Рішення № 99068679, 17.08.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд.унік. № 243/5313/21

Провадження № 2/243/1823/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Керман Я.О.

розглянувши в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із вказаною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні та відшкодування моральної шкоди, на обґрунтування позовних вимог зазначивши, що з 18 липня 2016 року його було прийнято на роботу до Структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії ПАТ "Укрзалізниця". Згідно до Наказу № 5280/ДНД-ос від 10 липня 2017 року його було звільнено з 17 липня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Проте після звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, а саме: відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі за період роботи з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у сумі 17130 грн.38 коп., а також не було виплачено компенсацію за 40 днів щорічної відпустки, що відображено у розрахунку заробітної плати у сумі 14893 грн.20 коп., вихідну допомогу при звільнені у сумі 13406 грн.61 коп., а також відшкодувати моральну шкоду у сумі 10000 грн., оскільки факт порушення його прав працівника у сфері трудових відносин, призвів до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимогам від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судове засідання позивач не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу без його участі, позов просив задовольнити (а.с.5).

Представник відповідача акціонерного товариства «Українська залізниця» Малиновський П.А, який діє на підставі довіреності у судове засідання не з`явився, надав суду відзив, в якому просить судове засідання провести без участі представника відповідача, де зазначив, що Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 12 серпня 2019 року у справі №243/7880/19 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги – відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав. Постановою Донецького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Слов`янського міскрайонного суду від 12 серпня 2019 року у справі №243/7880/19 - залишено без змін, у зв`язку з чим рішення набуло законної сили. Таким чином, вважає, що на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, необхідно закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні та відшкодування моральної шкоди (а.с.25).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є - принцип верховенства права (п.1 ч.3 ст. 2 ЦПК України). Верховенство права включає у себе, зокрема, право особи на справедливий суд, суд встановлений законом. Суд у своїй діяльності повинен дотримуватися певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 працював у Структурному підрозділі "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії АТ "Укрзалізниця". 17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 1 статті 40 КЗпП України, що підтверджено Копією трудової книжки.

На підтвердження не виплаченої заробітної плати, ОСОБА_1 надав суду Розрахункові листи за період з 01 березня 2017 року по липень 2017 року, в яких зазначені суми нарахованої заробітної плати:

- березень 2017 року - 6502,67 грн., ( у т.ч. оплата вимушеного простою – 2270,70 грн.);

- квітень 2017 року - 3629,46 грн., (у т.ч. оплата вимушеного простою – 3563,06 грн.);

- травень 2017 року - 3796,60 грн., (у т.ч. оплата вимушеного простою – 3727,15 грн.);

- червень 2017 року - 573,07 грн. (у т.ч. оплата вимушеного простою – 562,59 грн.);

- липень 2017 року - 30982,39 грн. (у т.ч. оплата вимушеного простою – 2062,82 грн.), з компенсація за невикористану відпустки у розмірі 14893,20 грн., та вихідну допомогу при звільнені у розмірі 13406,61 грн.

Так, згідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено,що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено, під час розгляду даної справи, Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 12 серпня 2019 року у справі №243/7880/19 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по липень 2017 року, а саме:за березень 2017 року у сумі - 6502,67 грн., за квітень 2017 року у сумі - 3629,46 грн., за травень 2017 року у сумі - 3796,60 грн., за червень 2017 року у сумі - 573,07 грн., за липень 2017 року у сумі - 30982,39 грн., компенсації за невикористану відпустку у розмірі 14893,20 грн. та вихідної допомоги у розмірі 13406,61 грн. – відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав. Постановою Донецького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у справі №22-ц/804/2806/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Слов`янського міскрайонного суду від 12 серпня 2019 року у справі №243/7880/19 - залишено без змін, у зв`язку з чим рішення набуло законної сили. Тобто набуло законної рішення суду з приводу спору між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Преюдиція – це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

У зв`язку з зазначеним позовні вимоги позивача про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні підлягають закриттю.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові по справі № 761/29966/16-ц від 18.12.2019 р.

Положеннями ч.1 ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

За змістом вказаного положення закону, передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішення позову в частині відшкодування моральної шкоди залежить від вирішення позовних вимог про відшкодування заробітної плати на користь звільненого працівника за час затримки розрахунку, однак зазначені обставини не найшли свого підтвердження у судді.

Будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв`язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідача не встановлено.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди (№826/10460/16 від 03.10.2019 року, №804/6922/16 від 31.07.2019 року та інші).

Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, докази вимушених змін у житті позивача, тощо.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Сама по собі позовна заява містить лише вимоги про відшкодування моральної шкоди, в той же час в ній абсолютно відсутній конкретний виклад фактичних обставин, які пов`язані безпосередньо із самим позивачем, і які входять до предмета доказування в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Суд вважає, що позивач не довів, що саме внаслідок протиправних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, що спричинила шкоду здоров`ю, моральні страждання, втрату життєвих зв`язків і вимоги від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, беручи до уваги встановлені під час розгляду даної справи обставини, зважаючи на те, що позивачем не надано належних і достатніх доказів, що підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, заподіяння шкоди здоров`ю чи інших втрат немайнового характеру, які призвели до спричинення моральних страждань, не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

На підставі вище зазначеного, керуючись ст.2,4,12,13,76-78,81,141,255,258,259,264,265,273,354,355 ЦПК України, ст. 237-1 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Провадження за позовними вимогами ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні – закрити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди – відмовити у зв`язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду В.І.Старовецький