Рішення № 99085400, 19.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2021 Справа № 910/8965/21Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Транс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Транс»

про стягнення 55 332,07 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ Транс» (далі - ТОВ «БМ Транс», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Транс» (далі - ТОВ «Солді-Транс», відповідач) про стягнення 55 332,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повноти та своєчасності оплати наданих позивачем послуг за договором на сервісне обслуговування транспортних засобів від 04.02.2021 № 04/02-2021, укладеним між сторонами.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 55 332,07 грн, з яких: 54 426,52 грн - основний борг, 148,62 грн - 3% річних, 756,93 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2021, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/8965/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Так, ухвала суду від 15.06.2021 була отримана позивачем 22.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105473120239.

Вказана ухвала була повернута поштовим відділенням з адреси відповідача 02.07.2021 з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (поштове відправлення № 0105473120247).

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

04.02.2021 між ТОВ «БМ Транс» (виконавець) та ТОВ «Солді-Транс» (замовник) був укладений договір на сервісне обслуговування транспортних засобів № 04/02-2021 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику послуги/виконати роботи з технічного обслуговування (ТО) та/або ремонту автомобільних транспортних засобів чи його складових частин, що належать замовнику чи перебувають у нього в користуванні, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як замовника, так і спеціально замовлених для нього виконавцем. Замовник бере на себе зобов`язання прийняти й оплатити ці послуги/виконані роботи, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору перелік послуг/робіт з технічного обслуговування та/або ремонту, а також перелік матеріалів, що використовуються, вказуються в замовленні, яке є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктами 3.1 і 3.2 договору, сторони погодили, що вартість послуг, запасних частин та матеріалів зазначається в акті виконаних робіт, що складається виконавцем після проведення ремонту та/або ТО автомобіля і підписується представниками обох сторін. Замовник сплачує виконавцю вартість виконаних робіт, використаних матеріалів (запасних частин) на протязі 5-ти банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури.

У разі виконання робіт з використанням запасних частин виконавця, сума яких перевищує 5 000,00 (п`ять тисяч) грн 00 коп., замовник сплачує виконавцю вартість запасних частин двома етапами: 1-й етап - 80 % передплати в строк протягом 2-х днів на підставі рахунку-фактури до початку виконання робіт виконавцем, початок яких погоджується сторонами в замовленні; 2-й етап - остаточний розрахунок за запасні частини проводиться в строк згідно п. 3.2 даного договору на підставі акту виконаних робіт та рахунку-фактури (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору оплата робіт і матеріалів (запасних частин) здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на поточний рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку. Датою платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Згідно з п. 4.1.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно оплачувати послуги/роботи виконавця в повному обсязі та у строки, передбачені розділом 3 цього договору.

У п.п. 8.1, 8.2 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2021 року. Договір може бути припинений за письмовою заявою будь-якої з сторін, поданою не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати припинення договору. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити даний договір за тридцять днів до його закінчення, то термін дії та умови даного договору будуть автоматично продовжуватись на кожен наступний календарний рік.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги загальною вартістю 72 001,36 грн, що підтверджується актами надання послуг від 23.03.2021 № SC-000000228 на суму 26 745,52 грн та від 23.04.2021 № SC-000000270 на суму 45 255,84 грн, підписаними представниками обох сторін. Проте відповідач, як стверджує позивач, вказані послуги оплатив частково, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 54 426,36 грн (у прохальній частині позову позивач помилково зазначив 54 426,52 грн).

10.05.2021 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 21 про оплату заборгованості за актом від 23.03.2021 № SC-000000228 у розмірі 9 170,52 грн.

Також, 10.05.2021 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 20 про оплату заборгованості за актом від 23.04.2021 № SC-000000270 у розмірі 45 255,84 грн.

Разом з тим, вказані вимоги на загальну суму 54 426,36 грн залишились відповідачем без відповіді та належного реагування.

Відповідач всупереч приписам ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного суду не надав.

Розглядаючи даний спір та оцінюючи правомірність вищевказаних вимог позивача, вирішуючи цей спір по суті суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості в розмірі 54 426,36 грн або спростовували доводи позивача, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 54 426,36 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі. Правові підстави для стягнення 0,16 грн боргу відсутні.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 756,93 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач послуги, надані позивачем, оплатив частково, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У п. 5.4 договору передбачено, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання замовником обов`язку передбаченого п.п. 3.2 та 3.3 даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені за визначений позивачем період з 30.03.2021 по 15.04.2021, з 16.04.2021 по 28.05.2021 (за рахунком-фактурою від 23.03.2021 № SC-000000136) та з 30.04.2021 по 28.05.2021 (за рахунком-фактурою від 23.04.2021 № SC-000000202), суд встановив, що розрахунок пені зроблений вірно та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем - 756,93 грн.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 148,62 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 148,62 грн за визначений позивачем період з 30.03.2021 по 28.05.2021 за рахунком фактурою від 23.03.2021 № SC-000000136 на суму 44,47 грн та з 30.04.2021 по 28.05.2021 за рахунком фактурою від 23.04.2021 № SC-000000202 на суму 104,15 грн, суд встановив, що їх розмір становить 45,22 грн і 107,87 грн відповідно, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню у розмірі визначеному позивачем, а саме - 148,62 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню за виключенням 0,16 грн основного боргу.

Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень частини 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Транс» (02222, м. Київ, вул. Т. Драйзера, 36, кв. 74, ідентифікаційний код 39193094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Транс» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 26, ідентифікаційний код 35129486) основний борг в розмірі 54 426,36 грн (п`ятдесят чотири тисячі чотириста двадцять шість грн 36 коп.), пеню у розмірі 756,93 грн (сімсот п`ятдесят шість грн 93 коп.), 3% річних в розмірі 148,62 грн (сто сорок вісім грн 62 коп.) та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 19.08.2021.

Суддя О.Г. Удалова