Рішення № 99066652, 17.08.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2059/21

номер провадження 2/695/1074/21

17 серпня 2021 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Ушакової К.М.

за участю секретаря судового засідання - Біленко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золотоніської міської ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Золотоніської міської ради про визнання права власності. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Частини у будинку по АДРЕСА_1 , розподілені між співвласниками таким чином, що належна позивачу частина будинку безпосередньо межує з частиною ОСОБА_3 та має спільні стіни. Як до набуття права власності на зазначену частину будинковолодіння в 2003 році так і після цього ОСОБА_3 в належній їй частині взагалі ніколи не проживала, оскільки вона мала інше житло в м.Черкаси. В зв`язку з цим ОСОБА_3 не утримувала своє житло по АДРЕСА_1 , не робила поточні та капітальні ремонти в ньому, не опалювала його в холодні пори року, не виводила з нього шкідників (щурів, мишей та інших) та починаючи з 2003 року з`являлась біля будинку всього лише кілька разів. В результаті такого ставлення до належного їй житла її частина будинковолодіння прийшла в занедбаний стан, почала руйнуватися. Через відсутність опалення та перепади температур швидко поширювалася пліснява, цьому сприяв протікаючий дах над її частиною будинку. В зв`язку з цим по стінам пішли тріщини, віконні коробки повідходили від стін, з`явилися значні щілини. В квартирі ОСОБА_3 завелися гризуни та інші шкідники. Виникла загроза просідання стін, фундаменту та руйнування частини будинку ОСОБА_3 . З 2006 року позивач почала повністю утримувати та проводити ремонт частини будинку, що лише формально належала ОСОБА_3 . За цей період ОСОБА_1 відновила нормальний стан стін, вікон, дверей квартири ОСОБА_3 . Під час опалювального сезону в холодні пори року опалювала за власний рахунок як свою частину будинку так і частину ОСОБА_3 . Також повністю вивела плісняву в її квартирі, провела дератизацію гризунів, вивела комах та шкідників з її частини будинку. За власний рахунок полагодила дах та стелю. В зв`язку з приведенням в належний стан квартири ОСОБА_3 , позивач почала користуватися нею, оскільки лише в такому разі можливо було здійснювати її систематичне та постійне утримання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті було з`ясовано, що в 1977 році ОСОБА_3 , укладала шлюб з ОСОБА_6 , але в шлюбі вони перебували недовго і в 1979 році ОСОБА_6 і ОСОБА_3 шлюб розірвали. Від вказаного шлюбу дітей у них не було. В зв`язку з цим і спадкоємців після смерті ОСОБА_3 не виявилося. У зв`язку з тим, що позивач добросовісно заволоділа в кінці 2006 року 23/100 частками будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та відкрито і безперервно володіє і користується зазначеним майном більше 15 років, то, вважає, що вона набула права власності на нього за набувальною давністю.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.07.2021 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась. У позовній заяві просила розгляд справи провести без її участі.

У судове засідання представник відповідача Золотоніської міської ради не з`явився, але від міського голови надійшла заява про розгляд справи без участі представника Золотоніської міської ради. Позовні вимоги визнає та просить прийняти рішення згідно чинного законодавства України.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.02.2000, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_9 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на праві спільної часткової власності належить житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 : ОСОБА_2 належить 1/5 частина вказаної садиби на підставі Договору купівлі-продажу від 18.08.1997 реєстр № 2847; ОСОБА_1 - 3/20 частини садиби на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 25.02.1999 реєстр № 337; ОСОБА_3 - 23/100 частини садиби на підставі Договору дарування від 26.12.2003 реєстр № 3705; ОСОБА_4 - 50/200 частини садиби на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 10.06.2005 реєстр № 1498; ОСОБА_5 - 17/100 частин садиби на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 28.08.2007 реєстр № 2788.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_6 20.08.1977 зареєстрували шлюб.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з нормами ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" №5 від 07.02.2014: відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності(п.9); враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ (п.11); враховуючи положення статей 16, 344, 396 ЦК, до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог статей 387, 391 ЦК. Під час розгляду позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, пред`явленого давнісним володільцем, застосуванню підлягають також положення статті 388 ЦК за наявності відповідних заперечень з боку відповідача (п.12); можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п.13). Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень")(п.14).

Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2019 року у справі № 755/16913/16-ц зазначив, що за аналізом частини першої статті 344 ЦК України за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.

У ЦК України набувальна давність розглядається як спосіб набуття права власності. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК, по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

По-друге, таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Приховування володільцем свого володіння майном є порушенням цієї вимоги.

По-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків (відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК особа, яка володіє майном, до часу свого фактичного володіння може приєднати час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є).

Цей строк відповідно до ст. 344 ЦК для нерухомого майна встановлений тривалістю десять років, для рухомого майна - п`ять років.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: майно може бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до Ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2008 року відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на дане майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Таким чином, оскільки позивач добросовісно заволоділа частиною будинку та відкрито і безперервно володіє і користується зазначеним майном більше 10 років, суд вважає, що остання набула права власності на нього за набувальною давністю.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 344 ЦК України, ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Золотоніської міської ради (місце перебування: вул. Садовий проїзд 8, м. Золотоноша, Черкаська область; код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 04060849) про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 23/100 частки будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належало ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди.

Суддя: К.М. Ушакова