Рішення № 99091339, 11.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2021 р. справа № 520/7829/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Кандиби Ю.О.,

представника позивача - Загребельний Г.С.,

представника відповідача - Борисова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ТАХІОН" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "ТАХІОН" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.04.2021 за №00057380712 на загальну суму 264709,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомленні-рішення прийняте на підставі акту перевірки від 02.04.2021 за №5532/20-40-07-12-07/24487975, яким було встановлено порушення Приватним акціонерним товариством "ТАХІОН", а саме: пункту 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" по експортному контракту на поставку продукції виробничо-технічного призначення від 12.02.2019 № 135/Р, укладеному з ООО "ПК Энергоучет". Відповідачу про начебто вчинене правопорушення позивача стало відомо ще у червні 2020 року, що підтверджується запитом від 09.06.2020 за №21396/10/20-40-05-05-11 від 09.06.2020. Тобто, на момент проведення перевірки минуло понад шість місяців, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 14 Закону України "Про валюту і валютні операції" позбавляє можливості відповідачу нараховувати штрафні санкції. При цьому, у частині 10 статті 11 Закону України "Про валюту і валютні операції" зазначається, що у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право застосовувати заходи впливу, передбачені законом. Вказана норма права є загальною та відповідно передбачає такі заходи впливу передбачені Законом України "Про валюту і валютні операції" як заходи впливу у вигляді штрафних санкцій, так і заходи впливу у вигляді пені за порушення резидентом строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. На підставі викладеного, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення є незаконним та неправомірним, винесене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 28.05.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.08.2021 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Перевіркою встановлено, що валютна виручка за відвантажений товар по експортному контракту на поставку продукції виробничо-технічного призначення від 12.02.2019 № 135/Р, укладений з ООО "ПК Энергоучет", Російська Федерація, надійшла на валютний рахунок ПРАТ "ТАХІОН" № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, на загальну суму 1392350,00 рос. руб. (еквівалент 524902,53 грн), в тому числі: 17.07.2020 на суму 400000,00 рос. руб. (еквівалент 153456,00 грн) - із порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері ЗЕД, чим порушено пункт 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ "Про валюту і валютні операції"; 16.09.2020 на суму 992350,00 рос. руб. (еквівалент 371446,53 грн) - із порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері ЗЕД, чим порушено пункт 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ "Про валюту і валютні операції". У зв`язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, встановив наступне.

Судом встановлено, Приватне акціонерне товариство "ТАХІОН" в особі директора Стеценка А.А., діючого на підставі статуту (постачальник) уклало з ООО "ПК Энергоучет", Російська Федерація, в особі директора Тимошенка Г.А.. діючого на підставі статуту (покупець), контракт на поставку продукції виробничо-технічного призначення від 12.02.2019 № 135/Р.

Відповідно до умов контракту постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю у власність (поставити) продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити її. Найменування, кількість, якісні та інші характеристики продукції, її вартість зазначена в специфікації № 1, яка є на від`ємною частиною вказаного контракту.

Загальна вартість контракту складає 1392350,00 рос. руб. Валюта контракту - рос. руб. Умови поставки - DDU (м. Бєлгород), згідно правил Інкотермс-2000. Контракт діє з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.05.2019, проте не закінчується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Із матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2019 року між Приватним акціонерним товариством "ТАХІОН" та ООО "ПК Энергоучет", Російська Федерація, укладено додаткову угоду № 1 до контракту від 12.02.2019 № 135/Р, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо викладення пункту 6 специфікації від 12.02.2019 № 1 до контракту викласти в наступній редакції: "Умови оплати - оплата 100% протягом 365 днів з моменту поставки. Моментом поставки в рамках даної специфікації є дата вантажної митної декларації, а моментом оплати є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.".

16 вересня 2020 року між Приватним акціонерним товариством "ТАХІОН" та ООО "ПК Энергоучет", Російська Федерація, укладено додаткову угоду № 2 до контракту від 12.02.2019 № 135/Р, відповідно до якої сторони дійшли згоди що датою укладення контракту № 135/Р про поставку продукції є 02.02.2019.

Протягом перевіряємого періоду ПрАТ "ТАХІОН", на виконання умов експортного контракту на поставку продукції виробничо-технічного призначення від 12.02.2019 № 135/Р, укладеного з ООО "ПК Энергоучет", Російська Федерація, відвантажено товар: складальний комплект ультразвукового лічильника рідини (УВР-011 А2.2 Ду50 Ру200), код товару УКТЗЕД 9026102100, ультразвуковий лічильник рідини УВР-01 1А2.2/2-К, код товару УКТЗЕД 9026102100, на загальну суму 1392350.00 рос. руб. (еквівалент 557009,62 грн.) згідно митної декларації від 11.03.2019 № 014607 - граничний строк надходження валютної виручки 09.03.2020.

Судом встановлено, що валютна виручка за відвантажений товар по експортному контракту на поставку продукції виробничо-технічного призначення від 12.02.2019 № 135/Р, укладений з ООО "ПК Энергоучет", Російська Федерація, надійшла на валютний рахунок ПрАТ "ТАХІОН" № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, на загальну суму 1392350.00 рос. руб. (еквівалент 524902,53 грн), в тому числі: 17.07.2020 на суму 400000,00 рос. руб (еквівалент 153456,00 грн) та 16.09.2020 на суму 992350,00 рос. руб. (еквівалент 371446,53 грн).

Із матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "ТАХІОН", код ЄДРПОУ 24487975, з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом на поставку продукції виробничо-технічного призначення від 12.02.2019 № 135/Р за період з 12.02.2019 по 28.02.2021.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 02.04.2021 №5532/20-40-07-12-07/24487975, яким було встановлено порушення ПрАТ "ТАХІОН", а саме: пункту 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473- VIII "Про валюту і валютні операції" по експортному контракту на поставку продукції виробничо-технічного призначення від 12.02.2019 № 135/Р, укладеному з ООО "ПК Энергоучет", Російська Федерація.

На підставі висновків акту перевірки №5532/20-40-07-12-07/24487975 контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 23.04.2021 № 0057380712, яким за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД, визначених пунктом 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, із змінами та доповненнями до позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 264709,67 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ПрАТ "ТАХІОН" звернулось до суду за захистом своїх прав.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, суд зазначає наступне.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У частині 2 статті 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у частині 1 статті 68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суспільні відносини з приводу приводів та підстав здійснення податкового контролю, обсягу та змісту компетенції контролюючих органів, механізму притягнення винних осіб до фінансової відповідальності з 01.01.2011 унормовані, насамперед, приписами Податкового кодексу України.

Міра юридичної відповідальності за вчинення особою протиправного діяння у формі несвоєчасного находження іноземної валюти за імпортовані товари (роботи, послуги) була запроваджена частиною 1 статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР, де указано, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частина 1 статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР діяла у часі до 07.02.2019, коли набрала чинності частина 5 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 № 2473-VIII.

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Зі змісту наведеної норми закону чітко явно та однозначно слідує, що запроваджена частиною 5 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" міра юридичної відповідальності у вигляді нарахування пені може бути застосована виключно за порушення строку розрахунку, установленого саме статтею 13 Закону України "Про валюту і валютні операції", а не будь-якими іншими актами права.

Закон України "Про валюту і валютні операції" набув чинності 07.02.2019 і за правилом статті 58 Конституції України не може мати зворотної (ретроспективної) дії у часі.

Так, враховуючи додаткову угоду № 2, укладену між позивачем та ООО "ПК Энергоучет", Російська Федерація датою укладення контракту № 135/Р про поставку продукції є 02.02.2019.

Тобто, фактично правовідносини між позивачем та ООО "ПК Энергоучет" відбулись 02.02.2019, а тому суд до спірних правовідносин застосовує законодавство, яке було чинне на момент вчинення правочину - 02.02.2019.

Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а у силу частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні з приписами частини 4 статті 9, абзацу 2 частини 2 статті 77, частин 3 і 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей".

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення, позаяк застосування до минулих відносин та вже припинених у часі відносин нової норми права суперечить приписам статті 58 Конституції України.

Так, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №160/9757/19: з 07.02.2019 введений в дію Закон №2473, який замість Закону №185 визначив можливість встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Частиною 5 статті 13 цього Закону також передбачене нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Підзаконним нормативно-правовим актом, що регулює нарахування цієї пені, є Інструкція про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7 (надалі - Інструкція №7).

Підпунктом 5 пункту 10 цієї Інструкції передбачено, що у разі запровадження Національним банком заходу захисту у вигляді обов`язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог у російських рублях (незалежно від суми операції).

Таким чином, фактично у періоді, за який відповідачем була нарахована пеня, були чинними почергово два закони: з 02.02.2019 по 07.02.2019 включно - Закон №185, з 07.02.2019 по 28.01.2021 - Закон №2473. Відповідно, у цьому періоді змінили один одного правові режими валютного контролю та валютного нагляду.

Підзаконні нормативно-правові акти, якими були врегульовані ці режими також змінилися: Інструкція №136 була чинною у період дії Закону №185, після чого з 07.02.2019 втратила чинність, як і Постанова Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 13.12.2016 № 410; після 07.02.2019 пеня за порушення строків зарахування валютної виручки на підставі статті 4 Закону №185 нараховуватися не може.

Що стосується нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону №2743, то воно можливо у разі порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно саме із цією статтею.

Ці строки встановлюються Національним банком України відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2473 та за загальним правилом пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 №5, складають 365 календарних днів з дня митного оформлення продукції, що експортується.

В силу приписів статті 58 Конституції України ці строки не можуть почати обраховуватися до введення в дію Закону №2473, а тому за окремими виключеннями не можуть бути порушені раніше 07.02.2020. Відтак, нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону №2743 до цієї дати неможливе.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Під час існування спірних правовідносин Закон №185 втратив чинність без встановлення перехідного періоду, впродовж якого передбачена ним відповідальність може бути застосована.

Тому за період після 07.02.2019 нарахування пені на підставі Закону №185 є неправомірним, так і у період до 07.02.2019 нарахування пені на підставі Закону №2473 є неправомірним. Припинення нарахування пені за порушення строків зарахування валютної виручки після 07.02.2019 відповідає меті зміни правового регулювання у цій сфері, якою є лібералізація валютних розрахунків. За відсутності потреби у терміновому надходженні іноземної валюти на рахунки резидентів, така пеня втрачає своє компенсаторне значення.

З огляду на положення частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України окружний адміністративний суд знаходить викладений вище правовий висновок Верховного суду релевантним до обставин даного конкретного спору.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019 по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Отже, у спірних правовідносинах допущені владним суб`єктом порушення спричинили безпідставне настання для позивача негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011 у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ТАХІОН" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ТАХІОН" (вул. Ахсарова, 11, (офіс) 18, м. Харків, 61202, код 24487975) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.04.2021 за № 00057380712 на загальну суму 264709,67 грн.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "ТАХІОН" (вул. Ахсарова, 11, (офіс) 18, м. Харків, 61202, код 24487975) сплачену суму судового збору в розмірі 3970 (три тисячі дев`ятсот сімдесят) грн 66 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код 43983495).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 серпня 2021 року.

Суддя О.О.Горшкова