Рішення № 99059716, 13.08.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2627/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3488 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до військової частини А3488 (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А3488 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за час відпустки як учаснику бойових дій за період з 28.01.2015 до 26.08.2015 та з 06.02.2018 до 06.08.2018;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 28.01.2015 до 26.08.2015, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 26.08.2015;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 06.02.2018 по 06.08.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 06.08.2018.

Ухвалою від 14.06.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), сторонам наданий строк для подання заяв по суті справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, в тому числі, у військовій частині А3488 (В2950) з 28.01.2015 до 26.08.2015 та з 06.02.2018 до 06.08.2018, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 , виданим 06.11.1984 Білозерським районним військовим комісаріатом Херсонської області. Під час проходження військової служби позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності, що підтверджується довідками № 02/2101 від 20.03.2017 та № 04/4637 від 06.08.2018. У зв`язку з чим, позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 13.10.2015 військовою частиною А 0105. Наказом командира військової частини - польова пошта В2950 № 255 від 26.08.2015 звільнений з військової служби в запас і з 26.08.2015 виключений зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення. Наказом командира військової частини А3488 № 244 від 06.08.2018 у зв`язку з закінченням строку дії контракту позивач був звільнений з військової служби в запас і з 06.08.2018 виключений зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення. Станом на день прийняття наказів про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відтак, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 28.01.2015 до 26.08.2015 та з 06.02.2018 до 06.08.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 26.08.2015 та 06.08.2018. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частинами 5, 6 ст. 162 КАС України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 14.06.2021 про відкриття спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що відповідно довідки про недостатність фінансування на придбання знаків поштової оплати від 25.03.2021, станом на вказану дату кредиторська заборгованість Херсонського окружного адміністративного суду за вказаним видом витрат становить 13796,00 грн.

Тому, відповідач про відкриття провадження по даній справі та надання йому строку для подання відзиву на позовну заяву повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Херсонського окружного адміністративного суду (17.06.2021).

Однак, станом на дату розгляду даної справи, відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст. ст. 159, 162 КАС України подання заяв по суті справи, зокрема, відзиву, є правом учасників справи, а у разі його ненадання без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про встановлення йому строку для подання відзиву по справі, відтак здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення від 13.10.2015 Серії НОМЕР_2 є учасником бойових дій.

Відповідно до довідки від 20.03.2017 № 02/2101, виданої військовою частиною -польова пошта В2950, солдат ОСОБА_1 у період з 28.01.2015 до 25.07.2015 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції (бойових дій), забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитеростичній операції у Луганській області та Донецькій.

Також, довідкою Військової частини А3488 від 06.08.2018 № 04/4638 підтверджено те, що в період з 24.03.2018 по 30.04.2018 ОСОБА_1 безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції в Луганській області.

Наказом командира військової частини – польова пошта В2950 (по стройовій частині) від 26.08.2015 № 255 солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас та направлено для зарахування на військовий облік до Білозерського РВК Херсонської області. З 26.08.2015 ОСОБА_1 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Щорічна основна відпустка за 2015 рік не надавалася.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А 3488 від 06.08.2018 №244, солдат ОСОБА_1 звільнений наказом командира 24 окремого штурмового батальйону (по особовому складу) від 06.08.2018 № 135-РС у запас за п.п. "а" (закінчення строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". З 06.08.2018 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Щорічна основна відпустка за 2018 рік не використана.

Позивач вважає, що невиплата компенсації за невикористані дні додаткової відпустки свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, а тому звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі-Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Правовий статус ветеранів війни визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Законом України "Про відпустки" від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно доЗакону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно із п. 8 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім п. 14ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до п. 17 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

За змістом п. 18 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII та Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII, відповідно).

Згідно зі ст. 1 Закону № 3543-XII, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону № 1932-XII визначено термін "особливий період", як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, у ст. 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Із аналізу положень наведених вище законів слідує, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Втім, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Разом з тим, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п. 12 ст. 12 Закону № 3551-XII, пунктом 8 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ,ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР.

Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченоїст. 16-2 Закону № 504/96-ВР та п. 12 ч.1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ.

Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18).

За ознаками, вказаними Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішення від 16.05.2018 справі № 620/4218/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/4/19), ця справа є типовою, а справа № 620/4218/18 - зразковою.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 620/4218/18 (ПЗ/9901/4/19) (провадження № 11-550/19), зокрема, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018 залишене без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС Українипри ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Виходячи із вказаної норми, при ухваленні даного рішення судом враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18).

Отже, в силу вимог чинного законодавства, яким врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористані дні такої відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, при звільненні зі служби.

Відповідно до ст. 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з довідками військово частини-польова пошта А2950 та військової частини А3488 солдат ОСОБА_1 дійсно в періоди з 28.01.2015 до 25.07.2015 та з 24.03.2018 до 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції Донецької та Луганської областях.

Отже, суд вважає, що ОСОБА_1 брав участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів з 28.01.2015. Відтак, набув права на отримання відповідних відпусток з 28.01.2015, тобто з дня, з яким законодавство пов`язує надання особі відповідного статусу - участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини.

Судом встановлено, що позивач, як учасник бойових дій, не використав додаткові відпустки у 2015 та 2018 роках, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з наказів від 26.08.2015 № 255 та від 06.08.2018 № 244, а отже набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку у зв`язку із звільненням зі служби.

Отже, зі змісту вищевказаних наказів слідує, що відповідач не виплатив позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-XII за 2015 та 2018 роки. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Також, довідкою військової частини А3488 від 24.12.2020 № 539/ФС підтверджується те, що ОСОБА_1 за періоди проходження служби у військовій частині А3844 (В2950) з 28.01.2015 до 26.08.2015 та з 06.02.2018 до 06.08.2018 додаткова відпустка, передбачена ст. 16-2 Закону України "Про відпустки" та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не надавалась та грошова компенсація за вищевказану відпустку не виплачувалась.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2018 роки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про захист порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 28.01.2015 до 26.08.2015, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 26.08.2015 та за період з 06.02.2018 до 06.08.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 06.08.2018.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

На підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, як учасника бойових дій.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 242- 246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А3844 (код ЄДРПОУ 26616307, 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, Військове містечко № 1) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) грошової компенсації за не використані відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015, 2018 роки.

Зобов`язати військову частину А3844 (код ЄДРПОУ 26616307, 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, Військове містечко № 1) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 28.01.2015 до 26.08.2015, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 26.08.2015.

Зобов`язати військову частину А3844 (код ЄДРПОУ 26616307, 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, Військове містечко № 1) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 06.02.2018 до 06.08.2018, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 06.08.2018.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 106030000