Рішення № 99090171, 19.08.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року м.Кропивницький Справа № 340/1768/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросистема-Трейд" (вул.Комарова, 68, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 37530038) до Дніпровської митниці Державної митної служби України (вул.Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії,-,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом і просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110280/2021/000061/1 від 01.04.2021р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110390/2021/00039 від 01.04.2021р.

Ухвалою судді від 19.04.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, на 28.05.2021 призначено підготовче засідання (а.с.70).

28.05.2021р. судове засідання відкладено на 28.07.2021р. у зв`язку з перебування судді у відпустці (а.с.98).

Ухвалою суду від 28.07.2021 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 16.08.2021 (а.с.107).

Учасники справи подали клопотання про подальший розгляд справи у письмовому проваджені (а.с.113-115).

Враховуючи викладене, а також з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.117).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до контракту № МІ/SС/0412/01/20-21 від 04.12.2020р., укладеного з компанією Могtех (Індія), та додаткової угоди до вказаного контракту від 01.03.2021р. придбав товар - високовуглецевий ферохром. Для митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту до відповідача подано митну декларацію №UA110390/2021/000608, в якій позивачем визначено митну вартість товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а саме – 26167,75 дол. США. При цьому, позивач зазначає, що під час митного оформлення товарів відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої ст. 53 МКУ, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, а тому оскаржувані рішення на його думку є протиправними та підлягають скасуванню. Вказує, що зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що у митного органу виникли сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про ціну товару. Зокрема відповідач вказав на відсутність документів щодо вартості транспортування, та включення вартості транспортування і страхування до митної вартості товару. Крім того, дослідивши зміст відповідач експертного висновку ДП «Держзовнішінформ» від 30.03.2021 №123/91, який надано позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару, вказав на ненадання додатків, які підтверджують джерела використання цінової інформації, окрім цінової інформації компанії-постачальника Могtех, що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені. У відповідності до вимог ч. 2, 3 ст. 53 МКУ та ст. 335 МКУ, відповідач запропонував надати додаткові документи, на що позивач листом від01.04.2021р. повідомив, що надано вичерпний перелік документів. Незважаючи на це, відповідачем прийнято оскаржувані рішення, з якими позивач на згоден, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач проти задоволення позову заперечував надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що прийняття оскаржуваних рішень здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України. Зокрема зазначається, що результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, на підтвердження митної вартості товару, встановлено розбіжності, що є підставою для визначення митної вартості митним органом. Також позивачем не надано на запит митного органу всіх необхідних підтверджуючих документів, які містять відомості про вартість товару, що і стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень (а.с.78-83).

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

04.12.2020 року між позивачем (Покупець) та Могtех (Індія) (Продавець) укладено контракт №МІ/SС/0412/01/20-21, відповідно до якого Продавець зобов`язався продати, а Покупець купити високовуглецевий ферохром за ціною 0,77 дол. США за фунт хрому на умовах поставки CIF Одеса, Україна (а.с.25-28). Додатковою угодою до контракту змінено термін дії контракту до 31.03.2021р. та дату поставки – лютий 2021р. (а.с.29).

Відповідно до рахунку-проформи від 04.12.2020р. № МІ/РІ/0412/01/20-21 (а.с.31) та комерційного інвойсу від 04.12.2020р. №EXP/1/1346/20-21 (а.с.33) позивачем здійснено оплату вартості товару згідно платіжних доручень в іноземній валюті № 63 від 17.12.2020р. та № 5 від 02.03.2021р. на загальну суму 26167,75 дол. США (а.с.34,35).

Факт доставки товару на адресу позивача на умовах визначених контрактом №МІ/SС/0412/01/20-21 від 04.12.2020 підтверджується коносаментом №МЕОІМ6465220 від 13.02.2021р. (а.с. 44,45) та міжнародною товарно-транспортною накладною № 780 від 30.03.2021р. (а.с.46).

Відповідність умовам контракту №МІ/SС/0412/01/20-21 від 04.12.2020 кількісних, якісних та цінових показників одержаного позивачем товару підтверджено наступними документами:

- пакувальний лист від 08.02.2021р. №EXP/1/1346/20-21 (а.с.48);

- сертифікат якості та ваги від 11.02.2021р. №IND.К.9.19.018/21-01-710 (а.с.51,52);

- сертифікат походження товару від 12.02.2021р. №FІЕО/CCU/СоО/010154/2021 (а.с.54);

- страховий сертифікат №СЕRТ/2002/SТЕ/129867508/03/000/595 від 15.02.2021р. (а.с.55);

- експортна митна декларація країни відправлення № 8489165 від 08.02.2021р. (а.с.56-60);

- висновок щодо експертного аналізу відповідності рівня цін Державного підприємства «Держзовнішінформ» № 123/91 від 30.03.2021р. з додатками - листами ДП «Держзовнішінформ» та Могіех (Індія), відомостями про вартісні характеристики товару FerroAlloyNet та Argus Metals International (а.с.36-41).

Всі, вищевказані документи були подані позивачем відповідачеві разом з митною декларацією №UA110390/2021/000572 від 31.03.2021р., в якій визначена митна вартість одержаного товару за першим методом, а саме за ціною угоди (Контракту) (графа 43), щодо товарів, які імпортуються в розмірі 26167,75 дол. США (а.с.91).

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, у відповідача виникли сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про ціну товару.

Так, відповідач, за результатами здійснення митного контролю з урахуванням ризикованості операцій, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ст.54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у відповідності до вимог ч.ч.2, ч.3 ст.53 та ст.335 МКУ протягом 10 календарних днів додатково витребував (за наявності): каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; додатки до висновку ДП «Держзовнішінформ» від 30.03.2021 №123/91 про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією, які підтверджують цінову інформацію яка в ньому наведена; договір-угоду із третіми особами, пов`язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором; рахунки про сплату посередницьких послуг пов`язаних з виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації. При цьому, надіславши 31.03.2021 повідомлення (а.с.89,90).

Позивачем, на виконання вимог відповідача надано лист №77 від 01.04.2021, в якому наведено перелік документів доданих до митної декларації №UA110390/2021/000572 від 31.03.2021р. та поінформовано відповідача, що інших додаткових документів надати не має можливості. Процедура консультацій проведена (а.с.63,64).

01.04.2021 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110280/2020/000061/1, яким митну вартість товару було скориговано до рівня 27482,50 доларів США, із застосуванням третього методу – за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (а.с.84-88).

Підставою для коригування митної вартості стало те, що:

- документи, що містять інформацію щодо вартості транспортування, та включення вартості транспортування і страхування до митної вартості відсутні;

- до експертного висновку ДП «Держзовнішінформ» № 123/91 від 30.03.2021р. не надано всі додатки.

При цьому здійснюючи коригування митної вартості відповідачем взято за основу відомості щодо ціни подібного товару зазначеного у митній декларації від 30.03.2021р. № UA700020/2021/001112, яка знайшла своє відображення у Центральній базі даних митниці (а.с.93).

На підставі рішення про коригування митної вартості відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110390/2021/00039 від 01.04.2021р. (а.с.16).

У зазначеній картці відмови декларанту роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів.

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів, скористався своїм правом застосувати положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України та подав 01.04.2021 відповідачеві митну декларацію №UA110390/2021/000597, за якою товари були випущені у вільний обіг (а.с.92).

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України).

За приписами ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію..

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст. 257 МК України).

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч.2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого позивачем товару, що вказана позивачем у митній декларації №UА110390/2021/000572 від 31.03.2021, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Щодо документів, необхідність подання яких при процедурі консультації із позивачем вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

За приписами ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідачем проведено у зв`язку з неможливістю надати запропоновані у запиті митного органу додаткових документів.

