Вирок № 99078398, 17.08.2021, Токмацький районний суд Запорізької області

Справа №321/1057/18

17.08.2021

1-кп/328/88/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2021 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., прокурора Бровченко Г.Ю., представника потерпілого адвоката Адоєвцева С.Є., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисників Ярошенка О.О., Майстро Д.М., Першина А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за №42018080000000141 від 13.04.2018 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має вищу освіту, не одруженого, працюючого старшим оперповноваженим сектора кримінальної поліції ВП №3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, має малолітню дитину, працює старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції ВП №2 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , не судимого,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Санкт-Петербург РФ, громадянина України, який має вищу освіту, не одруженого, маючого малолітню дитину, працюючого інспектором сектору ювенальної превенції відділу превенції Запорізького РВП ГУНП в Запорізькій області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,

які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України;

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, наступного змісту.

Наказом начальника ГУНП в Запорізькій області № 501 о/с від 30.11.2017 ОСОБА_3 призначено на посаду дільничного офіцера поліції Михайлівського відділення поліції Василівського відділу поліції ГУНП в Запорізької області.

Наказом начальника ГУНП в Запорізькій області № 587 о/с від 21.12.2017 ОСОБА_3 призначено тимчасово виконуючим обов`язки начальника сектору превенції Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області на період часу з 21.12.2017 до 20.04.2018.

Наказом начальника ГУНП в Запорізькій області № 22 о/с від 07.11.2015 оперуповноваженому СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_3 присвоєно спеціальне звання капітана поліції.

Перебуваючи на займаній посаді ОСОБА_3 , відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», є працівником правоохоронного органу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі за текстом - Закон), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із п.2 ч.1 ст.2 Закону завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Відповідно до вимог ст.3 Закону в своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону передбачено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.7 Закону, під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а , також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією, і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.18 Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Частиною 1 статті 19 Закону передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Статтею 43 Закону передбачено, що поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, колр зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення. Поліцейські зобов`язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.

Відповідно до вимог статті 44 Закону Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом. Поліцейський зобов`язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов`язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.

Згідно з п.6 ч.2 ст.45 Закону, електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії застосовуються для відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об`єкт, що перебуває під охороною, відбиття нападу тварини, що загрожує життю і здоров`ю особи чи поліцейського.

Так, 07.04.2018 приблизно о 12 годині, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, тимчасово виконуючий обов`язки начальника СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_7 , інспектор СРПП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_8 , старший дільничний офіцер поліції СП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_9 та невстановлений працівник поліції, знаходячись поблизу магазина «Каприз» по вул.50-річчя ВЛКСМ у смт.Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, затримали ОСОБА_10 та доставили його до приміщення Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області, розташованого за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смт.Михайлівка, вул.Франка Івана, 2, де у кабінеті №23, т.в.о. начальника СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_7 наніс ОСОБА_10 два удари рукою в область голови.

Після чого т.в.о начальника СП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою з оперуповноваженим СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_2 та оперуповноваженим СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_1 , вивели ОСОБА_10 до внутрішнього двору Михайлівського відділення поліції, розташованого за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смт.Михайлівка, вул.Франка Івана, 2, посадили його до автомобіля ЗАЗ-110307 «Славута», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_10 виїхали за межі смт.Михайлівка по автодорозі у напрямку с.Тимошівка Михайлівського району Запорізької області.

На зазначеному автомобілі вищевказані працівники Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області доставили ОСОБА_10 до лісосмуги, розташованої на відстані 2 км у східному напрямку від вулиці Островського у смт.Михайлівка, вздовж зрошувального каналу, де ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , застосовуючи фізичну силу, яка виразилась у нанесенні ударів руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_10 , поклали потерпілого на землю, завели його руки за спину та безпідставно надягли на зап`ястя кайданки, зафіксувавши руки ОСОБА_10 за спиною.

Продовжуючи свої умисні протиправні дії, з метою отримати від ОСОБА_10 визнання у вчиненні кримінального правопорушення, у період з 14 до 18 години, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , одягнувши ОСОБА_10 на голову поліетиленовий пакет та притискаючи його руками до обличчя та шиї потерпілого для перешкоджання доступу повітря, шляхом нанесення множинних ударів по голові та тулубу руками і ногами, а також застосовуючи електрошоковий пристрій, заподіяли потерпілому ОСОБА_10 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 811 від 12.06.2018 тілесні ушкодження у виді закритого переламу 10 ребра по правій середній пахвовій лінії без зміщення кісткових фрагментів, яке кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, що не було небезпечним для життя та здоров`я в момент його спричинення, але потягнуло за собою довготривалий розлад здоров`я, більше як 21 день, синців в області волосистої частини голови, в області правої вушної раковини, саден в правій виличній області, області лоба, в області правого та лівого променево-зап`ястних суглобів, в області 4 ребра справа, в області правого плечового суглоба, в поперековій області зліва, в області обох стегон, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Вказані дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.2 ст. 127 КК України, як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного та морального страждання шляхом мучення з метою отримати від потерпілого визнання у вчиненні кримінального правопорушення, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, наступного змісту.

Наказом начальника ГУНП в Запорізькій області № 91 о/с від 03.03.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Михайлівського відділення поліції Василівського відділу поліції ГУНП в Запорізької області.

Наказом голови Національної поліції України № 808 о/с від 02.10.2017 оперуповноваженому СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання старшого лейтенанта поліції.

Перебуваючи на займаній посаді, ОСОБА_1 , відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», є працівником правоохоронного органу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі за текстом - Закон), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із п.2 ч.1 ст.2 Закону завданням поліції є надання поліцейський послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Відповідно до вимог ст.3 Закону, в своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону передбачено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.7 Закону, під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.18 Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Частиною 1 статті 19 Закону передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Статтею 43 Закону передбачено, що поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення. Поліцейські зобов`язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.

Відповідно до вимог статті 44 Закону Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом. Поліцейський зобов`язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов`язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.

Згідно з п.6 ч.2 ст.45 Закону, електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії застосовуються для відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об`єкт, що перебуває під охороною, відбиття нападу тварини, що загрожує життю і здоров`ю особи чи поліцейського.

Так, 07.04.2018 приблизно о 12 годині, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, тимчасово виконуючий обов`язки начальника СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_7 , інспектор СРПП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_8 , старший дільничний офіцер поліції СП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_9 та невстановлений працівник поліції, знаходячись поблизу магазина «Каприз» по вул.50-річчя ВЛКСМ у смт.Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, затримали ОСОБА_10 та доставили його до приміщення Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області, розташованого за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смт.Михайлівка, вул.Франка Івана, 2, де у кабінеті №23, т.в.о. начальника СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_7 наніс ОСОБА_10 два удари рукою в область голови.

Після чого оперуповноважений СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою з т.в.о. начальника сектору превенції Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_3 та оперуповноваженим СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_2 , вивели ОСОБА_10 до внутрішнього двору Михайлівського відділення поліції, розташованого за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смт.Михайлівка, вул. Франка Івана, 2, посадили його до автомобіля ЗАЗ-110307 «Славута», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_10 виїхали за межі смт.Михайлівка по автодорозі у напрямку с.Тимошівка Михайлівського району Запорізької області.

На зазначеному автомобілі вищевказані працівники Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області доставили ОСОБА_10 до лісосмуги, розташованої на відстані 2 км у східному напрямку від вулиці Островського у смт.Михайлівка, вздовж зрошувального каналу, де ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , застосовуючи фізичну силу, яка виразилась у нанесенні ударів руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_10 , поклали потерпілого на землю, завели його руки за спину та безпідставно надягли на зап`ястя кайданки, зафіксувавши руки ОСОБА_10 за спиною.

Продовжуючи свої умисні протиправні дії, з метою отримати від ОСОБА_10 визнання у вчиненні кримінального правопорушення, 07.04.2018 у період з 14 до 18 години, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 і ОСОБА_11 , одягнувши ОСОБА_10 на голову поліетиленовий пакет та притискаючи його руками до обличчя та шиї потерпілого для перешкоджання доступу повітря, шляхом нанесення множинних ударів по голові та тулубу руками і ногами, а також застосовуючи електрошоковий пристрій, заподіяли потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 811 від 12.06.2018 у виді закритого переламу 10 ребра по правій середній пахвовій лінії без зміщення кісткових фрагментів, яке кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, що не було небезпечним для життя та здоров`я в момент його спричинення, але потягнуло за собою довготривалий розлад здоров`я, більше як 21 день, синців в області волосистої частини голови, в області правої вушної раковини, саден в правій виличній області, області лоба, в області правого та лівого променево-зап`ястних суглобів, в області 4 ребра справа, в області правого плечового суглоба, в поперековій області зліва, в області обох стегон, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Вказані дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.2 ст. 127 КК України, як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного та морального страждання шляхом мучення з метою отримати від потерпілого визнання у вчиненні кримінального правопорушення, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_2 пред`явлене обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, наступного змісту.

Наказом начальника ГУНП в Запорізькій області № 147 о/с від 24.03.2017 ОСОБА_2 призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Михайлівського відділення поліції Василівського відділу поліції ГУНП в Запорізької області.

Наказом начальника ГУНП в Запорізькій області №3 о/с від 07.11.2015 оперуповноваженому СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області Замрію В.В. присвоєно спеціальне звання лейтенанта поліції.

Перебуваючи на займаній посаді ОСОБА_2 , відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», є працівником правоохоронного органу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі за текстом - Закон), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із п.2 ч.1 ст.2 Закону завданням поліції є надання поліцейський послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Відповідно до вимог ст.3 Закону, в своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону передбачено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.7 Закону, під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із п.п.1,2,3 ч.1 ст.18 Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Частиною 1 статті 19 Закону передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Статтею 43 Закону передбачено, що поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення. Поліцейські зобов`язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.

