Вирок № 99083715, 19.08.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/582/21

Справа № 643/9278/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2021 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Поліщук Т.В.,

за участю секретаря - Новакової Т.С.,

прокурора - Шкоркіної І.О.,

захисника – адвоката - Чернишова Б.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Московського районного суду м. Харкова кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020220470002106 від 20.04.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Печеніги, Печенізького району, Харківської області, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, працюючого ТОВ «Родонит-Р» вантажником, раніше не судимого, який має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичного мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

-у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

19.04.2020, приблизно в 15:30 години, ОСОБА_1 , знаходячись у дворі буд. АДРЕСА_3 зі своєю дружиною ОСОБА_2 та малолітнім сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , де побачив свого сусіда ОСОБА_4 , який був разом із тещою ОСОБА_5 і тестем ОСОБА_6 . У ОСОБА_1 на ґрунті тривалих, стійких, особистих неприязних відносин до ОСОБА_4 , раптово виник злочинний умисел, спрямований на спричинення останньому тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на умисне спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, з мотивів особистих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи небезпеку своїх дій для життя і здоров`я останнього, та бажаючи діяти саме так, правою ногою наніс ОСОБА_4 один удар в обличчя, від якого потерпілий впав на асфальт. Після того, як потерпілий піднявся, ОСОБА_1 правою ногою наніс йому один удар в область грудної клітини, від якого потерпілий знову впав на землю. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 , з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, за допомогою підручного предмету, взяв з землі фрагмент каменю (бетона), вагою 9 кг, розмірами 21х16х10 см і правою рукою, зі значною силою кинув його в бік ОСОБА_4 , який в цей час стояв навпроти нього лівим боком, заподіявши вказаним предметом травму лівої частини голови. Від вказаного удару потерпілий впав на землю та втратив свідомість.

19.04.2020 о 16:25 з отриманими тілесним ушкодженнями потерпілий ОСОБА_4 був доставлений до ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова, де йому було надано своєчасну кваліфіковану медичну допомогу, проведено операцію і збережено життя.

Внаслідок протиправних, умисних, злочинних дій ОСОБА_1 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-14/314-А/20 від 25.05.2020 у зв`язку з подією 19.04.2020 у ОСОБА_4 мала місце травма голови з наявністю відкритого втиснутого перелому кісток склепіння черепу, забію головного мозку з осередком контузії лівою тім`яної долі, субдурального крововилива зліва, яка відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, згідно п.2.1.3 Правил «Судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та підтвердив обставини час, місце, механізм скоєння ним злочину, як зазначено вище у вироку суду.

Обвинувачений у суді зазначив про те, що він розумів, що скоїв злочин, та щиро розкаявся у його вчинені, причину скоєння ним злочину зазначив як необдуману поведінку.

Потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду з письмовою заявою, в якій зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 відшкодував йому у добровільному порядку, спричинену моральну та матеріальну шкоду, цивільний позов заявляти він не бажає, прохає суд призначити ОСОБА_1 покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі, та розгляд справи провести за його відсутністю.

За таких обставин справи, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у скоєні ним кримінального правопорушення, та кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а саме умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання ОСОБА_1 , суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином. Обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно працевлаштований, одружений, має місце реєстрації та постійне місце мешкання, за яким добре характеризується, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

На виконання ухвали суду від начальника Московського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківської області надійшла досудова доповідь у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , з якої вбачається, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити середній рівень небезпеки для суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливо у винятковому порядку, за умови здійснення з боку органу пробації нагляду високого рівня інтенсивності та застосування соціально-виховних заходів. ( а.с. 77-90).

При вирішенні питання про вид та міру покарання ОСОБА_1 , суд враховує його щире каяття, а також добровільне усунення заподіяної шкоди, відповідно до ст.66 КК України, такими, що пом`якшують його покарання. Обставину, що обтяжує покарання останнього, яка передбачена ст. 67 КК України, судом не визнано.

Суд враховує тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, дані про особу винного, позицію потерпілого, приймає до уваги доводи сторони обвинувачення та захисту.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковані його дії.

Водночас судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з яким суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю кримінального правопорушення, тощо, з метою перевиховання та виправлення обвинувачених, попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Суд, аналізуючи вищенаведене, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових злочинів і в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_1 саме такого виду покарання. В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, покладає на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Клопотань про обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 до суду не надходило.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування – відсутні.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Згідно ч.1 п.п.1,2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: камінь зі слідами речовини бурого кольору; змив зі слідами речовини бурого кольору, які передані на зберігання до камери схову Московського ВП ГУНП в Харківській області – знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення ОСОБА_1 та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: Т.В. Поліщук