Рішення № 99063868, 16.08.2021, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №348/1780/19

16 серпня 2021 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» про визнання недійсним кредитного договору, та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «ФІНФОРС» про визнання недійсним кредитного договору.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що в лютому 2019 року їй почали надходити дзвінки від працівників ТОВ «СС ЛОУН», з яких вона дізналась про те, що нею укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту з ТОВ «СС ЛОУН» № 388567-А від 09.10.2018. Копію вказаного договору вона отримала від ТОВ «СС ЛОУН» на початку липня 2019 року.

Відповідно до умов вказаного договору сума кредиту становить 4800 грн., термін платежу 2018-11-06, плата за користування кредитом у вигляді процентів є фіксованою та складає 1,33% в день, строк дії договору сторонами не визначено.

Вважає, що кредитний договір не був підписаний з її сторони, сторони не домовились про всі істотні умови визначені законодавством, а сам договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача, що, в свою чергу, є підставою для визнання такого договору недійсним.

Так, щодо укладання договору зазначає, що в наданій копії договору відсутній її підпис як позичальника. Тому відповідно до вимог ст.ст. 207, 1055 ЦК України вказаний договір є нікчемним.

Щодо виконання договору зазначає, що згідно ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Однак у неї немає підтвердження, що їй передавались грошові кошти кредитодавцем, тому відповідно до ст. 1046 ЦК України даний договір не є укладеним.

Щодо недосягнення згоди про істотні умови договору зазначає, що всупереч вимогам ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в оспорюваному договорі відсутні істотні умови, передбачені законодавством, а саме: відсутні підписи сторін; не зазначено строк внесення фінансового активу (строк, у який надається кредит) та умови взаєморозрахунків; не зазначено строк дії договору; не вказано конкретний спосіб надання кредиту; не вказана реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору; не вказаний порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту.

За відсутності численної кількості істотних умов договору, що впливають на можливість виконання сторонами договору, слід вважати, що сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Отже договір не може бути визнаним укладеним.

Щодо нечесної підприємницької діяльності зазначає, що відповідач при укладенні договору не виконав вимоги ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо надання споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, а також не виконав вимоги ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Тому такі дії відповідача слід розглядати як нечесну підприємницьку практику в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. За нормами ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Щодо погіршення умов позичальника зазначає, що ст. 19 ЗУ «Про споживчий кредит» визначає черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит, згідно якої у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3)у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Кредитор же в п. 4.8. Договору умисно змінив затверджену Законом черговість погашення вимог чим значно обмежив права та погіршив умови договору для позичальника. Тому відповідно до приписів ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Щодо обов`язку кредитора виконати договір зазначає, що п. 3 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» в якості несправедливої умови договору вказує встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Оспорюваний договір встановлює чимало обов`язків для позивальника (повернути кредит, сплатити проценти, сплатити штраф, повідомляти про зміну даних, тощо) і при цьому не встановлює для кредитора обов`язку виконати договір (надати послугу), а отже таке виконання обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Такі умови є несправедливими, і за приписами ч. 6 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір має бути визнаним недійсним в цілому.

Щодо встановлення вимоги сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором зазначає, що відповідно до п.4.6. оскаржуваного договору у разі неповернення строкової заборгованості за договором до дня терміну платежу, нарахування процентів за користування кредитом припиняється. З дня, наступного за днем терміну платежу, нараховується пеня в розмірі 3% від суми кредиту, що не сплачений позичальником в термін платежу, за кожен день прострочення.

Згідно з п.5.4. Договору пеня нараховується протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з першого дня прострочення Терміну платежу. При цьому сумарна кількість днів нарахування пені за Договором не перевищує 60 (шістдесяти) днів включно.

Отже, при простроченні виконання зобов`язання наприклад на 30 днів позивальник змушений буде сплатити 90% від суми кредиту. А при простроченні на 60 днів - 180%.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За приписами п. 5 ч. З ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором визнається несправедливою умовою договору, а отже підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст відзиву на первісний позов:

08.10.2019 від представника відповідача ТОВ «СС Лоун» поступив відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позов ОСОБА_1 вважає незаконним та безпідставним, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Так, 09 жовтня 2018 року між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 було уклало електронний Договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 388567-А. Кредитний договір було укладено на підставі Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СС Лоун». Кредитний договір та Правила розміщені у вільному доступі на Веб-сайті ТОВ «СС Лоун»: www.ccloan.ua, і будь-яка особа, яка бажає отримати кредит має можливість ознайомитись з цими документами перед укладанням кредитного договору.

Згідно умов кредитного договору позикодавець надав позичальнику кредит в сумі 4800,00 грн. зі строком повернення (термін платежу) 06 листопада 2018 року, тобто строк користування кредитом становив 29 днів.

Надалі в період з 06 листопада 2018 року по 08 березня 2019 року позивач уклав з ТОВ «СС Лоун» 51 додаткову електронну угоду до кредитного договору. Вказаними додатковими угодами сторони продовжували строк дії кредитного договору, викладали графік платежів в новій редакції, а також змінили строк нарахування пені у випадку порушення позичальником умов кредитного договору.

Право та порядок укладання сторонами додаткових угод до Кредитного договору передбачено п.п. 6.5.-6.7., 10.1 кредитного договору та п. 6.19-6.21 Правил.

Процес укладання кредитного договору з позивачем відбувався наступним чином.

Позивач зайшла на веб-сайт відповідача www.ccloan.ua, де вона мала змогу ознайомитись з Правилами, текстом Кредитного договору, інформацією щодо умов надання і погашення кредиту (сума та строк кредиту, розмір процентної ставки, розмір акційної процентної ставки, розмір річної процентної ставки, загальна вартість кредиту для споживача, розмір пені тощо), інформацією, передбаченою ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією Товариства, фінансовим звітом тощо.

Надалі позивач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, що свідчить, що позивач ознайомилась з правилами та іншою наданою їй інформацією.

Під час здійснення реєстрації в ІТС Товариства позивач: -надала всі свої особисті дані (серію та номер паспорта; назву органу, що видав паспорт та дату його видачі, дату та рік народження, ідентифікаційний номер, свій номер мобільного телефону, електронну пошту, назву та номер телефону роботодавця, вказала розмір доходів, номер телефону та ПІП свого товариша; надала згоду на обробку персональних даних, шляхом проставлення електронної відмітки, як того вимагає ст. 2 ЗУ «Про захист персональних даних»; створила особистий кабінет; подала в ІТС Товариства кредитну заявку (в якій вона обрала бажану суму і строк кредиту).

В процесі проходження реєстрації в ІТС Товариства позивачу ще раз надавалась можливість ознайомитись з текстом кредитного договору, що пропонувався для укладання, Правилами, інформацією, зазначеною в ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та іншою необхідною інформацією. З текстом Правил позивач ознайомилась в ІТС Товариства шляхом перенаправлення (відсилання) на них за посиланням: https://www.ccloan.ua/ua/pravila, що повністю відповідає вимогам п.п. 4, 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», про що позивач поставила відповідну відмітку в ІТС Товариства. Своєю відміткою в ІТС Товариства позивач підтвердила, що вона ознайомлена з текстом Правил та прийняла їх умови.

Про ознайомлення з інформацією, передбаченою ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» позивач також проставила відповідну відмітку в ІТС Товариства. Більш того, без проставлення вище вказаних відміток позивач не змогла би завершити процес подачі кредитної заявки в ІТС Товариства.

В процесі реєстрації в ІТС Товариства позичальник також: -завантажила свою фотографію, на якій вона тримає свій паспорт громадянина України в розгорнутому стані. На фотографії відображене обличчя позичальника ( ОСОБА_1 ) з її паспортом громадянина України, серія та номер паспорта НОМЕР_1 , розгорнутим на сторінці, де розміщено діюче фото Позичальника; -пройшла процедуру верифікації своєї платіжної картки, на яку в подальшому, були перераховані кредитні кошти (п. 4, 10 Правил).

Після погодження з позивачем умов надання кредиту позивач уклала з Товариством електронний кредитний договір, який був підписаний позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що повністю відповідає вимогам п.п. 6, 8 ст.11 та ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Крім того, як доказ того, що кредитний договір було укладено, в період з 06 листопада 2018 року по 08 березня 2019 року позивач уклала з Товариством 51 додаткову електронну угоду до кредитного договору.

Із вище викладеного вбачається, що перед укладанням кредитного договору: -позивач пройшла реєстрацію в ІТС Товариства, під час якої надала відповідачу всі свої персональні дані та надала згоду на обробку персональних даних, а також надала відповідачу свою фотографію, на якій зображено обличчя позивача та її паспорт громадянина України, розгорнутий на першій сторінці; -позивач пройшла верифікацію платіжної картки, на яку в подальшому були перераховані кредитні кошти; відповідач надав позивачу для ознайомлення всю необхідну інформацію, Кредитний договір, Правила, а також інформацію, надання якої передбачене чинним законодавством, а саме: ЗУ «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; сторони кредитного договору досягли згоди з усіх суттєвих умов кредитного договору перед його укладанням (як то: сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка по кредиту, розмір процентів за користування кредитом в гривні, розмір пені, річна процентна ставка, сукупна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки за кредитом та вартості всіх послуг.

Після виконання (проходження) всіх вище вказаних процедур сторони уклали кредитний договір в електронному вигляді, який було підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства щодо електронної форми кредитного договору.

Не заслуговує на увагу суду і твердження позивача, що вона не отримувала кредит від відповідача, і що кредитний договір є неукладеним.

Так, згідно умов кредитного договору № 388567-А від 09.10.2018 кредитодавець надав позивальнику не позику, а кредит. Кредитний договір - це двосторонній правочин, який вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди щодо усіх суттєвих умов договору та підписали договір. Кредитний договір було укладено між позивачем та відповідачем 09.10.2018.

Кредит за даним кредитним договором було надано позивачу в сумі 4800,00 грн., шляхом перерахування коштів на її платіжну картку Маster НОМЕР_2 , що підтверджується: витягом з реєстру виданого кредиту від 25.09.2019, здійснений за допомогою сервісу Рlаton через технологічного партнера ТОВ «Платежі онлайн», згідно договору № ФБ 309/05 від 25.05.2016; Credit оrder 23909-52023-94748; обороти рахунку 376 «Розрахунки за виданими кредитами» за період 09.10.2018 по 30.09.2019.

ТОВ «Платежі онлайн» співпрацює з ТОВ «СС Лоун» на підставі договору доручення № ФБ 309/05 від 25.05.2016.

На підставі вище викладеного вбачається, що видача позивачу кредитних коштів на її картковий рахунок за допомогою сервісу Рlaton, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки, що ще раз підтверджує, що кредитні кошти були надані позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Не заслуговує на увагу суду також твердження позивача про те, що сторони не досягли згоди про істотні умови кредитного договору.

Так, кредитний договір містить усі істотні умови, визначені вимогами діючого законодавства України, а саме: згідно ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: -назву документа (визначено на 1 стор. кредитного договору); -назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання (зазначено в розділі 11 кредитного договору); -прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу (стор. 1, преамбула кредитного договору та розділ 11 Кредитного договору); -найменування, місцезнаходження юридичної особи (стор. 1, преамбула кредитного договору та розділ 11 кредитного договору); -найменування фінансової операції (п.п. 1.5., 2.1. Кредитного договору); -розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків (п.п. 2.1.1. -2.3.3, розділ 4 та Графік платежів); -строк дії договору (пункти 6.2., 2.1.2. кредитного договору); -порядок зміни і припинення дії договору (п.п. 6.4.-6.8, 10.1 кредитного договору); -права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору (розділи 3 та 5 кредитного договору); -підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту (розділ 10.10 кредитного договору); -інші умови за згодою сторін (розділ 10 кредитного договору); -підписи сторін (розділ 11 кредитного договору). До того ж, згідно п. 10.6. кредитного договору усі не врегульовані цим договором правовідносини сторін регулюються Правилами та чинним законодавством України.

Згідно умов п.10.3. кредитного договору Правила розміщені на сайті кредитодавця. На момент укладення договору позичальник підтверджує, що вона ознайомлена з текстом Правил.

Не заслуговує на увагу суду і твердження позивача про порушення відповідачем ст.ст. 9, 12, 19 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 4,19 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідач постійно здійснює лише чесну підприємницьку практику, не погіршував умови для позичальника в порівнянні з тими умовами, що визначені вимогами чинного законодавства України та надав і постійно продовжує надавати позивачу всю необхідну інформацію щодо умов отримання та погашення кредиту.

Також враховуючи, що кредитний договір був укладений на строк до одного місяця (29 днів), вказаний кредитний договір не підпадає під дію вимог ЗУ «Про споживче кредитування», в силу пп. 1 п. 2 ст. З Закону, а саме: цей Закон не поширюється на: 1) договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.

В зв`язку з вище викладеним не заслуговує на увагу суду твердження позивача про недійсність п. 4.8 кредитного договору, який встановлює черговість погашення боргових зобов`язань за кредитним договором.

Так, ст. 534 ЦК України, визначено: 1.У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: -у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Пункт 4.8. кредитного договору містить аналогічну послідовність черговості погашення вимог за грошовими зобов`язаннями позивача.

