Рішення № 99091213, 19.08.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3386/21

19 серпня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Якібчук О.Д.

представника позивача: Парійчук Ю.Д.;

представника відповідача: Юсипів Х.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач) в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2021 №Ф-14081-13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в січні 2021 року до контролюючого органу позивачем було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2020 рік. Даний звіт був поданий помилково, оскільки позивач є пенсіонером за віком. ГУ ДПС у Тернопільській області позивачу було надіслано вимогу про сплату боргу № Ф-14081-13 від 15 березня 2021 року. ОСОБА_1 27 квітня 2021 року подав заяву до ГУ ДПС у Тернопільській області, в якій повідомив, що даний звіт поданий помилково, а обов`язок із сплати єдиного соціального внеску у нього відсутній. Проте, контролюючий орган у своїй відповіді зазначив, що позивачу нараховано єдиний соціального внесок в сумі 9595,30 грн, який вважається боргом, також зазичив, що у разі помилкового подання звіту Законом України «Про єдиний соціальний внесок» не передбачено подання уточнюючого (скасовую чого) звіту.

Ухвалою суду від 06.07.2021, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.07.2021 представник відповідача подала до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказала, що позивач самостійно визначив базу нарахування ЄСВ та подав відповідний звіт до контролюючого органу, а відтак сума самостійного визначення бази нарахування ЄСВ фізичними особами- підприємцями, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, підлягає сплаті на загальних підставах та не підлягає скасуванню. У разі виявлення помилки у звіті до закінчення строку його подання страхувальник повторно формує та подає звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності. Однак, позивачем не було повторно сформовано та подано новий Звіт у повному обсязі, а отже, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020р. форма Д5(річна), є чинним.

Судове засідання 02 серпня 2021 року не проводилося у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задоволити.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, просила суд відмовити в їх задоволенні.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступні факти.

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком з 2019 року. Позивач також зареєстрований, як фізична особа - підприємець 19.05.2008 року та взятий на податковий облік, як платник податків з 21.05.2008 року.

В січні 2021 року позивачем було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2020 рік.

ГУ ДПС у Тернопільській області було сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-14081-13 від 15 березня 2021 року.

27 квітня 2021 року позивач звернувся до ГУ ДПС у Тернопільській області, в якій повідомив, що даний ним поданий помилково, а обов`язок із сплати єдиного соціального внеску відсутній, оскільки він є пенсіонером.

У відповіді №912/19-00-24-06 від 12.05.2021 відповідач зазначив, що нарахована сума єдиного соціального внеску 9595,30 грн є боргом, а Законом України «Про єдиний соціальний внесок» не передбачено подання уточнюючого (скасовую чого) звіту.

Вважаючи вимогу протиправною, а подання звіту помилковим позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ, який набрав чинності з 01.01.2011 (далі - Закон № 2464-VІ), Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з пунктом 31 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Стаття 3 Закону № 2464-VІ визначає, що збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 435 фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом частини 1 статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати з цього приводу до органу доходів і зборів за основним місцем обліку до 10 лютого року, що настає за звітним періодом, звітність. У свою чергу орган доходів і зборів здійснює державний нагляд за збором та веденням обліку єдиного внеску, а у випадку виявлення у платника цього внеску недоїмки, надсилає вимогу про її сплату.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, у зв`язку з чим отримує пенсію за віком.

Частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VІ встановлено, що особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказана норма кореспондує з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 435, згідно з яким фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Отже, звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: 1) особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда; 2) особа повинна отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Враховуючи те, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, він звільнений від сплати за себе єдиного внеску та не мав обов`язку подавати відповідний звіт. Разом з тим, позивач може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 2464-VІ платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню; особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 3 статті 10 Закону № 2464-VІ визначено, що особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положення розділу V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449, аналогічно регулюють порядок укладення договорів про добровільну участь при добровільній сплаті єдиного внеску з більш детальним прописуванням норм щодо порядку подання відповідної заяви та укладення договору.

Крім того, пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 435 визначає, що особи, які досягли 16-річного віку, не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4 Закону, не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5, 5-1 частини першої статті 4 Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та уклали договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також члени особистого селянського господарства, які уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, формують та подають самі за себе Звіт протягом 30 календарних днів після закінчення строків дії договору.

Звітним періодом є термін дії договору, а якщо договором про добровільну участь передбачено одноразову сплату особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, період, за який одноразово сплачено єдиний внесок за попередні періоди.

З огляду на встановлені обставини позивач мав право на добровільну сплату єдиного внеску, однак для цього йому необхідно було подати до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву за встановленою формою. Після чого орган доходів і зборів, отримавши таку заяву, мав право перевірити викладені в ній відомості та вимагати від позивача документи, що підтверджують зазначені відомості і у випадку її погодження в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання такої заяви укласти з позивачем договір про добровільну участь.

Однак відповідачем не надано і судом не здобуто доказів існування договору на добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За таких обставин є підстави вважати, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подано позивачем помилково. Такі доводи позивача нічим у справі не спростовано.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України не передбачено можливості відкликання звіту, а лише виправлення в ньому помилок, що врегульовано розділом V Порядку № 435, і тільки у разі виявлення страхувальником у звіті після закінчення строку подання такого звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи.

Тому відсутність у Порядку № 435 механізму відкликання помилково поданого звіту, не може бути підставою для стягнення з позивача сум єдиного внеску, від сплати якого він звільнений відповідно до положень Закону № 2464-VІ та Порядку № 435. Протилежне суперечитиме принципу верховенства права, яким керується суд при вирішенні даного спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про скасування вимоги №Ф-53119-17У від 01.12.2015, оскільки така, з огляду на встановлені обставини справи, є незаконною.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а, від 04.09.2019 у справі 806/1503/16.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2021 №Ф-14081-13.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 серпня 2021року.

Реквізити учасників справи:

позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 44143637).

Головуючий суддя Баранюк А.З.