Рішення № 99091262, 18.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 серпня 2021 р. Справа №520/6424/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області в частині накладення дисциплінарного стягнення на полковника поліції ОСОБА_1 , начальника Немишлянського відділу поліції ВП ГУНП в Харківській області, № 153 від 01.03.2021;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 165 о/с від 04.03.2021 в частині звільнення зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 , начальника Немишлянського відділу поліції ВП ГУНП в Харківській області, з 04.03.2021;

- поновити полковника поліції ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції на посаді начальника відділу №2 Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області з 04.03.2021;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 04.03.2021 по день ухвалення рішення суду, з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів;

- зобов`язати ГУНП у Харківській області відшкодувати позивачу моральну шкоду, заподіяну протиправними рішеннями, у розмірі 20000 грн.

Також позивач просить суд допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на службі в органах Національної поліції на посаді начальника відділу №2 Харківського районного управління №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області, та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

02 червня 2021 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу ХОАС від 02.06.2021 скасовано. Справу направлено до ХОАС для продовження розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адмінітсративного суду від 13.08.2021 прийнято справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії до свого провадження для продовження розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що протягом лютого 2021 року, під час проведення службового розслідування, відповідальними за це особами допускались порушення діючих норм законодавства України, що зумовило прийняття незаконного рішення щодо позивача. За результатами проведеного службового розслідування та складеного за його результатами висновку від 01.03.2021 наказом начальника ГУ НП у Харківській області №153 від 01.03.2021 позивача притягнуто до відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Отже, до позивача було застосовано найсуворіший захід дисциплінарного впливу.

Позивач вказав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними (не зумовленими) із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності. ГУ НП в Харківський області, на думку позивача, було порушено процедуру звільнення, оскільки наказ від 04.03.2021 №165 о/с про звільнення зі служби в поліції, було видано у період, коли позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності сери АДЯ №496457, відповідно до якого в період з 22.02.2021 по 12.03.2021 включно позивач перебував на амбулаторному лікуванні.

У відзиві на позов відповідач вказав, що за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», у частині використання своїх службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди, частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», у частині вчинення дііі, що суперечать Конституції та законам України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». недотримання положень Конституції України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, підпункту 6 пункту з статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УШ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», у частині неутримання від протиправних дій, які підірвали авторитет Національної поліції України, абзацу 6 пункту 1 розділу ІІ, пункту3з розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, у частині недотримання норм професійної етики, антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України, а також вимог частини 1 статті 19 Конституції України, у частині вчинення дій, що суперечать Конституції та законам України, пункту 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», у частині недотримання правил внутрішнього розпорядку, що виразилося у безпідставній відсутності на службі з 05.01.2021 по 10.02.2021 та з 20.02.2021 по 25.02.2021, тобто прогулах загальною кількістю 42 доби, до начальника Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Листки непрацездатності чи будь-які повідомлення від позивача про його відсутність на службі не надходили.

У відповіді на відзив позивач вказав, що відзиві на позов, як і у висновку службового розслідування ГУНП в Харківській області не зазначає встановлених службовим розслідуванням дій (бездіяльності) позивача, в яких містився би склад дисциплінарного проступку.

Матеріалами відзиву на адміністративний позов підтвердились доводи ОСОБА_1 про порушення процедури службового розслідування, зокрема, лист УКЗ ГУНП в Харківській області від 03.02.2021 №1010/119/12-2021 адресований позивачу на адресу: АДРЕСА_2 , яким йому повідомляється про проведення службового розслідування та пропонується надати письмові пояснення до 09.02.2021 - позивачу поштою не направлявся. Позивач вказав, що встановлений законодавством порядок передбачає виклик особи саме рекомендованим листом з повідомленням, і не передбачає можливості члена комісії з службового розслідування виходити за місцем мешкання особи і здійснювати будь-які відеозаписи. Позивач зазначив, що в матеріалах службового розслідування, наданих разом з відзивом на позов, знаходиться запит про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , який був зроблений комісією із службового розслідування лише 23.02.2021. Позивач вважає, що у висновку службового розслідування зазначено неправдиву інформацію стосовно того, що в ході розслідування в мережі Інтернет виявлено ряд публікацій критичного характеру, оскільки жодна з публікацій, на яку міститься посилання у висновку службового розслідування, не містить ні прізвища, ні зображення ОСОБА_1 .

В результаті порушення процедури службового розслідування та права позивача на захист та участь в службовому розслідуванні шляхом надання пояснень, поза увагою відповідача залишилась поважність причини його відсутності на роботі в період з 05.01.2021 по 10.02.2021 та з 20.02.2021 по 25.02.2021 року. Як вказує позивач, зазначені періоди помилково були визначені відповідачем як прогули. Однак з доданих до позовної заяви доказів вбачається, що позивач хворів з 04.01.2021 по 10.02.2021, з 11.02.2021 по 19.02.2021, з 22.02.2021 по 12.03.2021, що підтверджується листками непрацездатності. Також позивач вказав, що в матеріалах службового розслідування міститься пояснення начальника сектора кадрового забезпечення Немишлянського ВП майора поліції ОСОБА_2 від 25.02.2021, який пояснив, що останній раз бачив ОСОБА_1 на службі 04.01.2021, під час цієї зустрічі ОСОБА_1 повідомив, що захворів і знаходиться на лікарняному. Більше того, згідно листа начальника Управління кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області від 01.02.2021 №906/119-12/03-2021, на адресу СУ ТУ ДБР, розташоване у м. Полтаві, повідомлено, що ОСОБА_1 з 04.01.2021 перебуває на лікарняному.

Інші заяви по суті справи від учасників справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та у Національній поліції з 1999 року по 04.03.2021.

Наказом начальника ГУНП в Харківській області від 04.03.2021 № 165о\с за п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби позивача звільнено з займаної посади.

Підставою звільнення став наказ ГУНП в Харківській області від 01.03.2021 № 135 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області».

Виданню наказу передувало службове розслідування, призначене наказом начальника ГУНП в Харківській області від 01.02.2021 № 193.

В ході службового розслідування відповідачем встановлено, що 29.01.2021 за № 880/119-12/01-2021 до ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка начальника УКЗ ГУНП в Харківській області полковника поліції Іванчишина ГГ про те, що цього ж дня працівниками ТУ ДБР в Полтавській області під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, унесеному до ЄРДР за 42020220000000584 від 10.12.2020 за ч. з ст. 368 КК України, було затримано оперуповноваженого ВКП Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області (далі - Немишлянський ВП) майора поліції ОСОБА_3 . Також у рамках вказаного кримінального провадження повідомлено про підозру начальникові Немишлянського ВП полковнику поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта вища, в ОВС з 30.03.1999, в Національній поліції України з 07.11.2015, на посаді з 16.03.2019, спеціальний жетон 0088808, діючих дисциплінарних стягнень не має,який з 04.01.2021 відсутній на службі. Про причини своєї відсутності полковник поліції ОСОБА_1 не інформував.

За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», у частині використання своїх службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди, частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», у частині вчинення дііі, що суперечать Конституції та законам України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». недотримання положень Конституції України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, підпункту 6 пункту з статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УШ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», у частині неутримання від протиправних дій, які підірвали авторитет Національної поліції України, абзацу 6 пункту 1 розділу ІІ, пункту3з розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, у частині недотримання норм професійної етики, антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України, а також вимог частини 1 статті 19 Конституції України, у частині вчинення дій, що суперечать Конституції та законам України, пункту 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», у частині недотримання правил внутрішнього розпорядку, що виразилося у безпідставній відсутності на службі з 05.01.2021 по 10.02.2021 та з 20.02.2021 по 25.02.2021, тобто прогулах загальною кількістю 42 доби, до начальника Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі приписи норм чинного законодавства.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про національну поліцію" № 580-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 18Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

За приписами пунктів 6, 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, серед іншого, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частини друга статті 77 Закону № 580-VIII).

Дисциплінарним статутом визначено сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Приписами статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

Статтею 2 Дисциплінарного статут визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до частини першої статті 8 Дисциплінарного статуту начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Згідно із статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до пункту 2 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Згідно із частинами четвертою та п`ятою статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Частиною шостою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Згідно із частиною п`ятнадцятою статті 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Частиною другою статті 16 Дисциплінарного статуту, визначено, що у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Згідно із частиною першою статті 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Відповідно до частини 5 статті 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства

внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок №893).

Відповідно до пунктів 1,2 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення, повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.

