Рішення № 99068663, 03.08.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/2302/21

Провадження № 2/266/757/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого – судді Федотової В.М.,

за участі секретаря судового засідання – Петрухіної Т.Л.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДП «Морський торговельний порт «Южний» про визнання незаконним наказу № 328-ос від 17 березня 2021 року про його звільнення з посади начальника відділу нафтопродуктів та промислових товарів служби матеріально-технічного забезпечення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 18.03.2021р. і до дня поновлення, про поновлення його на посаді, стягнення понесених судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з червня 2020 року він перебував в трудових відносинах з ДП «МТП «Южний». Наказом т.в.о. директора від 17 березня 2021 року №328-ос його було звільнено відповідно до п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Зазначений наказ позивач вважає незаконним з наступних підстав. Частиною 3 ст. 40 КЗпП України встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Відповідно до наданого до позовної заяви копій листа непрацездатності №738419 він перебував на лікарняному з 16 березня 2021 року. За приписами ч. 1 ст.40, ч. 1, 3 ст. 49.2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про звільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Фактично ж за вказаний час в порту було працевлаштовоно багато людей, усі вакантні посади йому запропоновано не було та на них було призначено інших осіб. ДП «Морський торговельний порт «Южний» є державним унітарним підприємством, юридичною особою публічного права (частина 2 ст.167 ЦК України), про що зазначено в Статуті підприємства, отже не є господарським товариством, а заступник директора державного підприємства не є посадовою особою у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та п. 6 ст.73 ГК України, а тому застосування відповідачем цієї норми для припинення дії трудового договору та звільнення, на думку позивача, є неправомірним. Також звертає увагу, що вказаний наказ було видано неуповноваженою особою, оскільки згідно Розпорядження КМУ №1039-р та Наказу Міністерства інфраструктури України від 21.08.2020р. №66-ос, на ОСОБА_2 було тимчасово покладено обов`язки, а не призначено (обрано) директором підприємства. Позивач вважає, що вказаний факт не наділяє тимчасово виконуючого обов`язки правами видавати вказані накази, відповідно до п.6 ст.73 ГК України. На підставі викладеного просив визнати незаконним наказ №328-ос від 17 березня 2021 року про його звільнення з посади начальника відділу нафтопродуктів та промислових товарів служби матеріально-технічного забезпечення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 18.03.2021р. і до дня поновлення, поновити його на посаді, стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.07.2021року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 до суду надав заяву, якою просив справу розглянути за його відсутності.

03.08.2021 року до суду надійшов відзив відповідача ДП «МТП «Южний», згідно якого вважають позов ОСОБА_1 безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав. Наказом в.о. директора ДП «МТП «Южний» від 15.12.2020 № 1564 було, зокрема, прийнято рішення про скорочення з 17.03.2021 у штатному розписі підприємства службу матеріально-технічного забезпечення, зокрема, посаду начальника відділу нафтопродуктів та промислових товарів. Із зазначеним наказом позивача було ознайомлено, про що свідчить в наказі від 15.12.2020 № 1564 наявний підпис ОСОБА_1 . Із вищенаведеного наказу вбачається, що підставами для його прийняття, стали певні зміни у штатному розписі підприємства, що в свою чергу потребували впорядкування, оптимізації чисельності персоналу та фонду оплати праці, що повністю узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 64 ГК України. Про прийняте рішення адміністрація ДП «МТП «Южний» на підставі ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» листом від 16.12.2020 № 7658/12/113/20 повідомила Профспілку робітників морського транспорту ДП «МТП «Южний» та листом від 16.12.2020 № 7657/12/118/20 повідомила Первинну профспілкову організацію робітників ДП «МТП «Южний». 11 січня 2021 ОСОБА_1 було повідомлено про заплановане його звільнення з посади з 17.03.2021, а також ознайомлено з переліком вакансій, на переведення яких останній при виявлені бажання продовжувати подальші трудові відносини з ДП «МТП «Южний», міг претендувати та надати свою згоду. В подальшому, 18.01.2021, 25.01.2021, 01.02.2021, 09.02.2021, 15.02.2021, 23.02.2021, 01.03.2021, 12.03.2021 позивача було ознайомлено зі списком наявних на той час відповідних вакансій, однак на переведення на жодну із них останній своєї згоди не надав. Список вакансій запропонованих ОСОБА_1 для можливого переведення був достатньо широким, з достатньо високим рівнем заробітної плати. В подальшому адміністрацією ДП «МТП «Южний» до Профспілки робітників морського транспорту ДП «МТП «Южний» листом від 12.02.2021 № 1328/01/118/21 було направлено подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 43 КЗпП України. Листом Профспілки робітників морського транспорту ДП «МТП «Южний» від 17.02.2021р. № 042-П/401/21 повідомлено, що ОСОБА_1 не є членом Профспілки робітників морського транспорту ДП «МТП «Южний» і в такому разі, згідно ст. 43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника може проводитись без згоди виборного органу профспілки. Також адміністрацією ДП «МТП «Южний» до Первинної профспілкової організації робітників ДП «МТП «Южний» листом від 12.02.2021 № 1329/01/118/21 було направлено подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 43 КЗпП України. У відповіді на вищезазначений лист від 15.02.2021 № 402-1-15 Первинною профспілковою організацією робітників ДП «МТП «Южний» було повідомлено, що станом на 15.02.2021, ОСОБА_1 на обліку в Первинній профспілковій організації робітників ДП «МТП «Южний» не перебуває. Наказом ДП «МТП «Южний» від 17.03.2021 № 328-ос ОСОБА_1 було звільнено з посади з 17.03.2021 за скороченням штату, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Також, в цей же день 17.03.2021 позивачу було перераховано відповідні кошти при звільнені. З вказаним наказом ОСОБА_1 було ознайомлено, про що в наказі наявний його підпис. 31 березня 2021 на адресу ДП «МТП «Южний» надійшов листок непрацездатності ОСОБА_1 АГШ № 738419 згідно з яким позивач перебував на лікарняному в період з 16.03.2021 по 25.03.2021, до роботи визначено було стати 26.03.2021. Жодних доказів про повідомлення ОСОБА_1 про захворювання та лікувальний заклад, де відкрито листок непрацездатності керівнику або фахівцю з табельного обліку позивачем не надано. Таким чином, у відповідача не було інформації щодо перебування позивача на день звільнення на лікарняному, а відтак, наказ про звільнення останнього було видано у повній відповідності із діючим Законодавством про працю. У зв`язку із надходженням від позивача листка непрацездатності АГШ № 738419, наказом відповідача від 01.04.2021 № 424-ос було змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 17.03.2021 на 26.03.2021 тобто на дату коли останній мав стати до роботи після лікарняного. Листом від 01.04.2021 № 2748/118/21 позивача було повідомлено про зміну дати його звільнення та направлено копію наказу від 01.04.2021 № 424-ос, а також запропоновано надати трудову книжку відповідачу для здійснення відповідних записів. Також, з Позивачем були проведені додаткові розрахунки, на підтвердження чого останньому було цим же листом направлено копію розрахункового листа від 01.04.2021. Проте, вказаний лист було повернено УДППЗ «Укрпошта» за закінченням терміну зберігання. У разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник підлягає звільненню по пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Власник на свій розсуд має право або зменшити чисельність працівників певної спеціальності та кваліфікації, або зменшити чисельність певних посад, що в будь-якому випадку вимагає звільнення працівників. Враховуючи, що позивачем так і не була надана згода на переведення на будь-яку з запропонованих посад, його було звільнено відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Щодо посилання позивача, що наказ про його звільнення було видано не уповноваженою особою - вважають, що позивач свою позицію з цього приводу, не доводить жодними належними, допустимими та достовірними доказами, що в свою чергу, в силу приписів положень ст.ст. 76-81 ЦПК України не заслуговує на увагу. З урахуванням викладених вище обставин, відповідач вважає позов ОСОБА_1 безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, просить розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з записом у трудовий книжці ОСОБА_1 02.07.2020р. прийнято начальником відділу нафтопродуктів та промислових товарів служби матеріально-технічного забезпечення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» в порядку переведення з ДП «ММТП», наказ від 01.07.2020р. № 856-ос (а.с. 9-12).