Відповідно до вимог статті 44 Закону Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом. Поліцейський зобов`язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов`язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.

Згідно з п.6 ч.2 ст.45 Закону, електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії застосовуються для відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об`єкт, що перебуває під охороною, відбиття нападу тварини, що загрожує життю і здоров`ю особи чи поліцейського.

Так, 07.04.2018 приблизно о 12 годині, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, тимчасово виконуючий обов`язки начальника СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_7 , інспектор СРПП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_8 , старший дільничний офіцер поліції СП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_9 та невстановлений працівник поліції, знаходячись поблизу магазина «Каприз» по вул. 50-річчя ВЛКСМ у смт.Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, затримали ОСОБА_10 та доставили його до приміщення Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області, розташованого за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смт.Михайлівка, вул.Франка Івана, 2, де у кабінеті №23 т.в.о. начальника СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_7 наніс ОСОБА_10 два удари рукою в область голови.

Після чого оперуповноважений СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_2 , діючи умисно, за попередньою змовою з т.в.о. начальника сектору превенції Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_11 та оперуповноваженим СКП Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області ОСОБА_1 , вивели ОСОБА_10 до внутрішнього двору Михайлівського відділення поліції, розташованого за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смт.Михайлівка, вул.Франка Івана, 2, посадили його до автомобіля ЗAЗ-110307 «Славута», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_10 виїхали за межі смт.Михайлівка по автодорозі у напрямку с.Тимошівка Михайлівського району Запорізької області.

На зазначеному автомобілі вищевказані працівники Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в області доставили ОСОБА_10 до лісосмуги, розташованої на відстані 2 км у східному напрямку від вулиці Островського у смт.Михайлівка, вздовж зрошувального каналу, де ОСОБА_2 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , застосовуючи фізичну силу, яка виразилась у нанесенні ударів руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_10 , поклали потерпілого на землю, завели його руки за спину та безпідставно надягли на зап`ястя кайданки, зафіксувавши руки ОСОБА_10 за спиною.

Продовжуючи свої умисні протиправні дії, з метою отримати від ОСОБА_10 визнання у вчиненні кримінального правопорушення, у період з 14 до 18 години, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_1 і ОСОБА_11 , одягнувши ОСОБА_10 на голову поліетиленовий пакет та притискаючи його руками до обличчя та шиї потерпілого для перешкоджання доступу повітря, шляхом нанесення множинних ударів по голові та тулубу руками і ногами, а також застосовуючи електрошоковий пристрій, заподіяли потерпілому ОСОБА_10 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 811 від 12.06.2018 тілесні ушкодження у виді закритого переламу 10 ребра по правій середній пахвовій лінії без зміщення кісткових фрагментів, яке кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, що не було небезпечним для життя та здоров`я в момент його спричинення, але потягнуло за собою довготривалий розлад здоров`я, більше як 21 день, синців в області волосистої частини голови, в області правої вушної раковини, саден в правій виличній області, області лоба, в області правого та лівого променево-зап`ястних суглобів, в області 4 ребра справа, в області правого плечового суглоба, в поперековій області зліва, в області обох стегон, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Вказані дії ОСОБА_2 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.2 ст.127 КК України, як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного та морального страждання шляхом мучення з метою отримати від потерпілого визнання у вчиненні кримінального правопорушення, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України, не визнав та пояснив, що 07.04.2018 з 8-00 години заступив на добове чергування в якості відповідального від керівництва по Михайлівському відділенню поліції Василівського відділу поліції ГУНП в Запорізької області, службу ніс у форменому одязі, з приміщення майже не відлучався. Вранці надійшло повідомлення по лінії «102» про розбійний напад на жінку в смт.Михайлівка. На місце події виїхала слідчо-оперативна група, а також викликали спеціаліста зі службовим собакою з м.Запоріжжя. Пізніше до приміщення Михайлівського відділення поліції групою швидкого реагування був доставлений громадянин ОСОБА_10 . Від працівників слідчо-оперативної групи йому стало відомо, що службовий собака взяв слід на місці події і привів до помешкання ОСОБА_10 . Також потерпілій жінці показали фото ОСОБА_10 , якого сфотографували на мобільний телефон і вона впізнала останнього, як нападника. ОСОБА_10 привели до відділення поліції без кайданок і провели до кабінету начальника карного розшуку ОСОБА_7 . Хто ще, крім ОСОБА_7 спілкувався із ОСОБА_10 , йому не відомо. Особисто він займався роботою у власному кабінеті, складав довідку на ГУНП про вчинений розбій, а також займався розстановкою нарядів по району на наступний святковий день. ОСОБА_10 в приміщенні відділення бачив, але не спілкувався. В приміщення відділення поліції він також бачив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , але разом із ними ОСОБА_10 нікуди не вивозив, не бив та іншим способом не катував. Виходив з відділення лише до найближчого магазину за продуктами. Приблизно в середині дня йому доповіли, що на ОСОБА_10 склали протокол про вчинення дрібного хуліганства, в ході якого він ображав працівників поліції, а також намагався завдати собі тілесні ушкодження, тому до ОСОБА_10 були застосовані кайданки. Він бачив, що ОСОБА_10 залишив приміщення Михайлівського відділення поліції приблизно о 16-00 годині. Крім того, пояснив, що автомобіль ЗAЗ-110307 «Славута», реєстраційний номер НОМЕР_1 був особистим автомобілем ОСОБА_7 . Того дня, 07.04.2018 він на цьому автомобілі не їздив і йому взагалі не відомо, щоб ОСОБА_7 комусь надавав цей автомобіль. Вважає, що ОСОБА_10 обмовив його та працівників поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щоб уникнути відповідальності за вчинений розбійний напад на жінку. Просив себе виправдати.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України, не визнав, пояснив, що ОСОБА_10 нікуди не вивозив та будь-якого катування до останнього не застосовував. Просив себе виправдати.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України, не визнав, пояснив, що нікуди не вивозив ОСОБА_10 , не бив та не катував, тому просив себе виправдати.

Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 07 квітня 2018 року, приблизно о 12.30 - 13.00 годині він із сином на велосипеді заїхав до продуктового магазину в смт.Михайливка Запорізької області, де купив пиво, був тверезий, зробив два ковтки пива. Тілесних пошкоджень в нього не було. Коли збирався їхати додому, то до нього на автомобілі під`їхали поліцейські, серед яких був ОСОБА_14 , начальник карного розшуку та ще двоє поліцейських, які пред`явили претензії з приводу розпиття пива та стали вимагати проїхати до поліцейського відділку. Він не хотів лишати сина, тому спочатку поліцейські його супроводили додому, де він залишив сина, біля його помешкання в цей час перебував працівник поліції Баланда та інший працівник поліції із собакою. Після чого проїхав до поліцейського відділку смт.Михайлівка приблизно о 13-00 годині. Там його провели на 2-й поверх наліво до службового кабінету начальника карного розшуку, де він сів на стілець, закинувши ногу за ногу та склавши руки, за що йому зробили зауваження. Після чого начальник карного розшуку ОСОБА_7 наніс йому два удари рукою по голові в область скроні ніби то за зухвалу поведінку. При цьому був присутній працівник поліції ОСОБА_15 . Він сказав, що якщо працівники поліції будуть так із ним поводитись, то він розіб`є собі голову о стіну. Після цього його скрутили і відвели до сусіднього кабінету, де знаходилися обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яких він раніше не знав. Приблизно через 20 хвилин обвинувачені, його зв`язали та вивели з приміщення відділення поліції через задній вихід, посадили до автомобіля «Славута» зеленого кольору. А саме за руку виводив ОСОБА_2 . За кермом був ОСОБА_1 , ОСОБА_2 сів сзаду поруч із ним, а ОСОБА_3 не передньому пасажирському сидінні. Обвинувачені вивезли його до лісосмуги вздовж каналу за смт.Михайлівку, декілька кілометрів за селище. Там ОСОБА_1 з багажнику діставав ганчірки, вимагаючи, щоб він надав руки, щоб зв`язати, але він руки сховав, тоді ОСОБА_3 наніс йому удар рукою в живіт та стали бити інші, він впав, після чого йому силою на руки намотали ганчірки та наділи наручники. Хто саме і куди бив, він точно сказати не може. Потім всі обвинувачені втрьох стали наносити йому удари руками по тулубу, а коли він впав, били ногами. Вказати точно хто саме і куди бив, він не може. ОСОБА_1 схопив його ззаду за голову, а ОСОБА_3 надягнув пакет на голову. ОСОБА_2 постійно бив його електрошокером в область ніг, а ОСОБА_3 постійно його бив коліном по ребрам справа. Зазначені особи постійно вимагали у нього гроші в сумі 35 тисяч гривень, але за що не казали, говорили «де наші гроші». При цьому його ніхто не просив зізнатися у вчиненні будь-якого злочину. Він розірвав зубами пакет, щоб дихати. Після цього він з трьома обвинуваченими поїхали в магазин «Торговий Дім» в смт.Михайлівка купувати пакети. Там ОСОБА_2 купив пакети та його повезли до іншої лісосмуги, але там неподалік працювала сільгосптехніка, тому його перевезли до тієї ж лісосмуги, куди і вперше, де продовжили бити, застосовувати електрошокер та надягали пакет на голову. Того ж дня, коли вже заходило сонце, обвинувачені привезли його до відділу поліції, де дали підписати пояснення про те, що він робив вранці цього дня. В присутності двох понятих, які виглядали, як бездомні - чоловіка та жінки, склали якийсь протокол про те, що він поводився не адекватно, після чого відпустили. При виході в журналі він поставив лише підпис, а час виходу не фіксувався і він був в такому поганому стані, що хотів скоріше піти. Одразу пішов додому. Вийшов з поліції приблизно на початку 22 години і додому потрапив приблизно о 21-30 - 22-00 годині. Вдома дружині розповів про те, що сталося. Вранці наступного дня він відчув, що все тіло в нього болить, тому звернувся до Михайлівської ЦРЛ, а в подальшому його сестра повідомила про зазначену подію ЗМІ. Виявилось, що в нього переламані ребра.