Крім того відповідач не обмежував позивача у часі при здійсненні ознайомлення з інформацією та документами про продукцію відповідача, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця), що розміщені на веб-сайті Товариства, вся інформація була надана у чіткій, зрозумілій і однозначний спосіб. Відповідач не вводив позивача в оману при здійснені нею вибору та не примушував позивача до укладання кредитного договору та здійснення несвідомого вибору.

До того ж, у випадку незгоди позивача з умовами отримання чи погашення кредиту та/або іншою наданою/розміщеною на веб-сайті та/або в ІТС Товариства інформацією, позивач мала можливість відмовитись від отримання кредиту та вийти з ІТС Товариства, натомість позивач уклала з відповідачем кредитний договір та отримала кредит, який вона до цього часу не повернула.

На підставі вище викладеного є безпідставним посилання позивача на ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо використання нечесної підприємницької практики, а також на норми ЗУ «Про споживче кредитування».

Не заслуговує на увагу суду і твердження позивача щодо встановлення для неї жорстких обов`язків, тоді як надання послуги відповідачем обумовлене лише його власним розсудом.

Так, кредитний договір не встановлює будь-яких жорстких обов`язків щодо позичальника, всі обов`язки позичальника, як то: повернути кредит, сплатити проценти, повідомляти про зміну даних, нести фінансові санкції за невиконання умов кредитного договору передбачені вимогами чинного законодавства, а саме: ст.ст. 1054, 1056, 549 ЦК України, ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», і не можуть вважатись жорстокими по відношенню до позичальника.

З наведеного вбачається, що кредитний договір не встановлює будь-яких жорстоких обов`язків до позичальника, а надання послуги з надання кредиту не обумовлено лише власним розсудом кредитодавця. Навпаки, надання кредиту чітко визначено умовами кредитного договору та Правил, в зв`язку з чим є безпідставною вимога позивача щодо порушення відповідачем п. 3 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» і застосування наслідків, передбачених ч. 6 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Не заслуговує на увагу суду також твердження позивача щодо встановлення в кредитному договорі несправедливої умови, а саме встановлення непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором) (п. 5 ч. 3 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Так, 09.10.2018 між Товариством та позивачем було укладено електронний кредитний договір.

06.11.2018р. між Товариством та Позивачем було укладено електронну додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою було продовжено строк дії кредитного договору до 13.11.2018, викладено Графік платежів в новій редакції, а також викладено в новій редакції п. 5.4. кредитного договору, а саме: «5.4. Пеня нараховується протягом всього строку існування прострочки за Договором з першого дня прострочення Терміну платежу. При цьому сума пені, що може бути нарахована по Договору не може перевищувати 50% від суми Кредиту».

Згідно п.5.3. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення терміну платежу, вказаного у пп. 2.1.2. договору, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю пеню, яка нараховується відповідно до п.4.6. Договору.

Пунктом 4.6. кредитного договору передбачено, що у випадку неповернення строкової заборгованості за договором до дня терміну платежу, нарахування процентів за користування кредитом припиняється. З дня, наступного за днем терміну платежу, нараховується пеня у розмірі 3% від суми кредиту, що не сплачена позичальником в термін платежу.

Згідно п. 10.1. кредитного договору: «Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом укладання Сторонами додаткових угод до Договору. Всі зміни та доповнення з Додатки до цього Договору, є його невід`ємною частиною».

Враховуючи, що 06.11.2018 сторони кредитного договору змінили п. 5.4. кредитного договору, відповідно максимальний розмір пені, який був розрахований позичальнику, становить 2400,00 грн., що становить лише 50% від суми кредиту (4800,00 х 50% = 2400,00 грн.), що виключає порушення п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та визнання цієї умови кредитного договору несправедливою.

Вказана інформація також підтверджується довідкою щодо заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору, в якій зазначено, що розмір пені, що був нарахований відповідачем протягом строку дії кредитного договору, і в подальшому сплачений позивачем складає 2304,00 грн., що становить лише 48% від суми кредиту, що ще раз свідчить про відсутність порушень п. 5 ч. З ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Крім того 23.05.2019 між відповідачем та ТОВ «Фінфорс» було укладено договір факторингу № 40071779-12, за яким заборгованість позивача за кредитним договором в розмірі 6603,36 грн. була відступлена ТОВ «Фінфорс».

На підставі вище викладеного вбачається, що в момент вчинення (укладання) кредитного договору: -на нього не розповсюджувались норми ЗУ «Про споживче кредитування»; -кредитний договір не містить нечіткі або двозначні положення, в зв`язку з чим відсутні будь-які підстави для визнання кредитного договору недійсним.

Короткий зміст відповіді на відзив на первісний позов:

11.11.2019 від позивача ОСОБА_1 поступила відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не погоджується з обставинами, викладеними у відзиві на позов.

Так, в абзацах 17-37 відзиву відповідач описує процедуру укладання електронного договору з огляду на вимоги законодавства та зазначає, що позивач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З таким твердженням відповідача вона не погоджується, оскільки відповідач не зазначає, яким саме одноразовим ідентифікатором було підписано договір і яким чином вказаний одноразовий ідентифікатор був отриманий та використаний позивачем.

Відповідач на підтвердження своїх тверджень не надає суду жодних належних та допустимих доказів виконання описаної процедури укладення електронного договору, а саме: -надсилання відповідачем позивачу пропозиції укласти договір (оферти); одержання позивачем зазначеної оферти; -надсилання позивачем відповіді про прийняття пропозиції (акцепт) будь-яким шляхом, передбаченим ЗУ «Про електронну комерцію»; передач відповідачем позивачу одноразового електронного ідентифікатора; отримання позивачем одноразового електронного ідентифікатора; використання саме позивачем одноразового електронного ідентифікатора.

Щодо посилання відповідача на код «602889», зазначений у розділі 11 договору, як на одноразовий цифровий ідентифікатор, зазначає, що згідно вимог ст. З ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність. Таким чином код «426728», який складається тільки з цифр, і не містить жодного елементу алфавіту, не відповідає вимогам до одноразового ідентифікатора та не міг би слугувати підтвердженням підписання електронного договору.

Крім того вказаний код «426758» присутній у договорі в розділі 11 та у «Графіку платежів до договору». Однак це неможливо: з огляду на те, що одноразовий ідентифікатор може використовуватись лише 1 раз. «Договір» та «Графік платежів» є окремими документами та повинні містити окремі підписи сторін.

Вище зазначене зайвий раз підтверджує той факт, що договір нею не підписувався і договір не укладався.

Також в абзацах 17-37 відзиву відповідач описує процес укладання кредитного договору з позивачем та резюмує, що кредитний договір було укладено сторонами в електронному вигляді.