Однак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Доводи відповідача, що до митного оформлення не надані: - документи, що містять інформацію щодо вартості транспортування, та включення вартості транспортування і страхування до митної вартості відсутні; - до експертного висновку ДП «Держзовнішінформ» № 123/91 від 30.03.2021р. не надано всі додатки, суд вважає безпідставними враховуючи наступне.

Відповідно до контракту № МІ/SС/0412/01/20-21 від 04.12.2020р., укладеного позивачем з компанією Могtех (Індія), сторони визначили умови поставки CIF Одеса, Україна.

Відповідно до офіційних правил правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) термін CIF ("вартість, страхування та фрахт") означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6:

- нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4;

- сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна;

- нести витрати, пов`язані з придбанням страхування у відповідності зі статтею А.3 "б";

- сплатити будь-які збори за розвантаження в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення;

- сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

Відповідно до коносаменту №МЕОІМ6465220 від 13.02.2021р. портом відвантаження є Вишакхапатнам, Індія (а.с. 44,45).

Враховуючи вказані умови поставки очевидним є той факт, що продавець включає в ціну товару витрати пов`язані з поставкою товару у відповідності до умов поставки CIF до порту відвантаження (Вишакхапатнам, Індія), а тому у позивача з об`єктивних причин не можуть і не повинні бути в наявності документи, що містять інформацію щодо вартості транспортування та страхування.

Щодо доводів відповідача про відсутність додатків до експертного висновку ДП «Держзовнішінформ» № 123/91 від 30.03.2021р. суд зазначає, що ДП «Держзовнішінформ» здійснює моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках та досліджує динаміку цінових процесів на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках та відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон`юнктурі світового ринку відповідно до наказу Мінекономрозвитку від 02.05.2018р. № 608. Відповідно до листа Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 07.10.1996р. № 25-28/215 експертні висновки ДП «Держзовнішінформ» мають чинність офіційних експертиз стосовно умов виконання імпортно-експортних контрактів, рівнів цін за цими контрактами та повинні братися до уваги митними органами при здійсненні цінового контролю, а тому вимоги відповідача щодо змісту та порядку складання висновків ДП «Держзовнішінформ» є безпідставним, а отже повинні були братись до уваги при визначенні позивачем митної вартості імпортованого товару.

Крім того, дане твердження відповідача жодним чином не обґрунтовує наявність обставин визначених положенням ч.3 ст.53 Митного кодексу України, отже не обґрунтовує і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.

Щодо висновків відповідача про необхідність застосування до ціни товару імпортованого позивачем, ціни подібного товару зазначеного у митній декларації від 30.03.2021р. № UA700020/2021/001112, яка знайшла своє відображення у Центральній базі даних митниці суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом відповідно до контракту № МІ/SС/0412/01/20-21 від 04.12.2020р., укладеного позивачем з компанією Могtех (Індія), сторони визначили умови поставки CIF Одеса, Україна.

У митній декларації від 30.03.2021р. № UA700020/2021/001112 умовами поставки встановлені сторонами є DAP (а.с.93).

Відповідно до офіційних правил правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010р.) термін DAP (поставка в місце призначення).

Вказані умови поставки означають, що продавець здійснює поставку, коли товар наданий у розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовим до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару в зазначені місце.

Отже, вказані умови поставки покладають на продавця максимальні обов`язки щодо поставки товару, що відповідно зумовлює збільшення вартості товару.

Таким чином, застосовуючи ціну товару зазначену у митній декларації від 30.03.2021р. № UA700020/2021/001112 відповідач безпідставно не врахував чинники, які впливають на митну вартість товару.

Суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.

Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.

Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року по справі №1140/3242/18.

За змістом п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що позивачем подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий товар.

Крім того, суд звертає увагу на те, що аналіз норм Митного Кодекс України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах основного методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 4540 грн. (а.с.1) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Феросистема - Трейд” задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110280/2021/000061/1 від 01.04.2021р.;

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110390/2021/00039 від 01.04.2021р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Феросистема - Трейд” (ЄДРПОУ 37530038) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 4540 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43350935).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник