Рішення № 99088963, 11.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року Справа № 160/5437/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Серпіковій А.Ю.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Сєдих Ю.М.

представника відповідача та третьої особи Чабан О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Дніпропетровської обласної прокуратури, відповідача-2: Восьмої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач-1), Восьмої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Офіс Генерального прокурора (далі - третя особа), в якій позивач, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення за №1 від 16.12.2020 року восьмої кадрової комісії про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання співбесіди з метою виявлення прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності;

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури В. Прихожанова від 10 березня 2021 року № 289 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п.9 частини першої ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12 березня 2021 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області, яку він займав до 12 березня 2021 року або на рівнозначній посаді в Дніпропетровській обласній прокуратурі та в органах прокуратури;

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з листопада 1999 року працював в органах прокуратури України. Наказом прокурора Дніпропетровської області від 14.12.2015 року № 2199к позивача було призначено на посаду прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області. Однак, наказом прокурора Дніпропетровської області №289к від 10.03.2021 року позивача звільнено з посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Позивач вказує, що сумлінно виконував обов`язки, передбачені частиною 2 статті 19 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до статей 42, 49-2 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) позивач має перевагу в залишенні на роботіу зв`язку з наступним: вжиття заходів щодо вдосконалення свого професійного рівня та підвищення кваліфікації, відсутність порушень, наявність неодноразових заохочень за сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, тривалий безперервний стаж роботи, має достатній досвід роботи, високий професіональний рівень та морально-ділові якості. ОСОБА_1 успішно складено два етапи атестації, а сама: іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону; іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Враховуючи успішне проходження перших двох етапів атестації, позивача було допущено до третього етапу атестації у формі проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, з виконанням письмового практичного завдання. За результатами співбесіди 16.12.2020 року восьма кадрова комісії прийняла рішення №1, яким встановила, що позивач не пройшов атестацію. Підставами для висновку про не проходження атестації стали висновки комісії про його невідповідність вимогам професійної компетентності, професійної етики і доброчесності. Позивач вказує, що його протиправно обмежено та позбавлено трудових прав та гарантій, проголошених Конституцією України; порядок проходження прокурорами атестації порушує статті 8, 19-22, 24, 43, 64, 131-1 Конституції України, статтю 16 Закону України «Про прокуратуру» щодо гарантій незалежності прокурора, статті 2, 7, 9, 36, 37, 40 КПК України завдань та засад кримінального провадження; має місце неправомірне розширення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19.09.2019 року (далі – Закон №113-IX) додаткових підстав для звільнення; відсутність в оскаржуваному наказі №289к від 10.03.2021 року правової визначеності підстав звільнення; протиправно обмежено право позивача на працю і доступ до служби в державних органах лише через сам факт перебування на посаді у певний період часу; не настали підстави для звільнення, вказані у оскаржуваному наказі; незаконна діяльність кадрової комісії. Має місце дискримінація. Із висновком кадрової комісії та наказом прокурора Дніпропетровської області позивач не погоджується у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 30.04.2021 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 27.05.2021 року.

18.06.2021 року від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що Законом №113-IX запроваджено реформування системи органів прокуратури, при цьому згідно з пунктом 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності вказаним вище законом всі прокурори вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Водночас, Законом №113-IX передбачено можливість переведення прокурорів, які на день набрання чинності цим законом займають посади прокурорів та слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, на посади прокурорів в Офіс Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань та навичок. Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації за умовами пункту 6 розділу V Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221, та підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, є підставою для видання наказу керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, у зв`язку із надходженням до прокуратури Дніпропетровської області рішення Восьмої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів №1 від 16.12.2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації наказом прокурора Дніпропетровської області від 10.03.2021року №289к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області та органів прокуратури, на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

19.07.2021 року від Офісу Генерального прокурора надійшли письмові пояснення. В обгрунтування своєї позиції Офіс Генерального прокурора зазначив, що доводи позивача відносно того, що запроваджена Законом №113-ІХ атестація прокурорів є порушенням його конституційних прав і свобод не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок, яка передбачена частиною 6 статті 96 КЗпП України, положення якого поширюються і на державних службовців, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про державну службу»; при цьому атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими Законами України, зокрема, «Про державну податкову службу в Україні» (стаття 15), «Про прокуратуру» (стаття 46) тощо. Отже, проведення атестації прокурорів не є дискримінацією. Позивачем подано у встановлений законодавством строк і за встановленою формою заяву про намір пройти атестацію, на підставі якої ОСОБА_1 допущено до проведення атестації. В своїх поясненнях третя особа зазначає, що рішення кадрової комісії від 16.12.2020 року №1 “Про неуспішне проходження прокурором атестації” є законним та обгрунтованим. Так, під час проведення співбесіди Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної етики, доброчесності, професійної компетентності та неналежного професійного рівня позивача через незнання змін та доповнень до антикорупційного законодавства. На підставі дослідження матеріалів атестації, зокрема: електронної копії особової справи, запитальника і наданих ОСОБА_1 відповідей на нього, пояснень прокурора у Комісії були наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності. З огляду на викладене, восьмою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів за результатами проведення співбесіди з позивачем відповідно до протоколу від 16.12.2020 року №10 ухвалено рішення про неуспішне проходження ним атестації. Також, Офіс Генерального прокурора зауважував, що у наказі про звільнення позивача підставу звільнення сформульовано відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, оскільки у даному випадку юридичним фактом, що зумовлює звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації. У зв`язку із цим доводи позивача про відсутність факту ліквідації чи реорганізації прокуратури області під час його звільнення та відсутність підстав для звільнення не можуть братися до уваги. Разом з цим, норми КЗпП України не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки вони є нормами загальними, в той час, як пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми КЗпП України підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Крім того, внесено зміни до статей 32 та 40 КЗпП України, за якими переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус, особливості звільнення окремих категорій працівників встановлюється законом, що визначає їх статус. Частиною 5 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. Також зазначено, що поновлення позивача на посаді в обласній прокуратурі є неможливим, оскільки позивач не пройшов атестацію.

В підготовчому засіданні 18.06.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчих засіданнях оголошувались перерви.

28.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.08.2021 року.

В судовому засіданні 11.08.2021 року позивач та представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі; представник відповідача-1 та третьої особи проти позову заперечувала та просила повністю відмовити у задоволенні позовних вимог; представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався; неявка представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача і представника відповідача-1 та третьої особи, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, а також проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 29.11.1999 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України. З 14.12.2015 року позивач обіймав посаду прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області.

08.10.2019 року ОСОБА_1 подав заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Відповідно до відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 отримав 77 бали (т.2 а.с. 248).

Відповідно до відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки отримав 107 балів (вербальний блок), 83 балів (абстрактно-логічний блок); 95 - середній арифметичній бал (т. 3 а.с. 1-3).

Рішенням кадрової комісії №8 з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів №1 від 16.12.2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації" зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 не пройшов атестацію (т. 3 а.с. 13-17).

Так, в обгрунтування рішення зазначено наступне:

“На підставі дослідження матеріалів атестації, зокрема: електронної копії особової справи, запитальника і наданих ОСОБА_1 відповідей на нього, пояснень прокурора у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, у тому числі у зв`язку з неправильним виконанням ним практичного завдання.

Так, при вирішенні письмового завдання прокурором продемонстровано низький рівень професійної компетенції, неналежне володіння практичними уміннями та навичками прокурора, недостатній рівень знань основних положень КПК України та правозастосовної практики, а також відсутнє належне обґрунтування та аргументація наданої письмової відповіді, недостатньо розкрито правові наслідки, зокрема:

1. питання: не вірно зазначено процесуальний статус прокурора під час судового розгляду за умови не включення його у групу прокурорів та наслідки такої участі щодо допустимості показань допитаного основного свідка за умовами завдання;

2. питання: не зазначено випадки, коли прокурор не входячи до складу групи прокурорів, може взяти участь у кримінальному провадженні;

3. питання: не у повній мірі висвітлено питання щодо того, яке рішення повинен прийняти апеляційний суд, оцінюючи доводи захисника щодо істотного порушення кримінально процесуального законодавства у частині допиту свідка за участі прокурора поза межами його процесуального статусу у провадженні (відсутність у складі групи прокурорів). Крім того, при виконанні практичного письмового завдання прокурор зазначив протилежні за змістом відповіді, які надав під час співбесіди, не аргументувавши таку протилежність, таким чином продемонструвавши низький рівень професійної компетенції, неналежне володіння практичними уміннями та навичками прокурора, недостатній рівень знань. Окрім того, існують обґрунтовані сумніви щодо належного професійного рівня ОСОБА_1 через незнання змін до антикорупційного законодавства. Так, у електронних деклараціях прокурора за 2015-2016 роки не відображено жодних об`єктів нерухомого майна, якими він користувався у значений період, та фактичне місце проживання декларанта; у електронних деклараціях також не відображено вартість придбаних у 2013 році автомобілів TOYOTA Scion 2005 р.в., Mitsubisi Pajero та Mercedes-Benz Е 200 К 2005 р.в., які оформлені на дружину. У декларації за 2016 рік також не відображено інформацію щодо квартири тестя, в якій ОСОБА_1 , з його слів, проживав зі своєю сім`єю. Під час пояснень ним зазначено, що згадану квартиру його тесть продав, а кошти від продажу подарував дружині прокурора з метою купівлі житлового будинку, походження зазначених коштів не підтвердив і не відобразив їх у електронній декларації, як подарунок. При цьому, прокурор зазначив, що він у антикорупційному законодавстві не орієнтується, а також те, що електронні декларації йому заповнює колега по роботі. Прокурор не зміг надати обґрунтовані пояснення про раніше застосовані до нього дисциплінарні стягнення за 2003 і 2009 роки, а також щодо публікації негативного характеру у ЗМІ про можливе неналежне виконання ним своїх службових обов`язків. У зв`язку з викладеним, керуючись пунктами 11-16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (зі змінами), восьма кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації прокурором Дніпропетровської області ОСОБА_1 ”.

В протоколі №10 від 16.12.2020 року вказано, що усі члени комісії проголосували одноголосно проти ухвалення рішення щодо успішного проходження ОСОБА_1 атестації (т.3 а.с.5-10).

Наказом прокуратури Дніпропетровської області №289к від 10.03.2020 року керуючись пунктом 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021 року (т.1 а.с.51).

Незгода ОСОБА_1 з вищевказаними рішенням восьмої кадрової комісії “Про неуспішне проходження прокурором атестації” від 16.12.2020 року та наказом прокуратури Дніпропетровської області №289к від 10.03.2021 року, стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 року.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, діючій до внесення змін Законом № 113-IX) систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону №113-IX) визначено, що систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Згідно з пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. (пункт 9 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX).

Таким чином, процедура реформування органів прокуратури розпочата з дня набрання чинності Законом №113-IX та вищенаведеними нормами цього Закону визначено основну її мету, а саме: проходження прокурорами атестації з метою подальшого несення служби в органах прокуратури.

Наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).

Відповідно до пунктів 1, 9 та 10 розділу I Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Як зазначалося вище, ОСОБА_1 подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію на адресу Генерального прокурора, яка за формою та змістом відповідає нормам Закону №113-IX та Порядку №221.

Так, зі змісту вказаної заяви слідує, що позивач погодився та ознайомився з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора; позивач усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого етапу атестації, передбаченого Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX, позивача буде звільнено з посади прокурора.

При цьому, судом під час розгляду справи не встановлено наявності примусу відносно позивача стосовно написання вказаної заяви. Доказів зворотного позивачем не надано.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Судом встановлено, що наказом Генерального прокурора №540 від 17.11.2020 року створено восьму кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів і затверджено її склад, до графіку якої було включено позивача.

Відповідно до пункту 3 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233, членами комісії можуть бути особи, які відповідають таким вимогам: є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права.

При цьому, ні у Законі № 113-ІХ чи Законі № 1697-УІІ, ні у Порядку проходження прокурорами атестації чи Порядку роботи кадрових комісій не вказані критерії (кількісні та якісні показники) щодо відбору членів кадрових комісій, а також механізм перевірки членів кадрових комісій на відповідність вимогам. Делегування членів кадрових комісій та призначення осіб до складу кадрових комісій є дозволеною законом дискрецією, відповідно, міжнародних організацій та Генерального прокурора і не передбачає визначеної формалізованої процедури підтвердження відповідності осіб вимогам до членів кадрових комісій.

У випадку наявності у зацікавлених сторін сумнівів щодо відповідності членів кадрових комісій вимогам, передбачених у пункті 3 Порядку роботи кадрових комісій, наказ про утворення кадрової комісії може бути оскаржений у порядку адміністративного судочинства.

Наказ про утворення восьмої кадрової комісії, яка забезпечувала супроводження атестації позивача, не був оскаржений.

Окрім того, при встановленні невідповідності членів кадрових комісій вимогам пункту 3 Порядку роботи кадрових комісій, необхідно довести яким саме вимогам не відповідали конкретні члени кадрової комісії. Позивач не навів жодних доказів, які б підтверджували, що при утворенні кадрової комісії було порушено вимоги пункту 3 Порядку роботи кадрових комісій.

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був допущений до співбесіди.

Предметом співбесіди є оцінка професійної компетентності прокурора, професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 12 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX).

Пунктом 8 розділу IV Порядку №221 встановлено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі.

Порядком передбачено, що для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті КДКП, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора.

Також фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності.

Пунктом 11 розділу IV Порядку №221 передбачено, що дослідження вищевказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду, здійснюється членами комісії.

Відповідно до пунктів 12, 13 розділу IV Порядку №221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

Співбесіда складається з певних етапів, серед яких є послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності.

Виходячи із змісту підпункту 3 пункту 15 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 9 розділу IV Порядку №221 критеріями дотримання прокурорами правил професійної етики та доброчесності, зокрема є - відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики.

Пунктами 15, 16 Порядку №221 передбачено, що після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання. Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

За приписами пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (пункт 13 Порядку роботи кадрових комісій).

Як вбачається із протоколу засідання восьмої кадрової комісії від 16.12.2020 року № 10, на голосування комісії було поставлено пропозицію ухвалити рішення про успішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 , враховуючи результати проведення співбесіди з метою виявлення відповідності вимогам компетентності, професійної етики та доброчесності. Голосували «проти» - одноголосно.

Під час проведення співбесіди комісія з`ясувала обставини, які стали підставою для прийняття рішення про невідповідність позивача вимогам професійної етики, доброчесності та професійної компетентності:

“Так, при вирішенні письмового завдання прокурором продемонстровано низький рівень професійної компетенції, неналежне володіння практичними уміннями та навичками прокурора, недостатній рівень знань основних положень КПК України та правозастосовної практики, а також відсутнє належне обґрунтування та аргументація наданої письмової відповіді, недостатньо розкрито правові наслідки, зокрема:

1. питання: не вірно зазначено процесуальний статус прокурора під час судового розгляду за умови не включення його у групу прокурорів та наслідки такої участі щодо допустимості показань допитаного основного свідка за умовами завдання;

2. питання: не зазначено випадки, коли прокурор не входячи до складу групи прокурорів, може взяти участь у кримінальному провадженні;

3. питання: не у повній мірі висвітлено питання щодо того, яке рішення повинен прийняти апеляційний суд, оцінюючи доводи захисника щодо істотного порушення кримінально процесуального законодавства у частині допиту свідка за участі прокурора поза межами його процесуального статусу у провадженні (відсутність у складі групи прокурорів). Крім того, при виконанні практичного письмового завдання прокурор зазначив протилежні за змістом відповіді, які надав під час співбесіди, не аргументувавши таку протилежність, таким чином продемонструвавши низький рівень професійної компетенції, неналежне володіння, практичними уміннями та навичками прокурора, недостатній рівень знань. Окрім того, існують обґрунтовані сумніви щодо належного професійного рівня ОСОБА_1 через незнання змін до антикорупційного законодавства. Так, у електронних деклараціях прокурора за 2015-2016 роки не відображено жодних об`єктів нерухомого майна, якими він користувався у значений період, та фактичне місце проживання декларанта; у електронних деклараціях також не відображено вартість придбаних у 2013 році автомобілів TOYOTA Scion 2005 р.в., Mitsubisi Pajero та Mercedes-Benz Е 200 К 2005 р.в., які оформлені на дружину. У декларації за 2016 рік також не відображено інформацію щодо квартири тестя, в якій ОСОБА_1 , з його слів, проживав зі своєю сім`єю. Під час пояснень ним зазначено, що згадану квартиру його тесть продав, а кошти від продажу подарував дружині прокурора з метою купівлі житлового будинку, походження зазначених коштів не підтвердив і не відобразив їх у електронній декларації, як подарунок. При цьому, прокурор зазначив, що він у антикорупційному законодавстві не орієнтується, а також те, що електронні декларації йому заповнює колега по роботі. Прокурор не зміг надати обґрунтовані пояснення про раніше застосовані до нього дисциплінарні стягнення за 2003 і 2009 роки, а також щодо публікації негативного характеру у ЗМІ про можливе неналежне виконання ним своїх службових обов`язків. У зв`язку з викладеним, керуючись пунктами 11-16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (зі змінами), восьма кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації прокурором Дніпропетровської області ОСОБА_1 ”.

За наведених обставин у комісії були наявні обгрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики, доброчесності та професійної компетентності.

З огляду на вказане, восьмою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів за результатами проведення співбесіди з позивачем відповідно до протоколу від 16.12.2020 № 10 ухвалено рішення № 1 про неуспішне проходження ним атестації.

Обсяг мотивів, які повинна навести у рішенні кадрова комісія жодними чинними нормативно-правовими актами не визначено.

Згідно з вимогами статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися Присяги прокурора, правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до пункту 39 Бордоської декларації «Судді та прокурори в демократичному суспільстві» прокурорами мають бути особи з високими моральними якостями; через характер повноважень, на виконання яких вони свідомо погодились, прокурори є постійно відкриті для публічної критики; будучи головними суб`єктами здійснення правосуддя, вони мають повсякчасно підтримувати честь і гідність своєї професії.

У Європейських керівних принципах з етики і поведінки для прокурорів («Будапештські керівні принципи»), прийнятих на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи у Будапешті 31.05.2005 року, відзначено, що прокурори відіграють ключову роль у системі кримінальної юстиції, і повинні твердо дотримуватися професійних стандартів та підтримувати честь і гідність своєї професії; відповідати найвищим стандартам чесності і піклування, прокурори не повинні компрометувати своїми вчинками в приватному житті такі позитивні якості співробітників органів прокуратури, як чесність, справедливість і неупередженість.

Аналогічні положення викладені у Стандартах професійної відповідальності та викладення основних прав і обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 21.04.1999 року.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийнято восьмим Конгресом Організації об`єднаних націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію. Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи здійснення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Статтею 4 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 року визначено, що одними із принципів, на яких ґрунтується професійна діяльність прокурорів, є доброчесність, формування довіри до прокуратури; прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність, сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї (ст. 11); при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності (ст. 16); прокурор має суворо дотримуватися обмежень, передбачених антикорупційним законодавство, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних (ст. 19).

Крім того, одним із критеріїв оцінки дотримання правил прокурорської етики та доброчесності є відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам.

У зв`язку з чим комісія вправі надавати оцінку дотриманню цих вимог прокурорами. В іншому випадку нівелюється сама мета як проведення співбесіди, так і атестації в цілому.

Суд зазначає, що саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.

Верховним Судом у справі № 826/26007/15 викладено правовий висновок з аналогічних правовідносин, де зазначено, що повноваження кадрових комісій є дискреційним та про відсутність у судів повноважень на перевірку оцінки якостей, здібностей та характеристик прокурорів під час атестації.

Адже саме кадрові комісії за приписами Закону № 113-ІХ, Порядку №221 надають оцінку матеріалам атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора.

У рішеннях Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 року у справі № 9901/66/19, від 27.05.2020 року у справі № 9901/88/19 зазначено, що в умовах, коли законодавець не визначив критеріїв оцінювання, а особливо коли йдеться про оцінку таких загальних категорій як «доброчесність» і «суспільна довіра», оцінювання завжди має суб`єктивний характер. За таких обставин вирішальним є особисте переконання кожного члена складу комісій, яке зрештою і визначає характер їх голосування.

Достатнім є наявність конкретної інформації, яка, з урахуванням наданих особою пояснень та аргументів (які не сприйняті як переконливі), не спростовує уяву (сприйняття) визначених законом осіб щодо її достатньої відповідності цим критеріям.

Суд не наділений повноваженнями визначати питання для оцінювання відповідності критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), у тому числі й щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок. А отже, повноваження членів кадрової комісії щодо вирішення питання з відповідності прокурора критерію доброчесності є дискреційними та знаходяться в межах їх виключної компетенції.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення восьмої кадрової комісії від 16.12.2020 № 1 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 містить мотиви його прийняття, висновки зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що рішення восьмої кадрової комісії від 16.12.2020 №1 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 прийнято на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством України; підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до пункту 6 розділу V Порядку № 221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Як слідує з оскаржуваного наказу прокуратури Дніпропетровської області №289к від 10.03.2021 року про звільнення позивача з посади та органів прокуратури, цей наказ видано на виконання вимог пункту 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про прокуратуру», підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX.

Згідно з частиною 3 статті 16 Закону України «Про прокуратуру» прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови, зокрема, наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

При цьому, згідно з пунктом 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Як зазначено вище, у спірному наказі про звільнення позивача підставу звільнення сформульовано відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.

Отже, у даному випадку юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є саме рішення восьмої кадрової комісії №1 від 16.12.2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.

Доводи позивача щодо відсутності у спірному наказі конкретної законодавчої підстави для його звільнення, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (реорганізація або ліквідація органів прокуратури чи скорочення посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Дніпропетровської області, яку обіймав позивач до звільнення), є безпідставними, оскільки, як зазначено вище, Закон №113-IX пов`язує звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» не з рішенням про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури або зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури, а, насамперед, з неуспішним проходженням прокурором атестації, яка є складовою частиною процесу реформування органів прокуратури, введеного Законом №113-IX.

Таким чином, моментом звільнення у даному конкретному випадку є не завершення процесу ліквідації органу прокуратури, завершення процесу реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - неуспішного проходження атестації, встановленого відповідним рішенням кадрової комісії.

З позовної заяви слідує, що доводи, якими позивач обґрунтовує свою позицію та необхідність скасування оскаржуваного наказу, фактично свідчать про його незгоду із положеннями Закону №113-ІХ, які, на думку позивача, порушують його права та гарантії, що визначені Конституцією України та міжнародними актами, а власне сама атестація працівників прокуратури, за результатами якої видано оскаржувані рішення, передбачена Законом №113-ІХ, містить ознаки дискримінації.

З цього приводу суд зазначає, що положення Закону №113-IX є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались, а тому відсутні правові підстави для їх незастосування.

Конституційний Суд України у Рішенні від 08.07.2003 року №15-рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що «атестація» є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок. Вона передбачена частиною шостою статті 96 Кодексу законів про працю України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про державну службу». Згідно з цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами України, зокрема: «Про державну податкову службу в Україні» (стаття 15), «Про прокуратуру» (статті 46), «Про статус суддів» (глава VII)» (абзац п`ятий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення).

Відповідно до статті 7 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, ратифікованої Україною 18.10.2006 року, держава може встановлювати спеціальні вимоги (обмеження) до державних посадових осіб, критерії стосовно кандидатів і виборів на державні посади.

У пункті 6 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 15.12.2008 року №1165 (1998) вказано, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя.

Статтею 1 Конвенції Міжнародної Організації Праці №11 про дискримінацію в галузі права та занять 1958 року встановлено, що будь-яке розрізнення, недопущення або перевага відносно певної роботи, що ґрунтується на її специфічних вимогах, дискримінацією не вважається.

При цьому, Конституційний Суд України у Рішенні від 07.07.2004 року №14-рп/2004 зазначав, що конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього вимагає характер професійної діяльності.

Запроваджені Законом №113-ІХ порядок та умови проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур є однаковими для всіх прокурорів, ним встановлено рівні умови проходження атестації та однакові для всіх наслідки неуспішного її проходження - звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Також, суд зауважує, що під час вирішення справ щодо звільнення публічних службовців, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 року у справі №807/211/17, яка враховується судом при розгляді цієї справи, відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що норми Закону України «Про прокуратуру», які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі і КЗпП України, у даному випадку застосуванню підлягають саме норми вищевказаного Закону.

Крім того, суд враховує, що законодавцем внесено зміни до статей 32 та 40 КЗпП України.

Так, згідно з частиною п`ятою статті 32 КЗпП України переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус.

Частиною п`ятою статті 40 КЗпП України передбачено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої-третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Водночас, частиною п`ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

У зв`язку із цим суд відхиляє доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин загальних засад трудового законодавства.

Також суд зауважує, що пунктом 16 розділу І Закону №113-ІХ внесено зміни до розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про професійний розвиток працівників», згідно з якими розділ V вказаного Закону доповнено пунктом 11, відповідно до якого положення цього Закону не поширюються на проведення атестації прокурорів, що здійснюється відповідно до розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.

Зважаючи на те, що юридичним фактом, який зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, яке не визнано судом протиправним, суд доходить до висновку, що наказ прокуратури Дніпропетровської області №289к від 10.03.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», виданий у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №1 від 16.12.2020 року восьмої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації та наказу прокурора Дніпропетровської області №289к від 10.03.2021 року про звільнення, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Дніпропетровської обласної прокуратури (адреса:49044, м.Дніпро, пр. Д.Яворницького,38; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02909938), Восьмої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (адреса: 01011, м.Київ, вул.Різницька, 13/15), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Офіс Генерального прокурора (адреса: 01011, м.Київ, вул.Різницька, 13/15; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00034051) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 19.08.2021 року.

Суддя М.В. Бондар