Ухвала суду № 99090977, 18.08.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А У Х В А Л А

18 серпня 2021 р. Р і в н еСправа №460/6002/20

Рівненський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дорошенко Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням суду від 05.07.2021 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ військового прокурора Західного регіону України від 07.08.2020 № 515к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України та з органів прокуратури.

Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері з 14.08.2020.

Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.08.2020 по 05.07.2021 включно у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 та з урахуванням рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі № 460/7603/20 та від 10.12.2020 у справі № 460/4351/20.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.

07.07.2021 за даним судовим рішенням видано виконавчі листи №1 та №2.

29.07.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження за №66312231, а 30.07.2021 – за №66312296, з виконання виконавчих листів, виданих Рівненським окружним адміністративним судом 07.07.2021 у справі №460/6002/20

11.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання рішення суду у справі №460/6002/20, яка обґрунтована тим, що на виконання рішення суду від 05.07.2021 у даній справі відповідач поновив його на посаді прокурора Військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України, а не у Рівненській спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері, як зазначено у судовому рішення. З огляду на вказане, позивач вважає, що при виконанні рішення суду відповідач діяв недобросовісно, всупереч судовому рішенню, а тому п. 2 наказу від 27.07.2021 №486к є протиправним.

Заява відповідає вимогам ч.2 ст.383 КАС України та подана у строк, встановлений ч.4 ст.383 КАС України.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Підстави для повернення заяви відсутні (абз.2 ч.5 ст.383 КАС України).

В силу вимог ч.5 ст.383 КАС України, суд розглянув вказану заяву в порядку письмового провадження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.168 КАС України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Водночас, статтею 383 КАС України передбачено можливість визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Так, згідно з частиною першою стаття 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відтак, суд має з`ясувати, чи були оскаржувані дії пов`язані з виконанням судового рішення (продовжуючим правопорушенням), чи є самостійним предметом спору (новим правопорушенням).

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.11.2018 №520/11829/17 (№К/9901/51263/18) (п.34).

Рішенням суду у справі №460/6002/20 підтверджено наявність порушеного права ОСОБА_1 , яке одночасно відновлене судовим рішенням шляхом, зокрема, поновлення позивача в органах прокуратури та на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері з 14.08.2020.

Як встановлено з матеріалів справи, на виконання судового рішення Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону видано наказ від 27.07.2021 №486к.

Пунктом 2 наказу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 27.07.2021 №486к ОСОБА_1 поновлено з 14.08.2020 в органах прокуратури та на посаді прокурора Військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України, а пунктом 3 наказано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць. Підстава: рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №460/6002/20 (а.с.21 – т.3).

Вказаний наказ надісланий на адресу позивача 29.07.2021 листом від 28.07.2021 за №07-266вих-21 (а.с.18-20 – т.3) та отриманий позивачем 02.08.2021 (а.с.17 – т.3).

Таким чином, наказ Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 27.07.2021 №486к пов`язаний з виконанням судового рішення від 05.07.2021 у справі №460/6002/20, а тому його правомірність слід розглядати в порядку, визначеному статтею 383 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Порушене право позивача було відновлено рішенням суду шляхом зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері з 14.08.2020 (а.с.192-211 – т.2).

Таким чином, вказаним судовим рішенням достеменно встановлено спосіб його виконання, який не припускає множинності тлумачення.

Проте, пунктом 2 оспорюваного наказу ОСОБА_1 поновлено в органах прокуратури та на посаді прокурора Військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України, а не на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері.

Водночас, в мотивувальній частині судового рішення судом детально зазначені мотиви та підстави поновлення позивача на посаді, а саме суд вказав про таке:

«Вирішуючи питання щодо поновлення позивача на посаді, суд враховує, що 05.02.2020 Генеральним прокурором видано наказ № 66 "Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)" (а.с.80-82 т.1).

Відповідно до п. 3 вказаного наказу перейменовано юридичну "Військова прокуратура Західного peгioну України" у “Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону" (на правах обласної прокуратури) без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказом Генерального прокурора № 47ш від 08.09.2020 затверджено структуру та штатну чисельність, зокрема, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (на правах обласної прокуратури) (а.с.83 т.1).

Відповідно до п. 1 наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 №414 "Про початок роботи обласних прокуратур" днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020 (а.с.85 т.1).

Згідно з наказом Генерального прокурора № 3ш від 17.02.2021 (а.с.236-239 т.1) у зв`язку з утворенням з 15.03.2021 спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах окружних прокуратур) і припиненням діяльності шляхом реорганізації військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих прокуратур) внесено зміни до структур та штатних розписів спеціалізованих прокуратур і військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур).

Виключено в структурах і штатних розписах спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур) такі військові прокуратури гарнізонів (на правах місцевих прокуратур), зокрема:

У Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Західного регіону (на правах обласної прокуратури) - військову прокуратуру Рівненського гарнізону (п.1.1).

Встановлено в структурах і штатних розписах спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур) такі спеціалізовані прокуратури у військовій та оборонній сфері (на правах окружних прокуратур), зокрема:

У Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Західного регіону (на правах обласної прокуратури) - Рівненську спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері (п.2.1).

Суд встановив, що відповідно до Структури та штатної чисельності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (на правах обласної прокуратури), затвердженої наказом Генерального прокурора № 3ш від 17.02.2021, загальна штатна чисельність працівників Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері становить 16 осіб, з них за посадою прокурора - 10 (а.с.240-243 т.1). Водночас, відповідно до штатного розпису на 01.01.2020 військової прокуратури Рівненського гарнізону передбачено кількість штатних посад - 15, з них за посадою прокурора - 9, слідчий - 1 (а.с.168-169 т.1).

Будь-який обґрунтованих доводів щодо зміни функцій, прав та обов`язків прокурорів Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері співвідносно з функціями, правами та обов`язками прокурорів військової прокуратури Рівненського гарнізону відповідачем не наведено, належних доказів з цього питання не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать на користь висновку, що правовий статус новоутвореного структурного підрозділу такий же, як і того, який виключений із структури відповідача відповідно до вищевказаного наказу Генерального прокурора. Тобто по суті функціональне призначення новоутвореного структурного підрозділу (на правах окружної прокуратури) нічим не відрізняється від попереднього, а проведені організаційні заходи не вплинули на обсяг його завдань та функцій. Залишилася також і посада “прокурор”, яка є аналогічною посаді, яку обіймав позивач до звільнення.

Верховний Суд в постанові від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 зазначив, якщо в органі і відбулися організаційні зміни, то для того, щоб звільнити з цих підстав працівника, такі зміни повинні стосуватися його штатної чисельності (скорочення) та/або ж організації роботи (праці) всередині певного структурного підрозділу таким чином, що працівник надалі об`єктивно не може виконувати посадових обов`язків за посадою, яку обіймав до запровадження змін в організації праці (як-от через відсутність кваліфікації або ж внаслідок перерозподілу функціональних обов`язків в межах структурного підрозділу за посадами відповідно до їх категорії, класу, рангу тощо), а щодо переведення на іншу посаду (в цьому opані) він або заперечує або для цього об`єктивно немає можливості.

Оскільки за обставинами справи утворення в структурі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (на правах обласної прокуратури) Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (на правах окружної прокуратури) не призвело до зміни правового статусу такого структурного підрозділу порівняно з попереднім структурним підрозділом, яким є військова прокуратура Рівненського гарнізону, де працював позивач до звільнення, не мало наслідком зменшення штатної чисельності за посадою прокурора, не вплинуло на обсяг функціонального розподілу посадових обов`язків прокурорів всередині структурного підрозділу, суд вважає, що для належного захисту прав та законних інтересів позивача його слід поновити на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, позаяк така посада є рівнозначною посаді, на якій він перебував до звільнення, та з приводу переведення на аналогічну посаду він подавав відповідну заяву з наміром пройти атестацію".

Резолютивна частина рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №460/6002/20 повністю узгоджується з його мотивувальною частиною та містить положення про поновлення позивача саме на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що наказ відповідача від 27.07.2021 №486к, згідно з п.2 якого позивача поновлено на посаді прокурора Військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України, спрямований на невиконання рішення суду від 05.07.2021 у справі №460/6002/20.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Так, пунктом 5 частини третьої статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Водночас, пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Аналіз правових норм дає підстави для висновку, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.01.2019 у справі №760/9521/15-ц (№61-24060св18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Конституційний Суд України, розглядаючи справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. При цьому, добровільне виконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є законодавчо встановленим обов`язком такого боржника.

Водночас, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність пункту 2 наказу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 27.07.2021 №486к, оскільки у такий спосіб суб`єкт владних повноважень сприяє тривалому порушенню трудових прав позивача, гарантованих Конституцією України та відновлених у судовому порядку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі “Класс та інші проти Німеччини”, “із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури”.

Частиною шостою статті 383 КАС України визначено, що за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частиною першою статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відтак, на виконання частини четвертої статті 249 КАС України суд зазначає, що Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону, при виконанні судового рішення шляхом видачі наказу від 27.07.2021 №486к, порушено положення статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 та 371 КАС України та 235 КЗпП України.

Відтак, відповідно до частини п`ятої статті 249 КАС України судом встановлюється відповідачу строк для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Керуючись статтями 166-167, 241, 249, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Постановити окрему ухвалу про виявлені порушення закону, яку довести до відома суб`єкта владних повноважень Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону.

Визнати протиправним пункт 2 наказу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 27.07.2021 №486к в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню закону, зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону поновити ОСОБА_1 на посаді відповідно до рішення суду від 05.07.2021 у справі №460/6002/20.

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону повідомити Рівненський окружний адміністративний суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, у строк до 18.09.2021.

Копію ухвали надіслати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) для відома, та Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Західного регіону (вул. Клепарівська, 20, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ 38326057) - для виконання.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна ухвала складена 18 серпня 2021 року.

Суддя Н.О. Дорошенко