Рішення № 99059698, 18.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2021 р. № 520/9290/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Чайкіної Н.Е.,

за участю:

представника позивача – Шевцова О.А.,

представника відповідача - Садієва Н.А. огли ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій» «Еталон» (м. Харків, пр. Л. Ландау, 171) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00076470728 від 18.05.21 за формою «Р», відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 552147 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 138036,75 грн. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення N 00076490728 від 18.05.21 р. за формою «Р», відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 156094 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 39023,50 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій «Еталон», за результатами якої контролюючим органом 09.04.2021 складено акт №5980/20-40-07-28-09/38771657, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «ЗЗБК «Еталон» п.44.1 ст.44, пп134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, занижено податок на прибуток за період з 01.10.2019 по 31.12.2020 у загальній сумі 156094 грн., у т.ч. за 4 кв. 2019 року у сумі 156094 грн.; п.п.198.1, п.198.3 ст.198, 134 ПК України, занижено податковий кредит за жовтень 2019 року на суму 552147,44 грн., що призвело до заниження податку, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 552147,44 грн., за жовтень 2019 року; пп «б» п.176.2 ст.176 ПК України, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за 4 кв. 2019 р. надано з недостовірними даними; п.2.1 ст.6, ст.8, ст.9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: підприємством занижено суму нарахованого єдиного внеску у вересні 2020 року на 222,58 грн., яку платником було самостійно відкориговано у жовтні 2020 року.

Позивачем відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України були подані заперечення до акту.

12.05.2021 відповідачем розглянуто заперечення на акт, за результатами розгляду складено висновок від 14.05.2021 №18074/6/20-40-07-28-15, яким залишено заперечення без задоволення.

Позивачем отримано податкове повідомлення – рішення №00076470728 від 18.05.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 690183,75 грн., з яких сума збільшення грошового зобов`язання складає 552147 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) складають 138036,75 грн.

Позивачем отримано податкове повідомлення-рішення №00076490728 від 18.05.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 195117,50 грн., з яких сума збільшення грошового зобов`язання складає 156094 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) складають 39023,50 грн.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, із матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій «Еталон» є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Підприємство є виробником залізобетонних конструкцій, цементного розчину та товарного бетону, здійснює їх оптову реалізацію.

Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ «ЗЗБК «Еталон» та ТОВ «Керінг Систем» було укладено договір поставки від 14.10.2019 №2019101401, відповідно до якого ТОВ «Керінг систем», як постачальник зобов`язується поставити товар для використання у підприємницькій діяльності, а покупець – ТОВ «ЗЗБК «Еталон» зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Предметом поставки є портландцемент ПЦ Ш-500 Н.

Отримання товару від ТОВ «Керінг Систем» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними № 1154 від 31 жовтня 2019 р. на суму 320 063,97 у т.ч. з ПДВ 53 344,00 грн.; № 1124 від 28 жовтня 2019 р. на суму 363 745,00 у т.ч. з ПДВ 60 624,17 грн.; № 1121 від 25 жовтня 2019 р. на суму 396 007,60 у т.ч. з ПДВ 66 001,27 грн.; №1110 від 23 жовтня 2019 р. на суму 556 688,00 у т.ч. з ПДВ 92 781,33 грн.; № 1105 від 22 жовтня 2019 р. на суму 483 939,00 у т.ч. з ПДВ 80 656,50 грн.; № 1093 від 18 жовтня 2019 р. на суму 379 560,00 у т.ч. з ПДВ 63 260,00 грн.; № 333 від 15 жовтня 2019 р. на суму 812 881,00 у т.ч. з ПДВ 135 480,17 грн.