На запитання сторони захисту потерпілий повідомив, що був раніше двічі судимий за ст.121 КК та за ст.122 КК та відбував покарання в місцях позбавлення волі. Також повідомив, що електрошокер до нього застосовував лише ОСОБА_2 і пізніше в ході досудового слідства він впізнав цей електрошокер. На запитання обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілий пояснив, що під час катування в лісосмузі ОСОБА_3 декілька разів відходив і спілкувався із кимось по мобільному телефону.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , співмешканка ОСОБА_10 , пояснила, що за день до Великодня в першій половині дня до них приїхали працівники поліції. Так вона була у кухні, а коли вийшла у двір, то побачила там працівників поліції. Потім підїхав її син на велосипеді, а за ним ОСОБА_10 також на велосипеді. Один з працівників поліції вже перебував у них в будинку, коли вона вийшла з кухні. Один з працівників поліції був зі службовим собакою. З працівників поліції вона знала ОСОБА_17 . Причину свого прибуття працівники поліції не пояснили. Один з працівників поліції взяв мобільний телефон сина і став переглядати його вміст. Потім працівники поліції стали спілкуватися із ОСОБА_10 і про щось розпитувати. Питали про якісь окуляри, потім надягли на ОСОБА_18 окуляри і сфотографували не телефон. Після цього, приблизно о 12-00 годині працівники поліції з ОСОБА_10 поїхали. Через деякий час вона стала телефонувати до поліції, де їй повідомили, що ОСОБА_10 відпустили, але додому він повернувся лише приблизно о 22-00 годині. Його футболка була в крові, а спортивний костюм зелений від трави і в листях. ОСОБА_10 повідомив, що працівники поліції вивезли його до лісосмуги, де били, надягали на голову пакет та застосовували електрошокер, змушуючи зізнатися у якомусь злочині пов`язаному із грошима. Всю ніч ОСОБА_10 скаржився на болі в грудях, важкість дихання, в області ребер та нирок в нього були синці, на ногах були садна, а також на зап`ястях були садна як від кайданок. Вона хотіла викликати швидку, але ОСОБА_10 сказав, що дотерпе до ранку. Вранці приїхали свекруха і відвезли ОСОБА_10 до лікарні, там констатували перелом двох ребер і госпіталізували ОСОБА_10 . Зі слів ОСОБА_10 його катували приблизно з 13 до 17 години, а можливе і довще, точно зараз не пам`ятає.

Допитаний в якості свідка неповнолітній ОСОБА_20 , 2007 року народження пояснив, що одного дня вранці вони з батьком ОСОБА_10 поїхали на велосипедах до магазину купувати кросівки. Після придбання кросівок ОСОБА_10 купив собі пива, зробив ковток і в цей час підїхали працівники поліції, які спочатку зробили зауваження за вживання пива, а потім сказали щоб ОСОБА_10 їхав із ними. Тоді ОСОБА_10 сказав, що спочатку відвезе його додому. Вони із ОСОБА_10 на велосипедах поїхали додому, а поліцейські на автомобілях поїхали вслід за ними на автомобілі. Біля їх будинку вже перебували інші працівники поліції зі службовим собакою. Він пішов до будинку ставити мобільний телефон на зарядку, а за ним пройшов працівник поліції і забрав його телефон, став переглядати його вміст. Потім працівники поліції посадили ОСОБА_10 в автомобіль і увезли. Повернувся ОСОБА_10 пізно ввечері, футболка була в крові, а одяг в листях. ОСОБА_10 скаржився на болі в ребрах, казав, що вони паламані, а також розповідав, що його відвезли до лісосмуги, де били, застосовували кайданки та електрошокер. Він бачив на ОСОБА_10 тілесні ушкодження - на руках сліди від кайданок, синці на руках і обличчі

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснив, що у зазначений в обвинувальному акту час працював в Михайлівському відділенні поліції на посаді в.о. начальника сектору кримінальної поліції. 07.04.2018 вранці під час оперативної наради із підлеглими по телефону «102» надійшло повідомлення про те, що на жінку було здійснено розбійний напад із застосуванням ножа та викрадено велику суму грошей, близько 30 тисяч гривень. Він виїхав на місце події, де брав участь у проведенні першочергових оперативно-розшукових заходів. Як стало відомо, невідомий зайшов до будинку та погрожуючи ножем, зрізав у жінки з шиї гаманець з грошима. Потім він надав підлеглим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свій автомобіль ЗАЗ «Славута» зеленого кольору реєстраційний номер НОМЕР_1 , а сам на іншому службовому автомобілі ВАЗ з іншими працівниками поїхав відпрацьовувати територію. Його автомобілем керував ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_3 будь-якої участі в розкритті зазначеного розбійного нападу не приймав. Участь ОСОБА_3 були лише в тому, що він надав вказівку підлеглому дільничному на складання адміністративного протоколу на ОСОБА_10 . Під час руху він побачив невідомого чоловіка на велосипеді з дитиною біля магазину «Каприз», який за описом потерпілої був схожий на нападника. Пізніше з`ясувалося, що це ОСОБА_10 . Він зупинив його та сфотографував на свій мобільний телефон і переслав фотографію підлеглим, щоб показати потерпілій. ОСОБА_2 показав фото потерпілій і вона впізнала нападника. Після цього, він запропонував ОСОБА_10 проїхати до відділення поліції, на що той погодився. ОСОБА_10 на велосипеді відвіз сина до себе додому, вони супроводжували його на службовому автомобілі. У Михайлівському відділенні поліції він провів ОСОБА_10 до свого кабінету на другому поверсі, де під час розмови повідомив, що потерпіла від розбою впізнає його, як нападника. Тоді ОСОБА_10 почав лаятись на працівників поліції, висловлювати погрози скаргами, бити ногами стільці та завдав собі тілесних ушкоджень, а саме вдарився голою о стіну, інших тілесних ушкоджень собі завдати не встиг, бо він одразу підбіг до ОСОБА_10 та заломив йому руки за спину. В цей час в кабінет забіг ОСОБА_1 , який допоміг йому надіти кайданки на ОСОБА_10 . Ніяких тілесних ушкоджень він ОСОБА_10 не завдавав. Після цього він передав ОСОБА_10 до сусіднього кабінету оперуповноваженому ОСОБА_2 для оформлення адміністративного протоколу за хуліганство та викликав дільничного ОСОБА_17 , який і склав на ОСОБА_10 адміністративний протокол про дрібне хуліганство. Залучались поняті. Потім приблизно до 17-00 години ОСОБА_10 вивели з відділення поліції, де той розписався в журналі відвідувачів та пішов. Після цього він поставив ОСОБА_1 завдання відпрацьовувати територію на предмет виявлення на кафе та інших закладах камер відео спостереження та відповідних записів, де міг бути зафіксований нападник. Приблизно з 18-00 того ж дня його автомобіль «Славута» був йому повернутий і він сам користувався автомобілем і нікому не передавав. Вранці наступного дня з лікарні надійшло повідомлення про те, що до них звернувся ОСОБА_10 із тілесними ушкодженнями. Він виїжджав до лікарні для з`ясування обставин, але ОСОБА_10 спілкуватись відмовився. Вилучений у нього під час обшуку електрошокер належить йому, він використовував його для відлякування собак, з 2014 року електрошокер не працював, про що він і повідомив під час обшуку, але в ході обшуку ніхто не перевіряв електрошокер на справність. Ніхто з обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 або ОСОБА_3 йому електрошокер не передавав, він ні у кого з обвинувачених електрошокера ніколои не бачив. Був дуже здивований, коли дізнався, що ОСОБА_10 впізнав його електрошокер, як засіб його катування.

Також свідок повідомив, що ОСОБА_10 в приміщенні Михайлівського відділення поліції перебував 07 квітня 2018 року приблизно з 14.00 годин до 17.00 годин, на стан свого здоров`я в цей час не скаржився. Щодо вищевказаного розбійного нападу на жінку, то під час його розкриття застосовувався службовий собака, який привів до будинку ОСОБА_10 , про що зазначено в матеріалах кримінального провадження за даним фактом. Крім того, йому відомо, що ОСОБА_10 є наркозалежною особою, а також відбував покарання за вчинення злочину, передбаченого ст.121 КК України, а саме завдання тілесних ушкоджень працівнику поліції.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_21 суду пояснив, що він працює начальником карного розшуку Михайлівського відділення поліції Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області, на зазначений в обвинувальному акті час працював на посаді оперуповноваженого СКП Михайлівського ВП. В квітні 2018 року до відділення поліції звернулась громадянка із заявою про скоєний щодо неї розбійний напад. Було здійснено виїзд на місце події, потерпіла описала нападника. Також був застосований службовий собака, який привів до будинку ОСОБА_10 . Він та ОСОБА_7 запросили ОСОБА_10 до Михайлівського відділу поліції, де в службовому кабінеті ОСОБА_7 . ОСОБА_10 став їх ображати та погрожувати, погрожував, що вдариться головою о стіну, після чого, сидячі на стільці, став головою битися о стіну. Він та ОСОБА_22 стали його зупиняти, потім до кабінету забіг ОСОБА_1 , який допоміг надіти на ОСОБА_10 кайданки. Після цього він відвозив до Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області кінолога, що далі відбувалося із ОСОБА_10 , йому не відомо. Коли він виїжджав, то ОСОБА_10 перебував в приміщення поліції, де на нього складали адміністративний протокол. Після цього того дня до відділення не повертався. ОСОБА_10 може охарактеризувати, як наркозалежну, зухвалу особу, яка відбувала покарання в місцях позбавлення волі. Вищевказаний розбійний напад на жінку, що мав місце в квітні 2018 року, до теперішнього часу не розкритий.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він працює дільничним інспектором Михайлівського відділення поліції. З обвинуваченими разом працював. ОСОБА_10 знає, як місцевого мешканця, який раніше перебував на обліку. 07 квітня 2018 року він перебував у складі добового наряду. Тоді від жінки надійшла заява про скоєння щодо неї розбійного нападу. Як йому відомо, потерпілій показали фото ОСОБА_10 і вона впізнала в ньому нападника. Крім того, до будинку, де живе ОСОБА_10 , привів службовий собака. Він, разом з начальником карного розшуку ОСОБА_7 та працівниками ГРПП запропонував ОСОБА_10 проїхати до Михайлівського відділення поліції, на що той погодився. В приміщенні поліції він передав ОСОБА_10 комусь з працівників біля входу у райвідділ та поїхав на іншу подію. Коли пізніше він повернувся до Михалівського райовіддлу поліції, в карному розшуку йому повідомили, що ОСОБА_10 веде себе агресивно, нецензурно лається та намагається спричинити собі тілесні ушкодження. Він піднявся не другий поверх, де побачив в кабінеті ОСОБА_10 із працівником поліції ОСОБА_2 . Йому надали відповідні рапорти співробітників СКР, після чого він склав щодо ОСОБА_10 протокол про аддміністративнне правопорушення за ст.173 КУпАП. У зв`язку з тим, що ОСОБА_10 відмовлявся від підпису зазначенго протоколу, він привів понятих, які засвідчили даний факт, після чого він пішов. В його присутності до ОСОБА_10 будь-які заходи впливу не застосовувались, виглядав він нормально, але поводився агресивно, голосно говорив, що його безпідставно підозрюють і він хоче піти додому. ОСОБА_1 він протягом дня бачив у відділенні поліції, але поруч із ОСОБА_10 його не бачив. ОСОБА_3 того дня був відповідальним від керівництва, бачив його в відділенні приблизно о 15-00 годині, потім бачив його приблизно о 18-00 годині, коли спілкувались з-приводу виїзду на крадіжку, а потім спілкувався ввечері приблизно о 20-00 годині, можливо ще спілкувалися протягом дня. ОСОБА_3 постійно перебував у форменому одязі. ОСОБА_10 знає, як раніше засуджену особу за завдання тілесних ушкоджень, вживає наркотики та завжди поводить себе агресивно у відношенні до співробітників поліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснив, що знає обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як співробітників поліції, ОСОБА_3 не знає. З ОСОБА_10 до цієї справи знайомий не був і не знав. Приблизно в квітні 2018 року, в обідній час, коли він знаходився біля ринку в смт.Михайлівка, дільничний інспектор ОСОБА_9 запросив його до відділення поліції бути присутнім в якості понятого, на що він погодився. Також в якості другого понятого було запрошено жінку - ОСОБА_24 . Як йому повідомив ОСОБА_9 , чоловік - ОСОБА_10 , який скоїв хуліганські дії, не хоче підписувати документи. Вони піднялися на другий поверх та пройшли до одного із службових кабінетів, номера якого він не пам`ятає. Там сидів ОСОБА_10 , який був охайно одягнений, без кайданок. Також в кабінеті перебували працівники поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_9 . В його присутності ОСОБА_10 сварився та казав поліцейським, що всіх їх звільнить з роботи, поводився не адекватно. Він прочитав складений протокол та підписався в ньому за те, що дійсно в його присутності ОСОБА_10 відмовився підписувати протокол. Будь-які заходи впливу до ОСОБА_10 в його присутності не застосовували і видимих тілесних ушкоджень на ньому не було, скарг ОСОБА_10 не висловлював. ОСОБА_3 він того дня не бачив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснила, що знає ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як працівників Михайлівського відділення поліції, ОСОБА_3 бачить вперше. Потерпілого ОСОБА_10 бачила в поліції. Приблизно на початку квітня 2018 року, приблизно в післяобідній час, коли вона проходила повз Михайлівського відділення поліції, вона була запрошена поліцейським Мороз в якості понятої. Вона піднялась на другий поверх, де в одному з кабінетів перебував ОСОБА_10 , а також поліцейські ОСОБА_2 та ОСОБА_9 та другий понятий - ОСОБА_23 . В її присутності ОСОБА_10 поводив себе агресивно, використовуючи нецензурну лайку погрожував поліцейським, а саме ОСОБА_2 , скаргами. При цьому, ОСОБА_10 виглядав нормально, видимих тілесних ушкоджень у нього не було, одяг був охайний. Вона підписала протокол про те, що ОСОБА_10 вчиняв хуліганські дії та відмовляється підписувати протокол, після чого пішла додому. В її присутності працівники поліції будь-які заходи впливу до ОСОБА_10 не застосовували та виглядав останній цілком нормально, не скаржився.

Також свідок ОСОБА_24 зазначила, що того ж дня, коли надворі вже було темно, вона почула гавкіт собаки. Її чоловік вийшов на двір, вона виглянула у вікно та побачила, що там перебуває ОСОБА_10 , який стукав по вікнах, у двері та кричав, щоб вона виходила. Разом з ОСОБА_10 перебува ще якийсь чоловік. Вона виходити не стала, а її чоловік вийшов, але одразу забіг до будинку та закрив за собою двері. Що саме хотів ОСОБА_10 вони не з`ясували.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 , лікар-хирург КНП «Михайлівська ЦРЛ» показав, що конкретно обставини звернення ОСОБА_10 до лікарні не пам`ятає, але все відобразив у медичній документації. Зі слів потерпілого, який звернувся у супроводі родичів, його побили напередодні співробітники правоохоронних органів, а наступного дня він звернувся до лікарні. Після огляду він госпіталізував потерпілого, бо той був потерпілим із травмами і були показання до госпіталізації. Було зроблено рентген. Через 1-2 доби ОСОБА_10 виписався додому на амбулаторне лікування.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 , лікар приймального відділення КНП «Михайлівська ЦРЛ» пояснила, що подробиці звернення за допомогою ОСОБА_10 не пам`ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 , лікар-невролог КНП «Михайлівська ЦРЛ» показала, що її викликали оглянути термінового пацієнта. ОСОБА_28 вона не пам`ятає.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_29 повідомив, що на час подій працював лікарем травматологом КНП «Михайлівська ЦРЛ», надавав медичну допомогу ОСОБА_10 . Під час допиту свідок користувався виписним епікризом ОСОБА_10 , який складався ним як лікарем. Він не приймав ОСОБА_10 , але був його лікуючим лікарем. Зі слів ОСОБА_10 він був побитий працівниками Михайлівського відділення поліції 07.04.2018 приблизно о 13-00 годині. За медичною допомогою ОСОБА_10 звернувся 08.04.2018 о 10-30 годині. В стаціонарі перебував лише 2 дні, після чого виписався за власним бажанням. Виявлено закриті переломи 9 - 10 ребер справа, травма ключичного суглобу справа, струс головного мозку, множинні садна та синці голови та тулубу, множинні опіки на ногах. ОСОБА_10 скаржився на болі в області ребер справа, справа під лопаткою були садна, а також переломи ребер були підтверджені рентгензнімками. ОСОБА_10 був у пригніченому стані. На запитання сторони захисту свідок пригадав, що в ОСОБА_10 були сліди опіків характерні для електрошокера - на передніх поверхнях обох стегон множинні крапкові сліди опікового характеру з чорними корочками (зі слів потерпілого сліди від електрошокера). Він особисто з електрошокером справи не мав, тому стверджувати, що опіки були завдані електрошокером, не може, але на скільки він пам`ятає, зазначені опіки були парні. Тому він вирішив, що це міг дійсно бути електрошокер.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 показала, що мешкає в смт.Михайлівка Запорізької області та працює в магазині одягу. 07.04.2018 приблизно о 09-30 - 10-00 годині до магазину «Модний одяг» зайшов ОСОБА_10 із сином, якому вона підібрала кросівки, які ОСОБА_10 придбав, після чого вони пішли. Приблизно через тиждень до неї прийшли працівники поліції із ОСОБА_10 і стали питати чи відвідував він магазин та чи був побитий. Із розмови з працівниками поліції вона зрозуміла, що ОСОБА_10 був побитий вже після того, як пішов з її магазину.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 пояснив, що на час подій він працював на посаді начальника слідчого відділення Михайлівського відділення поліції. З приводу подій, що з`ясовуються пояснив, що були Великодні свята, тому всі були задіяні на роботі з підтримання порядку. Того дня бачив ОСОБА_3 постійно протягом дня на робочому місці, на скільки пам`ятає спочатку у форменому одязі, а потім у цивільному. Стверджує, що ОСОБА_3 не міг бути відсутнім на робочому місці близько 4 годин, бо постійно бачив його. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бачив в приміщенні відділення поліції вранці, після чого не пам`ятає, бо це були не його підлеглі. Щодо перебування ОСОБА_10 в приміщенні відділення поліції йому нічого не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 пояснив, що на час подій він працював на посаді в.о. начальника Михайлівського відділення поліції. Того дня ОСОБА_3 був відповідальним від керівництва, тому майже постійно перебув у приміщенні відділення поліції, був у форменому одязі та без дозволу з відділення не відлучався. Протягом дня він постійно спілкувався із ОСОБА_3 , той доповідав про різні події, узгоджував розстановку нарядів на наступний святковий день, підписував різні документи. Тобто вони постійно протягом дня бачились кожні 30 - 40 хвилин, не більше однієї години могли не бачитись. Також свідок повідомив, що того дня стався розбій і службовий собака привів до певного будинку в смт.Михайлівка. Чоловіка, який мешкав в тому будинку привезли до відділення поліції і опитали. Пам`ятає, що цей чоловік влаштував скандал у відділенні і на нього здається складали адміністративний протокол. Він цього чоловіка бачив, але із ним не спілкувався. На скільки йому відомо зазначений чоловік, ОСОБА_10 , пробув у приміщенні відділення поліції приблизно протягом години і сам пішов. Наступного дня з місцевої лікарні надійшло повідомлення, що туди звернувся ОСОБА_10 із тілесними пошкодженнями, якого ніби то побили в поліції. До лікарні виїхала слідчо-оперативна група, але той спілкуватися відмовився.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_33 показав, що мешкає в смт.Михайлівка та приймав участь в якості понятого під час слідчої дії, коли потерпілий ОСОБА_10 розказував і показував, як його били працівники поліції. Все знімалося на відеокамеру, був інший понятий, а також сам потерпілий ОСОБА_10 та працівники поліції. Потерпілий привіз всіх на місце події, показав місце в лісосмузі біля каналу на виїзд в бік с.Жовтневе, розказував, як його били. Потім всі поїхали до прокуратури, де було складено протокол, який він підписав.

