Рішення № 99059722, 09.08.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2985/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Хом`якової В.В., при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Плахотнюка С.О., представника відповідача Шутяєвої В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації щодо не погодження проекту землеустрою земельної ділянки, площею 1200 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новофедорівської сільської ради Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області, поданого на погодження ОСОБА_1 ,

- зобов`язати Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації розглянути заново проект землеустрою земельної ділянки, прощею 0,1200 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новофедорівської сільської ради Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області, поданого на погодження ОСОБА_1 , з врахуванням висновків рішення адміністративного суду у даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новофедорівськоі сільської ради Скадовського (Толопристанського) району Херсонської області та отримав такий дозвіл наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 18.08.2020 № 442-УБД. Після розробки проекту землеустрою та погодження із Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області (висновок про розгляд документації з землеустрою від 28.12.2020 № 16428/82-20) та Управлінням з питань оборонної роботи, цивільного захисту, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Голопристанської РДА Херсонської області, позивач звернувся до Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації за погодженням проекту землеустрою. Але відповідач відмовив позивачу у погодженні його проекту землеустрою висновком від 25.01.2021. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки причиною для відмови послугувало те, що відповідна земельна ділянка знаходиться в межах 2 кілометрової зони від урізу води, тобто, в межах морської прибережної захисної смуги, а землі на такій території не можливо використовувати для ведення сільського господарства.

Вищезазначений дії відповідача вважає протиправними у зв`язку з тим, що відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Відповідно до ст.62 ЗК України у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об`ємом понад 1 кубічний метр на добу; в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів; г) застосування сильнодіючих пестицидів; ґ) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Отже, ЗК України не містить обмежень на ведення садівництва в межах прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах. Ширина ж прибережних захисних смуг вздовж моря становить відстань - не менше 2 кілометрів. Безпосередньо земельна ділянка, яку позивач бажає набути у власність, знаходиться на відстані 1 кілометру від моря. Садівництво, яке позивач планує вести на відповідній земельній ділянці, жодним чином морю не нашкодить. Відповідна земельна ділянка, яку бажає набути у власність позивач, знаходиться в місці, в якому сусідні земельні ділянки використовується як землі сільського господарства, на підставі договорів оренди, а деякі інші, згідно відомостей електронної кадастрової карти, перебувають у приватній власності.

Відповідно до ч. І ст. 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Позивач вважає, що невідповідності проекту землеустрою чинному законодавству України не має. У зв`язку з чим, вважає, що дії відповідача щодо відмови у погодженні проекту землеустрою є протиправними, оскільки вони вчиненні не на підставі закону, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Ухвалою від 01.07.2021 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 28.07.2021.

28.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що відповідно до Водного кодексу України прибережна захисна смуга вздовж моря становить не менше 2 кілометрів. З матеріалів проекту землеустрою, який подано на погодження відповідачу вбачається, що земельна ділянка позивача знаходиться на відстані 1 кілометр від моря, а отже, це землі водного фонду на які поширюються обмеження, щодо користування земельними ділянками водного фонду встановлені ЗК України та ВК України. Згідно ч.4 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом. Відповідно до ч.5 ст.88 ВК України землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. Зі змісту ст.88 ВК України та ст. 60 ЗК України вбачається, що землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватись у користування лише для цілей, визначених цим кодексом.

Так, згідно до ст. 62 ЗК України та ст. 90 ВК України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря, і може використовуватись лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що вироблять енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності й у прибережних захисних смугах забороняється, зокрема, розорювання земель, а також садівництво та огородництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів, та стоянок автомобілів.

На даний момент встановлення меж прибережної захисної смуги відсутнє, а тому відповідач при вирішенні питання надання висновку про відмову у погодженні проект землеустрою керувався приписами п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №434 від 05.11.2004, який передбачає, що у разі відсутності землевпорядної документації та встановлення меж в натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них затвердженого постановою КМУ від 08 травня 1996 року №486.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набрав чинності 27 травня 2021 року, внесено зміни до Земельного кодексу України. Законом також внесено зміни до статті 50 Закону України "Про землеустрій" шляхом викладення її у новій редакції, згідно з якою у складі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не передбачена наявність матеріалів погодження такого проекту землеустрою. Тобто, з компетенції Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації виключено повноваження щодо надання погодження на проект землеустрою, а тому позовну вимогу позивача стосовно повторного розгляду проекту землеустрою та його погодження реалізувати в рамках чинного законодавства неможливо.

Розгляд справи був відкладений на 09.08.2021.

Представник позивача просить задовольнити позов.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошено 09.08.2021.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 18.08.2020 № 442-УБД позивачу був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,1200 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новофедорівськоі сільської ради Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області. ДП "УкрДАГП" Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (м.Херсон) був виготовлений проект землеустрою. Проект землеустрою був погоджений Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївські області (висновок про розгляд документації з землеустрою від 28.12.2020 № 16428/82-20) та Управлінням з питань оборонної роботи, цивільного захисту, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Голопристанської РДА Херсонської області (Висновок про погодження проекту землеустрою від 25.01.2021 № 05/04-19).

Позивач звернувся за подальшим погодженням проекту землеустрою до відповідача - Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації. Відповідач відмовив позивачу у погодженні його проекту землеустрою висновком від 25.01.2021 № 183-01-10/0/21/013-31-146 "Про відмову у погодженні проекту землеустрою".

Департамент у висновку зазначив, що згідно із положеннями частиною 1 статті 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 58 Земельного Кодексу України та статі 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами. Згідно із положеннями статтею 4 Водного кодексу України, статтею 58 Земельного кодексу України до таких земель відносяться землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. Відповідно до статі 60 Земельного кодексу України та статі 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

У разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, з урахуванням конкретної ситуації. Таким чином, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Згідно із пунктом "д" частини 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. У відповідності до приписів статтею 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосхов , інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі позбавляє український народ загалом правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як державної власності. При цьому прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. З урахуванням положень статей 18, 19, 22, 35 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги, як землі водного фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для ведення сільського господарства.

Позивач не погодився з таким висновком, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства… (ст. 22 ЗК України)

Ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України передбачають, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.(ч.1 ст. 35 ЗК України). Згідно ч.1 ст. 121 ЗК України кожен громадянин України має право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на час виникнення спірних відносин, погоджувався в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на час виникнення спірних відносин, погоджувався в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного Кодексу.

Згідно ппп. 16, 17 ст. 186 ЗК України передбачалось, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим. Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно ст. 186-1 ЗК України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) передбачав, що

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, ... (ч.3);

- органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч.5),

- підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч.6),

- у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений) (ч.8).

Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-ІХ від 28.04.2021, який набрав чинності 27.05.21, виключено ст. 186-1 Земельного кодексу України, в ст. 186 ЗК внесені зміни.

Разом з тим, суд оцінює правомірність висновку станом на день його прийняття.

Частиною першою статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Індивідуальний акт це акт (рішення) суб`єкта влади повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст. 4 КАС України). Сам висновок не є тим рішенням суб`єкта владних повноважень, яке б відповідало ознакам індивідуального акту, який визначено КАС України Разом з тим, непогодження проекту землеустрою було до 27.05.2021 юридично значимою подією, оскільки від цього залежала наступна стадія оформлення земельної документації - затвердження проекту землеустрою, яка не відбудеться, оскільки даний проект не є погодженим. Тобто, спірний висновок мав безпосередній вплив на стан суб`єктивних прав та обов`язків позивача, який позбавлений у даному випадку можливості на затвердження проекту землеустрою, а його не погодження має певні правові наслідки для позивача на як для суб`єкта земельних правовідносин.

У висновку вказано, що відмова у погодженні проекту землеустрою обґрунтована тим, що земельна ділянка, яку позивач бажає набути у власність знаходиться на землях водного фонду, а саме - прибережної захисної смуги. Дану обставину не заперечує і позивач.

З посиланням на п. "д" ч.4 ст. 84, 59 Земельного кодексу України відповідач зазначив, що на землі водного фонду розповсюджується окремий порядок надання та використання, а саме ці землі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, визначених Земельним кодексом України, громадянам землі водного фонду можуть передаватись лише в оренду для конкретно визначених цілей - для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Прибрежні захисні смуги не можуть використовуватись для в ведення сільського господарства.

Суд вважає висновок відповідача щодо неможливості передачі у власність земельної ділянки позивачу правомірним.

Відповідно до ст. 4 ВК України та ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Згідно ст. 59 ЗК України Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури; в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури; г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Отже земельна ділянка, яка розташована у прибережній захисній смузі вздовж моря, не може передаватись у власність громадянину, а тільки в оренду .

Це також передбачено нормами ЗК України, відповідно до ч.4 ст. 84 ЗК України "до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом..."

Посилання у висновку на те, що прибережні захисні смуги не можуть використовуватись для ведення сільського господарства є некоректним, оскільки прямої заборони на це законодавство не передбачає. Заборона стосується прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах (ст. 61 ЗК України). Також забороняється на земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів застосування сильнодіючих пестицидів, що є можливим при веденні садівництва. Разом з тим, помилкове посилання на те, що прибережні захисні смуги не можуть використовуватись для ведення сільського господарства, не є беззаперечною підставою для визнання протиправності дій відповідача, а є недоліком, який не свідчить про протиправність висновку, який оскаржує позивач, в цілому.

Також суд приймає до уваги, що Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ була виключена ст. 186-1 ЗК України, а ст. 186 ЗКУ викладена в новій редакції, яка не передбачає обов`язкового погодження проекту землеустрою відповідачем. Отже, з компетенції Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації виключено повноваження щодо надання погодження на проект землеустрою, тому оскаржуваний позивачем висновок не породжує після 27.05.2021 для позивача ніяких обов`язків і не має правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Приймаючи до уваги викладене, суд відмовляє в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністратвиного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання протиправними дій Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації щодо не погодження проекту землеустрою земельної ділянки прощею 0,1200 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новофедорівської сільської ради Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області, поданого на погодження ОСОБА_1 та про зобов`язання заново розглянути проект землеустрою земельної ділянки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому, апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 серпня 2021 р.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 109020100