Рішення № 99065464, 12.08.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/1835/2021

Справа № 359/1811/21

РІШЕННЯ

Іменем України

«12» серпня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Семенюти О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 26.11.2016 ОСОБА_1 уклав кредитний договір про надання банківських послуг № б/н, за умовами якого йому було відкрито кредитний рахунок та він отримав кредитну картку з встановленим на ній кредитним лімітом, а також зобов`язався повертати грошові кошти, зняті з кредитної картки, шляхом сплати щомісячних обов`язкових платежів та відсотків за користування грошовими коштами. В порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. Тому АТ КБ «Приватбанк» просив суд примусово стягнути з нього заборгованість за кредитним договором, що становить 132345 гривень 52 копійки станом на 13.12.2020, що складається з наступного: - заборгованості за поточним тілом кредиту - 116115 гривень 11 копійок; - заборгованості по процентам за користування кредитом - 16230 гривень 41 копійка. Крім того, позивач також просив стягнути на його користь витрати на оплату судового збору у розмірі 2270 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

У квітні 2021 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_2 , в якому відповідач підтвердив, що ним було підписано Анкету-заяву, йому видавалась кредитна картка, він користувався нею, знімав кошти та поповнював картку. Встановлення кредитного ліміту, його збільшення та зменшення відбувалось односторонньо банком в автоматичному порядку. Кредитний ліміт по картці не піднімався вище 175 000 грн. В той же час, відповідач не висловлював згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "МС World Blаск", в анкеті немає інформації про бажаний банківський продукт для ОСОБА_1 , про істотні умови договору, розмір процентної ставки, розмір кредиту, порядок та строки погашення, розмір комісії та штрафів. Крім того, відповідачем за весь час користування карткою поповнено кредитну карту на суму 2 677 109,33 грн, яка повністю покриває витрати - за період користування всього витрат 2 671 695,43 грн, з яких 17224,38 грн - комісії, службові операції зі списання коштів без правових підстав, списані відсотки за овердрафт, плата за обслуговування картки. Відповідач був впевнений, що картка закрита. Крім того, він отримав лист-повідомлення від позивача про розірвання договорів та закриття рахунків, і був впевнений, що всі рахунки закриті. З відповідача, без його згоди, позивачем були автоматично списані проценти на суму 137 759, 43 грн., а отже такі автоматично списані грошові кошти підлягають зарахуванню в заборгованість відповідача, тобто сума заборгованості за тілом кредиту підлягає зменшенню на суму 137 759, 43 грн. Отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Представник позивача Дєговцов І.О. направив до суду заяву, в якій підтримав пред`явлений позов та просив суд його задовольнити у повному обсязі, розгляд цивільної справи здійснити за його відсутності.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідач ОСОБА_1 подав 26.11.2016 року Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.23).

В ній вказані детальні дані про відповідача,а потім зазначено про наступне: що позичальник погоджується з тим,що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг;що він (позичальник) ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання послуг.

Анкета-заява не містить відомостей щодо бажаної платіжної картки, конкретного кредитного ліміту, процентної ставки та відповідальності за порушення зобов`язань.

30.11.2017 р. за кредитним договором ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, терміном дії 11/20, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.22).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 (а.с.21) вбачається, що станом на 30.11.2017 відповідачу було збільшено кредитний ліміт до 100 000 гривень, у подальшому цей ліміт було збільшено (станом на 06.03.2018 - до 175 000 грн.), а починаючи з 16.04.2020 такий ліміт було зменшено до 0,00 грн.

До позовної заяви долучено банківську виписку станом на 14.12.2020 (за карткою відповідача), яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, згідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи (а.с.9-20).

За вказаною випискою відповідач активно користувався карткою.

З цієї виписки вбачається, що загальна сума автоматичного списання відсотків за користування кредитним лімітом за період з 29.12.2017 по 30.06.2020 (а.с.9-20) склала суму 137759,43 грн (0,59+ 0,33+ 2474,56+ 1135,69+ 4520,08+ 5089,85+ 88,45+ 5427,76+ 4882,21+ 5679,66+ 5456,28+ 4923,16+ 5967,42+ 5437,82+ 5605,77+ 5494,28+ 5009,65+ 5243,25+ 5426,32+ 563,87+ 4579,39+ 5267,76+ 4553,39+ 4649,04+ 4520,39+ 3752,27+ 4089,78+ 4119,12+ 3842,73+ 4379,98+ 3779,44+ 3479,58+ 3719,56= 137759,43).

Відповідно до заявки на актуалізацію даних по преміальній картці від 06.03.2018 (а.с.24) ОСОБА_1 просив внести зміни до Анкети заяви клієнта щодо суми кредитного ліміту у 200000 (валюта не обрана).

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором № б/н від 26.11.2016 (а.с.5-8) станом на 13.12.2020 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 132345 гривень 52 копійки, що складається з:

- заборгованості за поточним тілом кредиту - 116115 гривень 11 копійок;

- заборгованості по процентам за користування кредитом - 16230 гривень 41 копійка.

Позивачем надані Тарифи (а.с.25-26), Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.27-81). З наданих Тарифів не зрозуміло, який з видів кредитних карт відповідач обрав.

Тарифи, Умови та Правила підпису позичальника (відповідача) не містять.

З наданих роздруківок витрат за картою з нарахованими процентами (а.с.136-167) вбачається, що всього сума витрат по картці відповідача з процентами становить 2 809 454,85 грн.

Витрати за картою без врахування процентів (а.с.168-199) становлять 2 671 695,42 грн.

Загальна сума надходжень на картку відповідача становить 2 677 109,33 грн. (а.с.200-215).

Нараховані відповідачу проценти складають суму 132 345,52 грн. (2809454,85-2677109,33=132345,52)

Як вбачається з повідомлення АТ КБ «Приватбанк» від 15.02.2019 №20.10.0./7-20190215/399 (а.с.132-133) позивач повідомив відповідача про те, що з ним будуть розірвані договори та закриті поточні рахунки.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

IV. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

У ч.ч.1-3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду, вважаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах,викладеного у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України, зробила такий нижчезазначений висновок щодо застосування відповідних норм права у правовідносинах, за яких кредитний договір укладено шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації:

--- надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору;

--- на підставі ч.ч.1 і 2 ст.207, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ст.ст.1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України можна дійти висновку, що вказані Умови та правила надання банківських послуг, надані банком, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, що у цій справі між сторонами був укладений кредитний договір, який не містить строку повернення кредиту, не містить обов`язок сплати процентів за користування кредитом (якщо таке положення відсутнє в заяві), не містить відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань;

--- у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

VI. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Судом встановлено та підтверджується випискою банку, що позичальнику було відкрито картковий рахунок та видано відповідну кредитну картку. Відповідач, погашаючи заборгованість по кредиту, тим самим прийняв умови договору та погодився з ними. Із виписки, яка є первинним документом й належним доказом, вбачається, що відповідач активно користувався кредитною карткою, знімав кредитні кошти, потім погашав заборгованість за договором. Відповідачем вказані обставини не заперечуються.

У Анкеті-заяві відсутні відомості про розмір кредитного ліміту, про базову процентну ставку, про відповідальність позичальника за порушення зобов`язання у вигляді сплати неустойки (пені і штрафу), про сплату комісії. Відповідна сума кредиту самостійно була встановлена банком, згідно з умовами.

У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування карткових рахунків рівнів "Platinum", "МС World Elite", "Visa Infinite" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ як не від`ємні частини спірного договору.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст.625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-XII споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позичальником АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути тіло кредиту та проценти. Суд погоджується з розрахунками наведеними відповідачем: витрати за картою з нарахованими процентами на суму 2809454,85 грн., витрати за картою без врахування процентів - 2 671 695,42 грн., фактично нараховані проценти - 132 345,52 грн. (загальна сума позову), загальна сума надходжень на картку відповідача - 2 677 109,33 грн.

Отже, фактично, проценти, нараховані за користування кредитними коштами, погашалися банком за рахунок кредиту, збільшуючи відповідно загальну заборгованість за тілом кредиту. При цьому анкета-заява, підписана сторонами, не містить як відомостей, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, так і відомостей про погашення нарахованих процентів за рахунок кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Анкету-заяву позичальника, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Разом з тим, з урахуванням вказаного висновку Верховного Суду, на підставі ч.ч.1 і 2 ст.207, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ст.ст.1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, враховуючи обставини справи, заперечення відповідача проти позову та недоведення позивачем що саме вказані Умови та Правила надання банківських послуг підписані та визнані відповідачем, можна дійти висновку, що вказані Умови та правила надання банківських послуг, які разом з Тарифами відповідачем не підписані, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, що у цій справі між сторонами був укладений кредитний договір, який не містить строку повернення кредиту, не містить зазначення про розмір процентної ставки, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а також сплату комісії.

Враховуючи положення ч.2 ст.530 ЦК України, мова може йти, при доведеності наявності заборгованості, лише про стягнення тіла кредиту, оскільки інші складові заборгованості, надані позивачем, є такими, що не доведені з огляду на їх неузгодження між сторонами.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 нарахована заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 16 230,41 грн., заборгованість за кредитом 116 115,11 грн.

Однак з виписок по банківському рахунку, які долучені позивачем до позову вбачається, що банком неодноразово здійснювалось автоматичне списання відсотків за користування кредитним лімітом та автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти відповідача, які позивачем не були включені до розрахунку процентів, хоча повинні були бути включені.

Таким чином, розрахунок заборгованості за договором б\н від 26.11.2016 року станом на 13.12.2020 року в частині сальдо поточної заборгованості за кредитом не відповідає виписці за договором № б\н станом на 14.12.2020 року у валюті рахунку гривня, яка також долучена позивачем до позовної заяви.

Таким чином, всього позивачем було нараховано та списано процентів за період на суму -137759,43 грн. А в розрахунку до позову позивач зазначає суму процентів 16 230,41 грн.

Тобто, заявлений в позові розрахунок процентів не відповідає дійсності та суперечить виписці по карті, насправді позивачем нараховано процентів на суму 137 759, 43 грн. + 16230,41 грн = 153 989,84 грн.

Таким чином, розмір заявленої заборгованості по тілу кредиту відповідача 116 115,11 грн. підлягає зменшенню на суму нарахованих та автоматично списаних процентів в сумі 137759, 43 грн., що дорівнює від`ємному значенню - 21 644, 32 грн.

Тобто, фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку повернуті.

Будь-яких доказів, які б спростовували ці твердження суду не надано та не зазначено джерел їх здобуття.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем, а отже у задоволенні позову належить відмовити.

За таких обставин, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 серпня 2021 року.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570, рахунок № НОМЕР_1 , МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: О.Ю. Семенюта