Ухвала суду № 99090004, 17.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 серпня 2021 року м. Київ № 320/9882/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комісії при Київській обласній державній адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження у 1986 році , Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Комісії при Київській обласній державній адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження у 1986 році , Київської обласної державної адміністрації , у якому просить суд:

- визнати відмову комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження в 1986 році при Київській обласній державній адміністрації у підтвердженні ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони ЧАЕС у 1986 році, яка була оформлена протоколом №184 від 21.04.2016, протиправною;

- зобов`язати комісію при Київській обласній державній адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які були евакуйовані із зони відчуження у 1986 році прийняти рішення про підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони ЧАЕС у 1986 році;

- зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи 2-ої категорії.

Проаналізувавши позовну заяву на предмет її відповідності положенням Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є визнання протиправною відмову комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведення робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження у 1986 році при Київській обласній державній адміністрації у підтвердженні статусу особи, евакуйованої із зони ЧАЕС у 1986 році, яка була оформлена протоколом №184 від 21.04.2016.

Проте, до суду позивачка звернулася лише 12.08.2021 згідно зі штампом вхідної кореспонденції відділу канцелярії суду на позовній заяві, тобто через п`ять років після прийняття спірного рішення.

Також, до позовної заяви позивачкою було додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якості поважних підстав пропуску якого, вона посилається на погіршення стану здоров`я її батька, ОСОБА_2 , з березня 2016 року, який потребував постійного догляду з її боку. На підтвердження цього, позивачкою були надані витяг з історії хвороби батька, про його госпіталізацію у період з 02.01.2018 по 11.01.2018, індивідуальні програми реабілітації інваліда №203 від 21.02.2018 та №3189 від 01.11.2019, довідку МСЕК серії АВ №0086724 від 11.11.2019 про встановлення ОСОБА_2 ступеню втрати професійної працездатності у розмірі 80%.

Водночас, жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску позивачкою шестимісячного строку звернення до суду у період, починаючи з 21.04.2016, не надано.

Суд наголошує, що при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. При цьому, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють особі вчасно реалізувати право на судовий захист.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 звернулась до суду з порушенням, визначеного законом строку звернення без належного обґрунтування у позовній заяві причин його пропуску та без зазначення поважних підстав для його поновлення, за відсутності яких-небудь доказів на підтвердження наведених обставин. Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте, позивачкою не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору за звернення до суду з даним адміністративним позовом та не зазначено підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, позивачкою об`єднано у позовній заяві дві позовні вимоги немайнового характеру (з урахуванням похідної).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2021 року, становить 2270,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачці слід було сплатити судовий збір у розмірі 908 грн. ((2270,00 грн. х 0,4) х 2 = 1816,00 грн.).

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду:

- клопотання про поновлення строку, документів на підтвердження та обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду;

- оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 1918,00 грн.

Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комісії при Київській обласній державній адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження у 1986 році , Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Лисенко В.І.