Перевезення товару на користь ТОВ «ЗЗБК «ЕТАЛОН» підтверджується оформленими товарно-транспортними накладними, які наведені у таблиці, а саме: видатковою накладною № 1154 від 31 жовтня 2019 р. та супровідними до неї товарно- транспортні накладними: № 018208 від 31.10.2019, № 018211 від 31.10.2019 р., № 018213 від 31.10.2019 р., № 018214 від 31.10.2019 р., видатковою накладною № 1124 від 28 жовтня 2019 р. та супровідними до неї товарно- транспортними накладними: № 10006 від 28.10.2019 р., № 10007 від 28.10.2019 р., № 10008 від 28.10.2019 р., № 10010 від 28.10.2019 р., № 10011 від 28.10.2019 р., № 10012 від 28.10.2019 р., видатковою накладною № 1121 від 25 жовтня 2019 р. та супровідними до неї товарно- транспортними накладними: N 018243 від 25.10.2019 р., N018242 від 25.10.2019 р., N 018241 від 25.10.2019 р., № 018240 від 25.10.2019 р., N 018239 від 25.10.2019 р., N 018238 від 25.10.2019 р., видатковою накладною № 1110 від 23 жовтня 2019 р. та супровідними до неї товарно-транспортними накладними: N 018216 від 23.10.2019 р., N 018217 від 23.10.2019 р., № 018218 від 23.10.2019 р., № 018219 від 23.10.2019 р., № 018220 від 23.10.2019 р., №018221 від 23.10.2019 р., №018222 від 23.10.2019 р., № 018223 від 23.10.2019 р.; видатковою накладною №1105 від 22.10.2019 та супровідними до неї товарно-транспортними накладними: №018263 від 22.10.2019 р., № 018262 від 22.10.2019 р., № 018261 від 22.10.2019 р., № 018260 від 22.10.2019 р., № 018259 від 22.10.2019 р., № 018258 від 22.10.2019 р., № 018256 від 22.10.2019 р., видатковою накладною № 1093 від 18 жовтня 2019 р. та супровідними до неї товарно-транспортними накладними: № 10000 від 18.10.2019 р., № 10001 від 18.10.2019 р., № 10002 від 18.10.2019 р., N 10003 від 18.10.2019 р., № 10004 від 18.10.2019 р., № 10005 від 18.10.2019 р., видатковою накладною № 333 від 15 жовтня 2019 р. та супровідними до неї товарно-транспортними накладними: №018255 від 15.10.2019 р., № 018254 від 15.10.2019 р., №018253 від 15.10.2019 р., №018252 від 15.10.2019 р., № 018251 від 15.10.2019 р., №018250 від 15.10.2019 р., №018249 від 15.10.2019 р., №018248 від 15.10.2019 р., №018247 від 15.10.2019 р., №018246 від 15.10.2019 р., №018245 від 15.10.2019 р., № 018244 від 15.10.2019 р.

Перевізником є ТОВ «Транспортно-будівельна компанія «Сіті-Буд», з якою укладено договір №02-09-19/2-п про надання транспортних послуг від 02.09.2019.

Специфікацією № 1 до договору № 02-09-19/2-П Про надання транспортних послуг від від 02 вересня 2019 року визначено вартість послуг з перевезення. Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 951 від 31 жовтня 2019 р. засвідчено факт надання послуг з перевезення за період з 16.10.2019 р.

До 16.10.2019 р. послуги з перевезення надавалися в межах Договору № 28-08-19/2-П.

Вартість послуг перевезення за договором № 28-08-19/2-П від 28 серпня 2019 року визначено сторонами у Специфікації № 1 до договору № 28-08-19/2-П.

Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 950 від 15 жовтня 2019 р. засвідчено факт надання послуг з перевезення за період з 01.10.2019 до 15.10.2019р.

На дату виникнення податкового зобов`язання ТОВ «КЕРІНГ СИСТЕМ» було зареєстровано наступні податкові накладні: N 333 від 15.10.2019 р. на суму 812881,00 грн. в т.ч. з ПДВ - 135480,17 грн., N 1093 від 18.10.2019 р. на суму 379560,00 грн. в т.ч. з ПДВ-63260,00 грн.,№ 1105 від 22.10.2019 р. на суму 483939,00 грн. в т.ч. з ПДВ -80656,50 грн., № 1110 від 23.10.2019 р. на суму 556 688,00 грн. в т.ч. з ПДВ-92781,33 грн., N 1121 від 25.10.2019 р. на суму 396007,60 грн. в т.ч. з ПДВ-66001,27 грн., N 1124 від 28.10.2019 р. на суму 363745,00 грн. в т.ч. з ПДВ-60624,17 грн., N 1154 від 31.10.2019 на суму 320 063,97 грн. в т.ч. з ПДВ - 53344,00 грн.

Оплату товару ТОВ «ЗЗБК «ЕТАЛОН» на банківський рахунок ТОВ «КЕРІНГ СИСТЕМ» підтверджується платіжними дорученнями:N 58589 від 28 жовтня 2019 року на суму 379555,33 грн., № 58590 від 28 жовтня 2019 року на суму 433325,67 грн., №59255 від 19 листопада 2019 року на суму 379560,00 грн., №59256 від 19 листопада 2019 року на суму 483939,00 грн., №59256 від 19 листопада 2019 року на суму 556688,00 грн., №59325 від 12 листопада 2019 року на суму 396007,60 грн., №59325 від 21 листопада 2019 року на суму 363745,00 грн., №59368 від 22 листопада 2019 року на суму 320063,97 грн.

Доказів повернення позивачу грошових коштів після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за отриманні товари (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнається судом належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивача, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку Враховуючи вищенаведені обставини суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

При цьому, суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

З врахуванням наведеного вище суд приходить до висновку, що реалізація господарської операції здійснюється не в момент укладення договору, а під час виконання зобов`язань, що з нього випливають та підтверджується первинними документами, які складаються на підставі договору: акти прийому-передачі товару, виконання робіт або надання послуг та відповідними платіжними дорученнями тощо.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 22.09.2015 у справі №826/16369/13-а.

Суд зазначає, що надані представником позивача до суду первинні документи складені у встановленому порядку.

Стосовно посилань представника відповідача у відзиві на позов та в акті перевірки на те, що до перевірки не надано документальне підтвердження щодо переміщення товарів суд зазначає наступне.

Такий первинний документ як товарно-транспортна накладна є обов`язковим первинним документів, що складається щодо господарських операцій з перевезення вантажів, однак не є первинним документом, що складається щодо господарських операцій з поставки товарів.

Відповідно, ненадання платником податку (покупцем) до перевірки товарно-транспортних накладних не може бути самостійною підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентом, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне.

Крім того, відповідач посилається на те, що Головним управлінням ДПС у Харківській області отримано пояснення ОСОБА_1 (директора ТОВ «Керінг Систем» за період з вересня 2019 року – січень 2020 року) від 29.01.2020, який повідомив, що підприємство ТОВ «Керінг Систем» йому не відоме, фінансово-господарську діяльність вказаного підприємства не вів, товари та послуги на контрагентів підприємства ТОВ «Керінг Систем» не постачав не надавав, банківських рахунків по зазначеному підприємству не відкривав, кошти не отримував.

Відповідач, також, посилається на наявність ухвал в Єдиному реєстрі судових рішень щодо досудових розслідуваннях у кримінальних провадженнях по справі №490/709/20.

За приписами ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже в контексті ст.83 ПК України за відсутності вироку суду, що набрав законної сили, відомості набуті під час досудових кримінальних проваджень, мають доказове значення виключно в рамках цих проваджень та не є належними доказами відсутності реального характеру господарських відносин між позивачем та контрагентами.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, ГУ ДПС у Харківській області, не вказує в акті перевірки про наявність вироків судів за фактом вчинення фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку про реальність або нереальність вчинення господарської діяльності контрагентом.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Крім того, суд зауважує, що сам факт наявності порушеного кримінального провадження не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, встановлених в рамках відповідного кримінального провадження.

Суд також зазначає, що контролюючий орган не проводив документальної перевірки контрагента позивача, отже, висновки контролюючого органу про нереальність операцій не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду по справі К/9901/2558/18 від 16.01.2018, від 06.11.2018 року у постанові 822/551/18, від 12.12.2019 року по справі № 814/1439/17, де вказано, що акти про результати проведення податкових перевірок контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов`язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі реальності господарської операції, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Отже, оскільки первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами оформлені у відповідності до вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", чим спростовано висновки перевіряючих під час проведення перевірки стосовно порушення позивачем положень податкового законодавства, то на разі наявні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень № 00076470728 від 18.05.21 за формою «Р», відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 552147 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 138036,75 грн.; N 00076490728 від 18.05.21 р. за формою «Р», відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 156094 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 39023,50 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій» «Еталон» (м. Харків, пр. Л. Ландау, 171) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00076470728 від 18.05.21 за формою «Р», відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 552147 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 138036,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення N 00076490728 від 18.05.21 р. за формою «Р», відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 156094 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 39023,50 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій» «Еталон» (ЄДРПОУ 38771657) судовий збір у розмірі 4540 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.08.2021.

Суддя В.В. Єгупенко