Ухвала суду № 99084919, 19.08.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/6626/21

Провадження №2-з/932/169/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Лукінової К.С.,

за участі секретаря Іванової А.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Дніпро заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Наталія Валентинівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Крючкова Тамара Віталіївна про визнання договору купівлі продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності, поновлення іпотеки та обтяження, -

В С Т А Н О В И В:

До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Наталія Валентинівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Крючкова Тамара Віталіївна про визнання договору купівлі продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності, поновлення іпотеки та обтяження.

Разом із позовною заявою, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подало заяву про забезпечення позову. В обґрунтування заяви вказало, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (додана до позовної заяви), 05.10.2010 запис про обтяження майна та запис про іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 було припинено на підставі повідомлення банку № 3856 від 30.09.2010 року ВАТ КБ «НАДРА». Одразу після припинення іпотеки 23.10.2010 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_2 вказану квартиру, а потім ОСОБА_2 продала 15.04.2016 року спірну квартиру ОСОБА_1 . Однак повідомлення банку не могло бути видане через існування заборгованості, що підтверджено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.06.2011 року у справі №2-1831/11р. Отже в ході протиправних дій та на підставі підробного повідомлення Банку було виведено вищевказану квартиру з-під іпотеки, а право вланості перереєстровано на іншу особу без згоди іпотекодержателя, у зв`язку із чим існує загроза відчуження спірного нерухомого майна на користь іншої особи, що в подальшому може утруднити виконання рішення суду. Просили забезпечити позовну заяву шляхом накладення заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_1 у будь-який спосіб, розпоряджатися нею у будь-який спосіб. Накласти заборону державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни щодо права власності на вищевказану квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову та матеріалами позовної заяви, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2ст.149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно положень п. 2 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 1ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Як роз`яснено п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 124 Конституції Українизадекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст.2,18,153 ЦПК Українипоширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2ст. 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається зі змісту заяви, доданих до неї документів та матеріалів позовної заяви, позивач вказує на те, що іпотека була припинена на підставі підробленого повідомлення Банку № 3856 від 30.09.2010 року.

Крім цього, надані суду докази свідчать про умисність дій відповідачів щодо відчуження спірного нерухомого майна, оскільки перший раз такі дії відбувались в 2010 році – відразу після скасування іпотеки, а другий – в 2016 році.

В постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.12.2020 року №760/5582/20 (61-1287св20) зазначено, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є співмірним із заявленими позовними вимогами про скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Цивільній процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Відповідно до п. 6Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналізуючи матеріали справи і доводи заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, оскільки невжиття саме такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання зустрічного забезпечення позову судом враховано, що позивач у встановленому законом порядку зареєстрований на території України, крім того у суду відсутні надані докази того, що майновий стан цього позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, а тому обов`язок суду щодо беззаперечного застосування до повивача зустрічного зобов`язання, який передбачений випадками переліченими у ч. 3ст. 154 ЦПК України, відсутній.

Відповідно ч. 6ст. 154 ЦПК Українипро забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст.149-154,260,353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Наталія Валентинівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Крючкова Тамара Віталіївна про визнання договору купівлі продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності, поновлення іпотеки та обтяження - задовольнити.

Заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження квартири в АДРЕСА_2 у будь-який спосіб, розпоряджатися нею у будь-який спосіб - до набрання законної сили рішенням у справі №932/6626/21.

Заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни щодо права власності на квартиру в АДРЕСА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - до набрання законної сили рішенням у справі №932/6626/21.

Виконання ухвали про забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень, а згідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя К.С. Лукінова