Рішення № 99083534, 19.08.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/731/18

Номер провадження 2/623/9/2021

РІШЕННЯ

іменем України

11 серпня 2021 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі головуючого судді Одарюка М. П.,

за участю секретаря Костенко В.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представник відповідача: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 623/731/18 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА", третя особа: Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року позивачі звернулися до суду з позовом до СТОВ "Злагода" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. В обґрунтування позову посилаються на те, що 07 грудня 2017 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 було укладено договір міни земельних ділянок. На підставі зазначеного договору ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку площею 3,897 га, яка розташована на території Кам`янської сільської ради Ізюмського району Харківської області, кадастровий номер 6322884000:04:000:0077. Під час підготовки документів для укладення договору міни земельних ділянок, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було встановлено, що 20 листопада 2015 року державним реєстратором Ізюмського міськрайонного управління юстиції Горбань Р.М. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за СТОВ «ЗЛОГОДА» зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 3,897 га, яка розташована на території Кам`янської сільської ради Ізюмського району Харківської області, кадастровий номер 6322884000:04:000:0077, про що вчинено запис про інше речове право номер 12215026. Відповідно до відомостей , які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6322884000:04:000:0077 виникло у СТОВ « ЗЛОГОДА» на підставі договору оренди землі від 17 листопада 2017 року, укладеного строком на 15 років між ОСОБА_4 , як орендодавцем та СТОВ «ЗЛОГОДА», як орендарем. Позивачі вказують на те, що ОСОБА_4 ніколи не мав наміру передавати належну йому земельну ділянку у користування відповідачеві, договір оренди землі від 17 листопада 2015 року не підписував та нікому не давав повноважень на підписання такого договору від свого імені, орендної плати від СТОВ «ЗЛОГОДА» не отримував, та не вчиняв інших дій, які можуть свідчити про схвалення договору оренди від 17 листопада 2015 року. В зв`язку з чим, ОСОБА_4 вважає, що договір оренди земельної ділянки від 17 листопада 2015 року міг бути підписаний від його імені іншою особою, яка не мала на це права. Про існування спірного договору оренди земельної ділянки ОСОБА_4 дізнався при підготовці документів для укладення договору міни земельних ділянок з ОСОБА_1 . Таким чином, з моменту державної реєстрації договору міни земельних ділянок від 07 грудня 2017 року до Корнійчи, як до нового власника перейшли всі права та обов`язки ОСОБА_4 , як орендодавця за договором оренди землі від 17 листопада 2015 року Подальше перебування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6322884000:04:000:0077 в користуванні відповідача порушує права та інтереси ОСОБА_1 , який позбавлений можливості самостійно користуватися належної йому земельною ділянкою, обробляти її та отримувати дохід від її використання, а тому змушений звернутися до суду з відповідною заявою.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, просить суд відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування посилаються на те, що належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 не укладав спірний договір оренди земельної ділянки позивачами не надано ( том 1 а.с.51-54).

У відповіді на відзив позивачі вказують на те, що підписи від імені ОСОБА_4 , які містяться у договорі оренди земельної ділянки від 17 листопада 2015 року, візуально відрізняються від підпису ОСОБА_4 на нотаріально посвідченій довіреності представника від 13 березня 2018 року. На ярлику, який було наклеєно на місце зшивання договору, містить лише підпис директора СТОВ « ЗЛАГОДА» і не містить підпису орендодавця. Підпис від імені ОСОБА_4 в Книзі видачі договорів пайовикам візуально відрізняється від оригінального підпису ОСОБА_4 , та від підпису, вчиненого від імені ОСОБА_4 в договорі оренди земельної ділянки від 17 листопада 2015 року. Підписи від імені ОСОБА_4 вчинені в Відомості на виплату грошей № 11 від 18 листопада 2015 року та відомості на виплату грошей № 7 від 07 листопада 2016 року візуально відрізняються один від одного та від оригінального підпису ОСОБА_4 .Грошові кошти за вказаними відомостями не отримувались. Позивач вказує на те, що у відповідача відсутні правові підстави для твердження про виконання ОСОБА_4 умов договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2015 року в частині отримання орендної плати. Надані відповідачем докази не дають підстав для висновку про те, що укладення договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2015 року відповідало внутрішній волі ОСОБА_4 ( том 1 а.с.98-99).

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивачів.

Дослідивши атеріали справи, вислухавши думку учасників судового провадження, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно копії договору міни земельних ділянок від 07 грудня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим С.Ю. 07.12.2017 року та зареєстрованого в реєстрі за № 8213, з однієї сторони ОСОБА_4 та з іншої сторони ОСОБА_1 зобов`язались передати у власність один одному належні їм на праві приватної власності земельні ділянки. ОСОБА_4 міняє належну йому на праві приватної особистої власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за повітом, виданого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І.В. 09.07.2015 року, зареєстрованого у реєстрі за № 3-1101, земельну ділянку загальною площею 3,8970 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кам`янської сільської ради Ізюмського району Харківської області, кадастровий номер 6322884000:04:000:0077. ОСОБА_1 міняє належну йому на праві приватної особистої власності згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 100422740, виданого 17.10.2017 року державним реєстратором Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області Мітіною В.В., земельну ділянку площею0,001 га з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кам`янської сільської ради Ізюмського району Харківської області, кадастровий номер 6322884000:04:000:0301 (том 1 а.с.14-15).

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 113758914 від 13.02.2018 року вбачається, що 20.11.2015 року Державним реєстратором Ізюмського міськрайонного управління юстиції Горбань Р.М. зареєстровано договір оренди землі б/н від 17.11.2015 року, земельна ділянка площею 3,8970га, орендодавець ОСОБА_4 , орендар СТОВ «ЗЛАГОДА» ( том1 а.с.17 оборот).

Із копії договору оренди земельної ділянки, наданого відповідачем, вбачається, що 17 листопада 2015 року між ОСОБА_4 та СТОВ « ЗЛАГОДА» укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким в оренду передається земельна ділянка із земель приватної власності, кадастровий номер 6322884000:04:000:0077, яка розташована на території Кам`янської сільської ради Ізюмського району Харківської області, загальною площею 3,8970 га. Договір укладено строком на 15 років ( том 1 а.с.55-57).

Як на підставу позовних вимог позивачі посилалися на те, що їм стало відомо про наявність укладеного між ОСОБА_4 та відповідачем, договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6322884000:04:000:0077, розміром 3,8970 га, із земель приватної власності, розташованої на території Кам`янської сільради Ізюмського району Харківської області. Зазначає, що вказаний договір оренди земельної ділянки він не підписував. У зв`язку з чим просив суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений 17 листопада 2015 року, скасувати державну реєстрацію вказаного спірного договору та витребувати з володіння відповідача спірну земельну ділянку.

Для з`ясування цих обставин у справі призначались судово-почеркознавчі експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса та експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 17432/23353 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 30.10.2018 року вбачається, що підписи від імені ОСОБА_4 у договорі оренди землі від 17.11.2015 року, укладеному між ОСОБА_4 та СТОВ « ЗЛАГОДА», розташований на лицевій стороні третього аркуша документа, у графі « Орендодавець», у рядку перед друкованим текстом «/ ОСОБА_5 /» виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_4 , а іншою особою ( том 1 а.с.167-176).

У висновку судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/121-21/993-ПЧ, складеного 20.04.2021 року судовим експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України зазначено, що підпис від імені ОСОБА_4 у рядку «/В.М.Кисловський /» графи « Орендодавець» договору оренди земельної ділянки від 17.11.2015, укладеного між ОСОБА_4 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю « ЗЛАГОДА» та наданого СТОВ « ЗЛАГОДА» ( справа № 623/731/18 том 1 а.с.93), виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_4 у рядку «/ В.М. Кисловський/» графи « Орендодавець договору оренди земельної ділянки від 17.11.2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю « ЗЛАГОДА» та наданого сектором з питань державної реєстрації Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно частини першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно частини першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі, а згідно статті 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно частини першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаючись на те, що цей договір він не підписував, умови договору не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як власнику цієї земельної ділянки, посилаючись на умови договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

Позивач не підписував договір оренди землі від 17.11.2015 року та не надавав відповідних повноважень іншій особі на їх підписання, істотних умов цього договору не погоджував, що підтверджується висновками судової почеркознавчої експертизи, які нічим не спростовані.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим суд звертає увагу на те, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позову про визнання договору недійсним слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Керуючись ст.ст.4-5,10,81,89,259,263-265,273, 352,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА", третя особа: Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області про визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк

Повний текст рішення буде виготовлено 19 серпня 2021 року.