Рішення № 99069540, 17.08.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 334/6651/20

Пр. № 2/336/3492/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Щасливої О.В.,

розглянувши справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

9 листопада 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 24754 грн. 79 коп. у відшкодування в порядку регресу сплаченої страхової суми.

В позові зазначив, що 14 листопада 2017 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 365310а7д, відповідно до якого було застраховано автомобіль «PEUGEOT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Об 11 годині 43 хвилини 7 березня 2018 року на вулиці Запорізьке Шосе в м. Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобілів «KIA RIO», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала відповідач в справі, та забезпеченим транспортним засобом. Внаслідок аварії автомобіль «PEUGEOT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав технічних ушкоджень. Вина відповідача у порушенні правил безпеки руху, що перебувають у причинному зв`язку з аварією, підтверджується постановою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2018 року, яка набрала законної сили. Вказана подія визнана страховим випадком і відповідно до платіжних доручень № 434875 від 26.03.2018 року та № 435007 від 26.03.2018 року позивач сплатив потерпілому ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 44840 грн. 15 коп. У зв`язку із здійсненими виплатами до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток забезпеченому майну, тобто до відповідача, яка уклала договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» з лімітом відповідальності в розмірі 100000 грн. Страховик відповідача сплатив на користь позивача 20085 грн. 36 коп. у відповідності до звіту про оцінку матеріальної шкоди, спричиненої власнику наземного колісного транспортного засобу. Таким чином, залишилась невідшкодованою сума страхового відшкодування, яка становить різницю між виплаченою позивачем страховою сумою та отриманою ним сумою відшкодування від приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», в розмірі 24754 грн. 79 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь в порядку ст. 1194 ЦК України як з особи, чия цивільно-правова відповідальність застрахована на підставі договору обов`язкового страхування.

Окрім означеної суми позивач просить покласти на відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2102 грн.

Ухвалою судді від 13.11.2020 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заходи забезпечення позову, доказів в справі не застосовувались.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надавши письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову та розгляд справи у його відсутність, а також згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час та місце вирішення справи, до суду не з`явилась, проте у встановлені судом строки надала письмовий відзив на позов.

За згаданих обставин суд у відповідності до ст. ст. 211, 223 ЦПК України вважає за можливе вирішувати справу у відсутність її учасників.

З відзиву відповідача випливає, що підстав для покладення на відповідача обов`язку сплати різниці між отриманим потерпілим від позивача страховим відшкодуванням та сплаченою страховиком позивача сумою немає, виходячи з такого.

На момент спричинення шкоди транспортному засобу потерпілого відповідальність відповідача була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, ліміт страхового відшкодування по якому становить 100000 грн., тому відповідальність в межах страхової суми повинен нести страховик особи, що спричинила шкоду.

Хоча законом (статтею 1194 ЦК України) і встановлено обов`язок особи, що застрахувала свою відповідальність, сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у разі недостатності страхового відшкодування, проте розмір шкоди, спричиненої автомобілю потерпілого, у звіті про оцінку матеріальної шкоди, спричиненої власнику наземного колісного транспортного засобу, обчислений всупереч вимог «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», які (вимоги) є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень. Зокрема, відповідно до пункту 7.38. «Методики…» коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу приймається таким, що дорівнює нулю, якщо строк експлуатації транспортного засобу, яким є автомобіль «PEUGEOT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не перевищує сім років. І так як зазначений транспортний засіб випущений у 2013 році, а дорожньо-транспортна пригода сталася 7 березня 2018 року, є очевидним, що коефіцієнт його фізичного зносу становить нуль. Між тим у звіті зазначено, що його значення становить 0,6046, а спричинена транспорту майнова шкоду у відповідності до положень «Методики…» визначається з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, тому застосування відмінного від нуля значення цього показника істотно впливає на розрахунок майнової шкоди. Таким чином, застосування зазначеного коефіцієнта призвело до невірного обчислення збитків, які у вказаному розмірі перераховані позивачу приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА». Як випливає з рецензії звіту, значення коефіцієнта фізичного зносу, що застосоване у звіті, розраховане з порушенням вимог пункту 7.38. «Методики…» у відсутність підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу, що призвело до викривлення вартості шкоди у звіті. Висновками рецензії звіт класифіковано як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

У урахуванням викладеного, приймаючи до уваги встановлену законом пріоритетність відповідальності страховика за шкоду, спричинену особою, чия відповідальність застрахована, достатність визначеного договором розміру ліміту страхування, недостовірність зазначених у звіті про оцінку відомостей про розмір спричиненої шкоди відповідач просить про відмову у задоволенні позову.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 14 листопада 2017 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 365310а7д, відповідно до якого було застраховано автомобіль «PEUGEOT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Об 11 годині 43 хвилини 7 березня 2018 року по Запорізькому Шосе в м. Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобілів «KIA RIO», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала відповідач в справі, та забезпеченим транспортним засобом, Внаслідок аварії автомобіль «KIA RIO» зазнав технічних ушкоджень. Вина відповідача у порушенні правил безпеки руху, що перебувають у причинному зв`язку з аварією, підтверджується постановою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2018 року, яка набрала законної сили (а. с. 9). Вказана подія визнана страховим випадком і відповідно до платіжних доручень № 434875 від 26.03.2018 року та № 435007 від 26.03.2018 року позивач сплатив потерпілому ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 44840 грн. (а. с. 8).

Правовідносини, що витікають з договору страхування, внормовані Главою 67 ЦК України.

У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна особа (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону.

Предметом договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 365310а7д від 14.11.2017 року, укладеного між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_2 , є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, а страховими ризиками є збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 27-34).

Обчислена за формулою Свр х Кп - Ф + Вд - Ввир, де Свр - вартість відновлювального ремонту, Кп - коефіцієнт пропорційності, Ф - франшиза безумовна, Вд - додатково, Ввир - сума попередніх страхових відшкодувань для вирахування, сума страхової виплати становить 44840 грн. 15 коп., яка повністю сплачена страхувальнику (а. с. 8)

Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, встановлений статтею 993 ЦК України, відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У зв`язку з викладеним звернення страховика потерпілого до особи, що визнана винною у заподіянні збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з вимогами про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування є таким, що ґрунтується на законі.

Деліктні правовідносини, тобто правовідносини, що випливають із спричинення шкоди, в тому числі шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, внормовані Главою 82 ЦК України.

Особливості відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, містяться в статті 1194 Глави 82 ЦК України, згідно із якою особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7015690 від 05.07.2017 року (а. с. 60).

17 липня 2018 року приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» на користь позивача було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 20085 грн. 36 коп.

Правовий висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 31), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, тоді обсяг відповідальності страхувальника обмежується різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, висловлений в постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц, і його зміст відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує суд при розв`язанні цього спору.

Виходячи із змісту ст. 1194 ЦК України та правового висновку Верховного Суду лише перевищення фактичного розміру завданої шкоди над сумою страхового відшкодування може в силу ст. 1194 ЦК України зумовити відповідальність застрахованої особи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог позивача про покладення на відповідачку різниці між фактичним розміром шкоди та сплаченим страховим відшкодуванням, суд виходить з такого.

Розмір страхового відшкодування на підставі договору № АК/7015690 від 05.07.2017 року обчислений з урахуванням даних про вартість спричиненої автомобілю «PEUGEOT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , шкоди, відомості про яку містяться у звіті про оцінку вартості майнової шкоди, спричиненої володільцю колісного транспортного засобу № 20/03/18 від 19.03.2018 року (а. с. 17)

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів внормований «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, згідно з п. 1.2, 1.3 Загальних положень якої її вимоги є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

За змістом п. 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісних транспортних засобів (С ) та величини втрати товарної вартості (ВТВ) за певною формулою.

Відповідно до вказаного звіту вартість матеріального збитку становить 21101 грн. 61 коп., яка обчислена за формулою: у = Ср + См + Сс х (1- Ез) + ВТВ, де у - це вартість матеріального збитку, Ср - вартість відновлювальних робіт, См - вартість для ремонту матеріалів, Сс - вартість складових (деталей, вузлів, агрегатів), що підлягають заміні під час ремонту, ВТВ - величина втрати товарної вартості, Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Як свідчить наведена формула, при обчисленні вартості заподіяного збитку враховується значення коефіцієнту фізичного зносу, яка віднімається від одиниці, тому застосування вказаного значення, відмінного від нуля, тягне зменшення вартості майнової шкоди.

Пунктом 7.38. «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, встановлено значення коефіцієнту фізичного зносу в залежності від типу транспортного засобу і це значення приймається таким, що дорівнює нулю для

нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

З наведеного випливає, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «PEUGEOT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, дорівнює нулю, оскільки строк експлуатації вказаного транспортного засобу, який не є легковим колісним транспортним засобом виробництва країн СНД, не перевищує семи років.

Користуючись передбаченим статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» правом, відповідач отримала рецензію центру експертної оцінки «Аріадна» на звіт про оцінку вартості майнової шкоди, спричиненої володільцю транспортного засобу, № 20/03/18, значення коефіцієнта фізичного зносу, що застосоване у звіті, розраховане з порушенням вимог пункту 7.38 «Методики…». Виходячи з вищезазначеного, у виконавця звіту не було обґрунтованих підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу при розрахунку вартості складників, що підлягають заміні. Здійснене коригування призвело до викривлення вартості шкоди у звіті (а. с. 62-65).

За висновками вказаної рецензії звіт класифікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

В розумінні ст. 4 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акту оцінки майна) полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

У відповідності до пункту 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 року, рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, в тому числі про достовірність оцінки майна.

З урахуванням викладеного суд не може констатувати того, що докази вартості спричиненого володільцю автомобіля «PEUGEOT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, які суперечать вимогам нормативно-правових джерел, є достовірними.

І так як лише перевищення фактичного розміру завданої шкоди над сумою страхового відшкодування може в силу ст. 1194 ЦК України зумовити відповідальність застрахованої особи, суд у відсутність допустимих та достовірних доказів вартості спричиненої майну потерпілого шкоди не вбачає підстав для покладення на відповідача відповідальності в розмірі, що утворює ціну позову, оскільки недоведеність ґрунтовності позовних вимог у відповідності до змісту такої засади цивільного судочинства, як змагальність, є підставою для залишення позову без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 979, 980, 993, 1191, 1194 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912, до ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення суду складено 18 серпня 2021 року.

Суддя О.В. Щаслива