Рішення № 99082492, 18.08.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/984/20

Провадження № 2/175/282/20

Справа № 175/984/20

Провадження № 2/175/282/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.,

з участю секретаря Сайгак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Грендач Тетяни Владиславівни, ОСОБА_2 , Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, треті особи: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,–

В С Т А Н О В И В:

В березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в якому просив суд ухвалити рішення, яким скасувати запис №28881295 про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Грендач Тетяни Владиславівни від 13 листопада 2018 року та визнати за ним право власності у порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_6 .

13 серпня 2020 року та 06 квітня 2021 року адвокат позивача Куашева В.М. за договором про надання правничої допомоги ОСОБА_7 звернувся до суду з уточненими позовами (том №1 с.а.71-76, т №2 а.с. 1-6), в кінцевій редакції позову просив суд скасувати рішення державного реєстратора Грендач Тетяни Владиславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), ідентифікаційний номер: 44005619 від 13 листопада 2018 року 10:48:36, на підставі якого до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №28881295 про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та визнати право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Адвокат позивача Куашева В.М. за договором про надання правничої допомоги ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Адвокат відповідачки ОСОБА_2 за ордером про надання правничої допомоги ОСОБА_8 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з урахування відзиву на позовну заяву від 29 жовтня 2020 року (том №1 а.с.177-185).

Відповідач в особі Територіальної громади Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області 01 жовтня 2020 року надали до канцелярії суду заву, згідно якої просили розглядати цивільну справу буз участі їх представника (том №1 а.с.169).

Відповідач державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Грендач Т.В. у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином у встановленому законом порядку, що підтверджується поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відміткою «відсутня адреса одержувача» (том №1 а.с.64,161,174)

Третя особа Державний нотаріус Дніпровської державної нотаріальної контори Кобрусєва Л. В. надала суду лист про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори та просила ухвалити рішення згідно чинного законодавства (том №1 а.с.67).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 та яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 в судовому засіданні просила суд винести рішення з врахуванням інтересів малолітньої дитини з урахуванням пояснень від 13 листопада 2020 року (том №1 а.с.197-201).

Вислухавши пояснення адвоката позивача та адвоката відповідача, пояснення третьої особи, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, ознайомившись з матеріалами спадкових справ, відзивом, письмовими поясненнями суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Судом встановлено, що 19 лютого 1977 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 був укладений шлюб, зареєстрований у Новоолександрівській сільській раді Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис 1-КИ №463415 від 19 лютого 1977 року, після укладення якого ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_6 (том №1 а.с.100).

Згідно Наказу директора совхозу Купирка Б.Г. №54 виданого 19 травня 1984 року ОСОБА_6 була виділена земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (том №1 а.с.18).

Випискою з рішення №122 від 29 березня 1985 року виконавчим комітетом Дніпропетровської ради народних депутатів ОСОБА_6 було дозволено будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 0,10 га по АДРЕСА_1 , виділеній Наказом директора совхозу Купирка Б.Г. №54 19 травня 1984 року (том №1 а.с.19).

Рішенням №60 від 19 вересня 1990 року на підставі погосподарської книги, виконкомом Новоолександріської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області за ОСОБА_6 було визнано право власності на вищевказаний житловий будинок (том №1 а.с. 20).

Згідно довідки Комунального підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області виданої 21 вересня 2018 року станом на 31 грудня 2012 року виготовлена архівна справа №3831 на житловий будинок АДРЕСА_1 за замовленням ОСОБА_6 . Правова документація не виготовлялась, право власності не зареєстроване. В архівній справі самочинне будівництво, заборони та арешти – відсутні (том №1 а.с.21).

Виникнення права власності на житлові будинку до 1 липня 2004 року регулювались положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07 грудня 1990 року №533-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве та регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року №105»Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР» Вказівками по веденню господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністерства юстиції УРСР від 19 січня 1976 року №1/5 та іншими нормативними актами.

Із змісту вищезазначених нормативних актів виникнення права власності у ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1 не залежало від державної реєстрації цього права.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 26 жовтня 2018 року за замовленням ОСОБА_5 , його було збудовано у 1984 році (том №1 а.с.48-51).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, будинок було збудовано під час перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у шлюбі між собою, оскільки з 18 лютого 1977 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що свідчить про набуття права спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Частина 2 ст.370 ЦК України визначає «у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними , законом або рішенням суду.

