Рішення № 99081650, 18.08.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

18.08.2021 ЄУН 337/2930/21

Провадження № 2/337/1620/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08. 2021 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

в складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

за участю секретаря – Шаповалової А.В.

позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , (що зареєстрована : АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований: АДРЕСА_2 ) про збільшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В :

01.06.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, що стягуються на підставі рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 06.11.2017 року,в обґрунтування позовних вимог зазначила, що на сьогоднішній день сума стягуваних аліментів є недостатньою для матеріального утримання дитини (витрати на харчування, одяг, навчання, лікування, відпочинок, тощо). Просить позов задовольнити, змінити розмір аліментів, що стягуються на її користь на утримання сина з 2000 грн до 4000 грн. щомісяця. . Дитина навчається у ліцеї, додатково вивчає англійську мову, займається у спортивній секції карате, приймає участь у змаганнях, навчається малюванню, грі в шахмати, приймає активну участь у олімпіадах. Відповідач є працездатною особою та може надавати матеріальну допомогу. У зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму, а також розміру аліментів, вважає, що при сплаті відповідачем аліментів у сумі 4000 грн. забезпечується рівність батьків при несенні обов`язку щодо утримання дитини.

Ухвалою суду від 2.06.2021 року відкрито по справі спрощене позовне провадження, відповідачеві встановлений строк на подання відзиву на позов.

Правом на подання відзиву відповідач не скористувався.

У судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала, просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Позивачка просить розглядати справу заочно.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних доказів, які є достатніми для постановлення рішення, та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач.

Розглянувши матеріали провадження, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у свідоцтві про народження якого, батьком записаний ОСОБА_2 - відповідач у справі.

Малолітній ОСОБА_3 мешкає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 6 листопада 2017 року з відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , 2011 року народження у розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 16 серпня 2018 року до повнолітня дитини.

Правовідносини щодо виконання батьками обов`язку утримувати дітей визначеного за рішенням суду, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, та Конвенцією про права дитини, що є частиною національного законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов`язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов`язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно зі ст.ст. 141,180 СК України, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, тобто такий обов`язок є особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 року №2037-VІІІ) розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років, який з 1 січня 2020 року становить 2218 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні позовних вимог суд враховує те, що з часу призначення аліментів дитина подорослішала та потребує більшого матеріального забезпечення, істотно зріс рівень споживчих цін та відповідно до нього та з урахуванням вікових особливостей дитини зросли витрати на її утримання, що вплинуло на матеріальний стан позивача.

Натомість відповідач ОСОБА_2 є молодим за віком та працездатним, за доводами позивача, не спростованими відповідачем, має стабільний дохід, доказів того, що відповідач не має змоги сплачувати аліменти у зазначеному розмірі матеріали справи не містять, що свідчить про можливість відповідача надавати матеріальну допомогу своїй дитині в визначеному розмірі

Судв приймає до уваги, спроможність відповідача сплачувати аліменти, а також враховує, що дитина проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні, тому вважає за необхідне змінити розмір аліментів збільшивши його до 3000 грн., оскільки такий розмір аліментів відповідає вимогам закону та є справедливим. Аліменти саме у такому розмірі будуть достатніми для забезпечення мінімальних потреб дитини та не ставлять у скрутне становище платника аліментів. На даний час розмір аліментів, що стягується з відповідача є недостатнім для забезпечення дитини всім необхідним, а тому розмір сплачуваних відповідачем аліментів на утримання дитини, безумовно підлягає збільшенню.

Крім того, заявляючи позовні вимоги щодо збільшення розміру аліментів, позивачка обґрунтовує вимоги додатковими витратами на дитину, пов`язаними з розвитком її здібностей.

Так, ст. 185 СК України передбачає, що той із батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягне аліментів не була поставлена, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Зазначена норма відносить до особливих обставин такі обставини, як розвиток здібностей дитини, її хворобу тощо. Однак такі позовні вимоги позивачкою не заявлялися взагалі, отже позивачка має право звернутися до суду з позовом до відповідача з підстав, , передбачених ст.185 СК України.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави.

Керуючись ст. 184,192 СК України, ст.ст. 11,13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 282. 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , (що зареєстрована : АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований: АДРЕСА_2 ) про збільшення розміру аліментів– задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, встановлений рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 6 листопада 2017 року у справі № 337/3015/17 провадження 2/337/1405/2017 року, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2000 гривень щомісячно на 3000 гривен, щомісячно, та в подальшому стягувати з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_2 , що зареєстрована : АДРЕСА_1 ), аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 3000 гривень щомісячно, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований: АДРЕСА_2 ) судовий збір (отримувач коштів : ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код ЕДРПОУ отримувача: 37993783; номер рахунку отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст виготовлений 19 серпня 2021 року. Копію рішення надіслати учасникам провадження.

Суддя: Салтан Л.Г.