Рішення № 99082241, 19.08.2021, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/628/21

Провадження № 2/732/334/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого – судді Карпинської Н.М., секретар – Пінчук С.М., за участі позивача – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Аланд” про захист прав споживача шляхом визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис та стягнення безпідставно набутих відповідачем коштів за таким виконавчим написом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом і просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, що зереєстрований в реєстрі за № 58948, вчинений 05.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Аланд” коштів в сумі 18891,05 грн, а також безпідставно набуті відповідачем кошти за таким виконавчим написом.

Вимоги обгрунтовує тим, що первинно договір був укладений ним з Акціонерним товариством „ОТП Банк” 15 червня 2012, у подальшому вимоги за цим договором переуступались двічі у 2017 та 2020 році, хоча строк виконання зобов”язань настав 15 червня 2013 року і за нормами ч.11 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживача” забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Строк позовної давності сплинув, починаючи з 16 червня 2016 року. А тому відповідач у заяві на видачу виконавчого напису необгрунтовано зазначив період, за який виникла заборгованість з 11 серпня 2020 року по 14 серпня 2020 року. Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 визнано незаконою та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 „Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”, в частині саме п.2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін. Таким чином, наведений вище виконавчий напис було вчинено не на документі, визначеному Кабінетом Міністрів України, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а відтак напис не відповідає законодавству та може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Оскільки стягнення за виконавчим написом частково було проведено до вжиття заходів забезпечення позову, то безпідставно набуті відповідачем суми підлягають поверненню шляхом примусового стягнення. Надано докази сум, стягнутих із заробітку позивача, а також розрахунок сум судових витрат.

Ухвалою від 24 травня 2021 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без виклику сторін. У подальшому ухвалою від 28.07.2021 року у відповідності до частини 5 статті 279 ЦПК України суд перейшов до розгляду цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду (а.с.58) та отримавши всі документи з позовом у справі (а.с.36) участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив, відзиву у встановлений законом строк не надав.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Надав згоду на заочний розгляд справи. До судових дебатів із заявою та клопотанням про закриття провадження у справі, відмову чи залишення позову без розгляду не звернувся. У судових дебатах просив ухвалити позитивне рішення, а у подальшому від промови позивача в судових дебатах відмовився.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, надавши інформацію у виконавчому провадженні (а.с.59) участі у судовому засіданні не прийняв.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач викликався до суду, про причини неявки не повідомив, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно виконавчого напису № 58948, вчинений 05.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Аланд” коштів в сумі 18891,05 грн приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Романом Васильовичем було відкрито виконавче провадження № 63957576

Згідно повідомлення приватного виконавця (а.с. 59) у ході виконавчого провадження було стягнуто з ОСОБА_1 було стягнуто 3836,22 гривень, з яких: 2879,29 гривень – борг за виконавчим документом, 287,93 гривень – основна винагорода приватного виконавця, 669,00 гривень – витрати виконавчого провадження.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року (далі – Порядок).

Так, зігдно із статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (підпункт 3.1 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів) . При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Тобто, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.06.2019 у справі ?0; 750/1627/18.

Крім того, згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі – Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі – Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис був вчинений після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) – «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Не доводиться, що Договір, покладений в основу виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, а заборгованість існувала за період із 11 серпня 2020 року по 14 серпня 2020 року.

З урахуванням вище вказаного у сукупності наявні достатні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Такий висновок відповідає постановам Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.10.2020 у справі №172/1652/18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.04.2020 №158/2157/17.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами,

Доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача, відповідачем суду не надано.

Розв”язуючи другу позовну вимогу, заявлену до того ж відповідача про стягнення безпідставно набутих відповідачем коштів за таким виконавчим написом , суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Частиною 1 ст. 1213 ЦК України визначено, що особа, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи, що підставою отримання відповідачем суми у розмірі 2879,29 гривень було стягнення з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису, який судовим рішенням визнаний такими, що не підлягає виконанню, вищевказана сума вважається такою, що підлягає поверненню, оскільки правова підстава її набуття відповідачем згодом відпала.

Решту від загального розміру стягнутої суми, яку позивач підтверджує довідкою за № 149 від 11.05.2021 (а.с.40) отримав приватний виконавець та частина була спрямована на витрати виконавчого провадження, тому різниця (3836,22 грн – 2879,29 = 956,93 грн) не може бути стягнута з відповідача.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

Позивача звільнено від сплати судового збору, тому судовий збір стягується з відповідача на користь державного бюджету. При цьому частиною 3 статті 6 Закону України „Про судовий збір” передбачено, що за позовною заявою, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, тобто 908 грн +908 грн =1816 гривень судового збору.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно вимог ст.ст.137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги від 15.03.2021 (а.с.41), предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту ОСОБА_1 , розмір оплати адвоката складає 3500 грн, що підтверджується актом виконаних робіт за договором про надання правової допомоги (а.с.42) та квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 14.06.2021 (а.с.44)

Дані докази надані стороною позивача своєчасно.

Тому витрати на правову допомогу в сумі 3500 гривень підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Аланд” на користь ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, Законом України „Про нотаріат”, ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76-82, 89, 95, 128, 141, 223, 247, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Аланд” (код ЄДРПОУ: 42642578, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд 14, офіс 301) про захист прав споживача шляхом визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис та стягнення безпідставно набутих відповідачем коштів за таким виконавчим написом - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 58948, вчинений 05.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Аланд” коштів в сумі 18891,05 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Аланд” (код ЄДРПОУ: 42642578, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд 14, офіс 301) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , стягнуті у виконавчому провадженні ВП № 63957576 за виконавчим написом зареєстрованому в реєстрі за № 58948, вчиненому 05.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу

грошові кошти в розмірі 2879,29 грн (дві тисячі вісімсот сімдесят дев”ять гривень двадцять дев”ять копійок). У задоволенні решти позовних вимог на суму 956,93 грн – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Аланд” (код ЄДРПОУ: 42642578, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд 14, офіс 301) на користь держави 1816 гривень судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Аланд” (код ЄДРПОУ: 42642578, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд 14, офіс 301) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 у відшкодування витрат на правову допомогу 3500 грн (три тисячі п”ятсот гривень).

Направити Товариству з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Аланд” рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення на протязі двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що відповідач має право на протязі тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою складення повного тексту судового рішення є 19 серпня 2021 року.

Суддя Карпинська Н.М.