Ухвала суду № 99085596, 18.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

18.08.2021Справа № 910/13362/21

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця Іванчихіна Миколи Олеговича

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Іванчихін Микола Олегович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про визнання недійсним договору доручення №00000557П від 01.02.2016.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 164 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270 грн.

З огляду на вищезазначене положення Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви становить 2270 грн.

Проте, судом встановлено, що позивачем до позовної зави не було додано докази в підтвердження сплати судового збору у встановленому Законом розмірі.

Разом з позовною заявою Фізичною особою-підприємцем Іванчихіним Миколою Олеговичем було подано клопотання про відстрочення сплати суми судового збору до винесення рішення у справі.

В обґрунтування вказаного клопотання заявник посилався на те, що останній є пенсіонером та з огляду на карантинні обмеження не мав змоги працювати за основним місцем роботи, що призвело до відсутності грошових коштів, за рахунок яких могло б бути сплачено судовий збір.

Розглянуши вказане клопотання, суд дійшов висновку щодо залишення останнього без задоволення з урахуванням такого.

За приписами ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З системного аналізу норм статті 8 Закону України "Про судовий збір полягає, що відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, реалізація якого можлива за наявності наведених вище підстав.

За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2021 по справі №912/1061/20.

Судом прийнято до уваги, що в обґрунтування поданої заяви заявник посилався на те, що останній є пенсіонером та з огляду на карантинні обмеження не мав змоги працювати за основним місцем роботи. Проте, доказів наявності вказаних вище обставин позивачем не додано, а саме не доведено зокрема, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Інших обставин, які у відповідності до вимог ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" могли б бути підставою для відстрочення сплати судового збору заявником також не надано.

Отже, з урахуванням наведеного вище, господарський суд не вбачає достатніх підстав для реалізації свого права на відстрочення позивачу строку сплати суми судового збору, внаслідок чого клопотання Фізичної особи-підприємця Іванчихіна Миколи Олеговича підлягає залишенню без задоволення.

Суд звертає увагу, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Отже, суд зауважує, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, яке є загальним для всіх суб`єктів (у тому числі і державних органів), узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 164 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовна заява Фізичної особи-підприємця Іванчихіна Миколи Олеговича підлягає залишенню без руху.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Іванчихіна Миколи Олеговича про відстрочення сплати судового збору.

2. Залишити без руху позовну заяву Фізичної особи-підприємця Іванчихіна Миколи Олеговича.

3. Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

4. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом надання доказів сплати Фізичною особою-підприємцем Іванчихіним Миколою Олеговичем судового збору в сумі 2270 грн;

5. Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Князьков