Згідно з п.п.1,2 розділу ІІІ Порядку №893 на час проведення службового розслідування поліцейський може бути відсторонений від виконання службових обов`язків (посади) у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов`язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов`язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) здійснюється на підставі письмового наказу керівника, до повноважень якого належать призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, воно не може тривати більше строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду. Поліцейський має право ознайомитися та отримати копію наказу про відсторонення його від виконання службових обов`язків (посади). Особливості відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) визначено частинами четвертою-шостою статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пункти 2,3,5 розділу IV Порядку №893 визначають, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пункт 17 розділу V Порядку №893 встановлює, що факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення. В акті обов`язково зазначаються відомості про дату, час і місце його складення, посади, звання, прізвища, імена, по батькові осіб, які його склали, прізвище, ім`я, по батькові особи, якій було запропоновано надати пояснення та яка відмовилася це зробити, а також (у разі повідомлення) - причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, присутній під час відмови, та інші особи, присутні під час відмови. Акт про відмову надати пояснення реєструється в службі діловодства (канцелярії) органу (підрозділу, закладу, установи) поліції, ЗВО, в якому утворена дисциплінарна комісія, та долучається до матеріалів службового розслідування.

Відповідно до п.п.1, 2, 4 розділу VІ Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема, пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику.

У відзиві на позов відповідач вказав, що з метою опитування полковника поліції ОСОБА_1 останньому за місцем реєстрації та місцем мешкання були направлені письмові листи від 03.02.2021 №1010/119/12-2021 та від 19.02.2021 №1458/119/12-2021, оскільки останній з 04.01.2021 відсутній на службі. Станом на 26.02.2021 полковник поліції ОСОБА_1 до ГУНП в Харківській області для надання пояснень дисциплінарній комісії не з`явився. Відповідач вказав, що з метою встановлення причин відсутності полковника поліції ОСОБА_1 на службі у період з 04.01.2021, а також можливого факту перебування його на лікуванні був направлений відповідний запит до Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації від 19.02.2021 № 1/12-2021. Також аналогічний запит від 19.02.2021 № 1462/119/12-2021 направлено до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області». Згідно відповіді Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» від 23.02.2021 № 33/41 298, полковник поліції ОСОБА_1 мав випадок непрацездатності з 11.02.2021 по 19.02.2021 (довідка про тимчасову непрацездатність № 796, поліклініка ДУ ТМО), виписаний до праці на 20.02.2021. Станом на 26.02.2021 відповідь з Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації до ГУНП в Харківській області стосовно можливих звернень полковника поліції ОСОБА_1 до закладів охорони здоров`я не надходила.

Так, в матеріалах службового розслідування наявний лист УКЗ ГУНП в Харківській області від 03.02.2021 №1010/119/12-2021, адресований позивачу на адресу: АДРЕСА_2 , яким йому повідомляється про проведення службового розслідування та пропонується надати письмові пояснення до 09.02.2021, утім, докази відправлення зазначеного листа в порядку, визначеному ч.ч. 6-8 ст. 19 Дисциплінарного Статуту НПУ, відсутні.

Позивачем також вказано, що опитана в порядку ст. 20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» ОСОБА_4 повідомила, що за вказаною адресою мешкає з 1957 року, з 01 лютого 2021 року ні простих, ні рекомендованих поштових листів та повідомлень від ГУНП в Харківській області не надходило.

Також матеріалах службового розслідування знаходиться лист УКЗ ГУНП в Харківській області від 19.02.2021 №1458/119/12-2021, адресований позивачу на адресу місця його реєстрації: АДРЕСА_3 та поштовий чек про відправлення рекомендованого листа. Відповідно до трекінгу відправлень Укрпошти вказаний рекомендований лист вручений позивачу 12 березня 2021 року - після затвердження висновків службового розслідування.

Окрім того, в матеріалах службового розслідування відсутній акт про відмову надати пояснення, складений відповідно до вимог Порядку №893.

Доказів, що свідчать про протилежне, відповідачем до суду не надано.

Щодо посилань відповідача на наявність відеозаписів, суд вважає аргументованою позицію позивача про те, що встановлений законодавством порядок отримання пояснень у ході службового розслідування передбачає виклик особи саме рекомендованим листом з повідомленням, і не передбачає можливості члена комісії з службового розслідування виходити за місцем мешкання особи і здійснювати будь-які відеозаписи.