15.12.2020р. в.о. директора ДП «МТП «Южний» виданий наказ №1564 «Про зміну штатного розкладу портофлоту» про скорочення з 17.03.2021 у штатному розписі підприємства службу матеріально-технічного забезпечення, зокрема, посаду начальника відділу нафтопродуктів та промислових товарів (а.с. 21-24).

11.01.2021 позивач був попереджений про звільнення у зв`язку з скороченням на підставі наказу від 15.12.2020 №1564 посади начальника відділу нафтопродуктів та промислових товарів служби матеріально-технічного забезпечення та йому запропоновано зайняти вакантні посади, з якими позивач не погодився (а.с. 25).

Також, 18.01.2021, 25.01.2021, 01.02.2021, 09.02.2021, 15.02.2021, 23.02.2021, 01.03.2021, 12.03.2021 позивачу було запропоновано вакантні посади згідно переліку, але позивач згоди на переведення на вакантні посади не надав.

Наказом в.о. директора ДП «МТП «Южний» С.П. Ковшар від 17.03.2021 року № 328-ос ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу нафтопродуктів та промислових товарів служби матеріально-технічного забезпечення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» з 17.03.2021 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України з виплатою компенсації за 22 календарних днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку (а.с. 26).

Відповідно до листка непрацездатності серії АГШ № 738419 КНП «Центру первинної медико-санітарної допомоги Южненської міської ради» позивач перебував на лікарняному з 16.03.2021 по 25.03.2021 включно, стати до роботи 26.03.2021 (а.с. 28).

Відповідно до листа ОСОБА_1 від 29.03.2021р. надісланого в.о. директору ДП «МТП «Южний» С.П. Ковшар - повідомлено, що згідно листка непрацездатності серія АГШ № 738419, ОСОБА_1 в період з 16.03.2021 року по 25.03.2021 року включно, знаходився на лікарняному. Прибувши 26.03.2021 року на місто роботи, доступ на підприємство було заблоковано, на підставі звільнення його з займаної посади 17.03.2021 року, звернувшись у бюро пропусків, йому оформили тимчасову перепустку в супроводі охоронника, з доступом тільки до відділу кадрів (управління порту) для отримання та ознайомлення з документами про звільнення, оформити листок непрацездатності належним чином, можливості надано не було, тому надіслано оригінал листка непрацездатності поштою (а.с. 30).

Згідно з розпорядженням № 104 від 22.10.2015р. ДП «МТП «Южний» працівників підприємства зобов`язано повідомляти негайно у першим день захворювання безпосередньому керівнику або фахівцю з табельного обліку про захворювання та лікувальний заклад, де відкрито листок непрацездатності. Працівників підприємства зобов`язано надавати в день закриття листка непрацездатності або наступного дня безпосередньому керівнику завірений медичним закладом лист непрацездатності для підпису та здавати його фахівцю з табельного обліку для подальшого оформлення. Керівників структурних підрозділів довести до відома підлеглих працівників, під підпис, дане розпорядження.

Проте, доказів доведення до відома ОСОБА_1 під підпис розпорядження № 104 від 22.10.2015р. відповідачем суду не надано.

Згідно з листом Профспілки робітників морського транспорту ДП «МТП «Южний» від 17.02.2021р. № 042-П/401/21 повідомлено, що ОСОБА_1 не є членом Профспілки робітників морського транспорту ДП «МТП «Южний» і в такому разі, згідно ст. 43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника може проводитись без згоди виборного органу профспілки.

Згідно з листом Первинної профспілкової організації робітників ДП «МТП «Южний» від 15.02.2021 № 402-1-15 ДП «МТП «Южний» повідомлено, що станом на 15.02.2021, ОСОБА_1 на обліку в Первинній профспілковій організації робітників ДП «МТП «Южний» не перебуває.

Згідно з наказом в.о. директора ДП «МТП «Южний» від 13.07.2021 року № 972-ос ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника начальника служби з забезпечення ПММ та промисловими товарами служби матеріально-технічного забезпечення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» з 14.07.2021 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз`яснень п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, проте що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №487/6407/16-ц, звільнення у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці (п.1 ст.40 КЗпП) є незаконним, якщо працівнику не запропоновано всі вакантні посади.