При цьому відповідач не надає жодних належних і допустимих доказів того, що позивач вчинила всі описані дії, а саме: зайшла 09.10.2018 року на сайт відповідача; знайомилась 09.10.2018 з текстом примірного кредитного договору та Правилами; ознайомилась 09 10.2018 року з інформацією щодо умов надання та погашення кредиту; ознайомилась 09.10.2018 з інформацією, передбаченою ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг; ознайомилась 17.02.2018 з ліцензією Товариства та фінансовим звітом; здійснила реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства; створила 09.10.2018 особистий кабінет; подала 09.10.2018 в ІТС Товариства кредитну заявку (в якій обрала бажану суму і строк кредиту); ознайомилась 09.10.2018 з текстом правил в ІТС Товариства шляхом перенаправлення (відсилання) на них за посиланням; поставила 09.10.2018 відмітку про ознайомлення з Правилами; завантажила 09 10.2018 свою фотографію з її паспортом в руках; пройшла 09.10.2018 процедуру верифікації своєї платіжної картки; підписала 09.10.2018 договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Також в абзаці 39 відзиву відповідач окремо наголошує, що кредитодавець надав позичальнику не позику, а кредит.

В абзаці 40 відзиву відповідач зазначає, що кредит за даним договором було надано позивачу в сумі 4800,00 грн. шляхом перерахування коштів на її платіжну картку Маster НОМЕР_2 , що підтверджується: -витягом з реєстру виданого кредиту від 25.09.2019, здійснений за допомогою сервісу Рlaton через технологічного партнера ТОВ «Платежі онлайн» згідно договору № ФБ 309/05 від 25.05.2015; -Credit order 23909-52023-94748; -обороти рахунку 376 «Розрахунки за виданими кредитами» за період з 09.10.2018 по 30.09 2019.

З такими твердженнями відповідача вона не погоджується, оскільки відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 3.14, 42, 43, 48, 50, 51, 52 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, первинні документи повинні містити повну інформацію про характер здійсненої операції.

Наданий відповідачем в якості доказу факту переказу коштів Витяг з реєстру виданих кредитів від 25.09.2019, здійснений за допомогою сервісу РІаton через технологічного партнера ТОВ «Платежі онлайн», згідно договору № ФБ 309/05 від 25.05.2016, не відповідає вимогам до первинних документів, не є первинним документом, а отже не може бути визнаний належним та допустимим доказом проведення операції з перерахунку коштів.

Зокрема він не містить: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис чи інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; дату і місце складання; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом; назва банку одержувача та платника коштів; номер рахунку ТОВ «СС ЛОУН», з якого зроблено переказ; номер рахунку позивача, на який зроблено переказ, тощо. Документ не завірений належним чином працівниками банку.

3 тих же причин не може бути визнаний належним та допустимим доказом і документ під назвою Сгеdit оrdег 23909-52023-94748.

До того ж у вказаному доказі зазначено номер пластиковоі карти « НОМЕР_2 ». Однак суду не надано жодних належних та допустимих доказів того, що вказана пластикова:; картка належить позивачу, а символи «******» взагалі унеможливлюють ідентифікацію отримувача коштів.

Щодо документу «обороти рахунку 376 «Розрахунки за виданими кредитами» за період з 09.10.2018 по 30.09.2019, то він також не відповідає вимогам до первинних бухгалтерських документів і є внутрішнім документом відповідача.

Також в абзаці 50 відзиву відповідач намагається спростувати твердження позивача про недосягнення згоди про істотні умови договору.

Так, відповідач зазначає, що строки внесення фінансового активу зазначені в п.п. 2.1.1-2.3.3, розділ 4 та Графік платежів до кредитного договору. Однак зазначені норми договору не містять строки, в які кредит має бути виданий (внесений).

Також відповідач наголошує, що підписи сторін містяться в розділі 11 кредитного договору, однак нею вже наводились обґрунтування відсутності підпису в договорі.

Щодо відсутності наступних істотних умов договору відповідач взагалі не заперечує: -не зазначено строк дії договору; -не вказано конкретний спосіб надання кредиту; -не вказана реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору; н вказаний порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту.

Таким чином відповідач не заперечив, а отже погодився з відсутністю численної кількості істотних умов договору.

Також у своєму відзиві відповідач неодноразово посилається на правила надання грошових коштів у позику ТОВ «СС ЛОУН».

Відповідач зазначає, що на момент укладення договору позичальник підтверджує, що вона ознайомлена з текстом правил.

Однак вона вказані правила не підписувала, з ними не ознайомлювалась, а отже і не погоджувала з викладеними в них умовами.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці «Правила» розуміла позичальник, начебто підписуючи договір, а також те, що в подальшому такі «Правила» не змінювались. Не надав відповідач і доказів того, що вказані правила розміщено на сайті відповідача та позивальник з ними ознайомилась.

Також відповідач в абзаці 55 відзиву зазначає, що ЗУ «Про споживче кредитування» не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця, саме який є предметом позову.

З такою позицією відповідача вона не погоджується, оскільки в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата ВС виклала правову позицію та розтлумачила поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання». Зокрема ВП зазначила, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Надана відповідачем копія договору містить п. 6.2, який визначає, що строк дії договору - до дня терміну платежу включно.

Пунктом 2.1.2 Договору визначено, що термін платежу 2018-11-16.

Тобто за логікою відповідача дія договору припинилась 06.11.2018.

При цьому відповідач в абзаці 6 відзиву зазначає, що в-період з 06 листопада 2018 року по 08 березня 2019 року позивач уклала з Товариством 51 додаткову електронну угоду до кредитного договору.

Отже з однієї сторони відповідач стверджує, що строк дії договору закінчився 06.11.2018, а з другої говорить про те, що договір діяв аж до 08.03.2019.

П. 1 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» вказує, що сфера дії Закону не поширюється на кредити і договори, що укладаються на строк до одного місяця. В договорі ж не зазначено, що він укладений на строк до одного місяця, та за твердженням відповідача він діяв більше одного місяця, а тому він відпадає під сферу дії ЗУ «Про споживче кредитування».

Також в абзацах 67-78 відзиву відповідач стверджує, що пунктом 2.1 кредитного договору начебто встановлено обов`язок позикодавця надати позичальнику грошові кошти.

Однак в пункті 2.1 договору зазначено: - «За Договором Кредитодавець надає Позичальнику фінансову послугу..., а Позичальник зобов`язується повернути...». Тобто з вказаного формулювання не випливає: обов`язок надати позику. Про наявність такого обов`язку можна було б стверджувати лише при формулюванні: «За Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику фінансову послугу, а Позичальник зобов`язується повернути..:».

Отже обов`язок відповідача виконати договір не встановлено, що є несправедливою умовою договору.

Також в абзацах 79-92 відзиву відповідач намагається доверти, що встановлена п. 4.6 договору пеня за неналежне невиконання не є порушенням в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів». При цьому посилається на укладання електронної додаткової угоди № 1 до кредитного договору, якою було викладено в новій редакції пункт 5.4 Договору.

З даним твердженням відповідача вона не погоджується, оскільки жодним чином не підписувала та не укладала додаткову угоду № 1 від 13.11.2018. Жодних доказів укладання зазначеної додаткової угоди суду не надано.

Також в абзаці 6 відзиву відповідач зазначає, що в період з 06.11.2018 по 08.03.2019 позивач уклала з Товариством 51 додаткову угоду електронну до кредитного договору. При цьому він надає суду копії 51 зазначених додаткових угод.

Надана відповідачем копія договору містить п. 6.2, який визначає, що строк дії договору -до дня терміну платежу включно.

Пунктом 2.1.2. договору визначено, що термін платежу - 2018-11-06.

Тобто дія договору припинилась 17 квітня 2018 року.

Пункт 6.7 договору визначає, що при продовженні строку дії договору сторони підписують додаткову угоду до договору.

Жодна з наданих суду 51 копій додаткових угод не містить підпису позичальника.

Жодними належними та допустимими доказами відповідач не доводить суду, що було дотримано процедуру укладання додаткових угод. Додаткові угоди не містять жодної інформації про підписання їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

3 огляду на зазначене надані суду 51 додаткових угоди не були підписані позивачем, не укладались, а отже, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами продовження строку дії договору.

Встановивши факт відсутності на додаткових договорах підпису позивача при дослідженні додаткових угод, суд має визнати їх недійсними.

Таким чином відповідач не довів суду жодними належними та допустимими доказами факт укладення договору, підпирання договору позивачем, перерахування коштів позивачу.

Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом:

18.12.2019 від відповідача за первісним позовом ТОВ «Фінфорс» поступив зустрічний позов до ОСОБА_1 про стянення коштів за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач за зустрічним позовом мотивує тим, що 09.10.2018 між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 було уклало електронний Договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 388567-А. Кредитний договір було укладено на підставі Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СС Лоун». Кредитний договір та Правила розміщені у вільному доступі на Веб-сайті ТОВ «СС Лоун»: www.ccloan.ua, і будь-яка особа, яка бажає отримати кредит має можливість ознайомитись з цими документами перед укладанням кредитного договору.

Згідно умов кредитного договору позикодавець надав позичальнику кредит в сумі 4800,00 грн. зі строком повернення (термін платежу) 06 листопада 2018 року, та сплатою процентів у вигляді фіксованої відсоткової ставки в розмірі 1,33% в день; річна відсоткова ставка за кредитом складає 478,8% (п.п.2.1.1. - 2.1.3. Кредитного договору).

Кредит було надано ОСОБА_1 шляхом перерахування кредитних коштів на її платіжну картку Маster НОМЕР_2 .

Факт надання коштів Позивачу підтверджується: -довідкою ТОВ «СС Лоун» про обороти рахунку 376 «Розрахунки за виданими кредитами» за період з 09.10.2018 по 23.05.2019; -витягом з реєстру виданого кредиту від 23.05.2019, здійснений за допомогою сервісу Platon через технологічного партнера ТОВ «Платежі онлайн», згідно договору № ФБ 309/05 від 25.05.2016; -Сredit order 23909-52023-94748; -інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» № 63/12 від 10.12.2019.

ТОВ «Платежі онлайн» співпрацює з ТОВ «СС Лоун» на підставі договору доручення №ФБ 309/05 від 25.05.2016.

На підставі вище викладеного чітко випливає, що видача позивачу кредитних коштів на його картковий рахунок за допомогою сервісу Platon, є належним виконанням Товариством свого обов`язку за кредитним договором, в зв`язку з чим у позичальника виник обов`язок і продовжує існувати на сьогоднішній день щодо повернення кредиту та сплати нарахованих процентів за кредитним договором.

Надалі в період з 06 листопада 2018 року по 08 березня 2019 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «СС Лоун» 51 додаткову електронну угоду до кредитного договору, якими сторони продовжували строк дії кредитного договору, викладали графік платежів в новій редакції, а також змінили строк нарахування пені у випадку порушення позичальником умов кредитного договору.

Кредитний договір та всі додаткові угоди до нього були укладені згідно вимог чинного законодавства України.

Чинним законодавством передбачена обов`язковість виконання зобов`язань та виконання їх належним чином (ст.ст. 526,527,530,629 ЦК України). Крім того передбачено, що у стосунках кредитора із позичальником кредитор повинен надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Зі своєї сторони ТОВ «СС Лоун» повністю виконав свої зобов`язання щодо надання позичальнику кредиту. Натомість позичальник неналежно виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, в зв`язку з чим в останньої виникла прострочена заборгованість перед ТОВ «СС Лоун» за кредитним договором зі сплати тіла кредиту на нарахованих процентів у розмірі: сума основного зобов`язання (сума кредиту) - 4800,00 грн.; проценти - 1851,36 грн. Всього: 6651,36 грн.

23.05.2019 між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Фінфорс» було укладено договір факторингу № 40071779-12 від 23.05.2019, за яким право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 6651,36 грн. було від ступлено ТОВ «Фінфорс».

Згідно реєстру прав грошових вимог по договору факторингу № 40071779-12 від 23.05.2019 (додаток № 1 до договору факторингу № 40071779-12 від 23.05.2019 заборгованість позивача за кредитним договором, станом на 23.05.2019, становила: сума основного зобов`язання (сума кредиту) - 4800,00 грн., проценти - 1851,36 грн. Всього: 6651,36 грн.

25.05.2019 на адресу ОСОБА_1 ТОВ «СС Лоун» направило повідомлення від 23.05.2019 про відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Фінфорс» на загальну суму заборгованості, яка станом на 23.05.2019 складає 6651.36 грн. Також в повідомленні було зазначено, що всі подальші платежі необхідно буде здійснювати на користь фактора (ТОВ «Фінфорс»).

Доказами відправки вище вказаного повідомлення є: список групованих поштових відправлень листів рекомендованих № 12467 від 25.05.2019 про відправлення ТОВ «СС Лоун» на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором та фіскальний чек від 25.05.2019 про оплату відправлення рекомендованих листів за списком № 12467.

Враховуючи, що право вимоги за кредитним договором було відступлено ТОВ «Фінфорс» та в силу п. 4.1.2. договору факторингу ТОВ «СС Лоун» перерахувало на рахунок ТОВ «Фінфорс» кошти в розмірі 48,00 грн., що надійшли від ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за вредитним договором після укладення договору факторингу.

Таким чином станом на 10.12.2019 право вимоги ТОВ «Фінфорс» до ОСОБА_1 за кредитним договором складає 6603,36 грн. (6651,36 - 48,00 = 6603,36 грн.), які ОСОБА_1 досі не виконала на користь ТОВ «Фінфорс».

Вищевказані факти підтверджуються: -довідкою ТОВ «Фінфорс» щодо оборотів позабалансового рахунку за період з 23.05.2019 по 10.12.2019 ОСОБА_1 за договором № 388567-А від 09.10.2018 станом на 10.12.2019; -довідкою щодо заборгованості ОСОБА_1 (договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 09.10.2018 № 388567-А) від 13.12.2019 № 2019/12/13-2.

Короткий зміст додаткових пояснень проти зустрічного позову:

23.03.2020 від відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 поступили додаткові пояснення проти зустірчного позову, в якій зазначено, що вона не погоджується з зустрічною позовною заявою, вважає її необгрунтованою та не підтвердженою належними доказами.

Так, щодо права вимоги ТОВ «Фінфорс» зазначає, що в зустрічній позовній заяві позивач посилається на договір факторингу № 40071779-12 від 23.05.2019, як на підставу для стягнення грошових коштів.

До зустрічної позовної заяви позивачем додано копію зазначеного договору з додатками та Витяг з реєстру прав грошових вимог до договору факторингу від 23.05.2019 за № 4071779-12.

Однак зазначені документи не є належними та допустимими доказами того, що позивач є новим кредитором.

У доказі «Витяг з реєстру прав грошових вимог до договору факторингу від 23.05.2019 року за № 4071779-12» зазначено наступне: дата цивільно-правової угоди - 388567-А; номер цивільно-правової угоди-09.10.2018.

При цьому в якості доказу позивач не надає договору з таким номером і датою.

Зазначене не дає змоги встановити чи дійсно право вимоги належить саме позивачу за зустрічним позовом.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ та Верховного Суду України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а отже право вимоги повивача за зустрічним позовом не підтверджено і у задоволенні позовних вимог має бути відновлено.

Щодо укладання та підписання договору, щодо процесу укладання договору, щодо виконання договору та перерахування коштів, щодо правил надання позики, щодо додаткових угод до кредитного договору викладено аналогічні за змістом обставини, як в первісному позові та відповіді на відзив на первісний позов.

Короткий зміст клопотання про призначення експертизи:

09.04.2021 та 02.06.2021 від позивача за первісним позовом ОСОБА_1 поступили письмові клопотання про проведення експертизи.

Клопотання мотивує тим, що об`єктивно ані суд, ані сторони не можуть без спеціальних знань встановити цілісність та справжність електронного документа, як того вимагає ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».

Тому для з`ясування обставин, що мають значення для справи, потрібні спеціальні знання, в зв`язку з чим просить суд призначити по справі компьютерно-технічну експертизу оригіналів наданих суду доказів в електронному вигляді. Проведення експертизи просить доручити спеціалістам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Стислий виклад позиції сторін:

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, однак від неї поступила заява, в якій просить справу розглядати в її відсутність, позовні вимоги за первісним позовом підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених в позові та відповіді на відзив, та просить її позов задоволити. Проти зустрічного позову заперечує з підстав, зазначених у додаткових поясненнях проти зустрічного позову, просить в задоволенні зустрічного позову відмовити. Клоптання про призначення експертизи та просить його задоволити.

Представник відповідача ТОВ «Фінфорс» в судове засідання не з`явився, однак від нього поступила заява, в якій просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги позивача за первісним позовм не визнає з підстав, зазначених у відзиві. Просить у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінфорс» про визнання недійсним кредитного договору відмовити у повному обсязі. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених ньому, просить зустрічний позов задоволити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» 6603,36 грн. заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06.09.2019 по даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2019 по даній справі замінено первісного відповідача ТОВ «СС Лоун», на належного відповідача ТОВ «Фінфорс».

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07.02.2020 по даній справі об`єднано в одне провадження зустрічний позов ТОВ «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитним договором, з первісним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінфорс» про визнання недійсним кредитного договору.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.08.2020 по даній справі закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.02.2021 по даній справі витребувано з ТОВ «Фінфорс» оригінал електронного документа, а саме: договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту укладеного між ТзОВ "СС Лоун" та ОСОБА_1 № 388567-А від 09.10.2018.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «СС Лоун» було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 2018-10-09 за № 388567. Згідно умов договору: сума кредиту становить 4800 грн; термін платежу - 2018-11-2016; плата за користування кредитом у вигляді процентів є фіксованою та складає 1,33% в день, річна відсоткова ставка за кредитом складає 478,8%; сукупна вартість кредиту для позичальника з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладанням кредитного договору складає 138,57% від суми кредиту/6651,36 грн. (Т. 1, а.с. 7-13).

Як вбачається з копій сторінок веб-сайту ТОВ «СС Лоун», перед укладанням кредитного договору: ОСОБА_1 пройшла реєстрацію в ІТС ТОВ «СС Лоун», під час якої надала кредитору всі свої персональні дані та надала згоду на обробку персональних даних, а також надала свою фотографію, на якій зображено її обличчя та паспорт громадянина України, розгорнутий на першій сторінці; ОСОБА_1 пройшла верифікацію платіжної картки, на яку в подальшому були перераховані кредитні кошти; ТОВ «СС Лоун» надало ОСОБА_1 для ознайомлення всю необхідну інформацію, Кредитний договір, Правила, а також інформацію, надання якої передбачене чинним законодавством, а саме: ЗУ «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; сторони кредитного договору досягли згоди з усіх суттєвих умов кредитного договору перед його укладанням (як то: сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка по кредиту, розмір процентів за користування кредитом в гривні, розмір пені, річна процентна ставка, сукупна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки за кредитом та вартості всіх послуг. Після виконання (проходження) всіх вище вказаних процедур сторони уклали кредитний договір в електронному вигляді, який було підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (Т. 1, а.с. 34-97).

23.05.2019 між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Фінфорс» було укладено договір факторингу № 40071779-12, згідно якого ТОВ «СС Лоун» відступило, а ТОВ «Фінфорс» прийняло право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 388567-А від 09.10.2018 в розмірі 6651,36 грн., (Т. 1, а.с. 98-113);

ТОВ «СС Лоун» було перераховано грошові кошти за даним кредитним договором в сумі 4800,00 грн., шляхом перерахування коштів на її платіжну картку Маster НОМЕР_2 , що підтверджується: витягом з реєстру виданого кредиту від 25.09.2019, здійснений за допомогою сервісу Рlаton через технологічного партнера ТОВ «Платежі онлайн», згідно договору № ФБ 309/05 від 25.05.2016; Credit оrder 23909-52023-94748; обороти рахунку 376 «Розрахунки за виданими кредитами» за період 09.10.2018 по 30.09.2019 (Т. 1, а.с. 116-118).

ТОВ «Платежі онлайн» співпрацює з ТОВ «СС Лоун» на підставі договору доручення № ФБ 309/05 від 25.05.2016 та додаткових угод до нього (Т. 1, а.с. 135-143).

В період з 06.11.2018 по 08.03.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «СС Лоун» було укладено 51 додаткову електронну угоду до кредитного договору. Вказаними додатковими угодами сторони продовжували строк дії кредитного договору, викладали графік платежів в новій редакції, а також змінили строк нарахування пені у випадку порушення позичальником умов кредитного договору. Вказані додаткові угоди було укладено аналогічним чином, як і кредитний договір (Т. 1, а.с. 144-194);

Як вбачається з довідки щодо заборгованості ОСОБА_1 по договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 09.10.2018 № 388567-А, строк користування кредитом з 09.10.2015 по 06.11.2018 складає 29 днів. Заборгованість за кредитом станом на 23.05.2019 становить 4800 грн. Заборгованість за процентами за користування кредитом становить 1851,36 грн. Всього: 6651,36 грн. (Т. 1, а.с. 119).

25.05.2019 на адресу ОСОБА_1 ТОВ «СС Лоун» направило повідомлення від 23.05.2019 про відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Фінфорс» на загальну суму заборгованості, яка станом на 23.05.2019 складає 6651.36 грн. Також в повідомленні було зазначено, що всі подальші платежі необхідно буде здійснювати на користь фактора (ТОВ «Фінфорс»). Доказами відправки вище вказаного повідомлення є: список групованих поштових відправлень листів рекомендованих № 12467 від 25.05.2019 про відправлення ТОВ «СС Лоун» на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором та фіскальний чек від 25.05.2019 про оплату відправлення рекомендованих листів за списком № 12467 (Т. 2, а.с. 191-194).

23.05.2019 ТОВ «СС Лоун» перерахувало на рахунок ТОВ «Фінфорс» кошти в розмірі 48,00 грн., що надійшли від ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за вредитним договором після укладення договору факторингу.

Таким чином станом на 10.12.2019 право вимоги ТОВ «Фінфорс» до ОСОБА_1 за кредитним договором складає 6603,36 грн. (6651,36 - 48,00 = 6603,36 грн.).

Вказані факти підтверджуються: довідкою ТОВ «Фінфорс» щодо оборотів позабалансового рахунку за період з 23.05.2019 по 10.12.2019 ОСОБА_1 за договором № 388567-А від 09.10.2018 станом на 10.12.2019; довідкою щодо заборгованості ОСОБА_1 (договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 09.10.2018 № 388567-А) від 13.12.2019 № 2019/12/13-2 (Т. 2, а.с. 171-172, 195).

На виконання ухвали суду від 16.02.2021 про витребування доказів 25.03.2021 від ТОВ «Фінфорс» поступили: оригінал договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 09.10.2018 № 388567-А, укладеного між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 , що був укладений в ІТС ТОВ «СС Лоун»; засвідчена електронним цифровим підписом директора ТОВ «Фінфорс» Торгонського М.П. електронна копія договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 09.10.2018 № 388567-А (Т. 4, а.с. 54).

Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:

Суд, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України, і які сторона вважає достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог, та, з`ясувавши фактичні обставини, приходить до наступного висновку.

Щодо первісного позову про визнання недійсним кредитного договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно норми ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами частини 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

За положеннями ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 укладено в електроній формі, який підписано сторонами електронним цифровим підписом.

Твердження ОСОБА_1 про те, що вона не підписувала договір та на договорі відсутній її підпис є необгрунтованими та спростовуються доданим представником відповідача до матеріалів справи копіями договору та додаткових угод, на яких зазначено електронні підписи ОСОБА_1 та представника ТОВ «СС Лоун».

Також вказані обставини підтверджуються копіями сторінок веб-сайту ТОВ «СС Лоун», з яких вбачається, що ОСОБА_1 вчиняла дії щодо укладення електронного кредитного договору, а саме: перед укладанням кредитного договору ОСОБА_1 пройшла реєстрацію в ІТС ТОВ «СС Лоун», під час якої надала кредитору всі свої персональні дані та надала згоду на обробку персональних даних, а також надала свою фотографію, на якій зображено її обличчя та паспорт громадянина України, розгорнутий на першій сторінці; пройшла верифікацію платіжної картки, на яку в подальшому були перераховані кредитні кошти, тощо.

Також в обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та Закону України «Про захист прав споживачів» в частині недосягнення згоди про істотні умови договору.

До відносин споживчого кредитування Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно частин 1, 2 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час укладення кредитного договору, у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, у пунктах 2.1.1., 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 договору зазначено розпис сукупної вартості кредиту, а саме: сума кредиту - 4800 грн.; термін платежу - 2018-11-06; плата за користування кредитом у вигляді процентів є фіксованою та складає 1,33% в день, річна відсоткова ставка за кредитом складає 478,8%; сукупна вартість кредиту для позичальника з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладанням договору складає 138,57% від суми кредиту/6651,36 грн, тощо. Предмет договору, права та обов`язки сторін договору, порядок повернення кредиту, нарахування та сплати процентів визначені пунктами 2, 3, 4 кредитного договору. Відповідальність сторін визначена п. 5 договору. Строк дії договору, порядок зміни та припинення дії договору визначені п. 6 договору. Пунктами 7, 8, 9, 10 визначені форс-мажорні обставини, порядок вирішення спорів, способи обміну інформацією та інші умови договору. Також складовою договору є графік платежів.

Крім того в період з 06.11.2018 по 08.03.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «СС Лоун» було укладено 51 додаткову електронну угоду до кредитного договору, якими сторони продовжували строк дії кредитного договору, викладали графік платежів в новій редакції, а також змінили строк нарахування пені у випадку порушення позичальником умов кредитного договору.

Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами спірний правочин містить всі істотні умови договору.

Відповідно положень частин 1, 6 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній на час укладення кредитного договору), кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

В обґрунтування поданого позову позивач посилається також на те, що під час укладання кредитного договору були порушенні її права як споживача, через не ознайомлення з умовами кредитування.

Згідно пункту 2 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Зміст оспорюваного кредитного договору містить положення про предмет, права та обов`язки сторін, порядок повернення кредиту, порядок нарахування та сплати процентів, відповідальність сторін, строк дії договору, порядок зміни та припинення дії договору, форс-мажор, порядок вирішення спорів, способи обміну інформацією, графік сплати платежів, тощо.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «СС Лоун» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Із запропонованими умовами позивач ознайомилась та погодилась з ними, підписавши кредитний договір 09.10.2018 електронним цифровим підписом, при цьому своїм підписом у договорі підтвердила, що з інформацією, яка зазначена у частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», частині другій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Законі України «Про споживче кредитування» вона ознайомлена.

Відповідно положень частин 9, 10 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній на час укладення кредитного договору), на вимогу споживача кредитодавець зобов`язаний безоплатно надати йому копію проекту договору про споживчий кредит у паперовому або електронному вигляді (за вибором споживача). Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз`яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої цієї статті, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

З урахуванням наведеного суд вважає, що ТОВ «СС Лоун» не обмежувало права позивача у доступі до інформації, що стосується правил надання фінансових послуг ТОВ «СС Лоун».

Також не відповідає дійсності твердження позивача про те, що вона не отримувала від відповідача грошових коштів, оскільки факт видачі ОСОБА_1 готівкових коштів підтверджується: витягом з реєстру виданого кредиту від 25.09.2019, здійснений за допомогою сервісу Рlаton через технологічного партнера ТОВ «Платежі онлайн», згідно договору № ФБ 309/05 від 25.05.2016; Credit оrder 23909-52023-94748; обороти рахунку 376 «Розрахунки за виданими кредитами» за період 09.10.2018 по 30.09.2019.

Стосовно форми документа про проведення розрахункових операцій слід зазначити, що відповідно до п. 23 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Яу вбачається з умов договору доручення № ФБ 309/05 від 25.05.2016 довіритель (ТОВ «СС Лоун» уповноважує повіреного (ТОВ «Платежі онлайн») вчиняти від імені та в інтересах довірителя, наступні дії, а саме: забезпечити здійснення банками-еквайрами платежів клієнтів довірителя на користь довірителя, а також платежів довірителя на користь клієнтів Довірителя за допомогою щзвісу Рlaton.

Згідно розділу договору «Терміни, що використовуються у договорі» Сервіс Рlаton - сукупність програмно-технічних та організаційних засобів, процедур та правил, використання яких спрямовано на: здійснення платежів від довірителя на користь клієнта довірителя, від клієнта довірителя на користь довірителя, а також на верифікацію карти клієнта, в процесі видачі позик довірителем клієнту.

Клієнт Довірителя - фізична особа, що зв`язана з Довірителем відносинами щодо отримання клієнтом фінансової послуги (позики) від Довірителя.

Згідно норм ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

З наведеного вбачається, що видача ОСОБА_1 кредитних коштів на її картковий рахунок за допомогою сервісу Рlaton, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо зустрічного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими хмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електрону комерцію» електронний договір - є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і вионується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також ишими актами законодавства.

За змістом ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та чшими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, зважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 8. ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенавлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шкхом перенаправлення (відсипання) до такого документа, якщо сторони електронного договору шги змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Пункт 6. ст. 11 вказаного Закону визначає, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: (1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; (2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; (3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно п. 1.ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний юавочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 09.10.2018 між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 388567-А, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на платіжну банківську карту, користувалася платіжним засобом, що свідчить про те, що вона була обізнана про існування кредитного договору, усвідомлювала наявність заборгованості та вчиняла дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов`язань за вище вказаним кредитним договором.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку ОСОБА_1 порушила вимоги кредитного договору, а саме не надавала своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом відповідно до умов договору.

23.05.2019 між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Фінфорс» було укладено договір факторингу № 40071779-12, згідно якого ТОВ «СС Лоун» відступило, а ТОВ «Фінфорс» прийняло право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 388567-А від 09.10.2018 в розмірі 6603,36 грн.

Таким чином ТОВ «Фінфорс» є дійсним кредитором за кредитним договором № 388567-А від 09.10.2018.

Пред`являючи вимоги про погашення кредиту позикодавець просив, окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема нараховані відсотки за користування кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було ознайомлено з фінансовими умовами надання кредиту, що підтверджується її електронним підписом кредитному договорі, згідно якого сукупна вартість кредиту становить: сума кредиту - 4800 грн.; плата за користування кредитом у вигляді процентів є фіксованою та складає 1,33% в день, річна відсоткова ставка за кредитом складає 478,8%; сукупна вартість кредиту для позичальника з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладанням договору складає 138,57% від суми кредиту/6651,36 грн.

Отже, судом встановлено, що сторонами було обумовлено всі істотні умови договору, в тому числі сплату процентів за користування кредитом.

Тому вимога ТОВ «Фінфорс» в частині стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом є правомірною та підлягає до задоволення.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, що свідчить про порушення його прав, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків за користування кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 10.12.2019 заборгованість за кредитним договором становить 6603,26 гривень, з яких: 4800,00 гривень - сума кредиту, 1851,36 гривень - проценти за користування кредитом, 48,00 грн. - добровільно сплачена ОСОБА_1 сума боргу, що за даними обставинами справи і підлягає стягненню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо клопотання про призначення експертизи

Згідно клопотання ОСОБА_1 підставою для призначення комп`ютерно-технічної експертизи є те, що вона заперечує заперечує факт підписання кредитного договору від 09.10.2018, а також необхідно встановити цілісність та справжність електронного документа.

Статтею 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Однак, як встановлено в процесі розгляду даної справи, ОСОБА_1 недостатньо обгрунтовано необхідність проведення комп`ютерно-технічної експертизи документа по даній справі, а тому при встановлених судом обставинах справи, суд вважає призначення експертизи недоцільним.

Крім того, з врахуванням предмету даної цивільної справи, суд вважає, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що судові процедури при розгляді справ повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк.

Також у цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення по справі комп`ютерно-технічної експертизи слід відмовити.

Висновки суду:

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження обставин, на які вона посилається в своїй позовній заяві. Таким чином не доведено свої позовні вимоги.

Оскільки суд за наявними в матеріалах справи доказами не встановив підстав для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним, відсутні підстави для задоволення позову, і суд відмовляє у його задоволенні в повному обсязі.

Щодо вимог зустрічного позову суд дійшов висновку про його задоволення та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на корить позивача ТОВ «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором згідно розрахунку, наданого позивачем.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору за первісним позовом компенсується за рахунок держави, оскільки позивач за первісним позовом звільнена від їх сплати відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» і відсутні особи, які їх понесли.

Також у відповідності до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням зустрічного позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінфорс», зокрема: 2102 грн. 00 коп. судового збору згідно платіжного доручення № 616 від 13.12.2019.

На підстві наведеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 83, 95, 141, 265, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитним договором - задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» (юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп.. В, каб. 508-2, код ЄДРПОУ 41717584) - 6603 грн. 36 коп. (шість тисяч шістсот три гривні тридцять шість копійок) заборгованості за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 388567-А від 09.10.2018.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» (юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп.. В, каб. 508-2, код ЄДРПОУ 41717584) - 2102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні) сплаченого судового збору.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення по справі комп`ютерно-технічної експертизи - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач-позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» (юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В, каб. 508-2, код ЄДРПОУ 41717584).

Суддя Міськевич О.Я.