Щодо обставин перебування позивача на лікарняному, судом встановлено, що відповідно до листка непрацездатності АДР №751482 позивач перебував на лікарняному з 04.01.2021 по 27.01.2021, відповідно до листка непрацездатності АДЯ №497665 - з 28.01.2021 по 11.02.2021, довідки №796 - з 11.02.2021 по 19.02.2021, листка непрацездатності АДЯ №496457 - з 22.02.2021 по 12.03.2021.

Посилання відповідача на необізнаність щодо перебування позивача на лікарняному спростовуються наявними в матеріалах службового розслідування поясненнями начальника сектора кадрового забезпечення Немишлянського ВП майора поліції ОСОБА_2 від 25.02.2021, який пояснив, що останній раз бачив ОСОБА_1 на службі 04.01.2021, під час цієї зустрічі ОСОБА_1 повідомив, що захворів і знаходиться на лікарняному.

Також у цьому контексті є аргументованими доводи позивача про обізнаність відповідача про його перебування на лікарняному з посиланнями на лист начальника Управління кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області від 01.02.2021 №906/119-12/03-2021 на адресу СУ ТУ ДБР, розташоване у м. Полтаві, яким адресата повідомлено про перебування позивача на лікарняному з 04.01.2021.

Верховним Судом постанові від 21.01.2021 у справі №826/4681/18 зроблено висновок про те, що поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, наділено безумовним правом брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, або відмовитись від вчинення таких дій. Таке право забезпечено забороною затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.

За таких обставин суд приходить до висновку про проведення відповідачем службового розслідування з порушенням вимог Порядку №893 та приписів Дисциплінарного статуту щодо ненадання позивачу можливості надати пояснення та скористатись правом на захист.

22 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 825/2328/16, адміністративне провадження №К/9901/23055/18 (ЄДРСРУ № 89396394) досліджував питання щодо наслідків порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Верховний Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18 (ЄДРСРУ № 88886338), від 11.02.2020 року ( справа № 210/3268/15-а, ЄДРСРУ № 87516462 ), від 20 грудня 2019 року (справа №820/3914/17, ЄДРСРУ № 86504728), від 29 листопада 2019 року (справа № 359/7194/16-а, ЄДРСРУ № 86000220), від 24.10.2019 року (справа №806/1243/17) та у постанові від 10.07.2019 (справа №804/639/18).

У межах спірних правовідносин відповідачем допущено порушення базового принципу, визначеному ч.2 ст.2 КАС України - урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, що є неприпустимим у демократичному суспільстві.

Таке суттєве процедурне порушення як неотримання пояснень позивача під час службового розслідування не тільки порушує права позивача, а також і може слугувати підставою для висновку про те, що за умови отримання від позивача таких пояснень висновок службового розслідування міг би бути іншим.

Відтак, суд вважає таке порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень підставою для визнання протиправними оскаржуваних наказів про застосування до позивача дисциплінарного стягнення та звільнення його зі служби, та їх скасування, оскільки таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення - висновку за результатами службового розслідування, що слугував підставою для винесення спірних наказів.

Щодо інших аргументів учасників спору, суд зазначає, що у разі вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, перед накладенням дисциплінарного стягнення, з метою з`ясування всіх обставин вчинення такого проступку, наявності вини, керівник призначає службове розслідування, про що видає наказ.

При цьому службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій.

Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Складові цього поняття тісно пов`язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників поліції та власне органи Національної поліції, пов`язані насамперед з низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Тому під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.

Як слідує з матеріалів справи, фактично висновок про наявність в діях позивача вчинку, який слугував підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення був зроблений за результатами службового розслідування, проведеного за фактом внесення відомостей до ЄРДР за № 42020220000000584 від 10.12.2020, у рамках вказаного кримінального провадження повідомлено про підозру начальникові Немишлянського ВП полковнику поліції ОСОБА_1 .

Суд додатково зазначає, що у поясненнях позивач повідомив суд, що 26 травня 2021 року позивача було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри. Згідно зміненої підозри, позивач підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме, в одержанні неправомірної вигоди для себе та ОСОБА_3 за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Суд відмічає, що при проведенні службового розслідування, за наявності ознак кримінального правопорушення, в разі прийняття рішення про звільнення зі служби у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, обов`язково повинні бути встановлені інші порушення дисципліни, відмінні від тих, які інкримінуються в рамках кримінального провадження.

