Ухвала суду № 99069563, 18.08.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5247/21

Провадження № 1-кс/461/4491/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2021 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Волоско І.Р., секретар судового засідання Береза П.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Львівської обласної прокуратури, -

в с т а н о в и в :

скаржник звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати протиправними дії прокуратури щодо невнесення відомостей до ЄРДР, зобов`язати Львівську обласну прокуратуру внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 21.08.2021 року та визнати ОСОБА_1 потерпілим у розпочатому кримінальному провадженні.

В обґрунтування скарги покликається на те, що 21.08.2021 року ним на адресу Генерального прокурора було скеровано заяву про кримінальне правопорушення відносно суддів Львівського окружного адміністративного суду. 05.09.2021 року його листом від 31.08.2021 року повідомлено про скерування заяви на розгляд Львівської обласної прокуратури згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства та про результати повідомити заявника. Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 14.09.2020 зобов`язано уповноважених на розгляд заяв про вчинення кримінального правопорушення (злочину) посадових осіб прокуратури Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 21 серпня 2020 року та повідомити заявника про результати її розгляду у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом порядку. 15.06.2021 року скаржник отримав лист Львівської обласної прокуратури від 09.06.2021 року, зі змісту якої вбачається, що на виконання ухвали від 14.09.2020 заява ОСОБА_1 вже була розглянута, а підстав для її повторного розгляду не вбачається. Вважає, що бездіяльність Львівської обласної прокуратури є незаконною і суперечить положенням ст.214 КПК України, а тому просить скаргу задовольнити.

Скаржник у судове засідання не з`явився, згідно скарги просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Уповноважена особа Львівської обласної прокуратури в судове засідання не з`явилася відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, неявка слідчого чи прокурора не є перешкодою у розгляді скарги.

Дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що 21.08.2021 року ОСОБА_1 на адресу Генеральної прокуратури України скерував заяву про кримінальне правопорушення, яка стосується суддів Львівського окружного адміністративного суду.

05.09.2021 року ОСОБА_1 листом від 31.08.2021 року повідомлено про скерування заяви на розгляд Львівської обласної прокуратури згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства та про результати повідомити заявника.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 14.09.2020 зобов`язано уповноважених на розгляд заяв про вчинення кримінального правопорушення (злочину) посадових осіб прокуратури Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 21 серпня 2020 року та повідомити заявника про результати її розгляду у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом порядку.

15.06.2021 року скаржник отримав лист Львівської обласної прокуратури від 09.06.2021 року, зі змісту якої вбачається, що на виконання ухвали від 14.09.2020 заява ОСОБА_1 вже була розглянута, а підстав для її повторного розгляду не вбачається.

Згідно ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.214 КПК України та пп.4 п.2.1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм свідчить про те, для такої заяви встановлені певні мінімальні та чіткі критерії і вимоги без яких реєстрація такої заяви є неможливою, зокрема наведення у такій заяві обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Скаржником не наведено обставин та не представлено належних та допустимих доказів з приводу того, що при подачі ним заяви про вчинення кримінального правопорушення були дотримані вищенаведені положення.

Як вбачається з матеріалів скарги, зокрема, долученої до неї заяви про вчинення кримінального правопорушення від 21.08.2021 року, така стосується незаконної, на думку заявника, ухвали суддів Львівського окружного адміністративного суду.

Зокрема, ОСОБА_1 вважає, що судді вчинили злочин, оскільки в ухвалі від 12.05.2020 року, на думку скаржника, не оцінили всіх доказів. Відтак, доводи скарги стосуються ухвалення судом завідомо неправосудного рішення.

Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Згідно статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукань, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання з будь-якого боку і хоч би з яких причин.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року № 7-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 375 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови. Зокрема, Конституційний Суд України вважає, що стаття 375 Кодексу суперечить принципові верховенства права, а саме такому його елементові, як юридична визначеність, та не узгоджується з принципами незалежності суддів, обов`язковості судового рішення, а отже, суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 126, частині першій, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч.1 ст.94 КПК України).

Таким чином, з врахуванням наведеного, вважаю подану заяву такою, що не відповідає вимогам п.4 ст.5 ст.214 КПК України та нормам Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, через відсутність конкретних даних, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Окрім цього, питання визнання особи потерпілою у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування відноситься виключно до компетенції слідчого у провадженні якого перебуває справа, та який, у відповідності до ст.40 КПК України, здійснюючи свої повноваження, відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.

Також, відповідно до ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги. Даний перелік є вичерпним, тому визнання незаконною бездіяльності прокурора виходить за межі компетенції слідчого судді, яка визначена чинним КПК України.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 306, 318-380 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Львівської обласної прокуратури - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя І.Р.Волоско