Також, судом були безпосередньо досліджені наступні письмові докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала винуватість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України, а саме:

-звернення на ім`я прокурора Запорізької області, яке зареєстровано на прийомі 10.04.2018, в якому ОСОБА_10 повідомив, що 07.04.2018 до нього додому за місцем проживання приїхали працівники Михайлівського ВП, які без пред`явлення будь-ких звинувачень забрали його в місцевий райвідділ, де застосували фізичну силу, першим вдарив начальник карного розшуку. Через деякий час, приблизно о 13.30 годині, його через задні двері будівлі поліції вивели у двір, посадили в автомобіль та вивезли до лісосмуги, де намотали на руки ганчірки та одягли кайданки, після чого били та вимагали гроші. Також одягали пакет на голову, били електрошокером по ногах. Потім його привезли до райвідділу поліції, де відібрали пояснення та відпустили. Зранку наступного дня він звернувся до лікарні та його було госпіталізовано до хірургічного відділення, де він на даний час перебуває на лікуванні;

-супровідний лист на імя заступника начальника управління прокуратури області з Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки з додатком;

-згідно з копією рапорту оперуповноваженого Запорізькогог управління ДВБ НП України ОСОБА_34 від 16.04.2018, 10.04.2018 до Запорізького управління ДВБ НП України із ДВБ НП України каналами електронного зв`язку надійшли звернення ОСОБА_10 та його сестри ОСОБА_35 на «Гарячу лінію» Національної поліції України (вх від 10.04.2018 №№ 566гл/ел, 567гл/ел, 568гл/ел) про те, що 07.04.2018 близько 13.00 працівниками Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області було затримано за підозрою у вчиненні тяжкого злочину ОСОБА_10 , останнього у подальшому на автомобілі «Славута» зеленого кольору працівники поліції відвезли до лісосмуги розташованої поблизу смт.Михайлівка Запорізької області. Перебуваючи у лісосмузі, працівники Михайлівського відділення поліції застосовуючи фізичну силу до ОСОБА_10 : на кисті обох рук намотали ганчірки, одягли каиданки та положили на землю лицем униз, після чого на голову одягли поліетиленовий пакет та затримуючи дихання почали бити по голові, тулубу та ногам при цьому застосовуючи електрошокер, та вимагали зізнатися у вчиненні тяжкого злочину - розбійного нападу, якого останній не скоював. 08.04.2018 ОСОБА_10 після побиття працівниками поліції, звернувся за медичною допомогою до Михайлівського ТМО, після огляду лікарями останньому встановлено діагноз: ЗЧМТ, СГМ під питанням, садини тулубу та голови, забій грудної клітки з права, перелом 7-8 ребер під питанням, забій передпліччя з права, тверезий. Прокуратурою Запорізької області за зверненням ОСОБА_10 13.04.2018 відкрито кримінальне провадження №42018080000000141, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

Суд зазначає, що вказана копія рапорту є неналежним доказом, так як не несе будь-якої доказової сили і нічого не доводить.

-Відповідно до завіреної копії з журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Михайлівського відділення поліції під номером 37 від 07.04.2018 міститься запис про прибуття до відділення поліції ОСОБА_10 о 12-59 для бесіди, який залишив відділення поліції о 16.45 годин, в графі «наявність чи відсутність претензій до працівників поліції» зазначено, що претензій немає та міститься підпис від імені ОСОБА_10

-згідно з завіреною копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 390428 від 07.04.2018 року, складеного ст.ДОП Михайлівського ВП майором поліції Морозом О.М., 07.04.2018 о 13-20 год. ОСОБА_10 , перебуваючи у приміщенні Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смт.Михайлівка, вул. Франка Івана, 2, висловлювався на адресу працівників поліції нецензурною лайкою та намагався спричинити собі тілесні ушкодження, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП України;

-відповідно до супровідного листа за підписом т.в.о начальника ГУНП в Запорізькій області за №1175/05/3-18 від 11.04.2018, матеріали за заявою ОСОБА_10 щодо спричинення йому тілесних ушкоджень, які, як пояснив ОСОБА_10 , йому спричинили поліцейські Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області направлені до прокуратури Запорізької області.

Разом з супровідним листом долучені копії документів: роздруківка з електронної бази про реєстрацію повідомлення ОСОБА_10 в черговій частині Михайлівського відділення поліції, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.04.2018; довідка за вих. №188/30/01-2018 від 12.04.2018, складена головним спеціалістом УЗТ ГУНП в Запорізькій області майором поліції Гречнєвим О.В. та рапорт від його імені про обстеженням Михайлівського ВП Василівського ВП за адресою смт.Михайлівка, вул.Франка, 2, в ході чого встановлено, що в черговій частині для забезпечення відеореєстрації використовується спеціалізований засіб Dah.ua-1604 на 16 каналів та спеціалізований засіб Dahua-0404 на 4 канали. На 16-ти канальному відеореєстраторі встановлений жорсткий диск ємністю 500 Гб, з урахуванням ємності диску та кількістю камер відео спостереження, які архівуються, а саме чотири камери - термін збереження інформації повинен складати близько 8-10 діб, але як з`ясовано термін збереженої інформації з 09.04.2018 року 15год.29хв, тобто 3 доби. На 4-ох канальному відеореєстраторі встановлений жорсткий диск ємністю 500 Гб, запис ведеться з чотирьох відеокамер, термін збереження інформації повинен складати близько 8-10дїб, наявний термін збереженої інформації з 04.04.2018 року 14год.14хв., тобто 8 діб. Також в черговій частині встановлений відеосервер Oltec, термін збереження інформації повинен складати близько 10 діб, наявний термін збереженої інформації з 09.04.2018р. 15год,30хв., тобто 3 доби. Виходячи з вище вказаного та за допомогою відеозапису, який зберігся на 4-х канальному відеореєстраторі (зала чергової частини), 09.04.18 о 15год.28хв. до відеореєстратора Dahua 16-канального підійшов співробітник Михайлівського ВП ОСОБА_36 в цивільній формі одягу, після чого монітор відеореєстратора перезавантажився та почав запис саме з цього часу. Виходячи з викладеного, можливо зробити висновок, що відеореєстратор був відформатований, відповідно записи видалено;

-з відповіді головного лікаря Територіального медичного об`єднання Михайлівського району департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації за №276 від 25.04.2018р., 08.04.2018 року ОСОБА_10 оглянутий черговим лікарем ОСОБА_26 , лікар відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги, ОСОБА_25 - лікар хірург; ОСОБА_27 - лікар невропатолог, ОСОБА_29 - лікар травматолог. Встановлений діагноз: Закрита травма грудної клітини, закритий перелом IX - X ребер справа. Закрите ушкодження капсульно-зв`язочного аппарату ключично - акроміального та плечового суглобів справа. Закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку? Забій м`яких тканин голови, параорбітальної гематоми справа. Множинні садна тулуба та верхніх кінцівок. Забій нижньої третини обох предпліч. Забій поперекової області справа. Множинні мілкі опіки II (другого) ступеню передніх поверхонь обох стегон. Цефалгія. Астено - невротичний синдром;

- відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.04.2018, прокурор другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області ОСОБА_37 прийняв у ОСОБА_10 заяву, відповідно до якої 07.04.2018, близько 12 години працівники Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області доставили його до приміщення Михайлівського відділення поліції, де один з працівників поліції наніс йому два удари рукою в область голови, після чого троє працівників Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області вивезли його на автомобілі до лісосмуги поблизу смт.Михайлівка, де застосовували фізичне насильство та електрошоковий пристрій, спричинивши тілесні ушкодження. Наносили удари ногами та руками по голові та тулубу, застосовували електрошокер, вимагали гроші. Зазначених поліцейських може впізнати;

- на запит прокурора другого відділу процесуального керівництва прокуратури Запорізької області Терехова Т.В. від 19.04.2018р.за №17/3-37296вих-18 Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області надіслано інформацію відносно працівників сектору кримінальної поліції та дільничних офіцерів поліції сектору превенції Михайлівського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області та копії їх фотографій;

- відповідно до протоколу огляду від 14.04.2018, прокурором другого відділу процесуального керівництва прокуратури Запорізької області Тереховим Т.В., за участю потерпілого ОСОБА_10 , відповідно до ст.237 КПК України оглянуті та вилучені видані ОСОБА_10 особисті речі, в яких він був одягнений на час вчинення кримінального правопорушення 07.04.2018: футболка жовтого кольору, товстовка та спортивні штани;

- відповідно до протоколу обшуку від 10.05.2018, який проведено на підставі ухвали слідчого судду Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 02.05.2018 проведено обшук в помешканні свідка ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_6 . В ході обшуку в сумці ОСОБА_7 виявлено та вилучено кайданки та ніж багатофункціональний, в спальній кімнаті в шафі виявлений ліхтарик із вбудованим пристроєм електрошокової дії, який також вилучений;

-судом досліджено відеозапис проведення обшуку, записаний на носій інформації. Встановлено, що в ході обшуку ОСОБА_7 заявив, що ліхтарик із електрошоковим пристроєм тривалий час знаходиться в неробочому стані. В ході обшуку працездатність пристрою не перевірялась;

-відповідно до протоколу огляду від 11.05.2018 з фототаблицею до нього старший слідчий прокуратури Запорізької області ОСОБА_38 оглянув предмети, вилучені в ході обшуку в ОСОБА_7 - ніж багатофункціональний, металеві кайданки ХК22688, металевий фонарик з вбудованим електрошокером не працюючий, картонна коробка до цього ліхтарика;

-відповідно до протоколу пред`явлення речей для впізнання від 11.05.2018 із фото таблицею до нього, який проведено старшим слідчим прокуратури Запорізької області Тибієм В.В., потерпілий ОСОБА_10 в присутності понятих впізнав ліхтарик з вбудованим електрошокером під №4, який було вилучено під час обшуку в ОСОБА_7 .

Суд зазначає, що на фототаблиці, яка долучена до протоколу впізнання видно лише 2 особи понятих, та руку особи, яка вказує на один з 4 пристроїв. При цьому на фото не видно, на пристрій під яким номером вказує рука, бо видно лише руку, а також взагалі не видно номери простроїв, які впізнає невідома особа.

- Стороною обвинувачення долучено копію висновку службового розслідування від 18.06.2018, яке проведено за дорученням прокурора другого відділу процессуального керівництва прокуратури Запорізької області Терехова Т. Судом досліджений даний висновок службового розслідування і зазначається, що даний документ не має доказової сили стосовно предьявленого обвинувачення. Досліджений висновок дублює інформацію, отриману органом досудового розслідування і констатує, що відомості, викладені в заяві ОСОБА_10 підтверджуються. Але суд зазначає, що такий висновок може бути зроблений лише у вироку суду. Тобто даний доказ є неналежним.

- Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.04.2018 за участю потерпілого ОСОБА_10 , який складено прокурором Тереховим Т.В., потерпілий впізнав особу на фотознімку під №3, як одного з працівників поліції, які 07.04.2018 катували його. При цьому в протоколі зазначено, що саме цей працівник поліції керував автомобілем «Славута» та в лісосмузі намагався намотати йому на руки ганчірья. Також саме цей працівник надягав йому на голову пакет та утримував за шию, перешкоджаючи доступу повітря. Згідно з довідкою до протоколу впізнання, на фото під №3 зображений ОСОБА_3

- Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.04.2018 за участю потерпілого ОСОБА_10 , який складено прокурором Тереховим Т.В., потерпілий впізнав особу на фотознімку під №2, як одного з працівників поліції, які 07.04.2018 катували його. При цьому в протоколі зазначено, що цей працівник поліції сидів із ним в автомобілі «Славута» сзаду, потім в лісосмузі бив його руками та ногами, а також застосовував електрошоковий пристрій. Згідно з довідкою до протоколу впізнання, на фото під №2 зображений ОСОБА_2

- Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.04.2018 за участю потерпілого ОСОБА_10 , який складено прокурором Тереховим Т.В., потерпілий впізнав особу на фотознімку під №3, як працівника поліції, який 07.04.2018 в приміщенні Михайлівського ВП наніс йому 2 удари в область голови. Згідно з довідкою до протоколу впізнання, на фото під №3 зображений ОСОБА_7

- Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.04.2018 за участю потерпілого ОСОБА_10 , який складено прокурором Тереховим Т.В., потерпілий впізнав особу на фотознімку під №2, як одного з працівників поліції, які 07.04.2018 катували його. При цьому в протоколі зазначено, що цей працівник поліції сидів в автомобілі «Славута» на передньому пасажирському сидінні. Потім в лісосмузі саме ця особа вдарила його коліном в живіт після відмови надати руки щоб намотати на них ганчірки. Потім ця особа надягла йому пакет на голову та притискала його до обличчя, а також наносив йому удари руками і ногами. Згідно з довідкою до протоколу впізнання, на фото під №2 зображений ОСОБА_1 .

Сторона захисту просила визнати всі протоколи впізнання осіб за фотокартками не належними доказами, мотивувавши наступним. Слідчий пред`явив потерпілому лише обвинувачених та свідка ОСОБА_7 , тобто на момент проведення впізнання слідчий вже визначився для себе із колом осіб, які, на його думку, причетні до вчинення злочину. В протоколах ОСОБА_10 перед впізнанням чомусь описує саме того з працівників поліції, фото якого йому планує показати слідчий. Всі особи на фотокартках пред`являлися у форменному одязі працівників поліції. Крім того, не було перешкод провести впізнання підозрюваних особисто вживу, а не за фотознімками, що виключило б сумніви в результатах слідчої дії. Тобто слідча дія була спрямована не на впізнання причетних осіб, а на штучне створення доказів вини конкретних осіб, яких вже визначив слідчий. Відповідно до ч.6 ст.228 КПК - за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання. Як зазначає сторона захисту, стороною обвинувачення не зазначено, яка саме необхідність була в проведенні впізнання за фотознімками. Крім того, сторона захисту зазначила, що на момент ознайомлення з матеріалами досудового розслідування ОСОБА_3 протокол впізнання за фотознімками ОСОБА_2 не був підписаний слідчим, а в протоколі впізнання ОСОБА_1 на фотознімках під №1 та під №4 зображена одна і та сама особа, лише фото зроблені в різний час. В протоколі впізнання ОСОБА_3 зазначено, що саме він керував автомобілем «Славута», а при допиті в суді потерпілий вказав, що автомобілем керував ОСОБА_1 . Також сторона захусту вказує на якість фото, які надавались для впізнання та на те, що фактично зображення, які надавались не відповідали тому опису, який надавав ОСОБА_10 в протоколі перед впізнанням.

Щодо доводів сторони захисту, суд зазначає, що відповідно до вимог ст.228 КПК України, перед проведенням впізнання слідчий повинен з`ясувати за якими ознаками особа, що впізнає, може впізнати цю особу, особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Ті ж правила стосуються і пред`явленню для впізнання за фотознімками. Згідно з ч.6 ст.228 КПК - за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками. Тобто законодавець передбачив можливість проведення впізнання особи за фотознімками, однак передбачив певну «необхідність». Суд погоджується зі стороною захисту, що стороною обвинувачення про таку «необхідність» не зазначено і з матеріалів, які надані суду не можливо зробити висновок про наявність такої необхідності, що викликає розумні сумніви щодо результатів проведених слідчих дій.

Також стороною обвинувачення не надано будь-яких пояснень з приводу того, чому саме обвинувачені та свідок ОСОБА_7 пред`являлись потерпілому для впізнання за фотознімками, а не весь чоловічий склад Михайлівського відділення поліції. Про проведення впізнання інших осіб, суду матеріали не надавались. Також є не зрозумілим, чому в протоколі впізнання ОСОБА_10 описує саме ту особу, фото якої йому лише планує показати прокурор, а не описує всіх працівників, які катували його, бо він не знає, кого саме йому зараз покажуть. Суд погоджується зі стороною захисту що надані матеріали впізнання не узгоджуються з іншими доказами по справі в частині того, що під час допиту в суді потерпілий ОСОБА_10 вказав, що автомобілем «Славута» керував ОСОБА_1 , який намагався також надягти йому ганчірки на руки. При проведенні впізнання за фотознімками ОСОБА_3 потерпілий вказує, що саме ця особа керувала автомобілем «Славута» та намагалася надіти йому ганчірки на руки.

Всі вище перелічені недоліки ставлять під сумнів результати проведення впізнання за фотознімками обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також свідка ОСОБА_7 . Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_10 дійсно 07.04.2018 перебував в приміщенні Михайлівського відділення поліції Запорізької області, що стороною захисту не оспорюється, спілкувався зі свідком ОСОБА_7 , після чого бачив обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які контактували із потерпілим ОСОБА_10 . Тобто факт впізнання потерпілим ОСОБА_10 обвинувачених за фотознімками не має доказової сили щодо пред`явленого обвинувачення за ч.2 ст.127 КК України. Тому суд, враховуючи зазначені недоліки, визнає протоколи впізнання за фотознімками від 25.04.2018 за участю потерпілого ОСОБА_10 обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7 неналежними доказами.

Відповідно до дослідженого в судовому засіданні висновку експерта №811 від 29.06.2018 встановлено:

1. Закритий перелом 10-го ребра по правій середній пахвовій лінії без зміщення кісткових фрагментів у ОСОБА_10 кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не було небезпечним для життя в момент його спричинення, але потягнуло за собою довготривалий розлад здоров`я, більше як 21 день (п.2.2.2 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995 р.»).

2. Синці в області волосистої частини голови (більш точна локалізація не вказана), в області правої вушної раковини, садна в правій виличній області, в області лоба, в області правого та лівого променево-зап`ястних суглобів, в області 4-го ребра справа, в області правого плечового суглоба, в поперековій області зліва, в області обох стегон у ОСОБА_10 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (п.2.3.2.б «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995 р.»).

3. Садна в області обох променево-зап`ястних суглобів могли утворитися від дії тупого (тупих) предметів з обмеженою по ширині травмуючою поверхнею і не виключено, що такими предметами могли бути бранші кайданків. Множинні садна в області обох стегон могли виникнути в результаті множинних тичкових впливів (електророзрядів) робочої частини електрошокера на область стегон. Інші тілесні ушкодження виникли від дії тупого (тупих) предмета.

4. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить терміну, вказаному освідуваним.

5. Діагноз: «Струс головного мозку», виставлений при оглядах лікарями-спеціалістами ТМО Михайлівського району об`єктивною неврологічною симптоматикою в динаміці не підтверджений та згідно п.4.6 («Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995 р.») не повинен враховуватись при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

6. В зв`язку з відсутністю на теперішній момент висновку лікаря-травматолога в динаміці, відносно правого плечового суглоба, визначити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, щодо травматичних змін зі сторони даного суглоба не надається можливим.