Власник або уповноважений ним орган, є таким, що належно виконав вимоги ч.ч.2,3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст.49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01 квітня 2015 року у справі №6-40 цс15, від 01 липня 2015 року у справі №6-491цс15, від 25 травня 2016 року у справі №6-3048цс15, від 18 жовтня 2017 року у справі №6-1723цс17, постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 161/9976/16-ц.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівника при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштування працівника.

У першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров`я.

З такою пропозицією роботодавець повинен звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з`являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій). При цьому можуть пропонуватися і виконання роботи за строковими трудовими договорами (наприклад, на час відпустки по догляду за дитиною іншого працівника), роботу на умовах неповного робочого часу тощо. Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Позивачем у позові було зазначено, що йому не пропонувались усі вакантні посади, оскільки такі посади вже були зайняті, що не було спростовано представником відповідача у відзиві.

При вищенаведених обставинах суд дійшов висновку, що відповідач порушив вимоги закону при звільненні позивача за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, тому як не використав усіх можливостей по забезпеченню останнього роботою.

В силу частин 1, 2, 3, 5 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами.

Згідно статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.

Вказаний висновок висловлений також у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц (провадження № 61-17196вв19).

Крім того суд враховує, що позивач звільнений 17.03.2021р., у період його непрацездатності з 16.03.2021 по 25.03.2021 включно.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм трудового законодавства, тому наказ про його звільнення №328-ос від 17.03.2021 визнає незаконним і скасовує, а у задоволенні позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі належить відмовити, з урахуванням того, що позивача вже поновлено на роботі.

Щодо посилання позивача, що наказ про його звільнення було видано неуповноваженою особою - вважаю,що позивач свою позицію з цього приводу, не доводить жодними належними, допустимими та достовірними доказами, що в свою чергу, в силу приписів положень ст.ст. 76-81 ЦПК України не заслуговує на увагу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд доходить наступних висновків.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місця роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної проводиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів /годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за це період).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно довідки про доходи, виданої ДП «МТП «Южний» від 28.07.2021 року за № 426, розмір доходів позивача ОСОБА_1 за два відпрацьованих місяці, що передували дню звільнення становить 35490 гривень 00 коп (303 години), з яких за січень 2021 року 18200 гривень 00коп. (151 години), за лютий 2021р. 17290 гривень 00коп. (152години), а в середньому за місяць становить 19455гривень 29коп. Таким чином середньогодинна заробітна плата складає 117,13гривні (35490 гривень 00коп : 303 години). Кількість робочих днів починаючи з дня звільнення, тобто з 18.03.2021 року до дня поновлення на роботі 12.07.2021р. включно складає 77 днів/616 годин (березень 2021 року - 9 днів/72 години; квітень 2021 року - 22 дня/175 годин; травень 2021 року 18 днів/144 години, червень 2021року 20дні/160годин, липень 2021року 8днів/64години).

Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період починаючи з дня звільнення до дня поновлення на роботі, тобто з 18.03.2021 року по 12.07.2021року, тобто за 77 днів/616 годин, що становить 72 151гривень (сімдесят дві тисячі сто п`ятдесят одна гривня ) 29 копійок (117,13 х 616 годин) з послідуючим утриманням всіх обов`язкових податків та платежів.

На підставі вищевказаного, керуючись ст. ст. 40,41,42,43,43-1,49-2, 235,232 КЗпП України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку – задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» № 328-ос від 17 березня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нафтопродуктів та промислових товарів служби матеріально-технічного забезпечення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», код ЕДРПОУ - 04704790, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 72 151гривень (сімдесят дві тисячі сто п`ятдесят одна гривня ) 29 копійок з послідуючим утриманням всіх обов`язкових податків та платежів.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення виплати заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Федотова В.М.

Сторони по справі:

Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1

Відповідач: Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний», код ЕДРПОУ – 04704790, юридична адреса: Одеська область,м. Южне, вул. Берегова,13

Суддя Федотова В. М.