Рішення № 99085876, 12.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2021Справа № 910/7430/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча компанія "Основа комфорт"

про стягнення 20 087, 77 грн.

Представники:

від позивача: Гаврилов Є.Ю.;

від відповідача: Золотарьов А.В., Кошиль Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча компанія "Основа комфорт" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 20 087, 77 грн., з яких: 17 759, 57 грн. - основного боргу, 998, 43 грн - пені, 1 065, 57 грн - інфляційних втрат та 264, 20 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 910920 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема повідомлено, що відповідач протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

27.05.2021 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча компанія "Основа комфорт" із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій відповідач просить суд розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.

Крім того, 28.05.2021 до суду надійшло клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча компанія "Основа комфорт" із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - відмовлено. Клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - задоволено. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.07.2020.

04.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зокрема зазначає, що згідно складених позивачем документів, відповідач розпочав споживання теплової енергії за договором з показників 1103, 55 ГКал і закінчив споживання теплової енергії на показниках 1550, 32 ГКал і з цим же показником ОСББ «Проспект Комарова Космонавта, будинок 20-А» розпочало споживання теплової енергії за договором та зобов`язане оплачувати спожиту теплову енергію з цих показників.

18.06.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначає, що при перевірці звітних відомостей обліку споживання теплової енергії за останній рік виявлено некоректні нарахування/недоплата за о/р № 910920 - ТОВ "Експлуатуюча компанія "Основа комфорт" за березень 2019 - 110 02 ГКал (1530,50 ГКал - 1450,09 ГКал = 80, 41 ГКал, а не 69,39 ГКал), у зв`язку з чим у серпні 2020 року ініційовано проведення коригування нарахувань за договором за березень 2019 року згідно показань приладу комерційного обліку в бік збільшення на 11,02 ГКал на суму 17 759, 57 грн з ПДВ.

У судовому засіданні 01.07.2021 оголошено перерву до 12.08.2021.

10.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав додаткові пояснення, в яких наводить обґрунтування наявності заборгованості за березень 2019 року у розмірі 17 759, 57 грн.

11.08.2021 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав додаткові пояснення, в яких, зокрема зазначає, що протягом всього періоду дії договору з листопада 2018 року до жовтня 2019 щомісячно, крім березня 2019 року позивачем відносно відповідача здійснювалися зайві нарахування понад фактичні показники приладів обліку.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.08.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.10.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча компанія "Основа комфорт" (далі - споживач) укладено договір № 910920 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2.1. договору, постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межі балансової належності із споживачем (додатки № 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленим споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.

В свою чергу, споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2 (п. 2.3.1. договору).

Згідно п. 3.3. договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.06.2019 року (п. 4.1. договору).

За умовами п. 4.10 договору, припинення дії договору не звільняє споживча від обов`язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії.

Додатком № 1 до договору № 910920 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.10.2018 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії.

Додатком № 2 до договору № 910920 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.10.2018 сторони погодили тарифи та порядок розрахунків.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 до договору, розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 № 1294 за кожну відпущену Гігакалорію (1 ГКал/грн) без урахування ПДВ.

У разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4) - п. 2 додатку № 2 до договору.

Згідно п. 3 додатку № 2 до договору, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на ділянці тепломережі з межі поділу балансової належності до місяця встановлення приладів обліку згідно п. 1.3. додатку 1.

За умовами п. 4 додатку № 2 до договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору, споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (код банку 322669), щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - р/р № 26000302208020;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором № 910920 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.10.2018 зі сплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді за березень 2019 року, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча компанія "Основа комфорт" утворилась заборгованість у розмірі 17 759, 57 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 30/вих-910920 від 20.01.2021, в якій позивач просив відповідача в термін до 01.02.2021 сплатити заборгованість за отриману теплову енергію у розмірі 17 759, 57 грн., яка отримана відповідачем 04.02.2021 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 998, 43 грн - пені за період з 11.09.2020 по 28.02.2021, 1 065, 57 грн - інфляційних втрат за період з 01.08.2020 по 01.03.2021 та 264, 20 грн - 3 % річних з 01.08.2020 по 01.03.2021.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Умовами п. п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як зазначає позивач, відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором № 910920 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.10.2018 зі сплати у повному обсязі вартості спожитої теплової енергії за березень 2019 року, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча компанія "Основа комфорт" утворилась заборгованість у розмірі 17 759, 57 грн.

В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує про відсутність заборгованості за договором, оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи документів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча компанія "Основа комфорт" розпочало споживання теплової енергії за договором з показників 1103, 55 ГКал і закінчило споживання теплової енергії на показниках 1550, 32 ГКал, тобто фактична кількість спожитої теплової енергії між початковим показником та кінцевим складає 446, 77 ГКал, яка оплачена відповідачем у повному обсязі.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2020 року під час оформлення Акту про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальному періоді 2020/2021 позивачем була здійснена перевірка звітних відомостей обліку споживання теплової енергії житловиим будинком за адресою: проспект Комарова космонавта (Любомира Гузара), 20-А за опалювальний період 2019/2020 та виявлено, що надана ТОВ "Експлуатуюча компанія "Основа комфорт" відомість обліку теплової енергії за розрахунковий період «березень 2019» складена некоректно, про що оформлено Акт обстеження № 2541 від 17.08.2020.

В акті обстеження № 2541 від 17.08.2020 зазначено, що при перевірці звітних відомостей обліку споживання теплової енергії за останній рік виявлено некоректні нарахування/недоплата за о/р № 910920 - ТОВ "Експлуатуюча компанія "Основа комфорт" за березень 2019 - 11,02 ГКал (1530,50 ГКал - 1450, 09 ГКал = 80, 41 ГКал, а не 69, 39 ГКал.).

Тож, з урахуванням викладеного, у серпні 2020 позивачем проведено коригування нарахувань відповідачу за договором № 910920 за березень 2019 відповідно до показань приладу комерційного обліку на 11,02 ГКал на суму 17 759, 57 грн, з урахуванням ПДВ.

Суд зазначає, що відповідно до Відомостей обліку споживання теплової енергії за період з 26.02.2019 по 25.03.2019 накопичувальні показання на 25.02.2019 встановлені на рівні 1450,09 ГКал (3 рядок в колонці «Примітка»), а накопичувальні показники на 25.03.2019 встановлені на рівні 1530,50 ГКал (30 рядок в колонці «Примітка»), різниця між якими становить 80, 41 ГКал., в той час як відповідачем помилково зазначено кількість спожитої енергії - 69, 39 ГКал (колонка «Кількість теплової енергії, ГКал», 2 рядок знизу), оскільки 1530,50 ГКал - 1450,09 ГКал = 80, 41 ГКал, а не 69, 39 ГКал, як вказано відповідачем.

Таким чином, різниця між даними показниками становить 11, 02 ГКал (80, 41 ГКал - 69, 39 ГКал), яка заявлена позивачем до стягнення.

При цьому, суд зазначає, що відомість обліку споживання теплової енергії за період з 26.02.2019 по 25.03.2019, в якій відображено фактичний обсяг теплової енергії отриманої відповідачем у березні 2019 року, містить підпис та печатку відповідача.

Крім того, вказані перерахунки відображені також в довідці про стан розрахунку за спожиту теплоенергію; в довідці про нарахування за теплову енергію ТОВ "Експлуатуюча компанія "Основа комфорт" за договором № 910920; в акті № 8815 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи; в акті обстеження № 2541 від 17.08.2020, а також в акті приймання-передавання товарної продукції за спірний період.

Суд також вважає за необхідне зазначити про помилковість посилань відповідача на початкові та кінцеві показники спожитої теплової енергії протягом всього строку дії договору, оскільки у даному випадку предметом розгляду та, відповідно, заявленою до стягнення сумою є саме різниця між фактично спожитою відповідачем у березні 2019 тепловою енергію та помилково відображеною у відомостей обліку споживання теплової енергії згідно накопичувальних показників на початок та кінець місяця.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, на день прийняття рішення у справі у відповідача наявна заборгованість зі сплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді за березень 2019 року у розмірі 17 759, 57 грн., яка розрахована наступним чином: 1342, 98 грн (тариф) х 11,02 ГКал (обсяг) = 14 799, 64 грн ., ПДВ 2 959, 93 грн, з урахування ПДВ становить 17 759, 57 грн

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору, споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (код банку 322669), щомісячно, зокрема забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - р/р № 26000302208020.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи п. 10 додатку № 2 до договору та приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, починаючи з 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати у повному обсязі вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді за березень 2019 року, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 910920 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.10.2018 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17 759, 57 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 998, 43 грн - пені за період з 11.09.2020 по 28.02.2021, 1 065, 57 грн - інфляційних втрат за період з 01.08.2020 по 01.03.2021 та 264, 20 грн - 3 % річних з 01.08.2020 по 01.03.2021.

Згідно п. 3.3. договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру нарахування пені.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 996, 31 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 11.09.2020 по 28.02.2021, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 065, 57 грн - інфляційних втрат за період з 01.08.2020 по 01.03.2021 та 264, 20 грн - 3 % річних з 01.08.2020 по 01.03.2021, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування інфляційних втрат, при цьому 3 % річних нараховані вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума інфляційних втрат у розмірі 1 054, 46 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.08.2020 по 01.03.2021, а також сума 3 % річних у розмірі 264, 20 грн., за період з 01.08.2020 по 01.03.2021, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Тож, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатуюча компанія "Основа комфорт" (вул. Златоустівська, буд. 16, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код - 37469835) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код - 40538421) 17 759 (сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 57 коп. - заборгованості, 996 (дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 31 коп. - пені, 264 (двісті шістдесят чотири) грн 20 коп. - 3 % річних, 1 054 (одну тисячу п`ятсот чотири) грн 46 коп. - інфляційних втрат та 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн 50 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 17.08.2021.

Суддя С. О. Щербаков