Рішення № 99085527, 11.08.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1098/21

Провадження № 2/185/1586/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого – судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання – Молчанової Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу ЄУ № 185/1098/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної на ушкодженням здоров`я на виробництві,-

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2021 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 180000,00 грн моральної шкоди у зв`язку із ушкодженням здоров`я на виробництві, 30000,00 грн моральної шкоди у зв`язку з отриманою травмою на виробництві. В обґрунтування позову зазначає таке.

З 22 травня 1995 року по 22 січня 1996 року позивач працював учнем пробовідбірника шахти «Імені М.І. Сташкова» Павлоградського виробничого об`єднання з видобутку вугілля «Павлоградуголь».

З 22.01.1996 до 25.10.2002 – пробовідбірником шахти ім.. М.І. Сташкова Павлоградського виробничого об`єднання з видобутку вугілля «Павлоградуголь».

З 18.11.2002 по 12.03.2015 гірником по виборці породи ВСП «Шахтоуправління «Тернівське» ПрАТ «Павлоградвугілля».

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» є правонаступником майна, прав та обов`язків ПУБЛІЧНОГО .АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Павлоградвугілля», Державного Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» та Виробничого об`єднання «Павлоградвугілля» (відповідно до Наказу Міністерства вугільної промисловості № 463 від 16 вересня 1996 року).

12 березня 2015 року позивача звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Відповідно до довідки Медико-соціальної експертної комісії від 02 серпня 2016 року серії 12ААА №019473 позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 65% у зв`язку з професійним захворювання, зазначено про потребу лікування медикаментозного та санаторного.

Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 02 серпня 2016 року серії 12ААА №431952 позивачу встановлена третя група інвалідності, протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важка фізична праця, підземні види робіт, рекомендовано нагляд і лікування у невропатолога, ортопеда-травматолога, пульмонолога, ЛОР.

Крім того, відповідно до акту Н1 №15 від 17.11.2008 встановлено позивачу 5% втрати працездатності у зв`язку з виробничим травмуванням.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, вона постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, вона постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час її самопочуття не поліпшується, негативні зміни у її житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає їй душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Тому позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати нанесену їй моральну шкоду у зв`язку із ушкодженням здоров`я на виробництві, що заподіяло шкоду здоров`ю, в сумі 180 000,00 грн без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору; моральну шкоду, спричинену нещасним випадком на виробництві, що заподіяло шкоду здоров`ю, в сумі 30000,00 грн без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Ухвалою суду від 19.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження по вищевказаній справі.

16.07.2015 представник відповідача подав заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

09.03.2021 представник відповідача подав заяву про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

09.03.2021 представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає таке. Вважає, що позивач до початку роботи був ознайомлений з умовами праці, з наявністю на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, а також про можливі наслідки їх впливу на здоров`я. 07.07.2015 Українським НДІ промислової медицини в м. Кривий Ріг у позивача виявлені професійні захворювання. 02.08.2016 МСЕК м. Дніпропетровськ ОСОБА_1 встановлено 65% стійкої втрати працездатності та визнано інвалідом 3 групи повторно безстроково, однак первинну довідку позивач не долучив до матеріалів справи. Вказав, що 14.11.2008 позивач отримала виробничу травму, при цьому вина актом про нещасний випадок за формою Н-1 від 17.11.2008 встановлено винну особу – позивача.

Відповідач зазначив, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а саме те, що позивач не надав належних доказів про наявність у нього психічних розладів, в позові відсутнє посилання на необхідні спеціальні знання та навики в галузі медицини, на основі яких можна зробити оцінку психічного стану позивача, за відсутності у справі зазначених доказів немає підстав стверджувати про заподіяння моральної шкоди. Не встановлені негативні зміни у психічному стані особи. Третя група інвалідності позивача є робочою, позивачу не протипоказана фізична праця. Доказів обмеження життєдіяльності, втрати рівноваги, психологічних страждань не надано, також не надано розрахунку позовних вимог.

19.03.2021 представник позивача надав відповідь на відзив. Зазначив, що підприємство не створило безпечних і нешкідливих умов праці, не виконувало норми з охорони праці, не приймало заходів для облегшення або зменшення впливу шкідливих факторів на робочих місцях, що призвело до професійного захворювання позивача, чим завдано моральної шкоди позивачу. Тому наполягав на задоволенні позову.