7. Садна в області лівого та правого променево - зап`ястних суглобів у ОСОБА_10 могли утворитися в результаті здавлювання вищезазначених ділянок верхніх кінцівок браншами металевих кайданок.

З метою роз`яснення висновку експерта, за клопотанням сторони захисту, в судовому засіданні допитано судово-медичного експерта ОСОБА_39 , яка проводила судово-медичну експертизу ОСОБА_10 . Експерт пояснила, що спершу ОСОБА_10 звернувся в приватному порядку, вона оглянула потерпілого і нею була підготовлена думка спеціаліста щодо виявлених в останнього тілесних ушкоджень. Пізніше на підставі відповідної постанови вона робила висновок експерта для чого повторно ОСОБА_10 не оглядала. Медичну документацію на ОСОБА_10 і рентгенівські знімки досліджувала при складанні думки спеціаліста, їх надавав ОСОБА_10 . Чи досліджувала вона медичну документацію повторно при складанні висновку експерта, вона не пам`ятає. Щодо перелому ребер експерт пояснила, що нею було встановлено перелом 10-го ребра на підставі медичної документації і рентгенівських знімків, які надав ОСОБА_10 . Належність знімків саме ОСОБА_10 вона визначила по бірці, яка була на знімку, а також було описано про больові відчуття в області ребер в ОСОБА_10 в медичній документації. Безпосередньо при проведенні судово-медичної експертизи рентген ОСОБА_10 не проводився. Щодо опіків на ногах, то вони були множинні, точкові та парні, однак електрошокер їй для порівняння не надавався. З характеру виявлених опіків вона припустила можливість їх утворення від електрошокера, що не суперечило поясненням потерпілого. Однак такі опіки могли утворитися і від дії іншого предмета.

Сторона захисту просила витребувати в сторони обвинувачення медичну документацію, на підставі якої проводилась судово-медична експертиза ОСОБА_10 .

За клопотанням сторони обвинувачення судом винесено ухвалу про надання стороні обвинувачення тимчасового доступу до медичної документації ОСОБА_10 . Однак, медична документація на ОСОБА_10 не була надана суду.

Сторона захисту просила визнати зазначений висновок експерта недопустими доказом, посилаючись на наступне. Медична документація, на підставі якої складався висновок експерта не була отримана стороною обвинувачення у відповідності до вимог КПК, а була надана експерту самим потерпілим. Відповідно до ухвали слідчого судді про призначення судово-медичної експертизи ОСОБА_10 , експерту направлявся ОСОБА_10 , про направлення медичної документації в ухвалі не зазначено. Як пояснила експерт ОСОБА_39 вона оглядала ОСОБА_10 лише при підготовці думки спеціаліста в приватному порядку, а при складанні висновку експерта, потерпілого не оглядала. Медичну документацію та рентгенівські знімки ОСОБА_10 стороною обвинувачення їй надані не були і дані з медичної документації ОСОБА_10 до висновку експерта були нею переписані з думки спеціаліста, складеної в приватному порядку.

Після винесення судом ухвали про тимчасовий доступ до медичної документації ОСОБА_10 , вона стороною обвинувачення не була надана.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.92 КПК обов`язок доказування належності та допустимості доказів, покладається на сторону, що їх подає. В судовому засіданні встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_10 , експертом потерпілий ОСОБА_10 не оглядався, стороною обвинувачення медична документація та рентгенівські знімки у відповідності до вимог КПК України не вилучались та експерту не направлялись, під час судового розгляду відповідна медична документація стороною обвинувачення не надана.

Фактично ОСОБА_10 був оглянутий в приватному порядку та сам надав медичну документацію та рентгенівські знімки, а сумніви щодо їх походження стороною обвинувачення в судовому засіданні не спростовані. Думка спеціаліста, викладена у висновку №148 від 11.04.2018, не є висновком експерта в розумінні ст.ст.101 - 102 КПК.

Згідно з ч.3 ст.101 КПК України висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Аналізуючи зміст зазначеної норми, суд приходить до переконливого висновку, що безпосередність сприйняття відомостей експертом, полягає в особистому сприйнятті особою певної інформації, а не отримання її від інших осіб. Тому, враховуючи, що судово-медичним експертом ОСОБА_39 проводилось дослідження ОСОБА_10 , як в приватному порядку, так і на підставі ухвали слідчого судді, той факт, що експерт оглянула потерпілого лише при первинному зверненні в приватному порядку, не вказує на відсутність безпосереднього сприйняття відомостей експертом.

Що стосується медичної документації та рентгенівських знімків, які були покладені в основу висновку експерта, то суд погоджується із доводами сторони захисту, що вони не були вилучені та надані експертові стороною обвинувачення у відповідності до вимог КПК (шляхом тимчасового доступу, витребування чи в інший спосіб, передбачений КПК). Документацію та рентгензнімки спеціалістові надавав сам потерпілий ОСОБА_10 , що викликало розумні сумніви в їх достовірності. Зазначені сумніви стороною обвинувачення в судовому засіданні не спростовані.

За таких обставин суд визнає висновок експерта №811 від 29.06.2018 не допустимим доказом.

Судом досліджено протокол проведення слідчого експерименту від 16.08.2018 за участю потерпілого ОСОБА_10 , в ході якого потерпілий в присутності понятих під відеозапис розказав та показав, як саме до нього застосовувалось катування працівниками поліції. Привіз учасників слідчої дії на місце в лісосмузі, де показав, як само його катували. Також судом було досліджено відеозапис слідчої дії на карті пам`яті.

Сторона захисту просила визнати протокол слідчого експерименту та відеозапис до нього неналежним доказом, мотивувавши тим, що в протоколі відсутній підпис ОСОБА_10 про попередження його про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень за ст.384 КК України, а сам протокол по суті не є слідчим експериментом, а є допитом ОСОБА_10 під відеозапис, в ході чого не з`ясовано а ні механізму завдання тілесних ушкоджень, а ні ролі кожного з обвинувачених. Крім того, підозрювані не були залучені до участі в проведенні слідчого експерименту, чим було порушено їх право на захист. Карта пам`яті, на яку зафіксовано відеозапис слідчої дії упакована не належним чином.

Щодо безпосередньої процедури, способів і якості проведення слідчого експерименту, то їх обирає особа, яка проводить цю слідчу дію. Тому незгода сторони захисту з самою процедурою уточнення і перевірки свідчень потерпілого та досягнутих результатів, не тягне за собою визнання протоколу такої слідчої дії недопустимим доказом. Залучення підозрюваних до слідчого експерименту, з урахуванням мети слідчої дії, є правом, а не обов`язком слідчого.

При дослідженні протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 судом встановлено, що дійсно в графі про попередження про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень за ст.384 КК України відсутній підпис ОСОБА_10 .

Відповідно до вимог ст.240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Згідно з ч.3 ст.224 КПК України у разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий - за давання завідомо неправдивих показань.

Таким чином, виходячи з визначеної у кримінальному процесуальному законі мети слідчого експерименту ця слідча дія проводиться, якщо у слідчого або прокурора вже є певні відомості, які необхідно уточнити та перевірити шляхом відтворення дій або реконструкції обстановки й обставин події. Тобто його проведення направлено на перевірку вже зібраних у справі доказів у результаті проведення інших слідчих дій або на перевірку виниклих у слідчого, прокурора різного роду припущень, версій з огляду на фактичні дані, отримані у результаті допиту підозрюваного, свідка, потерпілого, проведення інших слідчих дій (огляду, пред`явлення для впізнання тощо).

У такий спосіб слідчий, прокурор має змогу з`ясувати, зокрема, механізм подій, що відбувалися, в цілому або окремих їх деталей, підтвердити або спростувати можливості існування якогось явища, з`ясувати механізм утворення слідів і таке інше. Хід слідчого експерименту й отримані при цьому результати мають бути процесуально зафіксовані шляхом складання протоколу цієї слідчої дії. Крім загальних для кожного протоколу реквізитів, у його вступній частині необхідно відображати: роз`яснення прав та обов`язків кожної з присутніх осіб; попередження свідків і потерпілих про відповідальність за давання неправдивих показань та ухилення від їх давання; роз`яснення учасникам слідчої дії конституційного права не свідчити проти самого себе і своїх близьких родичів (ст. 63 Конституції України, ст. 18 КПК України); короткий зміст показань обвинуваченого, підозрюваного, свідка і потерпілих по суті факту, що перевіряється; мету слідчої дії.

За таких обставин суд вважає, що відсутність в протоколі слідчого експерименту підпису потерпілого про попередження його про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за дачу завідомо неправдивих свідчень, тягне за собою безумовне визнання цього доказу недопустимим.

Суд погоджується із доводами сторони захисту щодо неналежного в порушення ч.3 ст.105 КПК упакування носія інформації, на який зафіксовано відеозапис слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 . Сторонами не зазначалось та судом не встановлено ознак викривлення інформації на зазначеному відеозаписі, однак він, як додаток до протоколу слідчого експерименту, який визнаний неналежним доказом, також є неналежним доказом.

В судовому засіданні досліджені речові докази, вилучені під час обшуку в помешканні свідка ОСОБА_7 - коробка від ліхтарика-електрошокера, ліхтарик-електрошокер, кайданки. В ході дослідження встановлено, що частина електрошокера, яка впливає електричним струмом має металеві пластини у формі двох півкол.

Сторона захисту просила визнати вказаний речовий доказ неналежним, мотивувавши тим, що згідно з поясненнями судово-медичного експерта ОСОБА_39 та лікаря ОСОБА_29 , які оглядали ОСОБА_10 , садна від електрошокера в того мали точковий попарний характер, ознак розташування саден колом чи на півколом, не відзначалось. Свідок ОСОБА_7 зазначав, що електрошокер тривалий час не працює і не має ніякого відношення до подій, які з`ясовуються.

З цього питання суд зазначає, що в ході досудового розслідування стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження того, що свідок ОСОБА_7 передавав електрошоковий пристрій для завдання ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 . При дослідженні судом протоколу впізнання електрошокеру встановлено, що на фототаблиці, яка долучена до протоколу впізнання видно лише 2 особи понятих, та руку особи, яка вказує на один з 4 пристроїв. При цьому на фото не видно, на пристрій під яким номером вказує рука. Судом взято до уваги покази судово-медичного експерта та лікаря про точковий попарний характер саден, які виявлені в потерпілого, а також взято до уваги результати дослідження речового доказу в суді, де виявлена інша форма травмуючих елементів у вигляді двох напівкол. Також враховані результати огляду електрошокеру слідчим після його вилучення, а саме встановлення його непрацездатності. Виявлені сумніви та протиріччя стороною обвинувачення не спростовані.

За таких обставин суд визнає не доведеною причетність вилученого електрошокового пристрою до завдання тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 і, як наслідок, визнає цей доказ не належним.

Судом оглянуто речові докази - одяг потерпілого ОСОБА_10 . На спортивних штанах темного кольору виявлено не значне забруднення, характерних пошкоджень (від електрошокеру) не встановлено. На толстовці темного кольору будь-яких характерних слідів не виявлено. На футболці жовтого кольору виявлено не значне забруднення, будь-яких характерних слідів, в тому числі схожих на кров, не виявлено.

Сам по собі одяг потерпілого ОСОБА_10 нічого не доводить, будь-які експертні дослідження стосовно цього одягу суду не надавались. Тому одяг потерпілого ОСОБА_10 є неналежним доказом.

За клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Ярошенко О.О. судом зобов`язано сторону обвинувачення надати роздруковану інформацію, отриману стороною обвинувачення від операторів телекомунікацій щодо номерів телефонів, яким користувалися обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також потерпілий ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_7 . При дослідженні наданої інформації стороною захисту зазначено, що мобільний телефон ОСОБА_3 протягом усього дня 07.04.2018 фіксується за однією адресою АДРЕСА_7 , що підтверджує покази ОСОБА_3 про постійне перебуванні його в приміщенні Михайлівського відділення поліції. Зазначена інформація стороною обвинувачення не спростована.

Проаналізувавши зібрані в справі докази, суд приходить до висновку, що обвинувачення ґрунтується лише на показах потерпілого ОСОБА_10 , які є суперечливими, протирічать показам інших свідків. Ряд письмових доказів по справі визнані судом неналежними та не допустимими доказами.

Так судом взято до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_10 в частині того, що перебуваючи в приміщенні Михайлівського відділення поліції він погрожував працівникам поліції, що завдасть сам собі тілесні ушкодження, якщо до нього будуть ставитись не належним чином, та намагався завдати собі тілесні ушкодження. Вказане свідчить про можливість завдання ОСОБА_10 собі тілесних ушкоджень для досягнення своїх певних цілей. В даному випадку це могло бути намагання уникнути кримінальної відповідальності.

Як зазначив в своїх показах потерпілий, після катування в лісосмузі його привезли до відділення поліції, де в присутності понятих склали протокол та відпустили. З поліції вийшов приблизно після 21 години і додому потрапив приблизно о 21-30 - 22-00 годині.

З показів свідка ОСОБА_24 слідує, що, перебуваючи в службовому кабінету поліції, куди її запросили приблизно в післяобідній час, ОСОБА_10 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення був здоровим, виглядав нормально і тілесних пошкоджень не мав, але при цьому погрожував ОСОБА_2 скаргами і звільненням з поліції, а пізніше ввечері ОСОБА_10 приходив до неї додому з іншим чоловіком для з`ясування якихось питань, але вона не вийшла.

Свідок ОСОБА_23 , який був понятим разом із ОСОБА_24 , також дав свідчення що понятим до приміщення поліції його запросили приблизно в обідній час, при цьому ОСОБА_10 виглядав нормально.

Свідок ОСОБА_16 , співмешканка потерпілого ОСОБА_10 пояснила, що забрала поліція ОСОБА_10 приблизно о 12-00 годині, а повернувся той додому приблизно о 22-00 годині. При цьому зі слів ОСОБА_10 його катували приблизно з 13 до 17 години, може й довше.

Судом не встановлено підстав ставити під сумнів покази свідка ОСОБА_24 та ОСОБА_23 . При цьому свідок ОСОБА_16 є зацікавленою особою, як співмешканка потерпілого. Разом з тим, про обставини вчинення злочину ОСОБА_16 повідомила зі слів ОСОБА_10 , а особисто їй відомо лише час коли ОСОБА_10 пішов з дому з поліцією, а потім повернувся сам та став скаржитися на катування. Про обставини отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_10 свідку ОСОБА_16 відомо лише з його слів, а також зі слів ОСОБА_10 , його катували приблизно до 17 години. Де він перебував декілька годин після цього, невідомо.

Таким чином, допускаючи певну похибку у визначенні часу подій всіма свідками та потерпілим, судом встановлені суттєві розбіжності між показами потерпілого ОСОБА_10 та показами інших свідків щодо часу його перебування під контролем поліції. У суду є обґрунтовані сумніви щодо щирості потерпілого ОСОБА_10 , який по-перше висказував наміри завдати собі тілесні ушкодження, якщо буде вважати дії працівників поліції стосовно себе неправильними, по-друге він не повідомляв в своїх показах, що з поліції пішов не додому, а з іншим чоловіком відвідував свідка ОСОБА_24 , не повідомив хто та з якою метою із ним відвідував ОСОБА_24 , по-третє його покази щодо часу його перебування під контролем поліції суттєво суперечать показам інших свідків, які не є працівниками правоохоронних органів та не є зацікавленими в цій справі.

Разом з тим покази обвинуваченого ОСОБА_3 щодо часу перебування ОСОБА_10 в приміщенні Михайлівського відділення поліції узгоджуються із показами інших свідків, в тому числі і тих, які не є працівниками поліції, а також з іншими матеріалами справи.

Як наслідок, суд приходить до висновку про недоведеність винуватості обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України, за обставин викладених в обвинувальному акті.

Відповідно до ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст.17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Так, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У той час, як виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу (ч. 1 ст. 373 КПК України).

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у порядку ст.94 КПК України, вважає необхідним ухвалити виправдувальний вирок відносно обвинувачених за ч.2 ст. 127 КК України, так як за наслідками судового розгляду не доведено, що ними було вчинено кримінальне правопорушення, в якому вони обвинувачуються.

При цьому, є дійсним факт, як для сторін кримінального провадження, так і його учасників, що в Україні, відповідно до ст. 8 Конституції України, визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Про недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини зазначив, зокрема у справах "Тельфнер проти Австрії" від 20 березня 2001 року, "Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" від 08 лютого 1996 року, "Капо проти Бельгії" від 13.01.2005 року.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч.1 ст.337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення докази, давши їм належну оцінку, приходить до вмотивованого висновку, що в рамках даного кримінального провадження відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не здобуто жодних переконливих доказів, які б підтверджували їх винуватість у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч.2 ст.127 КК за обставин, викладених в обвинувальному актіі, і оцінка яких була б позбавлена відповідних сумнівів щодо наявності в діянні обвинувачених складу інкримінованого їм злочину.

У відповідності до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

В зв`язку з винесенням виправдувального вироку:

-арешт майна, застосований відповідно до ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18 квітня 2018 року, згідно з якою накладений арешт на тимчасово вилучене майно потерпілого ОСОБА_10 , а саме: футболку жовтого кольору; товстовку темно- синього кольору; спортивні штани темно-синього кольору, підлягає скасуванню.

-арешт майна, застосований відповідно до ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 травня 2018 року, згідно з якою накладений арешт на тимчасово вилучене майно: аркуш паперу формату А-4 з виконаним рукописним текстом - заявою від імені ОСОБА_40 , багатофункціональний ніж, 4 гумові килимки, ноутбук «ASUS» QCWB335, зарядний пристрій для ноутбуку, мобільний телефон «HUAWEI», підлягає скасуванню.

Строк дії ухвал про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплинув.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.129 КПК у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

За таких обставин цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 369 - 371, 373 - 376, 395 КПК України суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 - визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

ОСОБА_1 - визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

ОСОБА_2 - визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 - залишити без розгляду.

Арешт майна, застосований відповідно до ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18 квітня 2018 року, згідно з якою накладений арешт на тимчасово вилучене майно потерпілого ОСОБА_10 , а саме: футболку жовтого кольору; товстовку темно-синього кольору; спортивні штани темно-синього кольору, - скасувати.

Арешт майна, застосований відповідно до ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 травня 2018 року, згідно з якою накладений арешт на тимчасово вилучене майно: аркуш паперу формату А-4 з виконаним рукописним текстом - заявою від імені ОСОБА_40 , багатофункціональний ніж, 4 гумові килимки, ноутбук «ASUS» QCWB335, зарядний пристрій для ноутбуку, мобільний телефон «HUAWEI» - скасувати.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

-футболку жовтого кольору, товстовку темно-синього кольору, спортивні штани темно-синього кольору, які долучені до матеріалів кримінального провадження - повернути потерпілому ОСОБА_10 ;

-аркуш паперу формату А-4 з виконаним рукописним текстом із заявою від імені ОСОБА_40 , який залишено в матеріалах кримінального провадження в органі досудового розслідування - залишити в матеріалах кримінального провадження; багатофункціональний ніж та кайданки (надані суду стороною обвинувачення), 4 гумові килимки (перебувають в органі досудового розслідування), ліхтарик з вбудованим електрошоковим пристроєм (наданий суду стороною обвинувачення) - повернути ОСОБА_7 ; ноутбук «ASUS» QCWB335, зарядний пристрій для ноутбуку, мобільний телефон «HUAWEI», які вилучені в ОСОБА_2 (перебувають в органі досудового розслідування) - повернути ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя