Рішення № 99090090, 19.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2021 року м. Київ № 320/7104/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просив суд:

- визнати протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 06.09.2019 № 2272;

- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, визначивши його потерпілим 4-ої категорії, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як потерпілому від Чорнобильської катастрофи із зниженням пенсійного віку, починаючи з 06.09.2019.

Позов мотивовано протиправністю відмови відповідача у призначенні позивачу, як особі зі статусом особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю, пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення такого виду пенсії, однак відповідач прийняв безпідставне рішення від 06.09.2019 № 2272 про відмову у призначенні пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2020 відкрито провадження у справі № 320/7104/19 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача подав до суду відзив на позов (разом з копією заяви позивача щодо призначення пенсії з описом додатків до неї), де просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що ГУ ПФУ в ході розгляду заяви позивача від 06.09.2019 за вх. №783 про призначення пенсії згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на підставі поданих позивачем документів вірно було встановлено, що станом на 01.01.1993 період проживання та роботи позивача у зоні посиленого радіологічного контролю становив 2 роки 09 місяців 09 днів, тобто менше передбачених вказаною статтею 4 років, у зв`язку з чим рішення за №2272 від 06.09.2019 про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку є правомірним. Крім того, на думку відповідача, позивачем не враховано положення абз. 9 пп. 5 п. 2.1 розд. 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в частині документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». А саме, як вбачається з посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 , виданого позивачу Київською обласною радою 11.06.1995, в ньому не встановлені ані періоди проживання, ані періоди роботи в зоні підвищеного радіологічного контролю. Наведене у свою чергу не дає можливості застосуваняти положення абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З огляду на наведене ГУ ПФУ дійшло висновку про законність та обгрунтованість прийнятого ним рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи (громадянина), яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 1986 року (категорія 4), що підтверджується наявним у позивача посвідченням серії НОМЕР_2 , яке видане Київською обласною держадміністрацією 11.06.1993.

Як зазначив позивач у тексті свого позову, у період з 15.10.1988 по 22.10.1990 він проживав без реєстрації в с. Паляниченці Фастівського району Київської обл. Вказане село віднесено до зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії, що підтверджується довідкою вих №214 від 19.06.2019 та листом-відповідю від 26.11.2019 вих. 262 в.о. старости Паляничинського старостинського округу №7 Виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області.

У період з 23.10.1990 по 20.02.1996 позивач був зареєстрований в м. Фастові, та перебував на обліку у Фастівському військовому комісаріаті, що підтверджується військовим квитком.

Згідно даних трудових книжок серії НОМЕР_3 і серії НОМЕР_4 позивач працював: у період з 04.07.1988 по 02.09.1988 у Фастівському РАЙПО, з 17.01.1989 по 09.03.1989 у Фастівському міськвиконкомі, з 19.11.1992 по 31.12.1994 у Фастівському районному вузлі звязку та водночас навчався в Київській технічній школі при станції Боярка упродовж періоду з 28.11.1989 по 05.03.1990.

При цьому, весь цей час ОСОБА_1 проживав в Фастівському районі.

06.09.2019 ОСОБА_1 подав до ГУ ПФУ у Київській області заяву про призначення пенсії за віком, відповідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До цієї заяви позивач додав пакет наступних документів: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт громадянина серії НОМЕР_5 ; посвідчення постраждалого від ЧАЕС серії НОМЕР_2 ; трудові книжки серії НОМЕР_3 і серії НОМЕР_4 ; диплом про навчання серії НОМЕР_6 , виданий 30.06.1988 Київським СПТУ №17; довідку вих №214 від 19.06.2019 262 в.о. старости Паляничинського старостинського округу №7 Виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області; довідку про реєстрацію місця проживання від 03.06.2019 вих. №22-11/1518, видану Виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області про те, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою в м. Фастів у період з 23.10.1990 по 20.02.1996.

За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 по суті ГУ ПФУ у Київській області прийняло рішення від 06.09.2019 за №2272 про відмову у призначенні пенсії. Дане рішення відповідача мотивоване наступним: відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку за ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно подати посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності) та довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). Так, ОСОБА_1 06.09.2019 звернувся за призначенням пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Для призначення пенсії заявник надав посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії серії НОМЕР_7 , довідку про реєстрацію місця проживання, видану виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області №22-11/1518 від 03.06.2019 про те, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: м.Фастів з 23.10.1990 по 20.02.1996, та довідку про проживання без реєстрації за період з 15.10.1988 по 22.10.1990, видану місцевим самоврядуванням Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області від 19.06.2019 №214, в якій відсутня підстава видачі довідки. Згідно трудової книжки ОСОБА_1 працював в харчовому комбінаті Фастівського РАЙПО з 04.07.1988 по 02.09.1988, в управлінні торгівлі Фастівського міськвиконкому з 17.01.1989 по 09.03.1989, в Фастівському районному вузлі зв`язку з 19.11.1992 по 31.12.1994, та навчався в Київській технічній школі при станції Боярка з 28.11.1989 по 05.03.1990, що становить 2 роки 09 місяців 09 днів. Інших документів, які підтверджують місце проживання або факт роботи у зоні посиленого радіологічного контролю заявник не надав. Оскільки період проживання чи факт роботи станом на 1 січня 1993 року у зоні посиленого радіологічного контролю становить менше 4-х років, підстав для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає. При цьому, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 07 місяців 16 днів.

Таким чином, право на пенсію за віком ОСОБА_1 набуде після досягнення ним 60-річного віку, та за умови дотримання ним вимог, визначених ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із правомірністю такого рішення органу Пенсійного фонду України, вважаючи своє право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку порушеним, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до ст. 9 Закону № 796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 11 Закону № 796-XII передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-XII категорія 4 особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років

Відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та працювали або проживали визначену кількість років у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Водночас законодавець встановив перелік документів, що подаються до органу пенсійного фонду для призначення пенсії особі, яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи

Згідно ст. 65 Закону № 796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Згідно із ч. 3, 4 ст. 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (що діяла на момент видачі позивачу посвідчення серії НОМЕР_2 ), встановлено, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи видаються громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 7).

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі документи суд встановив, що за даними паспорту громадянина серії НОМЕР_5 зареєстрованим з 17.05.2013 місцем проживання ОСОБА_1 значиться за адреса: АДРЕСА_1 , а місцем народження - с. Кишинці Фастівського району Київської області.

При цьому, за змістом довідки в.о. старости Паляничинського старостинського округу №7 Виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області вих №214 від 19.06.2019 262 та довідки довідки про реєстрацію місця проживання, виданої виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області №22-11/1518 від 03.06.2019, ОСОБА_1 у період з 15.10.1988 по 22.10.1990 проживав без реєстрації в будинку батьків своєї дружини - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , а у період з 23.10.1990 по 20.02.1996 був зареєстрований за адресою у м. Фастів.

За даними трудових книжок серії НОМЕР_3 і серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 працював: у період з 04.07.1988 по 02.09.1988 у Фастівському РАЙПО, з 17.01.1989 по 09.03.1989 у Фастівському міськвиконкомі, та з 19.11.1992 по 31.12.1994 у Фастівському районному вузлі зв`язку Київської області, з 01.01.1995 31.12.1998 у Фастівському рай вузлі електрозв`язку «Фастівтелеком».

Крім того, зі змісту поданих позивачем до матеріалів справи свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 , виданого 21.09.1994, та свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 , виданого 12.08.1989, вбачається, що такі документи щодо реєстрації подій укладення шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 15.10.1988 та народження їх дитини 13.06.1989 були видані Паляниченською сільською радою Фастівськго району Київської області.

Перелічені документи у сукупності свідчать про те, що станом на 1 січня 1993 року ОСОБА_1 проживав на території міста Фастів не менше 3 років, та після того - не менше 6 років. При цьому, ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (4 категорії), що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_2 .

У контексті з наведеними суд враховує те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» місто Фастів віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Зокрема, цим Порядком № 22-1 визначено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XII).

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі № 690/23/15-а, Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а та від 30.09.2017 у справі №572/1921/17.

У силу припису ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, , відтак

Отже, виходячи з обсягу встановлених у справі обставин та беручи до уваги відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України описану вище правову позицію Верховного Суду щодо застосування норми ст. 55 Закону №796-XII та Порядку № 22-1, суд що позивачем було надано відповідачу усі необхідні документи для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII. А відтак відмова ГУ ПФУ у Київській області в призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII є необґрунтованою, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною у матеріалах справи квитанцією від 10.12.2019 № 49 підтверджено, що ОСОБА_1 під час звернення до суду із цим позовом сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн. Таким чином, враховуючи розмір заявлених та задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судових витрат у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 132, 139, 242 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в призначенні пенсії від 06.09.2019 №2272.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за поданою ним заявою, починаючи з 06.09.2019.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.