02.04.2021 відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив. 12.04.2021 надав пояснення на позовну заяву, відповідно до якого вказав, що при звільненні ОСОБА_1 останній було виплачено одноразову допомогу при звільненні в розмірі 18693, 48 грн, що підтверджується копією розрахункового листка за березень 2015 року, яка є компенсацією немайнової шкоди, завданої негативним впливом виробничих факторів на стан здоров`я працівника за період його роботи на підприємстві. Будь-яких претензій щодо відшкодування моральної шкоди позивач до відповідача не мав, що підтверджується заявою про відсутність претензій до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в частині компенсації (відшкодуванні) моральної шкоди, заподіяної профзахворюванням від 12.03.2015 та Угодою від 12.03.2015. Просив відмовити у задоволенні позову.

19.04.2021 представник позивача надав заперечення на пояснення позивача від 02.04.2021, згідно з якими вказав, що виплачена позивачу відповідачем одноразова грошова допомога у сумі 18693,48 грн є виплатою при першому звільненні, яка передбачена колективним договором, а не компенсацією немайнової шкоди, завданої негативним впливом виробничих факторів на стан здоров`я працівника. Також зазначив, що надані відповідачем заява про відсутність претензій в частині компенсації, заподіяної профзахворюванням від 12.03.2015, заяви про відсутність претензій в частині компенсації (відшкодування) моральної шкоди, заподіяної виробничою травмою від 12.03.2015, та Угоди від 12.03.2015 про відсутність претензій щодо компенсації моральної шкоди, є нелогічними, суперечливими, містять посилання на обставини і документи, що сталися або були складені пізніше підписання таких заяв, або взагалі не мали місця.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Толстих О.Ю. позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, надав пояснення відповідно до письмових заяв по суті справи, зазначив, що предметом спору є завдана моральна шкода внаслідок шкоди здоров`ю, питання психічного стану позивача не є предметом розгляду, і позивач не зазначає про жодні зміни в психічному стані, після звільнення з підприємства відповідача за станом здоров`я позивач більше ніде не працював. Моральна шкода позивачу завдана з 02.08.2016, дати встановлення МСЕК м. Дніпропетровськ ОСОБА_1 65% стійкої втрати працездатності, тому всі заяви та угоди підписані до цієї дати, враховуючи їх супереченості, не мають відношення до цього спору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву, заявив, що позов не визнає в повному обсязі, надав пояснення відповідно до їх письмових заяв по суті справи, вважає, що моральна шкода може бути завдана та повинна підтверджуватись лише змінами у психічному стані, таких змін у позивача не має, призначена йому програма реабілітації та лікування не містить підтвердження змін у психічному чи психологічному стані позивача та відповідних призначень та висновків лікарів, окрім травм на виробництві позивач отримував і багато побутових травм. В позові просить відмовити. Вважає, що моральна шкода позивачу була сплачена виплатою одноразової грошової допомоги у сумі 18693,48 грн, також позивачу виплачуються страхові виплати, та сума моральної шкоди, заявлена позивичем, значно перевищує одноразову допомогу, яка була сплачена Фондом, вважає, що стягнення моральної шкоди повністю замінює соціальні виплати, робить їх неврахованими. В позові просив відмовити в повнмоу обсязі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22 травня 1995 року по 22 січня 1996 року позивач працювала учнем пробовідбірника шахти «Імені М.І. Сташкова» Павлоградського виробничого об`єднання з видобутку вугілля «Павлоградуголь». З 22.01.1996 до 25.10.2002 – пробовідбірником шахти ім.. М.І. Сташкова Павлоградського виробничого об`єднання з видобутку вугілля «Павлоградуголь». З 18.11.2002 по 12.03.2015 гірником по виборці породи ВСП «Шахтоуправління «Тернівське» ПрАТ «Павлоградвугілля».

12 березня 2015 року позивача звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі наказу № Р-44 від 12.03.2015. (а.с. 44-8)

ОСОБА_1 має діагноз: Радикулопатія шийна С6, С7, С8 та попереково-крижова L5, S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим м`язово-топічним і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних (ПФ другого ст.) і ліктьових (ПФ другого ст.) і суглобів, двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.). Хронічне обструктивне захворюванням легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «А». Легенева недостатність першого ступеня. Нейросенсорна приглухуватість І ступеня» (з легким зниженням слуху).

Відповідно до довідки обласної МСЕК серії 12ААА №019473 від 02.08.2016 позивач оглядався комісією, їй встановлено втрату працездатності у 65% (а.с. 23)

Відповідно до довідки обласної МСЕК серії 12ААА №431952 від 02.08.2016 позивач оглядався комісією, їй встановлено третю групу інвалідності з 01.09.2016 безстроково, причина інвалідності професійне захворювання (а.с. 22).

Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку від 16.11.2008р., затвердженого 17.11.2008р. та Акту №15 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 16.11.2008р. затвердженого 17.11.2008р., визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Відповідно до п. 3 Акту Форми Н-5, 14.11.2008р., в 1 зміну начальник дільниці техкомплексу ОСОБА_3 видав наряд гірничим робітникам по виборці породи на виробництво робіт по виборці породи з гірничої маси на відмітці +10,3м приміщення техкомплексу шахти. В 13 годин 00 хвилин проводилось скачування гірничої маси з вугільного бункера через «Грохот». Гірничий робітник по виборці породи ОСОБА_4 знаходилась біля конвеєра В-1200 і виконувала роботу по виборці породи з рухомої гірничої маси. При спробі зняти шмат породи з конвеєра, шмат породи підскочив на транспортерній стрічці і вдарив ОСОБА_4 по 4 пальцю правої руки. Внаслідок травмування, з огляду на п.9 Акт Форми Н-1, позивачу було встановлено первинний діагноз: перелом нігтьової фаланги 4 пальця правої руки. Забійна рана правої кисті.

Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №019473 ОСОБА_1 встановлено 5% втрати професійної працездатності, рекомендовано медикаментозне і санітарно-курортне лікування.

Цим же актом встановлено причини нещасного випадку: невиконання потерпілою вимог «Інструкції з охорони праці для гірничого робітника поверхні по виборці породи» в частині постійного контролю за станом робочого місця і власної безпеки виконанні змінного завдання. (а.с. 20-21)

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16.07.2015, затвердженого 17.07.2015 начальником Павлоградського міськрайонного Управління Головного управління Держсанепідстлужби у Дніпропетровскій області Головним державним санітарним лікарем міста Павлограда Павлоградського та Юр`ївського районів Б.М. Атоєвим встановлено, що у ОСОБА_1 виникло хронічне професійне захворювання за таких обставин: робоча поза з вимушеними нахилами тулубу у перед під кутом >30 градусів більше 300 разів за зміну; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 15кг; фізичне динамічне навантаження: при загальному навантаженні за участі м`язів рук, корпусу, ніг 26400; величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу: за участі м`язів тулуба та ніг - 60000 кг/м. Запиленість повітря робочої зони: в концентрації 6,2 мг/мЗ при ГДК 2,0 мг/мЗ, діяв впродовж 87%робочого часу. Еквівалентний рівень шуму: 94 дБ при ГДР 80 дБ. (а.с. 12-15)

Згідно із розрахунковим листом за березень 2015 року ОСОБА_1 отримала виплату з найменуванням «УходПенс» у сумі 18693,48 грн. (а.с. 127)

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

В судовому засіданні встановлено, що після роботи на підприємстві відповідача протягом 20 років, та звільнення за станом здоров`я 12.03.2015 до встановлення позивачу третьої групи інвалідності за професійним захворюванням 02.08.2016, позивач на інших підприємствах не працювала.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача, що відсутні відомості про належне лікування та дотримання вимог лікаря, внаслідок чого могло погіршитись здоров`я позивача, та як наслідок встановлена група інвалідності, так як зазначені обставини є припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення, а позивачем надано належні та допустимі докази (довідки МСЕК, акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 16.07.2015, медичний висновок ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» м. Кривий Ріг) встановлення інвалідності та 65% втрати працездатності саме внаслідок професійного захворювання та виробничої травми.

Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як зазначено в пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, №1-9/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до статей 23,1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження позивача можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого остання змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями представника відповідача, який вважає не доведеним позивачем факт заподіяння моральної шкоди, так як не встановлені зміни у психічному стані, відповідні записи лікаря-психіатра, психотерапевта, психолога, відсутній висновок судово-психологічної експертизи, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної на ушкодженням здоров`я на виробництві, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останній заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення її особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення її звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 60 % втрати професійної працездатності за професійним захворюваннями, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 60000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди за отримані професійні захворювання.

Щодо визначення розміру моральної шкоди за отриману виробничу травму 14.11.2008 суд доходить висновку про безпідставність вимог позивача до відповідача, оскільки за актом розслідування нещасного випадку, затвердженого 17.11.2008, встановлено, що причиною виробничої травми є невиконання потерпілою вимог «Інструкції з ОП для гірничого робітника поверхні по виборці породи» в частині постійного контролю за станом робочого місця та власної безпеки при виконанні змінного завдання. Тому в порядку ч. 2 ст. 1166 ЦК України в цій частині не доведено вини відповідача, а тому слід відмовити в задоволенні вимог за виробничою травмою.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (29%) у сумі 609,00 грн.

Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної на ушкодженням здоров`я на виробництві – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», код ЄДРПОУ: 00178353, місце знаходження: вул. Соборна, буд. 76, м. Павлоград Дніпропетровська область, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 000 (шістдесят тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди , без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 609,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином..

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко