Рішення № 99091254, 18.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 р. № 520/9838/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають у грубому порушенні вимог ст. 117 КЗпП України, не нарахуванні та не виплати середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, при виплаті 12 квітня 2021 року, на виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у справі №623/2864/16-а, та 26 травня 2021 року, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/9739/2020, заробітної плати, яка підлягала до виплати у день звільнення 17 листопада 2015 року з виборної посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства та стягнути на користь ОСОБА_1 з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 листопада 2020 року по 25 травня 2021 року у сумі 46577,52 грн (сорок шість тисяч п`ятсот сімдесят сім грн 52 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду від 16.06.2021 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Представником Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що дії відповідача є правомірними, та відповідають вимогам чинного законодавства. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за розпорядженням міського голови №98-К від 04.05.2006, позивач був призначений у зв`язку з затвердженням його кандидатури І сесією Ізюмської міської ради 5 скликання (№0006) від 29.04.2006 «Про затвердження на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства» на посаду першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

Розпорядженням по виконкому Ізюмської міської ради №134-К від 31 липня 2008 року «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

Розпорядженням по виконкому Ізюмської міської ради №175-К від 11 вересня 2008 року «Про скасування розпорядження Ізюмського міського голови №134-К від 31.07.2008 та поновлення ОСОБА_1 » позивача було таємно поновлено на посаді. За рішенням Ізюмської міської ради №2551 «Про звільнення першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1 » 12 вересня 2008 року позивача було повторно таємно звільнено з посади.

Постановою Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 по справі №2005/1595/12, яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014, позивача поновлено на посаді з 31 липня 2008 року та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Розпорядженням Ізюмського міського голови №415 від 17.09.2015 позивача було поновлено на посаді.

Згідно розпорядження Ізюмського міського голови №520 від 17.11.2015, позивача було звільнено з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 17.11.2015 у зв`язку із закінченням строку повноважень.

Таким чином, з 04.05 2006 по 17.11.2015 позивач перебував у трудових відносинах з Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради.

Так, постановою від 29 серпня 2019 року Верховного Суду по адміністративній справі №623/5338/15-а, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року частково змінено та зобов`язано виконавчий комітет Ізюмської міської ради нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" за період з 17.11.2015 по 05.09.2016», замість з « 17.11.2015 по 25.07.2016».

Відповідачем було проведено розрахунок з позивачем у лютому 2016 року.

Крім того, в ході судового розгляду вказаної адміністративної справи в суді апеляційної інстанції було виявлено факт не виплати позивачу частини заробітної плати за фактично відпрацьований час у вересні 2015 року та не здійснення інших виплат, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції під час розгляду адміністративної справи №623/5338/15-а.

Враховуючи викладене вище, позивач звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, про стягнення не виплаченої заробітної плати у день звільнення 17.11.2015.

Рішенням від 10.10.2018 Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у справі №623/2864/16-а, яке набрало законної сили на підставі постанови від 11.11.2020 Другого апеляційного адміністративного суду, частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області належні ОСОБА_1 , на день звільнення 17.11.2015 та не виплачені до цього часу наступні суми заробітної плати (без вирахування сум податків та зборів): надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, за фактично відпрацьований час у вересні 2015 року у сумі 225,06 грн; надбавку за роботу з таємними документами, за фактично відпрацьований час у вересні 2015 року у сумі - 54,42 грн; частину невиплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік у сумі - 4638,61 грн; частину невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015 рік, у сумі - 4638,61 грн.

Постановою від 05.09.2020 Другого апеляційного адміністративного суду по справі №623/2864/16-а зобов`язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» за період з 06.09.2016 по 11.11.2020 з урахуванням надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, надбавки за роботу з таємними документами.

На виконання рішення від 10.10.2018 року Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по адміністративній справі №623/2864/16-а за виконавчим листом виданим Ізюмським міськрайонним судом 12.04.2021, було стягнуто заробітну плату загальною сумою 9556,70 грн.

Постанова від 05.09.2020 Другого апеляційного адміністративного суду, щодо нарахування та сплати середньої заробітної плати за час затримки проведення розрахунку при звільненні за період з 06.09.2016 по 11.11.2020 відповідачем не виконано.

Рішенням від 22 січня 2021 року Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/9739/2020 адміністративний позов позивача задоволено. Визнано неправомірною не виплату Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області одноразової грошової допомоги v розмірі 10 посадових окладів, у відповідності до ч. 11 cт. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», в зв`язку з поновленням Ізюмським міськрайонним судом Харківської області рішенням від 14 червня 20/8 року у справі №623/2002/16-а, ОСОБА_1 , права на отримання з жовтня 2011 року пенсії за віком, у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу», право на отримання якої встановлено рішенням від 19 грудня 2019 року Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/10729/18 та стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 26607,50 грн.

Рішення від 22.01.2021 Харківського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №520/9739/2020 було виконано за виконавчим листом виданим Харківським окружним адміністративним судом 26.05.2021, а саме стягнуто одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 26607,50 грн.

Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо порушення ним вимог ст. 117 КЗпП України, яке полягає у не нарахуванні та не виплаті середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, при виплаті на виконання судових рішень, у квітні та травні 2021 року заробітної плати, яка підлягала до виплати у день звільнення 17.11.2015, звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Такої самої позиції дотримується Верховний Суд у постанові №620/1982/19 від 22 січня 2020 року.

Верховний Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року по справі №821/1083/17, Провадження №11-1329апп18 наведена наступна правова позиція:

«... Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15 вересня 2015 року у справі № 21 -1765а15, зазначивши, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум...»

«...При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)...»

Аналогічна позиція висловлена у п. 50 Постанови Великою Палатою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року по справі №810/451/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Та зазначив:- «...Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що правовий висновок Верховного Суду України у справі №21-1765а15 є застосовним до спірних правовідносин...»

Верховний суд по справі №21-1765а15 зазначив наступне: «...не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум...»

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по час фактичної виплати заборгованості, що складає 46577,52 грн, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що нарахування суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні належить до дискреційних повноважень Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні саме в сумі 46577,52 грн, яку визначив сам позивач. Сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період підлягає визначенню не судом, а відповідачем за наслідками виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області (пл. Центральна, буд. 1, м. Ізюм, Харківська область, 64300, ЄДРПОУ 04058806) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, при виплаті 12 квітня 2021 року на виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у справі №623/2864/16-а, та 26 травня 2021 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/9739/2020, заробітної плати, яка підлягала до виплати у день звільнення 17 листопада 2015 року з виборної посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

Зобов`язати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 04058806) виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 листопада 2020 року по 25 травня 2021 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 04058806).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов