Рішення № 99068539, 17.08.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1472/21

Справа № 235/4068/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2021 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 19.09.2001 року по 22.03.2021 року позивачка знаходилась у трудових відносинах з Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська». 22.03.2021 року була звільнена за п.2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі станом здоров`я згідно наказу № 598/к від 22.03.2021 року.

Під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 13000,00 грн (з урахуванням утриманих податків), яка після звільнення та до сьогоднішнього дня відповідачем не виплачена. Підтвердженням факту існування заборгованості є довідка, яка видана відповідачем за № 473 від 01.06.2021 року, тобто більше півроку позивачка не отримує належних їй коштів за виконану роботу.

В день звільнення 22.03.2021 р., відповідач письмово не повідомив про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.

Згідно довідки відповідача № 473 від 01.06.2021 року у зв`язку із звільненням було нараховано до виплати (сума заборгованості з виплати з/плати вказана після утримання обов`язкових податків та зборів): 2250,26 грн - заробітна плата за січень 2020 р., 3145,43 грн - заробітна плата за лютий 2020 р., 4045,91 гр. - заробітна плата за березень 2020 р., 3559,20 грн- заробітна плата за квітень 2020 р.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню в судовому порядку 13 000,00 грн.

Однак починаючи з 22.03.2021 року фактична виплата заробітної плати не здійснювалась, на усні заяви про розрахунок відповідач посилається на відсутність коштів. Позивачка вважає такі дії відповідача незаконними.

Згідно довідки відповідача № 472 від 01.06.2021 р. середньоденна заробітна плата позивачки складає 461,54 грн.

Оскільки відповідач неправомірно не виплатив нараховану заробітну плату в день звільнення, з відповідача на користь позивача відлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, позивачка просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 13000,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 23.03.2021 року та по день винесення рішення.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними га необґрунтованими. На думку відповідача заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Факт наявності заборгованості по заробітній платі в розмірі 13000 гривень підтверджується довідкою № 473 від 01.06.2021 року, яка долучена до матеріалів справи самим позивачем та надана відповідачем.

Суми в довідках зазначені після обов`язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов`язкових податків та зборів.

Довідки, видані ДП «ВК «Краснолиманська», надані позивачем в якості доказу невиплати відповідачем заробітної плати позивачеві, свідчать лише про нараховані розміри заробітною платні, та не несуть в собі будь-якого доказового значення щодо їх виплати чи не виплати. Будь-яких інших доказів на підтвердження невиплати заробітної платні позивачем не надано. Не надано також і довідки про розмір заборгованості із заробітної плати, яку позивач просить стягнути. Крім того, відповідач не погоджується про те, що подання позивачем позову до ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати можна вважати належним зверненням звільненого працівника з вимогою про розрахунок. Отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості із заробітної плати є необґрунтованими.

22.03.2021 року позивач звільнилась з підприємства, в цей день (звільнення) вона не працювала, а знаходився на лікарняному, що підтверджується довідкою ВКТ від 16.06.2021 року та копією листка непрацездатності Серія АДУ №030492.

22.03.2021 року позивачу відповідно до вимог частини 1 статті 43 КЗпП України пп.2.26, 2.27, ч. 2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої наказом Мінпраці України, Мін`юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. №58, була видана трудова книжка.

В день звільнення позивач отримала на руки трудову книжку у відділі кадрів підприємства, після чого повинена був звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку. Але, з невідомих причин, позивач до бухгалтерії не звернулась та остаточний розрахунок, який належним чином був нарахований на день її звільнення, не отримала. Не зверталась до бухгалтерії підприємства або до керівництва підприємства з вимогою про розрахунок і в подальшому. В заяві, наказі про звільнення від 22.03.2021 року вимоги про остаточний розрахунок теж не має. Згідно табелю обліку робочого часу та копії листка непрацездатності Серія АДУ № 030492 позивач 22.03.2021 року не працювала, а знаходився на лікарняному. Тому на позивача не розповсюджується норма ст.116 КЗпП України в тій частині, яка вказує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства проводиться в день звільнення. Проте дана стаття застосовується у повній мірі в частині де зазначено, що якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Відповідна норма відображена в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.09.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Вимог від позивача з 22.03.2021 року остаточного розрахунку з ним до відповідача не надходило.

Таким чином, ним не доведено не виконання вимог ст.116 КЗпП України, оскільки не додано до матеріалів справи доказів пред`явлення відповідачу вимог про розрахунок у зв`язку з тим, що він у день звільнення не працював. Позивач перебувала на лікарняному і фактично не працювала, через що підприємство не змогло вчасно виплатити їй заробітну плату за указаний період, у зв`язку з чим грошові кошти було депоновано. Оскільки з дня звільнення позивач не пред`являла жодного разу вимог про виплату належних йому при звільненні сум, відповідач вважає, що підстави для задоволення вимог позивача про заборгованість по заробітній платі є безпідставними.

Підприємством було проведено розрахунок середнього заробітку позивача у відповідності до ПКМУ № 100.

Середньоденний заробіток Позивача складає за останні 2 місяці 461,54 грн. Даний факт підтверджується довідкою № 472 від 01.06.2021р., яка долучена до матеріалів справи самим позивачем та надана відповідачем.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 27.01.2020 року в справі № 682/3060/169 дійшов висновку, що звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП ( якщо така вимога раніше не пред`являлась). Обставинами, визнаними відповідачем в судовому засіданні, а тому такими, що не підлягають доказуванню відповідно до ч. 1 ст.82 ЦПК України, є той факт, що станом на дату розгляду справи позивач не пред`являв роботодавцеві вимоги при розрахунок, за таких обставин на відповідача не може поширюватися відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачена ст.117 КЗпП України. Така правова позиція викладена в постанові ВСУ від 29.01.2014 року у справі № 6-144цс13.

Відповідачу стало відомо вимоги позивача з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, а саме з 16.06.2021 року.

Вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі позивачем було пред`явлено відповідачеві вперше саме шляхом звернення до суду з даним позовом, тому строк затримки розрахунку при звільненні слід обраховувати з 16.06.2021 року (з наступного дня після отримання позовної заяви відповідачем) і тому право позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло саме з 16.06.2021 року.

На сьогоднішній день на ДП «ВК «Краснолиманська», як і на багатьох вугледобувних підприємствах регіону, склалася складна економічно фінансова ситуація, яка спричинила простій на підприємстві, починаючи з 19.12.2019 року, про що виданий наказ від 19.12.2019 року № 875. На час простою до роботи залучаються лише працівники, які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме роботоспроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо... На момент звільнення позивачка знала, в якому важкому фінансовому стані знаходиться підприємство.

Ситуація додатково погіршується оголошенням карантину, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу СОВ ІД-19.

Адміністрацією та представниками законно обраної профспілкової організації підприємства, починаючи з грудня 2019 року, вживаються всі можливі заходи в межах чинного законодавства, для вирішення питання щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям. Звернення неодноразово були направлені зокрема до: Президента України, Прем`єр - міністра України, Голови Донецької Обласної Державної адміністрації, Міністра енергетики та захисту довкілля України, Голови Служби безпеки України.

Враховуючи фактичні обставини справи, відповідачу вкрай важко виконувати, в повному обсязі, вимоги ст.116,117 КЗпП України, і вважає ці обставини, як форс - мажорні (не з вини підприємства).

Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, що не з вини підприємства виникла непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (форс- мажорна обставина, як вимушений простой на підприємстві).

Враховуючи вищевикладене, усяке явище, яке перешкоджає підприємству належне виконати свої обов`язки перед працівником, якщо підприємство проявляло належну дбайливість щодо цього, виключає вину підприємства.

Таким чином, звільнення позивача здійснене у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю.

З огляду на викладене, враховуючи зміст вимог позивача, який просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.03.2021 року по день винесення рішення суду, в той час, як право цієї вимоги у позивача виникло лише 16.062021 року (з наступного дня після отримання позовної заяви відповідачем), тому вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими в частині періоду стягнення середнього заробітку.

Виходячи з викладеного, на думку представника відповідача, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки при звільненні є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Позивач до судового засідання не з`явився, надала заяву про розгляд справи без її участі, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 у період з 19.09.2001 року по 22.03.2021 року працював у ДП «ВК «Краснолиманська». Звільнена 22.03.2021 р. у зв`язку з виявленою невідпвідністю виконуваній роботі за станом здоров`я п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с.13-17).

Відповідно до довідки від 01.06.2021 року № 473, заборгованість ДП «ВК «Краснолиманська» по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 13000 гривень, а саме: січень 2020 – 2250,26; лютий 2020 – 3145,43 грн, березень 2020 р. – 4045,91 грн, квітень 2020 р. – 3559,20 грн. Дані суми вказані після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.7).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , відповідно до довідки № 472 від 01.06.2021 року, складає – 461,54 гривень (а.с.6).

Наказом від 19.12.2019 року на ДП «ВК «Краснолиманська» встановлено початок простою з 19.12.2019 року (а.с.34).

В останній день роботи 22.03.2021 року позивачка не працювала, перебувала на лікарняному (а.с.32).

У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що на дату звільнення позивачки заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складала 13000,00 гривень, станом на дату розгляду справи заборгованість не виплачена. Оскільки сума заборгованості в розмірі 13000,00 гривень нарахована вже за винятком податків та зборів, то саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В день звільнення 22.03.2021 року позивачка не працювала, доказів того, що вона зверталася з заявою про виплату належних сум при звільненні до відповідача не надала. Представником відповідача 15.06.2021 року в приміщенні суду отримано ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками (а.с.24).

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка в останній день роботи не працювала, вимоги про остаточний розрахунок при звільненні не заявляла.

Позивач звернувся до суду 09.06.2021 року (штамп укрпошти), представником відповідача 15.06.2021 року в приміщенні суду отримано ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Таким чином 15.06.2021 року ДП «ВК «Краснолиманська» фактично отримало вимогу від позивачки про виплату сум, які належні їй при звільненні.

Стаття 116 КЗпП України не визначає форми, в якій звільнений працівник повинен пред`явити вимогу про розрахунок. Проте отримавши позовну заяву та ухвалу про відкриття провадження у справі, відповідач не вжив заходів щодо проведення остаточного розрахунку з позивачем.

Таким чином період за який підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починається з 16.06.2021 року та закінчується днем постановлення рішення суду 17.08.2021 року, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Розрахунок середнього заробітку: середньоденна заробітна плата – 461,54 гривень, кількість робочих днів – 43*461,54 = 19846,22 гривень.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У поданому позові вимога про стягнення заробітної плати об`єднана з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 390,44 гривень, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, та 908,00 гривень на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81,141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок, без утримання з цієї суми податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 19846 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок шість) гривень 22 копійки, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду, в розмірі 390 (триста дев`яносто) гривень 44 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах місячного платежу за січень 2020 року в сумі 2250(дві тисячі двісті п`ятдесят) гривень 26 копійок (сума визначена з урахуванням прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: ДП «ВК «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги,9.

Повний текст рішення виготовлено 17.08.2021 року.

Суддя: