Ухвала суду № 99069828, 13.08.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/1644/16-ц

Провадження № 4-с/448/4/21

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

13.08.2021 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Білоус Ю.Б., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення старшого державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби Яворівського району у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Ціжман Олени Станіславівни,

учасники справи:

скаржниця ОСОБА_1 ,

старший державний виконавець Ціжман О.С., – не з`явилася,

в с т а н о в и в:

На адресу суду надійшла скарга ОСОБА_1 про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби Яворівського району у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Ціжман Олени Станіславівни з прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження серії ВП №57171093 від 22.10.2018р., а також про визнання протиправною та скасування зазначеної Постанови від 22.10.2018р.

Свою скаргу мотивує тим, що постановою державного виконавця від 10.09.2018 року було відкрито виконавче провадження № 57171093 по примусовому виконанню рішення Мостиського районного суду Львівської області від 27.11.2017 року по справі № 448/1644/16-ц, яким постановлено усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні підвалом (приміщенням під літерою ІІІ поверхового плану 21,4 кв.м.) у будинку АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 доступ до користування даним підвальним приміщенням. Вказує, що рішення суду виконане не було. В зв`язку з неможливістю виконати рішення без участі боржника старшим державним виконавцем направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а виконавче провадження закінчено 22.10.2018 року на підставі п.11 ст. 39, ст. 40 Закону України про виконавче провадження.

Вказані дії старшого державного виконавця вважає неправомірними, оскільки невиконання боржником судового рішення про зобов`язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 доступ до користування підвалом (приміщенням під літерою ІІІ поверхового плану 21,4 кв.м.) у будинку АДРЕСА_1 не свідчить про те, що воно не може бути виконане без участі боржника відповідно до ч. 3 ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження", незважаючи на те, що рішення суду зобов`язує виконати дії саме боржника, однак не є нерозривно пов`язаним з собою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття старшим державним виконавцем заходів примусового характеру, враховуючи невиконання його в добровільному порядку.

Зазначає, що виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не можна ставити в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це нівелюватиме значення самого права звернення до суду як способу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Вважає, що дії старшого державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження є неправомірними та такими, що порушують її ( ОСОБА_1 ) права.

На підставі чого, вимушена звернутися до суду з даною скаргою.

Скаржниця ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу підтримала, просила задовольнити.

Представник Мостиського ВДВС Яворівського району у Львівській області ЗМУ МЮ (м.Львів) старший державний виконавець Ціжман О.С. в судове засідання не з`явилася, однак надіслала до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Мостиського ВДВС та зазначила, що заперечує проти задоволення скарги у зв`язку з безпідставністю, адже під час примусового виконання виконавчого листа вжила усі заходи, передбачені чинним законодавством, зокрема, ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", та враховуючи те, що виконання рішення у даному виконавчому провадженні неможливе без участі боржника, прийняла законне рішення про закінчення виконавчого провадження з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження".

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В провадженні Мостиського районного суду Львівської області перебувала справа 448/1644/16-ц, провадження № 2/448/236/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача – ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , Судововишнянська міська рада Львівської області та Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, про усунення перешкод в користуванні підвалом.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 27.11.2017 року позов задоволено частково. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні підвалом (приміщенням під літерою ІІІ поверхового плану 21,4 кв.м.) у будинку АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 доступ до користування даним підвальним приміщенням. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

На підставі вищевказаного рішення, за заявою стягувачки ОСОБА_1 16.07.2018 року видано виконавчий лист.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, виконання судових рішень - це завершальна стадія судового процесу, заключний етап у процесі реалізації захисту чи відновлення порушених прав.

Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Як зазначено у рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, пункт 40, пункт 1 статті 6 Конвенції передбачає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній із сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 Конвенції як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції.

Судом встановлено, що 10.09.2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із зобов`язанням боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів у строк до 19.09.2018 року.

Згідно акту державного виконавця від 20.09.2018 р. встановлено, що рішення суду боржником ОСОБА_2 не виконано.

21.09.2018року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, у зв`язку із невиконанням боржником рішення суду.

21.09.2018року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у зв`язку із не виконанням рішення суду у сумі 1700 грн.

21.09.2018року державним виконавцем скеровано вимогу державного виконавця боржнику - ОСОБА_2 із наданням повторного терміну для виконання рішення суду терміном 10 робочих днів у строк до 04.10.2018 р.

Згідно акту державного виконавця від 03.10.2018 р. повторно рішення суду боржником не виконано, доступ до користування підвальним приміщенням не наданий стягувачці ОСОБА_1

04.10.2018 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

04.10.2018року державним виконавцем винесено постанову про повторне накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі 3400 грн. за невиконання рішення суду, яку остання отримала особисто 04.10.2018 р.

08.10.2018 р. державним виконавцем винесено подання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення на ОСОБА_2 за умисне невиконання рішення суду, а саме не надання доступу до користування підвальним приміщенням стягувачці ОСОБА_1 на підставі ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та скеровано у Мостиський ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області для виконання.

