Постанова № 9908277, 18.05.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ц

Справа № 2а-2317/09/0470

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 травня 2010 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чабаненко С.В. при секретарі - Дашковій А.М. за участю представника позивача - Романенка П.В.

представників відповідача - Дерець Т.В.,

Непомнящої Н.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Домус Фрігусдо Дніпропетровської митниці про визнання недійсними податкових повідомлень від 27.11.2008 №68 та №69, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Домус Фрігусдо Дніпропетровської митниці у якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати недійсним податкове повідомлення Дніпропетровської митниці від

27.11.2008р. № 68 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Домус Фрігусподаткового зобов'язання по сплаті мита на товари, що були ввезені в Україну, та штрафних санкцій у сумі 13 039,35 грн.;

- визнати недійсним податкове повідомлення Дніпропетровської митниці від

27.11.2008р. № 69 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Домус Фрігусподаткового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на товари, що були ввезені в Україну, та штрафних санкцій у сумі 220 638,11 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що обидва податкові повідомлення є недійсними в частині нарахування позивачу митних платежів у сумах: мита 2 328,47 грн. та штрафу з мита 1 499,31 грн. (всього 3 827,78 грн.), ПДВ 29 532,61 грн. та штрафу з ПДВ 15 507,69 грн. (всього 45 040,30 грн.).

Вказані суми митних платежів нараховані відповідачем, оскільки начебто вартість перевезення за межами України, включена до митної вартості, є меншою, ніж вартість перевезення за межами України зазначена у актах виконаних робіт, складених між Позивачем та підприємствами-перевізниками відносно перевезення товарів за певними ВМД.

Але висновок відповідача про необхідність збільшення на цій підставі митної вартості товарів на суму різниці та нарахування додаткових митних платежів і штрафних санкцій суперечить законодавству України, оскільки позивач при включені до митної вартості товарів вартості перевезень за межами України діяв у повній відповідності до положень митного законодавства, зазначивши вартість перевезення, вказану у довідках, які були надані підприємствами-перевізниками.

Штрафні санкції, що застосовуються до суб'єктів господарювання у разі порушення ними законів про оподаткування, є адміністративно-господарськими санкціями, тож до них застосовуються загальні положення про відповідальність за правопорушення у сфері господарювання.

Обидва податкові повідомлення є недійсними в частині нарахування позивачу митних платежів у сумах: мита 6 364,43 грн. та штрафу з мита 2 847,14 грн. (всього 9 211,57 грн.); ПДВ 121 958,29 грн. та штрафу з ПДВ 53 639,52 грн. (175 597,81 грн.).

Вказані суми митних платежів нараховані відповідачем, оскільки у актах виконаних робіт, складених між позивачем та перевізниками, не були окремо виділені суми вартості перевезення товарів за межами України, а зазначена повна вартість перевезення.

При цьому відповідач не доклав жодних зусиль для того, щоб встановити дійсний розмір вартості перевезення, а нарахував митні платежі на усю суму перевезення незалежно від території, де воно здійснювалося.

Також, позивач не мав можливості уточними вартість перевезення, вказану у довідках перевізника, оскільки не є транспортною організацією і не має ані вихідних даних для такого розрахунку, ані алгоритму обчислення вартості перевезення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що за результатами перевірки підприємства позивача було виявлено випадки неповного декларування сум, сплачених за транспортування товарів, ввезених на митну територію України EXW, FCA всього на суму 145 334, 47 грн.

Крім того, встановлено, що в більшості випадків декларування транспортних витрат здійснювалось на підставі довідок підприємств-експедиторів, що організовували перевезення вантажу.

Зазначені довідки не є документами, що підтверджують фактичні витрати на транспортування товару до перетину митного кордону та фактичну сплату вартості цих витрат, та не є первинними документами бухгалтерського обліку.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на виконання наказу Дніпропетровської митниці від 13.10.08 №536 Про проведення планової виїзної перевірки начальником сектору контрольно-перевірочної роботи та аналізу ризиків відділу організаційно-контрольної роботи Непомнящою Н.Т. на підприємстві Товариства з обмеженою відповідальністю Домус Фрігус була проведена документальна перевірка дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в період з 01.01.2006р. по 30.09.2008р.

За результатами перевірки було складено Акт про проведення перевірки стану дотримання на підприємстві законодавства України з питань митної справи від 06.11.2008 № 21/8/110000003/32964831, в якому зазначено про виявлення відхилень в бухгалтерському обліку підприємства від даних митного оформлення.

Так, під час перевірки, з метою зіставлення заявлених під час митного оформлення та фактично здійснених витрат на доставку імпортних товарів, суцільним способом було проведено звірку даних вантажних митних декларацій (далі - ВМД) та первинних документів бухгалтерського обліку підприємства (рахунків, актів виконаних робіт).

Перевезення імпортних товарів від нерезидента за зовнішньоекономічними контрактами для ТОВ Домус Фрігус здійснювали вітчизняні та іноземні підприємства-перевізники, з якими вітчизняні експедитори за дорученням позивача укладали угоди про надання послуг з перевезення або транспортного експедирування відповідно до яких здійснювались розрахунки за їх надання.

В процесі звірки було виявлено випадки неповного декларування сум, сплачених за транспортування товарів, ввезених на митну територію України EXW, FCA всього на суму 145 334,47 грн. Зазначені розбіжності наведені в додатку 1 Акту перевірки 06.11.2008 № 21/8/110000003/32964831.

Крім того, встановлено, що в більшості випадків декларування транспортних витрат здійснювалось на підставі довідок підприємств-експедиторів, що організовували перевезення вантажу.

Довідки про транспортні витрати отримані від підприємств-експедиторів не відповідають вимогам абз.4.п.8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766, не містять реквізитів товаротранспортних документів.

Відповідно до п.10 Порядку відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.

Зазначені довідки не є документами, що підтверджують фактичні витрати на транспортування товару до перетину митного кордону та фактичну сплату вартості цих витрат, та не є первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України витрати на транспортування товару після його ввезення на митну територію України не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які підлягають обчисленню.

З первинних документів бухгалтерського обліку підприємства позивача, наданих при проведенні перевірки, відповідач не зміг виділити з повної ціни на транспортування витрати на транспортування товару після його ввезення на митну територію України.

Таким чином, виявлені перевіркою порушення вимог статті 267 Митного кодексу України призвели до заниження реальної митної вартості товарів та не донарахування митних платежів.

На підставі Акту перевірки та на виконання пп.2 пп. 4.2.2 ст.4, п. 6.1 ст.6 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамивід 21.12.2000 №2181-111 Дніпропетровською митницею були надіслані позивачу податкові повідомлення форми Рвід 27.11.2008 №68 на суму 13039,35 грн. та №69 на суму 220638,11 грн.

Відповідно до положень п.5.2 ст.5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамипозивачем була проведена процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень до Дніпропетровської митниці та до Держмитслужби України, в результаті чого Держмитслужба залишила податкові повідомлення без змін, а скарги без задоволення.

Відповідно до статті 60 Митного кодексу України посадові особи митного органу здійснюють митний контроль товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України у формі перевірки системи звітності та обліку товарів. Порядок проведення перевірок на підприємствах систем звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.04 №1730 Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до зазначених нормативних актів перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України - це проведення дій щодо встановлення відповідності даних про такі товари, що містяться у вантажних митних деклараціях даним первинних документів, що засвідчують факти проведення господарських операцій та які зберігаються на підприємстві. Такі дії можуть проводитись митними органами на підприємствах у плановому та позаплановому порядках. Підстави для проведення позапланових перевірок та процедура проведення перевірок детально врегульовані діючим законодавством.

Питання визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларування митної вартості та права і обов'язки митних органів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів регламентовано Розділом XI Митна вартість товарів. Методи визначення митної вартості товарівМитного кодексу України.

Згідно зі статтею 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар додаються витрати на транспортування товарів до місця ввезення їх на митну територію України. При цьому із загальної суми транспортних витрат до митної вартості не включаються витрати на транспортування товарів після їх ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Відповідно до п.8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766 Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон Українидля підтвердження транспортних витрат декларант зобов'язаний подати договір про перевезення, транспортні та страхові документи, а також ( як можливий варіант ) довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення за умови, що така довідка містить відомості про транспортний документ, маршрут перевезення, вартість транспортних послуг, підписана керівником та головним бухгалтером такого підприємства.

Згідно з п.10 Порядку відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено митну вартість товарів, повинні базуватись на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до ст.9 Закону України від 01.07.04 №1955-ІУ Про транспортно-експедиторську діяльністьперевезення вантажів супроводжується товаро - транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту, що додаються до подорожнього листа, типова форма якого затверджена наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 №488\346. Підставою для виписки рахунку за виконані перевезення є замовлення на перевезення вантажів, товаро-транспортні накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Згідно з п.1 ст.9 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україніпідставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Положення Закону поширюються на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України.

Таким чином, дії Дніпропетровської митниці у спірних правовідносинах відповідають вимогам митного законодавства України.

Пунктом 1 ч. 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Домус Фрігусдо Дніпропетровської митниці про визнання недійсними податкових повідомлень від 27.11.2008 №68 та №69.

На підставі викладеного, керуючись статями 2, 9, 11, 18, 70-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Домус Фрігусдо Дніпропетровської митниці про визнання недійсними податкових повідомлень від 27.11.2008 №68 та №69 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови викладений 26.05.2010 року.

Суддя С.В.Чабаненко