОБА_1 було попереджено розпорядженням міського голови від 12.03.2021 р. № 56-2021 р. "Про попередження працівників апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників" про подальше вивільнення. Відповідно до розпорядження міського голови від 13.05.2021 р. № 09.04-79/2021-р/к її було звільнено у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників. Відповідач звертає увагу суду, що 07.05.2021 ще до подання пропозицій для працівників, керуючим справами в телефонній розмові, оскільки в цей період позивач знаходилась у відпустці, було запропоновано з`явитися на роботу для вирішення питання подальшого працевлаштування та пропозиції посади. Проте, позивач відмовилась та повідомила, що питання подальшого працевлаштування її не цікавить, оскільки, вона планує переїжджати в інше місто.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій остання вказує, що позивач не оспорює факт повідомлення її про наступне звільнення за 2 місяці до нього. Однак відповідач не дотримався встановленої законом процедури такого звільнення. Позивач стверджує, що жодної вакантної посади їй не було запропоновано, та позивач від неї не відмовлялась. Просить задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив, оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_2 , працювала у виконавчому комітеті Шепетівської міської ради з 2011 року, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 від 14.08.2006.

17.05.2011 позивач прийнята на посаду головного спеціаліста з питань внутрішньої політики, інформації та зв`язків з громадськістю та 03.09.2013 переведена на посаду головного спеціаліста відділу інформації, преси та зв`язків з громадськістю.

Позивач, 12.05.2014 переведена по посаду начальника відділу інформації, преси та зв`язків з громадськістю виконавчого комітету міської ради.

Шепетівським міським головою прийняте розпорядження від 12.03.2021 № 56-2021 "Про попередження працівників апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету інших виконавчих органів про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників", ст. 40, 44, 47, 49- 2 КЗпП України, у зв`язку із відсутністю можливості працевлаштування на іншу роботу.

25 лютого 2021 року прийняте рішення Шепетівської міської ради "Про затвердження структури та загальної чисельності працівників апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів влади".

13.05.2021 ОСОБА_2 було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників п.1 ст.40 КЗпП України згідно розпорядження міського голови № 09.04-79/2021- р/к від 11.05.2021.

Не погоджуючись з таким звільненням, позивач вважає розпорядження № 09.04-79/2021- р/к від 11.05.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 " протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Згідно статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Правове регулювання статусу посадових осіб місцевого самоврядування визначено статтею 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" визначено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків; дотримання прав місцевого самоврядування; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

Згідно ч.1 ст.20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Підстави та порядок звільнення посадових осіб органів місцевого самоврядування у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників врегульовані Кодексом законів про працю України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до рішення Шепетівської міської ради "Про затвердження структури та загальної чисельності працівників апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів влади", було створено управління організаційного, інформаційного забезпечення та документообігу.

Відділ інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю, у якому позивач працювала начальником був відсутній у структурі апарату виконавчого комітету Шепетівської міської ради.

Розпорядженням міського голови "Про затвердження штатного розпису апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів" від 11.03.2021 р.№54-2021, затверджено штатний розпис апарату Шепетівської міської ради, згідно якого в управлінні організаційного, інформаційного забезпечення та документообігу, передбачено посади начальника управління, 2-х головних спеціалістів, в структурі управління є відділ організаційного забезпечення та документообігу, де передбачено посади начальника відділу, 2 посади головного спеціаліста, 3 посади спеціаліста І категорії, 2 посади діловода.

Як стверджує відповідач, що 07.05.2021 керуючий справами у телефонному режимі запропонував позивачу з`явитися на роботі, для вирішення питання подальшого працевлаштування та пропозиції посади. Однак жодних доказів змісту телефонної розмови відповідачем не надано. Суд також вважає, що телефонний дзвінок не є виконанням вимоги закону щодо пропонування позивачу вакантної посади.

Що стосується посилання відповідача на відсутність на даний момент у штатному розписі посади, з якої було звільнено позивача є безпідставними, оскільки відповідач мав змогу поновити позивача на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису.

У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №808/2741/16.

Крім того, суд зазначає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець повинен враховувати переважне право працівника на залишення на роботі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 року по справі №826/25248/15 (адміністративне провадження №К/9901/7798/18), від 26.09.2019 року по справі №806/405/17 (адміністративне провадження №К/9901/22320/18).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці покладається обов`язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто, законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.