У зв`язку з невиконанням рішення суду боржником ОСОБА_2 , сплачено подвійний розмір штрафу у сумі 5100 грн (1700 грн. та 3400 грн.), 7446 грн. - виконавчого збору та 250 грн. витрат на проведення виконавчих дій та згідно платіжних доручень від 12.10.2018 року штрафи (1700 грн. та 3400 грн.) у загальній сумі 5100 грн. перераховано в користь держави, згідно платіжного доручення №2517 від 12.10.2018р. виконавчий збір у сумі 7446 грн. перераховано в користь держави, та витрати на проведення виконавчих дій у сумі 250 грн. перераховано в дохід держави.

22.10.2018 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

В обґрунтування прийнятого рішення старший державний виконавець послався на норми п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" та визнав встановленим, що боржником рішення суду не виконано, не усунена ОСОБА_1 перешкоди у користуванні підвалом (приміщенням під літерою ІІІ поверхового плану 21,4 кв.м.) у будинку АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 доступ до користування даним підвальним приміщенням; у відповідності до ст. ст. 63, 75 ЗУ "Про виконавче провадження" винесено постанови про накладення штрафу на боржника та згідно ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення виконавчого збору та згідно ст. 42 ЗУ "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Стягнені з боржника виконавчий збір, штрафи та витрати на проведення виконавчих дій перераховано в дохід держави.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 17.10.2018 року у справі №448/1609/18 про тимчасовий доступ до речей і документів надано дозвіл на тимчасовий доступ до матеріалів виконавчого провадження ВП №57171093 від 10.09.2018 р. із їх вилученням.

Протоколом доступу до речей і документів від 22.10.2018 р. та описом речей і документів, які вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 22.10.2018 складеним СКН Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Л/о Полюга П. І. вилучено виконавче провадження АСВП №57171093 прошите та пронумероване і скріплене гербовою печаткою, яке складається із 30 аркушів для ведення кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_2 за не виконання рішення суду.

Як встановлено в ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як встановлено в п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

За змістом положень ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16)накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Порядок виконання рішень немайнового характеру визначений в розділі VIII Закону України "Про виконавче провадження".

Як встановлено в ч.ч. 2, 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення,передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 12 травня 2011 року у справі "Л проти України" (п. п. 18, 23) судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, визначених в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку. Виконавча служба, яка здійснює виконання остаточного рішення, має закінчити провадження без зволікань.

Наявні у справі відомості свідчать проте, що боржниця ОСОБА_2 судове рішення не виконала, на виконання положень ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" старшим державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафу на боржника від 21.09.2018 року та від 04.10.2018 року.

Разом з тим, старшим державним виконавцем не надано доказів того, що ним вживались усі можливі та достатні заходи в рамках, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та в межах наданих йому чинним законодавством повноважень щодо забезпечення примусового виконання виконавчого листа. Актами державного виконавця від 20.09.2018 року та від 03.10.2018 року зафіксовано лише невиконання боржником рішення суду самостійно.

Виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не можна ставити в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це нівелює значення самого права звернення до суду як способу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій ОСОБА_2 Іванов проти України», «Горнсбі прорти Греції»).

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року в справі № 286/1810/17 (провадження № К/9901/6867/19) а також у постанові від 27.03.2019 року в справі №750/9782/16-а.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що саме зумовило неможливість виконання судового рішення і які саме додаткові заходи державного виконавця, в зв`язку з цим було вжито. Крім того, матеріали справи не містять доказів факту неможливості виконання судового рішення без участі боржника, з урахуванням відсутності запитуваних у виконавця документів, що необхідні для примусового виконання виконавчого листа.

Направлення державним виконавцем повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є наслідком вжиття всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду та встановлення неможливості такого виконання, правовим наслідком чого є закінчення виконавчого провадження.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 6/521 та від 18.05.2020 року у справі №553/2716/14.

Враховуючи викладене, висновок старшого державного виконавця про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, на переконання суду, є передчасним, а його дії щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.10.2018 року як власне і саму постанову неправомірними, у зв`язку з чим приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови.

Як визначено в ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувану визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця непізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Згідно з положеннями ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що скарга стягувачки ОСОБА_1 на дії та рішення старшого державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби Яворівського району у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Ціжман Олени Станіславівни є обґрунтованою й такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 260-261, 447-451 ЦПК України, суд -

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення старшого державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби Яворівського району у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Ціжман Олени Станіславівни - задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби Яворівського району у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Ціжман Олени Станіславівни щодо закінчення виконавчого провадження №57171093 з примусового виконання виконавчого листа № 448/1644/16-ц, виданого 16.07.2018 року Мостиським районним судом Львівської області.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №57171093 від 22.10.2018 року з примусового виконання виконавчого листа № 448/1644/16-ц, виданого 16.07.2018 року Мостиським районним судом Львівської області щодо усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні підвалом (приміщенням під літерою ІІІ поверхового плану 21,4 кв.м.) у будинку АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 доступ до користування даним підвальним приміщенням.

Зобов`язати старшого державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби Яворівського району у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Ціжман Олену Станіславівну у відповідності до положень ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження.

Про виконання ухвали повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Мостиський районний суд Львівської області.

Повний текст ухвали виготовлено 16.08.2021 року.

Суддя Ю.Б.Білоус

Ухвала суду набрала законної сили «_»______20___ року

Суддя Ю.Б.Білоус