У даному випадку відсутні рішення суду, закон та домовленість між співвласниками щодо розміру часток у спільному майні, тому житловий будинок АДРЕСА_1 належало на праві спільної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рівних частках, і після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області 16 липня 2018 року (а.с.10).

Відповідно до положень ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст.1218 ЦК України). Надані суду письмові докази свідчать, що спадкодавець ОСОБА_6 на момент смерті була правомірним власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , на яку позивач ОСОБА_1 просить визнати право власності у порядку спадкування за заповітом.

За часи свого життя,19 червня 2018 року, ОСОБА_6 залишила заповіт, за яким на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження: усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала своєму сину ОСОБА_1 (том №1 а.с.88).

В силу ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, а саме 30 жовтня 2018 року звернувся до державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвої Л.В. з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право власності на спадщину (том №1 а.с.84), внаслідок чого була відкрита спадкова справа №285/2018.

Згідно зі ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що спадкоємець ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері, але свідоцтво про право на спадщину не отримував, оскільки постановою від 02 липня 2019 року йому було відмовлено в отриманні такого свідоцтва, у зв`язку з тим, що в нього відсутні документи, що встановлюють право власності на спадкове майно спадкодавці (том №1 а.с.77).

Крім того, встановлено, що чоловік померлої ОСОБА_6 – ОСОБА_5 також звернувся у встановленому законом порядку, а саме 21 серпня 2018 року до державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвої Л.В. з заявою про прийняття спадщини на обов`язкову частку у спадщині на спадкове майно, яке належало ОСОБА_10 та видачу свідоцтва про право власності на спадщину (том №1 а.с.93).

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦПК України – непрацездатний вдівець спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належить йому у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

За правилами ЦК України право на обов`язкову частку у спадщині є обмеженням свободи заповіту в інтересах певного кола спадкоємців першої черги.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

Зазначене узгоджується з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», в якому судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

Отже, за правилами ЦК України до таких спадкоємців слід також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення (стаття 1266 ЦК України).

Тобто, при обчисленні розміру обов`язкової частки слід ураховувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.

Таким чином, оскільки на день відкриття спадщини, чоловіку спадкодавиці ОСОБА_6 – ОСОБА_5 виповнилось 62 роки 8 місяців, який з 08 грудня 2015 року отримував пенсію за віком, що підтверджується Пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , виданим Управлінням Пенсійного фонду України від 08 грудня 2015 року (том №1 а.с.101), суд зазначає, що ОСОБА_5 відноситься до осіб, які в силу вимог частини першої статті 1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку у спадщині.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (том №1 а.с.108).

За часи свого життя ОСОБА_5 залишив заповіт, за яким на випадок своєї смерті зробив заповідальне розпорядження: усе належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідав відповідачці у справі ОСОБА_2 (том №1 а.с.110).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, а саме 02 жовтня 2019 року звернулася до державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвої Л.В. з заявою про прийняття спадщини за заповітом та видачу свідоцтва про право власності на спадщину (том №1 а.с.106), внаслідок чого була відкрита спадкова справа №254/2019.

Таким чином, спадкоємець ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала на праві спільної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рівних частках, як спадкоємиця за заповітом, та оскільки ОСОБА_5 мав законне право на спадкування своєї обов`язкової частики після смерті дружини ОСОБА_6 та встиг прийняти її подавши письмову заву до державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвої Л.В., ОСОБА_2 має законне право на спадкування і цієї частки, яка також охоплюється заповітом та вона в свою чергу прийняла її, тобто ще на 1/4 частку – половину частки, яка належала ОСОБА_6 .

Крім того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 , яка 09 липня 2019 року звернулася до державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвої Л.В. та яка є третьою особою по справі, що не заявляє самостійних вимог та діє як законний представник в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 (том №1 а.с.117).

Так, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб 26 січня 2007 року у Виконавчому комітеті Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (том №1 а.с.128). Після укладення шлюбу ОСОБА_12 змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Як встановлено в судовому засідання ОСОБА_11 був спільним сином ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Від шлюбу у ОСОБА_11 та ОСОБА_3 народилася спільна донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , актовий запис про народження №16, виданого Відділом реєстрації цивільного стану Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області (том №1 а.с.129).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 29 травня 2018 року Виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (том №1 а.с.127).

Суд приходить до висновку, що в даному випадку має місце спадкування за заповітом, а не за законом та обов`язкової частики померлий син спадкодавців ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - ОСОБА_11 не мав, а тому неповнолітня ОСОБА_4 не має права відповідно до ст. 1266 та 1261 ЦПК України на частку спадкового майна.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 відносно скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 від 13 листопада 2018 року ,суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав. Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно - правового інтересу у встановленні приналежності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта.

Фактично ж реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно. При цьому вона ніяк не впливає на цивільно-правову рівність учасників обороту, автономію волі і свободу договору. Тобто не надає публічно-правового характеру вказаним правовідносинам, що дозволяє зробити висновок про можливість розгляду спорів щодо державної реєстрації виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно. Тому вказані позовні вимоги, якщо вони заявлені у позові щодо нерухомого майна і не стосуються дотримання державним реєстратором процедури здійснення державної реєстрації, належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Пунктом 66 Порядку №1127 закріплено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Так, ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого е нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 01 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Процедура скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснюється із дотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127, а також щодо технічної можливості скасування запису – пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. № 1141 (зі змінами), зокрема: державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За таких підстав, оскарження рішення про державну реєстрацію права власності/ як-то скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності безпосередньо пов`язане із захистом цивільного права, такий спір не є публічно-правовим, оскільки має приватноправовий характер. Саме такий правовий висновок викладено у постановах Великої палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року (провадження №11-1093апп18), від 30 жовтня 2018 року (провадження №11-858апп18) та від 11 грудня 2018 року (провадження №11-994апп18).

ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора тим,що дана незаконна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 перешкоджає йому реалізувати його право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , шляхом отримання свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (том №1 а.с.11-12), право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 листопада 2018 року №44005619 виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно Грендач Тетяною Владиславівною (том №1 а.с.45) належить ОСОБА_5 . Підставою виникнення права власності вказано Розпорядження «Про присвоєння адреси житловому будинку по АДРЕСА_2 ,видане 13 липня 2011 року міським головою І.І. Куліченко (т 1 а.с.47). Таке розпорядження суперечить всім іншим доказам у справі щодо належності спадкового майна спадкодавцям , знаходження його на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району , а не м.Дніпра.

Відповідно до листа міського голови Б.А.Філатова від 16 лютого 2021 року (т№1 а.с.241) за даними містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса АДРЕСА_1 не присвоювалась та розпорядження від 13 липня 2011 року відсутнє.

Таким чином реєстрація права власності ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1 є незаконною та підлягає скасуванню рішення державного реєстратора Грендач Тетяни Владиславівни від 13 листопада 2018 року про державну реєстрацію права власності на 1/1 частину домоволодіння АДРЕСА_1 - №28881295 .

Позивач як спадкоємець першої черги (одночасно як спадкоємець за заповітом) виконав усі передбачені Законом дії щодо прийняття спадщини в строки визначені законом. У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року надано роз`яснення «у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».

На підставі викладеного , оскільки ОСОБА_5 на праві спільної власності належала 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/4 частина житлового будинку, як обов`язкова частка у спадщині після смерті дружини ОСОБА_6 , тобто 3/4 частини житлового будинку, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом на 1/4 частину вказаного будинку після смерті матері ОСОБА_6 , спадщину прийняв і у нотаріальному порядку не має можливості оформити спадок , суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання за позивачем права власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Позивач був звільнений від сплати судового збору, а тому з відповідачів ОСОБА_2 та з Державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Грендач Тетяни Владиславівни підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі по 1460 грн.20 коп. з кожного. З відповідача Новоолександрівської сільської ради суд не стягує судовий збір у зв`язку з відсутністю порушених прав позивача саме цим відповідачем.

Керуючись ст.ст.259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.1216,1217,1218, 1236,1241, 1258, 1268, 1296, 1297 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Постановою Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Грендач Тетяни Владиславівни, ОСОБА_2 , Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, треті особи: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора Грендач Тетяни Владиславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44005619 від 13 листопада 2018 року ,на підставі якого внесено запис №28881295 про право власності ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_7 виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 13 вересня 2004 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та з Державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Грендач Тетяни Владиславівни на користь держави судовий збір , по 1460 грн.20 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озерянська Ж.М.