З урахуванням приписів частини 1 статті 62 Конституції України суд зазначає, що у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду відносно позивача будуть наявні усі правові підстави для звільнення позивача з посади відповідно до положень пункту 10 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Однак, оскільки позивача звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", тобто у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відповідач в силу частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства має обов`язок довести наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, визначення якого наведено у Дисциплінарному статуті.

В наказі відповідач вказує, що позивач порушив вимоги статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», у частині використання своїх службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди, частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», у частині вчинення дііі, що суперечать Конституції та законам України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». недотримання положень Конституції України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, підпункту 6 пункту з статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УШ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», у частині неутримання від протиправних дій, які підірвали авторитет Національної поліції України, абзацу 6 пункту 1 розділу ІІ, пункту3з розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, у частині недотримання норм професійної етики, антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Поряд із тим, ані під час проведення службового розслідування, ані у відзиві на позов відповідачем не зазначено, які саме дії вчинив позивач, що є порушенням підпункту 6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Також, як вже встановлено судом вище, відповідачем у ході службового розслідування порушено права позивача на захист.

Аргументи відповідача про поширення в інтернет мережі, на різних інтернет-сайтах публікацій критичного характеру щодо викриття працівниками ТУ ДБР факту вимагання та отримання оперуповноваженим ВКП Немишлянського ВП майором поліції ОСОБА_3 та начальником Немишлянського ВП полковником поліції ОСОБА_1 неправомірної вигоди у сумі 4000 доларів США за не притягнення особи до кримінальної відповідальності за шахрайство, що викликає суспільний резонанс та підриває авторитет Національної поліції України, є неприйнятними, оскільки в таких публікаціях відсутні посилання на особу позивача із зазначенням його прізвища, окрім того, розміщення такої інформації іншими особами не може свідчити про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на наявність підозри у вчиненні позивачем кримінального правопорушення, оскільки повідомлення про підозру в кримінальному провадженні не вказують на факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Відповідного статті 62 Конституції України, частини 2 статті 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Позиція щодо неможливості притягнути працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення викладений Верховним Судом, зокрема, в постановах від 23 січня 2020 року № 520/8550/18 та від 28 лютого 2020 року № 818/1274/17.

Суд також зважає на обґрунтованість посилань позивача про неможливість звільнення під час перебування лікарняному, що свідчить про порушення процедури звільнення.

Такі висновки суду підтверджують протиправність оскаржуваних наказів, які є невмотивованими, що свідчить про наявність додаткових підстав для їх скасування.

Згідно частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймаючи рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Скасування наказу про звільнення з публічної служби є підставою для задоволення позовних вимог про поновлення позивача на посаді начальника відділу №2 Харківського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області.

До таких висновків суд приходить з огляду на внесені зміни щодо найменування відокремленого підрозділу Нацполіції на підставі Наказу Національної поліції України від 08.12.2020 №955 «Про затвердження змін до Структури територіальних органів поліції», Наказу Національної поліції України від 23.12.2020 №1021 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області», з яких судом встановлено, що замість Немишлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області створено Відділ поліції №2 Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області, при цьому чисельність поліцейських у відділі, внутрішня структура відділу, функції, задачі та територіальна юрисдикція відділу не змінились.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням позивача з 04.03.2021, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Із наданої до суду довідки про доходи №701 від 02.07.2021 судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 637,52 грн.

Відтак, при обчисленні суми середнього заробітку суд виходить із розрахунку 637,52 грн * (27 днів березня +30 днів квітня + 31 день травня + 30 днів червня + 31 день липня + 18 днів серпня) = 106465,84 грн.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів приниження честі, гідності та ділової репутації протиправними діями відповідача по справі.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 20000,00 грн.

Водночас суд зазначає, що позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказана вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судове рішення підлягає негайному виконанню в частині позовних вимог про поновлення на посаді та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі за один місяць.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області в частині накладення дисциплінарного стягнення на полковника поліції ОСОБА_1 , начальника Немишлянського відділу поліції ВП ГУНП в Харківській області, № 153 від 01.03.2021.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 165 о/с від 04.03.2021 в частині звільнення зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 , начальника Немишлянського відділу поліції ВП ГУНП в Харківській області, з 04.03.2021.

Поновити полковника поліції ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на службі в органах Національної поліції на посаді начальника відділу №2 Харківського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області в Харківській області з 04.03.2021.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 106465 (сто шість тисяч чотириста шістдесят п`ять) грн 84 коп. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 18 серпня 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов