Рішення № 99090347, 19.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7240/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Львівській області Національної поліції України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Львівській області Національної поліції України, у якій просить суд стягнути з Управління поліції охорони у Львівській області Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.10.2017 по 19.04.2021 в сумі 73186,79грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що проходив службу в органах поліції, з 05.10.2017 звільнений зі служби в поліції за п.2 (через хворобу) ч.1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію». Позивач вказує, що на день звільнення відповідач не виплатив йому одноразову грошову допомогу при звільненні. В 2018 та 2019 роках позивач звертався у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Управління поліції охорони у Львівській області про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021р. позовні вимоги позивача задоволено частково, зокрема зобов`язано Управління поліції охорони у Львівській області Національної поліції України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Це рішення фактично виконане Управлінням поліції охорони у Львівській області 19.04.2021. Оскільки виплату одноразової грошової допомоги при звільненні позивача зі служби відповідач не здійснив позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, а саме з 05.10.2017 по 19.04.2021.

Ухвалою суду від 05.05.2021 судом відкрито спрощене позовне провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі одночасно із позовною заявою отримав, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.06.2021, яке повернулось на адресу суду 10.06.2021.

В силу вимог ч.6 ст. 162 КАС України, судом вирішено здійснювати розгляд справи на основі наявних в матеріалах справи письмових доказах, у зв`язку із неподанням відповідачем відзиву в строк передбачений ч.1 ст. 261 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи відповідно до наказу від 05.10.2017 року №248 о/с «По особовому складу», відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції за п.2 (через хворобу) ч.І ст.77 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0027351), поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки №1 батальйону №2 полку Управління поліції охорони у Львівській області , з 05.10.2017 року. Вислуга на день звільнення у календарному обчисленні склала 22 роки 07 місяців 16 днів.

Одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» станом на день звільнення позивачу не була виплачена.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021р. позовні вимоги позивача задоволено частково та зобов`язано Управління поліції охорони у Львівській області Національної поліції України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відповідачем нараховано 73210,50грн. вихідної допомоги та проведено виплату за повні 22 роки служби в сумі 72112,34грн. (за мінусом військового збору) 19.04.2021р. що підтверджується випискою по картковому рахунку.

Виходячи з наявності підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 та пункту 2 частини першої статті 19 КАС України спори з приводу проходження та звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

На виконання статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови КМ України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» прийнятий наказ № 260 від 06.04.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання». Цим наказом затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту "б", «в» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, в редакції на час звільнення позивача зі служби, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби: - особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту; - особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.

Згідно з частиною першої статті 9 Закону №2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з частиною першою статті статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Конституційний Суд України у рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 вказав, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 5 розділу ІV Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.03.2019 у справі №820/660/17 вказав:

« … за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини»;

«… непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/міліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України»;

«…реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань».

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції 05.10.2017, при звільненні зі служби відповідач протиправно не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Ці обставини встановлені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі № № 1.380.2019.001209 між тими ж сторонами та відповідно до статті 78 КАС України не підлягають доказуванню.

При обчисленні періоду затримки суд враховує, що ОСОБА_1 фактично отримав 19.04.2021 одноразову грошову допомогу; період затримки розрахунку при звільненні обчислюється починаючи з першого дня після звільнення до дати остаточного розрахунку (з 06.10.2017 по 18.04.2021) та становить 1290 календарних днів.

Відповідно до довідки УПО у Львівській області про виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 від 05.02.2018 №30 розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два повні місяці перед звільненням становив: за березень2017 року – 11230,50 грн., квітень 2017 року – 10131,97 грн., усього – 21362,47 грн.; при ділення цієї суми на 61 день середньоденне (в календарних днях) грошове забезпечення становить 350,20 грн. Отже, обчислений відповідно до встановлених статтею 117 КЗпП правил середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум складає 451758,00 грн. (350,20*1290).

Разом з тим, порівнюючи розмір несвоєчасно виплаченої суми (73210,50 грн.) з розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку (451758,00 грн.) суд дійшов висновку, що такі є очевидно неспівмірними, оскільки несвоєчасно виплачена сума в 6,2 рази менша за суму середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 73210,50 грн / 451758,00 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0.16% * 100= 16.2%.

Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 350,20 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 16.2% = 56,73грн. х 1290 (днів затримки розрахунку) = 73181,70 грн.

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд прийшов до переконливого висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений йому у розмірі 73181,70 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11, постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 року по справі №6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.

Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11.

З огляду на застосування підходів, Верховним Судом в цій категорії спорів, враховуючи висновки суду про необхідність зменшення визначеної на підставі правил статті 117 КЗпП суми відшкодування, суд задовольняє позовні вимоги частково, в сумі 73181,70 грн. Стягнення більшої суми, на переконання суду, не відповідатиме принципам розумності, справедливості та пропорційності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст.9,19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295, пп. 15.5 п.15 розділу"Перехідні положення" КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління поліції охорони у Львівській області Національної поліції України (79019, м. Львів, вул. Липинського, 44) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Управління поліції охорони у Львівській області Національної поліції України (79019, Львівська область, місто Львів, вул. Липинського, буд. 44; код ЄДРПОУ -40108887) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 73187,70 грн (сімдесят три тисячі сто вісімдесят сім гривень сімдесят копійок) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.10.2017 по 18.04.2021.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління поліції охорони у Львівській області Національної поліції України (79019, Львівська область, місто Львів, вул. Липинського, буд. 44; ідентифікаційний код 40108887) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 908,00 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.М. Брильовський