Крім того, згідно ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року в справі № 826/19187/16, від 31 березня 2020 року в справі № 826/6148/16.

Такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

Безпідставними на думку суду є посилання відповідача на дотримання ним вимог закону щодо погодження звільнення з профспілкою.

Відповідач надав копію листа голові Шепетівської районної профспілкової організації працівників державних установ від 12.03.2021 № 01-33/917, до якого було додано рішення VI сесії Шепетівської міської ради від 25 лютого 2021 року № 3 "Про затвердження структури та загальної чисельності працівників апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів влади" та розпорядження міського голови від 11.03.2021 №54-2021 "Про затвердження штатного розпису апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів".

Однак вказані документи не містять переліку конкретних працівників із зазначенням посад, прізвищ, імен, які були звільнені у зв`язку із скороченням.

Крім того, відповідачем не було дотримано вимог ст. 43 КЗпП України, зокрема, щодо розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд враховує ч.2. ст.2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо вирішення питання стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд звертає увагу на таке.

Враховуючи, що спеціальним законодавством, яке регулює відносини щодо проходження та звільнення з органів місцевого самоврядування , не врегульовано питання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу при звільненні працівника, то до спірних правовідносин підлягають положення КЗпП України.

Згідно із частинами першою, другою статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. При цьому Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин (аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16).

Таким чином, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку №100.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України за № 100.

Згідно абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

В матеріалах справи міститься довідка про доходи від 08.07.2021 року про розрахунок середньої заробітної плати за останні два місяця перед звільненням, яка надана ОСОБА_1 та складена виконавчим комітетом Шепетівської міської ради відповідно до постанови КМУ від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

При цьому, здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно з 14 травня 2021 року по 19 серпня 2021 року, включно, оскільки останнім робочим днем позивача було 13 травня 2021 року, що підтверджується розпорядженням відповідача від 07.04.2021 №09-05-65/2021 "Про надання відпустки ОСОБА_1 ", копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи інформацію з довідки про розрахунок середньої заробітної плати суд встановив, що позивачу необхідно здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2021 року по 19 серпня 2021 року включно в розмірі 54138 грн 20 коп., а також здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць, в розмірі 15923 грн 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, оскільки розпорядження міського голови Шепетівської міської ради № 09.04-79/2021-р/к від 11.05.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 " визнано судом протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 50000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно статті 56 Конституції України, якою визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, приписами ч.ч 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України де передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини частина 1 статті 1167 Цивільного кодексу України).

Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктами 4, 5 зазначеної постанови у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Дану частину позовних вимог позивач мотивував тим, що неправомірними діями відповідача, йому нанесено моральні збитки.

З урахуванням обставин справи, наявних у справі письмових доказів факт заподіяння моральної шкоди позивачем не доведено, позаяк позивачем не зазначено, в чому саме полягають моральні страждання, їх характер та тривалість, з яких міркувань останній виходив визнаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Згідно ч.7 ст.235 КЗпП, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі п.п.2,3 ч.1 ст.371 КАС України, рішення в частині поновлення ОСОБА_1 , на посаді начальника відділу інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю апарату Шепетівської міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць, необхідно допустити до негайного виконання.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Шепетівської міської ради, Шепетівського міського голови Бузиль Віталій Володимирович про визнання протиправним, скасування розпорядження, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Шепетівської міської ради № 09.04-79/2021-р/к від 11.05.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Зобов`язати виконавчий комітет Шепетівської міської ради поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю апарату Шепетівської міської ради.

Стягнути з виконавчого комітету Шепетівської міської ради на користь ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ), середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2021 року по 19 серпня 2021 року включно в сумі 54138 (п`ятдесят чотири тисячі сто тридцять вісім) грн 20 коп.

Постанова в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць, що становить 15923 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн. 00 коп., підлягає негайному виконанню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Виконавчий комітет Шепетівської міської ради (вул. Островського, 4,Шепетівка,Шепетівський район, Хмельницька область,30400 , ідентифікаційний код - 04060789) Шепетівський міський голова Бузиль Віталій Володимирович (вул. Островського, 4,Шепетівка,Шепетівський район, Хмельницька область,30405 , ідентифікаційний код - 04060789)

Головуючий суддя О.П. Шевчук